Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
12 вересня 2011 р. № 2-а- 7697/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого -судді Білової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Малого приватного підприємства "Олена" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Малого приватного підприємства "Олена", в якому просить суд стягнути з Малого приватного підприємства "ОЛЕНА" (юридична адреса: 61142, м. Харків, вул. Юлія Чигирина, 6.11, код ЄДРПОУ 22622713 МФО 351760. рр 26007234260011 у Публічному АТ АКБ "Базис" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022. м. Харків, Держпром, І під., І пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: рр 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 24134567, УДК у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, за 2010 рік у сумі 6176,47 грн., та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 122,10 грн., всього 6298,57 грн., обґрунтовуючи свої вимоги наступним.
Відповідно до вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Мале приватне підприємство "Олена" за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом до 16.04.2011 року, зобов'язано самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 6176,14 грн., та суму пені за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій за період з 16.04.2011 року по 20.06.2011 року у розмірі 122.10 грн. Вказана сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям підтверджується звітом за формою 10-ПІ за 2010 рік та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій. Оскільки вищевказана сума відповідачем не сплачена, утворилась заборгованість, з урахуванням пені, у розмірі 6298,57 грн.
Представником відповідача через канцелярію суду були надані письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки відповідач фактично виділив робоче місце для інвалідів та надсилав до Державного центру зайнятості звіти №3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць і вакантних посад в тому числі інвалідів», в яких вказувалось про необхідність працевлаштувати працівника-інваліда, оскільки жодного інваліда за працевлаштуванням не зверталось, відмов у працевлаштуванні інвалідів з боку відповідача не було.
Представники позивача та відповідача - 12.09.2011 р. до суду не прибули, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
Згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, наданого до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Малого приватного підприємства "Олена" у 2010 році становить 17 осіб, середньооблікова чисельність інвалідів на підприємстві у 2010 році - 0 осіб, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників в 2010 році склав 105 тис. грн., середньорічна заробітна плата на підприємстві в 2010 році складала 6176 грн.(а.с. 4)
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні були працювати у 2010 році на Малому приватному підприємстві "Олена", на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, становить 1 особа при фактично працевлаштованих 0 осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньо облікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Вказана вище адміністративно-господарська санкція застосовується за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Так, відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, для яких це місце роботи є основним.
Працевлаштування -це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ”№ 875-ХІІ від 21 березня 1991 року підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що покладення на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, обов'язку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.
Згідно до ч.3 ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Наказом Державного комітету статистики №420 від 19.12.05 року затверджена форма статистичної звітності №3-ПН „Звіт про наявність вакансій”, яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
З матеріалів справи вбачається, що кожного місяця відповідачем подавалися звіти за формою № 3-ПН, в яких зазначено про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи. (а.с.13-31) Також подання звітів підтверджується листом Харківського міського центру зайнятості від 08.07.2011 року за №10535.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.
Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Як встановлено в ході судового розгляду справи та підтверджено зібраними письмовими доказами, на виконання вимог законодавства, Малим приватним підприємством "Олена" до Харківського міського центру зайнятості направлялася відповідна звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів, але робочі місця залишилися вакантними у зв'язку з ненаправленням для працевлаштування необхідного числа інвалідів уповноваженими органами.
У зв'язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Викладене свідчить про відсутність підстав для покладення на відповідача адміністративно-господарської відповідальності за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, та відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
В задоволенні позову Харківського обласного відділення Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Малого приватного підприємства "Олена" про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Білова О.В.