05 вересня 2011 року Справа № 2а/2370/6536/2011
05.09.2011
17 год. 25 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Тимошенко В.П.,
при секретарі Кулику О.П.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю, представника відповідача - ОСОБА_2- за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до відділу держкомзему у Камянському районі Черкаської області, третя особа - ТОВ «Агро Плюс 2006»про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_3, в якій просить визнати нечинним рішення відділу держкомзему у Камянському районі Черкаської області від 09.08.2011 № 2389 про відмову у скасуванні державної реєстрації додатку від 05.02.2008 до договору оренди земельної ділянки від 09.06.2006, укладеного між позивачкою та ТОВ «Агро Плюс 2006»та зобов'язати відповідача скасувати державну реєстрацію зазначеного додатку до договору оренди земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовані наступним. 09.06.2006 між позивачкою та ТОВ «Агро Плюс 2006»укладено договір оренди земельної ділянки, державна реєстрація якого проведена Кам'янським відділом ЧРФ ДП «Центр ДЗК»07.07.2006, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040678500032. Договір укладено на 5 років, тобто до 07.07.2011. У лютому 2008 року між позивачкою та ТОВ «Агро Плюс 2006»підписаний Додаток до договору з метою врегулювання питання орендної плати, а саме збільшення її розміру з 2 до 3 відсотків за рік від вартості орендованої земельної ділянки. За місяць до закінчення дії договору позивачка звернулася до ТОВ «Агро Плюс 2006»з проханням вчасно повернути їй орендовану ділянку, тобто не пізніше 08.07.2011, оскільки позивачка планувала використовувати земельну ділянку під озиму культуру. З настанням строку орендар земельну ділянку не повернув, а тому 08.07.2011 позивачка повторно звернулася з вимогою повернути належну їй земельну ділянку у зв'язку із закінченням терміну дії договору, а також недосягненням сторонами договору згоди щодо істотних умов оренди. Письмової відповіді від ТОВ «Агро Плюс 2006»позивачка не отримала, але у розмові із керівництвом дізналася, що у додатку до договору від 05.02.2008 збільшено термін оренди до 10 років, при цьому позивачці був вручений екземпляр додатку до договору. Додаток також зареєстрований Кам'янським відділом ЧРФ ДП «Центр ДЗК»18.06.2008, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040678500032. Позивачка вважає, що орендар ввів її в оману, проти її волі, прикриваючись необхідністю внесення змін до договору в частині збільшення розміру орендної плати, при цьому включивши у додаток умову щодо продовження терміну дії договору на 10 років, чим обмежив право особисто користуватися власною земельною ділянкою на тривалий строк.
12.07.2011 позивачка звернулася до відділу держкомзему у Кам'янському районі Черкаської області з вимогою про скасування державної реєстрації зазначеного додатку. Листом від 09.08.2011 відповідач вказав на теоретичну можливість скасування державної
реєстрації додатку, однак фактично її не провів, тобто відмовив у скасуванні державної реєстрації додатку до договору оренди. Позивачка вважає рішення відповідача про відмову у скасуванні державної реєстрації додатку нечинним, прийняти із порушенням чинного законодавства, виходячи із наступного.
Статтями 13, 14 та 18 Закону України «Про оренду землі»визначено, що договір оренди землі - цс договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Таким чином, виходячи із аналізу чинних норм законодавства, договір оренди земельної ділянки -це угода, у якій сторони визначають взаємні зобов'язання. Для його законності необхідне додержання всіх правових вимог і порядку укладення, передбаченого законодавством України. Однією із загальних умов укладення договору оренди земельної ділянки є укладення його сторонами на добровільних засадах.
З матеріалів справи вбачається, що як договір так і додаток до договору оренди земельної ділянки укладені на добровільних засадах, про що свідчить підпис орендодавця - позивачки та підпис орендаря «ТОВ Агро Плюс 2006».
У відповідності до п. 13 розділу 4 Положення про управління (відділ) Держкомзему у районі, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 10.07.2008 за № 123, одним із завдань відповідача є забезпечення в межах компетенції регулювання земельних відносин, створення та ведення державного земельного кадастру та реєстрацію в його складі земельних ділянок і прав на них.
Згідно п.п. 11-12 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 2073 від 25.12.1998 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації. Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи.
Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 "Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі" у договорі оренди відповідно до статті 14 Закону України «Про оренду землі»мають бути зазначені такі істотні умови: 1) об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) термін договору оренди; 3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); 4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; 5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 6) існуючі обмеження та обтяження щодо використання земельної ділянки; 7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; 8) відповідальність сторін. За згодою сторін у договорі оренди земельної ділянки можуть бути зазначені й інші умови (якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення договору оренди тощо).
Пунктом 9 вищевказаної постанови передбачені підстави для відмови у державній реєстрації оренди земельної ділянки. Так, відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених пунктом 8, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 Закону України «Про оренду землі»є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.
Судом встановлено, що 09.06.2006 між позивачкою та ТОВ «Агро Плюс 2006»укладено договір оренди земельної ділянки, державна реєстрація якого проведена
Кам'янським відділом ЧРФ ДП «Центр ДЗК»07.07.2006, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040678500032. Договір укладено на 5 років, тобто до 07.07.2011. У лютому 2008 року між позивачкою та ТОВ «Агро Плюс 2006»підписаний Додаток до договору, в якому збільшено термін оренди до 10 років та збільшено розмір орендної плати з 2 до 3 відсотків за рік від вартості орендованої земельної ділянки. Додаток також зареєстрований Кам'янським відділом ЧРФ ДП «Центр ДЗК»18.06.2008, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040678500032.
Із аналізу договору оренди та додатку до нього вбачається, що у даних документах наявні всі істотні умови.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 115 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. В свою чергу відповідно до ст. 651 цього кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Оскільки на час звернення позивачки про скасування реєстрації додатку до договору як до відповідача так і до суду, відомості щодо визнання спірного додатку до договору нечинним або скасованим відсутні, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для скасування реєстрації спірного додатку до договору.
Суд зауважує, що частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правомірність рішення відповідача, як рішення суб'єкта владних повноважень, адміністративний суд перевіряє з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак, оскільки в даній адміністративній справі відповідач заперечує проти адміністративного позову, саме на нього покладається обов'язок доведення правомірності оскаржуваних рішень.
Також суд зауважує, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд приходить до висновку, що відповідач діяв у спосіб, передбачений чинним законодавством, а позивачем не доведено порушення її прав, свобод та інтересів з боку органу державної влади, а саме відділу держкомзему у Кам'янському районі Черкаської області за наявності добровільної згоди позивачки на укладення додатку до договору оренди земельної ділянки.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 56, 58, 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.
Суддя В.П. Тимошенко