Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"01" вересня 2011 р. № 2а- 6524/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,
за участі секретаря - Беззубко А.О,
за участі представника позивача -ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.07.2011р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велмаш - Україна" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкові повідомлення- рішення від 12 травня 2011 року № 0000852302 , № 0000862302 , № 0000241702 повністю; судові витрати розподілити.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Велмаш-Україна»(код ЄДРПОУ 33676753) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за наслідками якої було складено акт № 1626/23-212/33676753 від 11.04.2011 р. на підставі якого було прийнято податкові повідомлення - рішення: від 12 травня 2011 року № 0000852302, № 0000862302, № 0000241702 на загальну суму (з урахуванням штрафних санкцій ) 208503,33 грн.
На думку позивача, податкові повідомлення - рішення від 12 травня 2011 року № 0000852302, № 0000862302, № 0000241702 прийняті необґрунтовано, оскільки порушень, які відображені в акті перевірки, підприємство не скоїло. Позивач вважає, що висновки відповідача в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам взаємовідносин позивача з його контрагентами а саме ТОВ «Базальт плюс»який надав позивачу послуги по розробці технічних умов на користь позивача та ТОВ «ТД «Укрстальмаш»який здійснював поставку товарно-матеріальних цінностей на адресу позивача підтверджується договорами з цими суб'єктами господарювання та актами виконаних робіт, видатковими накладними. Відтак, позивач вважає, що сплачені за виконання послуг та постачання товарів кошти прямо пов'язані з його господарською діяльністю, а отже ці суми правомірно включені ним до податкового кредиту та валових витрат, що не визнається відповідачем. Крім того, як зазначає позивач, право на формування спірної суми податкового кредиту з ПДВ підтверджено податковими накладними виданими надавачем науково-технічних робіт (ТОВ «Базальт плюс») та постачальником (ТОВ «ТД Укрстальмаш»), а отже формування податкового кредиту є правомірним. Відсутні будь-які правові підстави для визнання недійсними угод між позивачем та його контрагентами, на момент укладення та виконання угод його контрагенти існували, були зареєстрованими у встановленому порядку, в тому числі і як платники податку на додану вартість, договори було фактично виконано, що підтверджується первинними документами, тому висновки акту перевірки не відповідають дійсності. Нарахування заробітної плати своєму робітникові яка виплачувалась з урахуванням застосування податкової соціальної пільги здійснював вірно, не здійснював на користь свого робітника виплати доходів само зайнятої особи від підприємницької діяльності а також іншої незалежної професійної діяльності, тому висновки відповідача про порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»є необґрунтованими. В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі міста Харкова в судове засідання не з'явився хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. Надав заперечення (а.с. 80- 84) на позовну заяву.
У зв'язку із зазначеним справа відповідно до вимог ч.2, ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства розглядалася на підставі наявних у ній доказів.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав, що в порушення п.п. 7.4.1, 7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями) позивачем віднесено до складу податкового кредиту та валових витрат суми від вартості робіт (послуг), використання яких не пов'язано з господарською діяльністю підприємства, в результаті чого було занижено ПДВ у вказаній сумі та податок на прибуток. Податковим органом встановлено в ході перевірки, що витрати на придбання послуг, не пов'язані з господарською діяльністю позивача та фактично не використовувались в подальшій господарській діяльності. Відповідач вважає, що операції з придбання таких робіт (послуг) оформлені лише документально, з метою заниження податку на прибуток та ПДВ.
За наведених обставин, представник відповідача вважає оспорюванні податкові повідомлення-рішення правомірними, а позов таким, що не підлягає задоволенню, на підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Оскільки спірні правовідносини виникли у періоді березень 2010 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно -правові акти України, які діяли в той період.
Судом встановлено, що Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова згідно п.п.20.1.4. ст..20, ст..77, ст..82 Податкового Кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Велмаш-Україна" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року. На підставі перевірки було складено акт №1626/23-212/33676753 від 11.04.2011 р. на підставі якого було прийнято податкові повідомлення - рішення: від 12 травня 2011 року № 0000852302 на суму 110072,30 грн. , № 0000862302 на суму 97382,50, № 0000241702 на суму 1048,53 грн.
