Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"12" вересня 2011 р. № 2а- 10834/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Шляхова О.М.,
суддів - Мельников Р.В., Сагайдак В.В.,
за участі секретаря - Беззубко А.О.,
за участі представника позивача -ОСОБА_1 (довіреність № 03ок/1 від 04.01.2011р.);
за участі представника позивача -ОСОБА_2 (довіреність № 03/ок-37 від 31.08.2011р.);за участі представника відповідача -ОСОБА_3 (довіреність № 20515/10/10-023 від 13.12.2010р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Турбогаз" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд :
- визнати незаконними дії ДПІ Червонозаводському районі м. Харкова по проведенню документальної невиїзної перевірки відкритого акціонерного товариства "Турбогаз" код ЄДРПОУ 00158787 з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Промтехнагляд»(код 37249878) за період з 01.12.2010 по 31.12.2010р.
- визнати недійсними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення №0005261510 від 09.08.2011р., №0005251510 від 09.08.2011р. та №0005241510 від 09.08.2011р.
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів не дотримав вимоги податкового законодавства, оскільки висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування та визнання протиправними дій відповідача щодо проведення зазначеної перевірки.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені в запереченні та зазначаючи, що під час проведення вказаної перевірки та складання акту перевірки фахівці податкового органу діяли згідно вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки повідомлення - рішення є законним, оскільки за результатами перевірки позивача виявлено порушення вимог Законів України з оподаткування. У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних заперечував у повному обсязі
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача та заперечення протии нього, встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
21.07.2011 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова Штондою Н.О. проведена документальна нсвиїзна перевірка відкритого акціонерного товариства «Турбогаз». код ЄДРПОУ 00158787 (на далі за текстом - ВАТ "Турбогаз") з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Промтехнагляд»(код 37249878) за період з 01.12.2010 по 31.12.2010р. За результатами зазначеної перевірки складено Акт №3000-15-109/00158787 від 21.07.2011 року.
Відповідно до висновку Акту перевірки від 21.07.11р. в діяльності ВАТ „Турбогаз" код (ЄДРПОУ 00158787) виявлено порушено ч. 1 ст. 203, ст. 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню та реалізації товарів, робіт, послуг за період жовтень, грудень 2010 року, у зв'язку з чим відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями (в Редакції, що діяла на момент вчинення порушення), ст. 185. ст. 187, ст.188. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2010 року на суму 886 784,34 грн внаслідок недійсності податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2010р на загальну суму 52 455,96 грн., в т.ч. ПДВ 8742,66 грн.та податкового кредиту за грудень 2010р. на загальну суму ПДВ 29 468,00 грн; відсутні об'єкти які підпадають під визначення ст.4, ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. № 334/94- ВР (в редакції, що діяла момент вчинення порушення), ст.. 135, ст. 137, ст.138, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-У1, що призвело до завищення сум валового доходу від продажу товарів (робіт, послуг) за 2010р. в розмірі 43 713 грн. та суми валових витрат продажу товарів (робіт, послуг) за 2010р. в розмірі 4 624 975,0 гри, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2010 рік на 1 114 471,00 грн. та заниження податку на прибуток за 2010 рік на 866 697,75 грн. На підставі акту №3000-15-109/00158787 від 21.07.2011 року 09 серпня 2011 прийняті податкові повідомлення-рішення №0005261510, №00052515, №0005241510, згідно яких підприємству нараховано наступні зобов»язання : по податку на прибуток у сумі 865 770,00 грн. та штрафні санкції на суму 216 443,0 грн., по податку на додану вартість у сумі 819 784,00 та штрафні санкції у сумі 204 769,00грн, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 96 176,00грн.
Суд зазначає, що правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних невиїзних позапланових перевірок регулюються ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79 ПКУ); документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79 ПКУ).
З положень ст. 79 Податкового кодексу України вбачається, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, які передбачені ст.78 цього кодексу.
Дослідивши наказ про проведення перевірки позивача №1100 від 05.07.11р., судом встановлено, що фактичною підставою для призначення спірної перевірки відповідач указав ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Судом також встановлено, що, в якості правової підстави для призначення спірної документальної позапланової невиїзної перевірки ВАТ «Турбогаз»відповідачем у спірному наказі визначені загальні посилання на норми п.78 та ст. 79 Податкового кодексу України, але посилань на належну норму матеріального права , а саме: положення відповідного підпункту ст.78 Податкового кодексу України спірний наказ не містить.
Суд зауважує, що жодна з перелічених вище обставин не встановлена законодавством України як підстава для прийняття податковим органом рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Таким чином, суд доходить висновку, що рішення про проведення документальної позапланової перевірки діяльності платника податків може бути прийнято податковим органом за одночасної наявності таких обставин як 1) отримання платником податків письмового запиту податкового органу з приводу надання письмових пояснень та документів в підтвердження таких письмових пояснень, 2) сплив 10 робочих днів з дня отримання платником податків згаданого вище запиту податкового органу.
