Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
29 серпня 2011 р. № 2-а- 9844/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого -судді Присяжнюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,
за участю : позивача -Галактіонової Н.А., представника відповідача - Кірсанова Д.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-будівельна група»до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова, третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна група «Вертикаль», про скасування податкового повідомлення -рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-будівельна група»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення -рішення № 0004082305/0 від 09 грудня 2009р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1897,50 грн. (основний платіж -1265 грн., штрафні (фінансові) санкції -632, 50 грн.), обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що висновки податкового органу щодо наявності виявлених порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства не відповідають дійсності, а прийняте за наслідками перевірки податкове повідомлення-рішення, яке оскаржується в даній справі, є незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує права та законні інтереси позивача.
У судове засідання третя особа свого представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви. При цьому він пояснив суду, що позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «ПБК «Вертикаль», яким у зв'язку з укладеною між сторонами угодою, було видано належним чином оформлені первинні документи; господарська операція з зазначеним суб'єктом господарювання відповідала вимогам законодавства. Таким чином, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту з ПДВ податкову накладну від 02 жовтня 2008 р. № 10023 на суму податку на додану вартість в розмірі 1265 грн.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених в письмових запереченнях, додатково пояснивши суду, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення відповідача є цілком обґрунтованими та законними.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, учасників процесу та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Фахівцями податкового органу в листопаді 2009 року було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 р. по 30 вересня 2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 р. по 30 вересня 2009 р.
За результатами перевірки складено акт № 6372/2305/33118582 від 26 листопада 2009 р., згідно якого зроблено висновок про порушення позивачем пп. 7.4.1 пп. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ним завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 1265 грн. за жовтень 2008 року.
На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004082305/0 від 09 грудня 2009 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1897, 50 грн. (основний платіж -1265 грн., штрафні (фінансові) санкції -632,50 грн.)
Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність порушення пп. 7.4.1 пп. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковим органом враховано те, що податковий кредит позивачем сформовано по взаємовідносинах з ТОВ «ПБК «Вертикаль», з яким було укладено договір підряду № 1509 від 15 вересня 2008 р., що за предметом є договором будівельного підряду.
При цьому відповідач виходив з того, що вимоги до договору будівельного підряду визначені ч. 1 ст. 875 ЦК України, згідно якої за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Не виконання сторонами будівельного підряду визначених законодавцем вимог за приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України, які кореспондуються з правилами ч., ч 1, 2 ст. 181 ГК України, має своїм юридичним наслідком не досягнення згоди з усіх істотних умов договору.
Враховуючи те, що при проведенні перевірки позивачем не було надано проектно-кошторисної документації за договором від 15 вересня 2008 р. № 1509, відповідач вважав, що договір є таким, який не укладено, що спричиняє неможливість передачі права власності в межах його виконання. Отже, неможливим, на думку, відповідача, було формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за договором, який не відповідає вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України, згідно якої правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується та зазначає, що позивач у перевіреному періоді був платником податку на додану вартість; як такий зареєстрований 17 вересня 2004 р. та мав свідоцтво платника податку на додану вартість від 17 вересня 2004 р. № 28317339.
Податковий кредит, у зв'язку з нарахуванням якого відповідачем прийнято оскаржуване в дані справі податкове повідомлення-рішення, позивачем сформовано в зв'язку з господарським договором підряду № 1509 від 15 вересня 2008 р., згідно якого позивач (замовник) доручив ТОВ «ПБК «Вертикаль»(виконавець) виконання робіт з встановлення опор на об'єкті з будівництва багатоповерхового житлового будинку по вул. Макаренка в селищі Подвірки Дергачівського району Харківської області.
Згідно з актом виконаних робіт від 29 вересня 2008р. позивачем було прийнято роботи з установки опор на суму 7590 грн. (в тому числі податок на додану вартість в розмірі 1265 грн.). Крім того, виконавцем робіт ТОВ «ПБК «Вертикаль»виписано податку накладну № 10023 від 02 жовтня 2008 р.; платіжним дорученням № 2106 від 02 жовтня 2008 р. здійснено оплату виконаних робіт за зазначеним вище договором підряду.
Матеріали справи містять копію податкової накладної, виданої ТОВ «ПБК «Вертикаль» та належним чином оформленої, що є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, наявність якої сторонами у справі не заперечується.
Згідно витягу з проектно -кошторисної документації позивач має документацію стосовно встановлення опор на будівництві комплексу багатоповерхових житлових будинків з вбудовано -прибудованими приміщеннями в с. Подвірки, вул. Дзержинського.
У зв'язку із встановленими обставинами суд відзначає, що матеріали справи містять докази, згідно яких встановлено як фактичне укладення договору будівельного підряду № 1509 від 15 вересня 2008 р., так і його виконання.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пп. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних відносин не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання оскаржуваним в даній справі податковим повідомленням-рішенням, знаходяться поза межами вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
У ході судового розгляду справи встановлено, що позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірною господарською операцією, після одержання від виконавця робіт належним чином оформленої податкової накладної позивачем відображено у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому виконавцю робіт у складі ціни робіт.
Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету.
У зв'язку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та не підтверджується матеріалами справи. Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують.
При цьому суд відзначає, що відповідно до ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину та вважається, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно із ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в даній справі суду не надано переконливих доказів правомірності свого рішення, які б підтверджували достовірність висновків про необґрунтоване формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином із врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 203, 204, 215, 216, 228 ЦК України, ст. ст. 8-14, 71, 72, 86, 94, 159, 160-164, 167, 185, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-будівельна група»до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова, третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна група «Вертикаль»про скасування податкового повідомлення -рішення, - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова № 0004082305/0 від 09 грудня 2009 р.
Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-будівельна група»(61145, м. Харків, вул. Новгородська, 3 корп. 1)
витрати по оплаті державного мита у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови в письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.
Постанову у повному обсязі виготовлено 02 вересня 2011 р.
Суддя О.В. Присяжнюк