Підставою для винесення спірних податкових повідомлень -рішень слугували відображені в акті №1626/23-212/33676753 від 11.04.2011 р. висновки податкового органу про порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2; п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 87922 грн. у тому числі за IV квартал 2010 року в сумі 87922 грн.; п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 ІІ68/97-ВР „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 77906 гри., в тому числі за березень місяць 2010 року в сумі 7906 грн., за грудень місяць 2010 року в сумі 70000 грн.; п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону Україні "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р №2181-111 із змінами та доповненнями підприємством надано декларацію з податку на прибуток за рік 2010 рік з порушенням встановлених термінів (12.02.2011); порушення абз.'е" пп. 6.3.3 п.6.3 ст.6 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб" зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на 838,82 грн.. у т.ч. за лютий 2010р. - 92,44 грн., за березень 2010р. - 92,445 грн., за квітень 2010 року -95,33 грн., за травень 2010 року 95,33 грн., за червень 2010 року - 95,33 грн., за липень 2010 року - 95,33 грн., за серпень 2010 року - 74,73 грн.. за вересень 2010 року - 95.33 грн., за жовтень 2010 року - 102,56 грн.
В акті перевірки зазначено що відповідно до договору від 20.06.2010 № 189/4 укладеного між ТОВ «Велмаш-Україна», та ТОВ «Базальт плюс», останній виконує науково-технічну роботу з розробки технічних умов. На підставі наданих до перевірки актів виконаних робіт (науково-технічної роботи з розробки технічних умов) не має можливості визначити економічну доцільність цих робіт, у зв'язку з тим, що в актах не вказано розробка яких саме технічних умов проводилася, не вказано перелік, склад (кількість), обсяги виконаних робіт з розрахунку яких нарахована винагорода, не доведено економічну вигоду підприємства у зв'язку з їх отриманням та факт використання вищезазначених послуг у власній господарській підприємства. Перевіркою не встановлено зв'язку між придбаною науково-технічною роботою та власною господарською діяльністю ТОВ «Велмаш- Україна»Виходячи з вищенаведеного підприємством порушено п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 7.4.1. , 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” а саме ТОВ «Велмаш-Україна»у періоді з 01.01.2010 по 31.12.2010 безпідставно відніс до складу валових витрат витрати, не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва а до податкового кредиту з ПДВ суми по придбанню послуг які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника. В порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ «Велмаш-Україна»у періоді з 01.01.2010 по 31.12.2010 безпідставно включило до складу валових витрати які не підтверджені первинними документами, а саме: у листопаді 2010 (IV квартал 2010) ТОВ «Велмаш-Україна»було здійснено добровільне перерахування коштів до Полтавського обласного благодійного фонду «Ветеран»на суму 1688 грн. До перевірки не надано угоду на підставі якої здійснювалось перерахування коштів, не надані належним чином оформлені підтверджуючи первинні документи. Відповідно Системи автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість з 01.01.2010 по 31.12.2010 по ТОВ «Велмаш-Україна»(податкових декларацій і податку на додану та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів виявлено завищення податкового кредиту за березень 2010 року на суму 7905,53 грн. по контрагенту ТОВ "ТД "Укрстальмаш". ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова надіслано до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ запит від 21.03.2011 №1689/7/23-218 щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ "ТД «Укрстальмаш". На дату написання акта перевірки відповідь на запит не отримана.
Щодо господарських відносин ТОВ "Велмаш-Україна" з ТОВ «Базальт плюс»судом встановлено наступне.
Відповідно до договору від 20.06.2009 № 189/4 укладеного між ТОВ «Велмаш-Україна»(код за ЄДРПОУ 33676753) та ТОВ «Базальт плюс»(код за ЄДРПОУ 32239404) останній виконує науково-технічну 'роботу з розробки технічних умов.