З наявних у справі документів вбачається, що позивачем на підтвердження здійснення ВАТ «Турбогаз»господарської операції до ДПІ Червонозаводському районі м. Харкова позивачем надано лист № 05/068 від 07.06.2011 року з додатками. Наведені у вказаному листі та у додатках до нього данні спростовують висновок податкового органу про неможливість здійснення ВАТ «Турбогаз»основного виду господарської діяльності та спірної господарської операції. Так, поставка товару ТОВ «Промтехнагляд»та одержання товару ВАТ «Турбогаз»підтверджується видатковою накладною РН-1012301 від 30.12.2010 року; довіреністю на одержання товару №182 від 30.12.2010р., а перевезення товару - Договором з ФЛП ОСОБА_5 №29/07 від 17.08.2007р.та відповідним актом приймання-передачі виконаних робі від 30.12.2010р.
Отже, оскільки державна податкова служба не направляла позивачу іншого запиту на проведення перевірки або письмового запиту щодо надання пояснень стосовно виявлених фактів, що свідчать про можливі порушення платником податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. як вказано в повідомленні, то судом не встановлено підстав передбачених п.п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України для проведення відповідачем перевірки позивача.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що ДПІ у Червонозаводському районі не надало достатніх доказів щодо направлення на адресу позивача письмового запиту та отримання цього запиту позивачем, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог ст. 78 Податкового кодексу України щодо порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ВАТ «Турбогаз».
Судом встановлено, що актом перевірки від 21.07.11р. ДПІ фактично скориговано податкові зобов'язання по податковому кредиту з ПДВ та податкові зобов'язання з податку на прибуток ВАТ «Турбогаз», що підтверджується висновком цього акту.
Суд зазначає, що податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Визнаючи договори позивача нікчемними, а також визнаючи недійсними дані відображені ним у деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період, відповідач повинен був зняти з позивача як податкові зобов'язання, нараховані ним у зв'язку з виконанням угод, визнаних нікчемними, так і податковий кредит, нарахований по взаємовідносинах з контрагентом(по постачальниках товарів).
Згідно норм ПКУ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Право органу державної податкової служби визначати податкове зобов'язання платника податків передбачено у випадку, коли згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган або за даними документальних перевірок. Таким чином, відповідачем фактично неправомірно визначено суми податкових зобов'язань позивачу і тим самим порушено вимоги Податкового Кодексу.
Що стосується посилань відповідача на недійсність даних, наведених у деклараціях, поданих позивачем до ДПІ, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 2.1 розд. ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України № 985 від 22.12.2010 р., орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у таких випадках:
а) якщо платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію;
б) якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках;
в) якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби;
г) якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;
ґ) якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом;
д) в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено статтею 58 розділу II Кодексу.
Суд вважає такими, що суперечать чинному законодавству висновки ДПІ щодо недійсності даних, наведених у деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість ВАТ «Турбогаз».
Так, відповідно до п.3 ст.10 Закону України № 509-ХІІ 04.12.1990 року «Про державну податкову службу в Україні»ДПІ контролює своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
З аналізу вказаних норм випливає висновок про те, що ДПІ повноважна перевірити достовірність податкової декларації та зробити висновок про заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявлених в такій податковій декларації. Таким чином, нормами чинного законодавства не надано повноважень ДПІ встановлювати недійсність даних податкової звітності.
Суд відмічає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
При цьому, судом встановлено, що , податковим органом в ході проведення спірної документальної невиїзної перевірки не досліджувались відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»опосередковують рух коштів у безготівковій формі, як і не було дотримано відповідачем положень ст. 83 ПКУ для проведення перевірки.
Суд зазначає, що акт про результати документальної невиїзної перевірки №3000-15-109/00158787 від 21.07.2011 не є нормативно-правовим актом або актом індивідуальної дії в розумінні ст. 17 КАС України, але суд вважає, що висновки ДПІ щодо встановлення порушень ВАТ «Турбогаз»ч.1 ст 203, ст.215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню та реалізації товарів, робіт, послуг за період жовтень, грудень 2010 року(а.с. 30) є неправомірними, виходячи з наступного.
По- перше перевіркою відповідно до наказу та акту перевірки охоплювався грудень 2010 року, а документи за жовтень 2010 року взагалі не вивчались.
Відповідно до абз. 2 п. 3 розд. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт -службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Відповідно до пп. 6.1 п. 6 розд. ІІ Порядку у висновку акту зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990 року вбачається, що норми ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Також суд зазначає, що не можна погодитись із законністю висновків відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що правочин, який було вчинено між позивачем та ТОВ «Промтехнагляд»є правомірним, реальним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, їх недійсність прямо не заборонена законом, а також вони не визнані судом недійсними.
Таким чином, орган податкової служби при складанні акту вийшов за межи своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем недійсними.
За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов в частині вимог про визнання неправомірними дії ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова по проведенню документальної невиїзної перевірки відкритого акціонерного товариства «Турбогаз» підлягає задоволенню.
