Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
20 вересня 2011 р. № 2-а- 7146/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чалого І,С.,
при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 р. № 0000951720.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним не було допущено порушень, зафіксованих в ході перевірки, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутністю не надавав.
Згідно з ст.35 КАС України відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Відповідач відзив на позов не надав, правом участі в судовому засіданні не скористався.
Суд вважає, що не явка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зареєстрована Виконавчим комітетом Харківської міської ради 14.07.2003 р. за № 24800170000013307.
Також, підприємець перебуває на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова з 22.07.2003 р.
Матеріалами справи підтверджено, що фахівцем ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова 14.04.2011 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача за наслідками розгляду заперечення наданого до акту документальної позапланової виїзної перевірки від 17.03.2011 р. № 379/172/2224601167 за період з 01.01.2008 р. по 23.02.2011 р.
За результатом перевірки складено акт № 637/172/2224601167 від 14.04.2011 року.
Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.98р., а саме позивач здійснювала господарську діяльність з використанням праці найманих робітників не оформлених належним чином.
На підставі Акта перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова 06.05.2011року винесене податкове повідомлення-рішення № 0000951720/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок на 1500 грн.
Суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) була видана довіреність від 21.10.2009 року (серія ВМО № 455718) громадянину України ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, що мешкає в АДРЕСА_2 (паспорт НОМЕР_4, виданий Жовтневим РВХМУУМВС України в Харківській обл. 21 лютого 1998 року) строком на три роки, оформлена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 За даною довіреністю ФОП ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_4, вчиняти від її імені дії, що виникають з адміністративно-правових відносин, а саме : представляти інтереси, як фізичної - особи підприємця з усіх державних, громадських, господарських, адміністративних органах, установах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування та галузевої належності, у тому числі у відповідній Державній податковій інспекції України, Пенсійному фонді України та інших фондах та їх відділеннях, відповідній державній адміністрації, статуправлінні, Органах санітарно - епідеміологічної служби, органах пожежної охорони, банківських установах та інших підприємствах та організаціях, а також бути її представником в Управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Для чого надано йому право : подавати, підписувати та одержувати різного роду довідки, заяви, інші документи (виписки), поточну звітну документацію, дозволи, свідоцтва, патенти та інші документи, сплачувати необхідні платежі та інші витрати, розписуватися за неї, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з цією довіреністю. Для ведення підприємницької діяльності відкрити на її ім'я поточний рахунок(ки) у банківській установі на його розсуд, подавати до банківських установ відповідні документи, необхідні для відкриття (закриття) рахунку (рахунків), одержувати документи про наявність грошових сум, нарахувань по них чи руху зазначених сум; вносити грошові суми на рахунок (ки), відкривати на її ім'я нові рахунки, закривати рахунки, користуватися та розпоряджатися відкритими на її ім'я як фізичної особи-підприємця рахунками, зокрема одержувати з рахунків грошові кошти незалежно від їх розміру, закривати рахунки, укладати від її імені відповідні банківські договори, одержувати документи про рух коштів, розписуватися за неї на документах; одержувати виписки з рахунків в банківських установах, підписувати та подавати платіжні доручення.
Зазначена обставина стала підставою для висновків податкового органу про те, що ОСОБА_4 є найманою особою. Позивачем не було сплачено 50 % ставки єдиного податку за використання в підприємницькій діяльності найманої праці ОСОБА_4., що порушило вимоги ст. 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03 липня 1998 року.
Так, статтею 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03 липня 1998 року у разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року наймана особа - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.
Таким чином, зі змісту зазначеної норми вбачається, що обов'язковою складовою визначення найманої особи є виконання нею трудової функції згідно з умовами укладеного трудового договору (контракту).
Кодексом законів про працю визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Між тим, доказів того, що між позивачем та ОСОБА_4 укладено трудовий договір (контракт), за яким ОСОБА_4 виконує трудову функцію, тобто доказів існування саме трудових відносин, відповідачем не надано.
Законом України «Про оплату праці»встановлено, що заробітною платою є винагорода обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова в акті перевірки вказує, що договір доручення, укладений між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 мав оплатний характер та зазначає «Із змісту доручення випливає, що гр.. ОСОБА_4 має повноваження діяти як комерційний представник з усіх питань, пов'язаних з підприємницькою діяльністю ФОП ОСОБА_2, що теж підтверджує оплатний характер взаємовідносин між: гр.. ОСОБА_4 з ФОП ОСОБА_2 навіть у відсутності документів, які підтверджують такі платежі».
Суд вважає це ствердження податкового органу безпідставним та зазначає.
Відповідно до ст. 243 ЦК України комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.
Дії ОСОБА_4 відносно отримання коштів з банківського рахунку ФОП ОСОБА_2 26.11.2010 р. та 28.12.2010 р. та інші права надані довіреністю від 21.10.2009 р. не є представництвом підприємців при укладенні договорів у сфері підприємницької діяльності. Відносини з представництва не мали постійного характеру. Тобто отримання ОСОБА_4 грошових коштів з банківського рахунку Позивача не можна вважать комерційним представництвом.
Окрім зазначеного суд вказує на те, що ОСОБА_4 не надано право вчиняти правочини від імені ФОП ОСОБА_2 у своїх інтересах або інтересах інших осіб, а це є підтвердженням того, що ОСОБА_4 не є комерційним представником (п. З ст. 238 ЦК України).
Таким чином, на підставі вищезазначеного суд робить висновок, що відносини, які склались між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 не мали постійний характер, відносини є безоплатними, ОСОБА_4 не отримував ніякої винагороди за використане право надане йому довіреністю від 21.10.2009 року, позивач не виплачувала ОСОБА_4 заробітну плату, довіреністю від 21.10.2009 року ОСОБА_4 надавались права, а не покладались на нього обов'язки, між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не укладався трудовий договір.
Тобто довіреність від 21.10.2009 року не підтверджує укладання трудового договору. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, і відносини, що склались між ними не можна віднести до трудових, відносини які виникли між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мали цивільно-правовий характер, а не трудовий, а на цивільно-правові відносини не поширюється дія ст. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів по справі на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї та не доведено правомірність прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення від 06.05.2011 р. № 0000951720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок на 1500 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на корить сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні неню документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд-
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 р. № 0000951720.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61052, АДРЕСА_1, інд № НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) .
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 22 вересня 2011 року.
Суддя І.С.Чалий