В ІV кварталі 2010 року у загальній сумі 350 000 грн. підприємством до Декларації з податку на прибуток підприємства за ІV кв. 2010року (рядок 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг) крім визначених у 04.11)»включено до загальної суми валових витрат суму послуг відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ „Базальт плюс":
- № 141215 від 14.12.2010р. віднесено суму науково-технічних робіт з розробки технічних умов на суму 200000 грн.; № 211222 від 21.12.2010р. віднесено суму науково-технічних робіт з розробки технічних умов на суму 200000 грн.
В грудні 2010 року ТОВ «Велмаш-Україна»віднесено до складу поджаткового кредиту з податку на додану вартість суми по придбанню послуг від ТОВ «Базальт плюс» по податкових накладних №141215 від 14.12.2010 та №211222 віл 21.12.2010.
Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.
Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі -Закон “Про ПДВ”) встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника , то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності
Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних, на які посилається позивач в обґрунтування своїх доводів, є обов'язковою, але не безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту за умови, коли податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, у тому числі, коли господарські операції з придбання послуг не підтверджені документально для фактичного використання таких послуг в межах та для господарської діяльності позивача, що позбавляє, в свою чергу, платника відносити суми ПДВ сплачені у складі вартості послуг до податкового кредиту .
Таким чином, за змістом наведених норм Закону, до складу податкового кредиту можуть бути віднесені тільки ті суми податку на додану вартість, які сплачені в звґязку з придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання в межах та з метою подальшого використання у господарській діяльності платника податку. Право на включення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) відповідно до вимог наведеного підпункту 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР. До складу валових витрат належать лише витрати, прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства.
Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з актів приймання-здачі виконання робіт укладених між ТОВ «Велмаш-Україна»та ТОВ «Базальт плюс»від 14.12.2010 року, від 21.12.2010 року, актів №1 та №2 від 05.12.2010 прийому- передачі розроблених технічних умов останнім було відповідно до умов договору від 20.06.2009 № 189/4 та технічного завдання розроблено та зареєстрованов в Держспоживстандарті України технічні умови ТУ У 34.1-33676753-001:2009 «Автомобілі вантажні спеціалізовані», ТУ У 34.2-33676753-002:2010 «Причепи розпуски». Вищевказані акти приймання-здачі виконання робіт мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено а отже повністю відповідають нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Отже, висновки ДПІ у Фрунзенському районі, що надані ТОВ «Базальт плюс»послуги мають бути підтверджені іншими документами, окрім розрахункових та платіжних документів, що надавались під час перевірки, не відповідають вимогам п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно яких установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Посилання відповідача на те, що послуги, надані ТОВ „Базальт плюс”, не пов'язані з господарською діяльністю позивача спростовуються доказами, наявними у справі. А саме Договором на поставку №077/4 від 27.08.2010 між ТОВ «Велмаш-Україна»та ТОВ «Волинь ліс сервіс», Договором №125/4 від 04.11.2011 на надання послуг між ТОВ «Велмаш-Україна»та ВАТ Холдінговою компанією «АвтоКРАЗ», бухгалтерськими довідками, актами здачі прийняття робіт, видатковими накладними, калькуляціями на виготовлення відповідно до яких ТОВ «Велмаш-Україна»на замовлення ТОВ «Волинь ліс сервіс»на виробничих потужностях ВАТ ХК «АвтоКРАЗ»за калькуляціями до складу витрат яких увійшли вартість науково-технічних робіт придбаних у ТОВ «Базальт плюс» у відповідності до зазначених технічних умов виготовлено два автопоїзда лісовозних на шасі автомобілю Краз 260 з маніпулятором СМТЛ-97 і причепом (розпуск) та один автопоїзд сортиментовозний на марці автомобіля КРАЗ 65101 з маніпулятором СМТЛ-70.02 і причепом (сортиментовозним) та за видатковою накладною №СС-3012/Т1 від 30.12.2010 передані ТОВ «Волинь ліс сервіс»та за них отримано ТОВ «Велмаш Україна»грошові кошти.
Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7). В матеріалах справи наявні податкові накладні які за своєю формою та змістом повністю відповідають приписам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Слід також зазначити, що перевіркою не встановлено, що вказані вище послуги придбавалися позивачем для використання в цілях інших, ніж з метою використання в господарській діяльності.