Що стосується спірних податкових повідомлень -рішень, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що перевіркою, проведеною відповідним податковим органом були встановлені вищезазначені порушення податкового законодавства.
Так, висновок відповідача стосовно заниження позивачем податку на додану вартість за період часу, що перевірявся, викладений в акті перевірки, не містить обґрунтованих даних, які відповідно до приписів чинного законодавства України дають підстави вважати, що дійсно товариством допущено вищезазначене порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно електронного реєстру платників ПДВ. який ведеться Державною податковою адміністрацією України, контрагент позивача - ТОВ "Промтехнагляд" на момент складання податкових накладних та під час здійснення господарських операцій з ВАТ "Турбогаз" був платником ПДВ, зареєстрованим в порядку передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", та мав відповідне свідоцтво платника ПДВ.
Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.
Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок не. додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченогс (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковий накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податково служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються н підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку нес відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Так, судом встановлено що суми податку на додану вартість, які були включені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010 року, підтверджені податковими накладними.
З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності
Таким чином, за змістом наведених норм Закону, до складу податкового кредиту можуть бути віднесені тільки ті суми податку на додану вартість, які сплачені в зв'язку з придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання в межах та з метою подальшого використання у господарській діяльності платника податку. Право на включення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) відповідно до вимог наведеного підпункту 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР. До складу валових витрат належать лише витрати, прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства.
Отже, вищенаведене свідчить про те, що ВАТ "Турбогаз" правомірно включило до податкового кредиту суми., які підтверджена податковими накладними, складеними ТОВ "Промтехнагляд", у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім у власній господарській діяльності.
При цьому твердження відповідача стосовно того, що наявність у позивача вище перелічених податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, не узгоджується з приписами вимог податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Окрім того, суд звертає увагу, що у відповідача відсутнє право тлумачення закону.
Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відповідач робить висновок, що факт неподання податкових декларацій, недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних вищевказаним контрагентом, у сукупності свідчать про відсутність правових підстав формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаних підприємств, які фактично не відбулися, оскільки на думку податкового органу в даному випадку позивачем не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст. З, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
При цьому, акт перевірки не містить посилань на те, які порушення були допущені самим ВАТ "Турбогаз".
Реальність господарських операцій підтверджується приєднаними до справи копіями первинних документів, котрі в силу положень п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) не містять дефектів форми, змісту або походження, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а також копіями товарно-транспортних накладних (докуметів, які засвідчують факт фізичного переміщення товару у спірних правовідносинах).
Витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт часткового виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів.
Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.
Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.
З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача про посилання на нікчемність угод є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладений з ВАТ “Турбогаз” договір схвалений з боку ТОВ “Промтехнагляд” шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнавався, а спірні податкові накладні, надана позивачем до органу державної податкової служби виписані ТОВ “Промтехнагляд” по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та ТОВ “Промтехнагляд””; в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.
Окрім того суд відмічає що діяльність підприємства не передбачає обов'язкову наявність власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень , оскільки вони можуть бути одержані по договору оренди, лізінгу, закріплені за підприємством на праві господарського відання тощо. Стосовно чисельності працюючих, то законодавство надає право Товариству з обмеженою відповідальністю мати будь яку кількість працівників, або залучати будь яких інших суб'єктів господарювання до виконання своїх договірних зобов'язань. Тому відсутність складських приміщень, трудових ресурсів не є підставою для визнання нікчемності договорів.
Належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про відсутність в діяльності контрагента позивача операцій з поставки товарів (робіт, послуг) згідно з п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України або згідно з ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», неправильного визначення позивачем об'єкту оподаткування ПДВ та дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ згідно з ст.ст.185, 187 Податкового кодексу України або згідно з ст.ст.3 і 7 Закону України «Про ПДВ»згадуваний акт перевірки не містить.
У зв'язку з чим, суд не приймає до уваги посилання відповідача на факти, викладені акті документальної невиїзної перевірки контрагента позивача -ТОВ «Промтехнагляд» від 13.04.2011 №383/3-23-40-37249878.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 865 770,00 грн. та штрафні санкції на суму 216 443,0 грн., податку на додану вартість у сумі 819 784,00 та штрафні санкції у сумі 204 769,00грн, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 96 176,00грн..
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Турбогаз" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити у повному обсязі.
Визнати незаконними дії ДПІ Червонозаводському районі м. Харкова по проведенню документальної невиїзної перевірки відкритого акціонерного товариства "Турбогаз" код ЄДРПОУ 00158787 з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Промтехнагляд»(код 37249878) за період з 01.12.2010 по 31.12.2010р.
Скасувати податкові повідомлення-рішення №0005261510 від 09.08.2011 року, №0005251510 від 09.08.2011 року та №0005241510 від 09.08.2011 року
Постанова може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 16 вересня 2011 року.
Головуючий - суддя Шляхова О.М.
Суддя - Сагайдак В.В.
Суддя - Мельников Р.В.