Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
07 вересня 2011 р. № 2-а- 11444/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко О.В. при секретарі судового засідання Кузьменко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості ,
Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова (61004, м.Харків, вул.Примакова 40/42, код ЄДРІІОУ 22682980 р/р 256033012096 в ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823) заборгованість по страхових внесках на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування в сумі 1288,80 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Внаслідок невиконання ФОП ОСОБА_1 вимог чинного - законодавства щодо своєчасності та повноти перерахування внесків, у відповідача виник борг по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Згідно розрахунків сум страхових внесків за 2010 р. сума боргу страхових внесків складає 1288,80 грн. Управлінням ПФУ в Жовтневому районі міста Харкова на адресу страхувальника була направлена вимога про сплату боргу № Ф 2516 від 04.05.2011р., яку підприємство повинно було виконати протягом 10-ти робочих днів з дня одержання, але відповідач борг не сплатив. Оскільки неперерахування коштів до Пенсійного фонду України може привести до виникнення заборгованості з виплати пенсій, що наносить шкоду Пенсійному фонду та державі в цілому, Управління ПФУ в Жовтневому районі міста Харкова звернулось з даним позовом до суду.
Представник позивача в судове засідання не прибув про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав суду заяву в якій просив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином в порядку передбаченого ст.ст. 33-35 КАС України.
Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норм процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.
При цьому суд відмічає, що оскільки матеріали справи містять доказі, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень , і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів:
Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відповідач як страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Порядок подачі такої звітності встановлений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджена постановою Правління пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663).
Відповідач сплачує єдиний податок за ставкою 200 грн., до Пенсійного фонду надходить 42%, або 84 грн. Відповідно сума щомісячної доплати до мінамакльного страхового внеску становить: за липень - вересень - 210,82 грн. (294,82 - 84,0); за жовтень - листопад - 217,12 грн. (301,12 - 84,0); за грудень - 222,10 грн. (306,10 - 84,0). Загальна сума встановленого розміру страхових внесків за 2010 рік становить - 2044,80 грн. ФОП ОСОБА_1 частково сплатив внески до Пенсійного фонду в сумі 756,00 грн. Таким чином сума заборгованості ФОП ОСОБА_1 по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 1288,80 грн.
Суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати приписи ч.6 ст.20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки положеннями даної статті закону унормовані правовідносини з приводу сплати страхових внесків.
Аналізуючи приписи даної норми, суд доходить висновку, що за загальним правилом страхові внески повинні сплачуватись не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду (абз.1 ч.6 ст.20), а в разі, коли до настання зазначеної дати відбувається одержання (перерахування) коштів на оплату праці (виплати доходу), то одночасно з таким одержанням (перерахуванням) (абз.8 ст.20).
Розглядаючи справу, суд відзначає, що саме таке розуміння дати виникнення обов'язку по сплаті страхових внесків кореспондує положенням абз.1 ч.12 ст.20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, де вказано, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Як з'ясовано судом, відповідач обов'язку по своєчасній сплаті у повному обсязі внесків на обов'язкове пенсійне страхування не виконав.
Згідно з ч.2 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Страхувальникам, які мають недоїмку, територіальними органами Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилається вимога про її сплату (абз.1 ч.3 ст.20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
При цьому, як визначено абз. 2 даної статті вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом і за приписами абз. 3 цієї ж статті має бути сплачена страхувальником протягом десяти робочих днів із дня одержання.
Судом досліджена наявна в матеріалах справи копія корінця вимоги від 04.05.2011 № Ф-2516.
Доказів оплати названої вимоги або направлення її до органів державної виконавчої служби України, скасування цієї вимоги або її невідповідності закону сторонами до матеріалів справи не надано, а судом самостійно при виконанні приписів ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин у справі не встановлено.
Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.
Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин, заявлена по даній справі вимога про стягнення заборгованості по оплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визнається судом обґрунтованою і задовольняється, ос кільки доведена зібраними доказами.
Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова (61004, м.Харків, вул.Примакова 40/42, код ЄДРІІОУ 22682980 р/р 256033012096 в ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823) заборгованість по страхових внесках на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування в сумі 1288,80 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім грн. 80 коп.)
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3 , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Панченко