Акт перевірки не містить інформації про порушення позивачем 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та тверджень про невикористання придбаних позивачем послуг в межах власної господарської діяльності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не встановлено жодного порушення вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Базальт плюс», а відтак ТОВ “Велмаш-Україна” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2010 року та валові витрати за ІV квартал 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Базальт плюс».
Стосовно викладеного в акті перевірки висновку про порушення п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону Україні "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р №2181-111. Для податку на прибуток граничний строк подання декларацій встановлений абзацом "б" пп. 4.1.4 ст. 4 Закону N 2181"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181), а саме 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Тобто висновок акту перевірки про надання декларації з податку на прибуток за рік 2010 рік з порушенням встановлених термінів (12.02.2011) спростовується наявною в матеріалах справи квитанцією про прийняття електронної звітності відповідно до якої декларацію ТОВ «Велмаш-Україна»по податку на прибуток прийнято 09.02.2011 у 11:46 тобто у термін визначений Законом.
Стосовно порушень Закону про ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ТД УкрСтальмаш»суд відмічає що підставою для висновку про порушення ТОВ «Велмаш-Україна»слугував факт наявності відомостей Системи автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість з 01.01.2010 по 31.12.2010 по ТОВ «Велмаш-Україна»(податкових декларацій і податку на додану та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів про розбіжності між податковим кредитом ТОВ «Велмаш-Україна»та ТОВ "ТД "Укрстальмаш" за березень 2010 року на суму 7905,53 грн. та відсутності відповідь на запит ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ від 21.03.2011 №1689/7/23-218 щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ "ТД «Укрстальмаш". Позивачем надано до матеріалів справи довідку №900/234/36368320 ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про результати зустрічної звірки ТОВ «ТД Укрстальмаш»код ЄДРПОУ 36368320 з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Велмаш-Україна»код за ЄДРПОУ 33676753 за період з 31.03.10 по 14.04.10, копію "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»уточнюючу за березень 2010 року по ТОВ «ТД Укрстальмаш», видаткові, податкові, товаро-транспортну накладну відповідно до яких розбіжності між податковим кредитом ТОВ «Велмаш-Україна»та податковими зобов'язаннями ТОВ «ТД «Укрстальмаш»відсутні а господарські відносини між зазначеними підприємствами документально підтверджено.
Щодо встановленого в акті перевірки порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ «Велмаш-Україна»у періоді з 01.01.2010 по 31.12.2010 яке відбулося внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат які не підтверджені первинними документами, суд відмічає що
Згідно з пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями, за текстом -Закон № 334/94-ВР) до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів, добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або органу місцевого самоврядування, неприбуткової організації, визначені в п. 7.11 ст. 7 цього Закону, в розмірі, що перевищує 2 %, але не більше ніж 5 % оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік, за винятком внесків, передбачених пп. 5.6.2 п. 5.6 і пп. 5.2.17 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.
Відповідно до пп. 7.11.1 п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР до неприбуткових організацій належать:
органи державної влади, місцевого самоврядування і створені ними установи та організації, які утримуються за рахунок коштів бюджету;
благодійні фонди та благодійні організації;
пенсійні фонди, кредитні спілки, створені у встановленому порядку, інші юридичні особи, діяльність яких не передбачає отримання прибутку згідно з нормами відповідних законів;
спілки, асоціації, інші об'єднання юридичних осіб, створені для представлення інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків засновників і не здійснюють господарської діяльності, за винятком отримання пасивних доходів;
релігійні організації, зареєстровані у визначеному законом порядку;
житлово-будівельні кооперативи, об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, створені у визначеному законом порядку;
професійні союзи, їхні об'єднання, організації профспілок, створені у визначеному законом порядку.
Згідно з Положенням про Реєстр неприбуткових організацій та установ, затвердженим наказом ДПА України від 11.07.97 р. № 232 (зареєстровано в Мін'юсті України 06.08.97 р. за № 291/2095, зі змінами та доповненнями, за текстом -Положення № 232), підтвердженням статусу організації (установи) -одержувача благодійної допомоги як неприбуткової є копія рішення органу ДПС про внесення цієї організації (установи) до Реєстру неприбуткових організацій та установ.
