Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
12 вересня 2011 р. № 2-а- 10438/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чалого І,С.,
при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - Піскун Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати незаконне податкове повідомлення-рішення від 29.04.2011 р. № 0001931710.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на прийняття відповідачем оскаржуваного рішення всупереч вимог Закону України "Про плату за землю" та ст. 19 Конституції України та вважає, що відповідач своїми діями змусив позивача сплачувати земельний податок за земельні ділянку, якої в нього не має.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на Земельний Кодекс України та Податковий кодекс України зазначив, що відсутність документу, який посвідчує право власності земельної ділянки, при фактичному використанні землі не звільняє від плати за землю, а тому застосування штрафних санкцій до позивача є правомірним.
Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1, має свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення 1-го поверху загальною площею 160 м.кв., яке розташоване у жилому двоповерховому будинку за адресою : м.Харків, вул. Деревянко, 54. На підставі договору оренди позивачу надана у користування земельна ділянка загальною площею 29 кв.м. для реконструкції нежитлових приміщень під магазин продовольчих товарів з прибудовою та влаштуванням окремого входу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2
Оплата земельної ділянки, яка надана позивачу на праві договору оренди сторонами не оскаржується та не є предметом розгляду даної справи.
Відповідачем - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за використання земельної ділянки площею 29 м.кв прийняте податкове повідомлення від 29.04.2011 р. № 0001931710, яким позивачу згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 розділу ІІ, п.п.286.5 ст. 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України визначено податкове зобов'язання стосовно земельного податку у розмірі 3837,62 грн., за земельну ділянку на якій розташовані нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 160 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 що належать позивачу на праві приватної власності.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 року N 2768-III , а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України.
Відповідно до п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно з ст. 81 Земельним кодексом України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з ст. 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України, статтею 270 якого зазначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Законом України від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV "Про оренду землі" із змінами та доповненнями, регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно із статтею 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України тільки громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (статті 125 та 126 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 286 Податкового Кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру,
Згідно з статтею 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до довідки від 16.06.2010 року № 07/5178, наданої Державним підприємством “Центр Державного земельного кадастру”, в Державному реєстрі земель в книзі № 4 записів державної реєстрації договорів оренди землі за гр. ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1 зареєстровано договір оренди на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 реєстраційний № 63219/04 від 16.11.2004р., площа 0,0029 га, цільове призначення: реконструкції нежитлових приміщень під магазин продовольчих товарів з прибудовою та надбудовою та влаштуванням окремого входу, термін дії договору: до 01.06.2007р. Необхідно зазначити, що договір оренди землі за реєстраційним № 63219/04 від 16.11.2004 року анульовано 09 лютого 2010 року згідно рішення 17 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 25.12.2007 року за № 292/07.
В Державному реєстрі земель в книзі № 4 записів державної реєстрації договорів оренди землі за гр. ОСОБА_1, код НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1 зареєстровано договір оренди на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 реєстраційний № 141070500031 від 09.02.2010р., площа 0,0029 га, цільове призначення: обслуговування прибудови з окремим входом до магазину продовольчих товарів, термін дії договору: до 01.12.2012р.
Сторонами по справі визнано, що у позивача відсутні документи, які посвідчують право власності на земельну ділянку, на якій розташовані нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 160 кв.м. за адресою АДРЕСА_2
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Положенням ст. 19 Конституції України закріплено, що „Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”.
Згідно вимог ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Отже, для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, -договір оренди такої земельної ділянки.
Оскільки, відповідачем не доведена правомірність винесення податкового повідомлення від 29.04.2011 р. № 0001931710 про визначення податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб в розмірі 3837,62 грн., що не може вважатися законним та обґрунтованим.
Таким чином, оскаржуване рішення відповідача направлене на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, що суперечить вимогам Основного Закону та є підставою для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2011 р. № 0001931710.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) .
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 14 вересня 2011 року.
Суддя І.С.Чалий