Іменем України
16 вересня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/2110/11
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Спіжавка Г.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції про визнання дій протиправними, визнання незаконною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП №20521663 від 23.07.2010р. про примусове виконання постанови серії СЕ №056094 від 22.01.2009р. про накладення на гр.ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 200 грн. та стягнути з ВДВС Хотинського РУЮ на користь позивача сплачений ним судовий збір 3,40 грн. та витрати на надання правової допомоги.
Позовні вимоги обргунтовував тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята без додержання вимог п.1 ч.1 ст.22 Закону України “Про виконавче провадження”, яким встановлено, що постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців. Державний виконавець відділу ДВС Хотинського РУЮ не мав права виносити постанову про відкриття виконавчого провадження по вказаній постанові ВДАІ про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню, як така що прийнята з порушенням норм чинного законодавства.
Відповідач надав заперечення на адміністративний позов, в якому просив винести рішення про залишення без розгляду позовної заяви у зв'язку із пропущенням позивачем десятиденного строку звернення до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Представник позивача до судового засідання подав клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, та не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідач в судове засідання не з'явився, клопотань про розгляд справи без його участі не надіслав.
У відповідності до п.4 ст.128 КАС України, враховуючи те, що не з'явився відповідач - суб'єкт владних повноважень, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, суд вважає за можливе розгляд справи не відкладати і справу вирішити на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23 липня 2010 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 20521663 про стягнення штрафу в сумі 200 грн.
Підставою для винесення зазначеної постанови стала постанова ВДАІ серія СЕ №056094 від 22 січня 2010 року.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.22 Закону України “Про виконавче провадження ” виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення - протягом трьох місяців.
Згідно ч.1 ст.25 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Статтею 26 Закону України “Про виконавче провадження” визначений перелік випадків, у яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.
Згідно ч.3 ст.24 Закону України “Про виконавче провадження” по таких виконавчих документах пропущений строк поновленню не підлягає.
Таким чином судом встановлено, що виконавчий документ пред'явлений до виконання з порушенням встановленого строку, який не підлягає поновленню, що є достатньою підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст.31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Враховуючи вищевикладене, суд не бере до уваги твердження ВДВС Хотинського РУЮ про пропуск позивачем строку звернення до суду із адміністративним позовом, оскільки відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження.
Також в позовній заяві представник позивача просив стягнути витрати на правову допомогу, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 15.08.2011 року та актом приймання-передачі наданих послуг №11 від 14.09.2011 року на суму 918,00 грн.
Згідно п.1 ч.3 ст.87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать - витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.
У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, тому адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати -судовий збір в сумі 3.40 грн. з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною і скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 20521663 від 23.07.2010 року про примусове виконання постанови серії СЕ №056094 від 22.01.2010 року про накладення на гр. ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 200 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3,40 грн. та витрати пов'язані з наданням правової допомоги на суму 918,00 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду .
Суддя Г.Г. Спіжавка