У декларації з податку на прибуток підприємства вартість переданих як благодійна допомога товарів (робіт, послуг), а також суми перерахованих коштів відображаються в рядку 04.8 «Добровільне перерахування коштів, передача товарів (робіт, послуг)».
Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону про оподаткування прибутку підприємств датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку- день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З наведеного вбачається, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат. В свою чергу, пунктом 5.11 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
У листопаді 2010 (IV квартал 2010) ТОВ «Велмаш-Україна»було здійснено добровільне перерахування коштів до Полтавського обласного благодійного фонду «Ветеран»на суму 1688 грн, цей факт не заперечується відповідачем та підтверджується в акті перевірки. За наведених обставин висновки про порушення ТОВ «Велмаш-Україна»підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»по взаємовідносинам з ПОБФ «Ветеран»необґрунтовані.
Суд враховує, що вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
З огляду на наведене, податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2011 року № 0000852302, №№ 0000862302 підлягає визнанню протиправним, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що слід скасувати податкові повідомлення рішення відповідача від 12 травня 2011 року № 0000852302, про визначення податкового зобов'язання ТОВ "Велмаш-Україна" з податку на прибуток в сумі 110072,30 грн., в тому числі: за основним платежем - 87922,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22150,30 грн.; від 12 травня 2011 року № 0000862302, про визначення податкового зобов'язання ТОВ "Велмаш-Україна" з податку на додану вартість в сумі 97382,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 77906,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 19476,50 грн..
Стосовно податкового повідомлення-рішення від 12 травня 2011 року № 0000241702 про визначення податкового зобов'язання ТОВ «Велмаш-Україна»з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1048,53 грн, в тому числі: за основним платежем - 838,82 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 209,71 грн. суд відмічає що порядок надання податкової соціальної пільги регламентується статтею 6 Закону України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон № 889), у пункті 6.1 якої визначено, що платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел в України від одного працедавця у вигляді заробітної плати на суму податкової соціальної пільги.
Разом з тим, частиною "е" пп. 6.3.3. п. 6.3. ст. 6 Закону № 889 встановлено обмеження, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно доходи від підприємницької та іншої незалежної діяльності. Тобто, якщо фізична особа, зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, ще й працює як наймана особа з одержанням заробітної плати, то вона не має права на застосування до цієї заробітної плати податкової соціальної пільги.
При практичному застосуванні вище вказаних обмежень щодо надання податкової соціальної пільги такій фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності по одержуваній ним заробітній платі не має значення фактичний результат провадження такою особою своєї підприємницької діяльності (прибутки, збитки), оскільки ст. 42 Господарського кодексу України встановлює, що підприємництво - це самостійна господарська діяльність на власний ризик з метою досягнення економічних результатів та одержання прибутку.
Не застосовується податкова соціальна пільга і до доходу, одержаного такою фізичною особою безпосередньо від здійснення підприємницької діяльності.
Крім того, згідно із статтею 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", який регулює здійснення підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування та фіксованим розміром оподаткування, та Указом Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99, звітним податковим періодом у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності є квартал, півріччя, рік.
Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року N 2035 "Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги" податкова соціальна пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, у якому платник податку подав заяву про її застосування з відповідними підтвердними документами.
Оскільки звітний період у суб'єкта підприємницької діяльності - квартал, а податкова соціальна пільга застосовується до місячного доходу у вигляді заробітної плати, то факт одержання (відсутності) доходів від провадження підприємницької діяльності в такому випадку може бути підтверджений підприємцем лише після того, як йому вже буде фактично безпідставно надано податкову соціальну пільгу за попередні 3 місяці.
Виходячи з наведеного, працівник підприємства, який зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, але не отримує доходи від такої діяльності (виручку у грошовій та натуральній формі чи прибуток) не має права на застосування податкової соціальної пільги до отримуваних ним доходів у вигляді заробітної плати, як це і передбачено пп. 6.3.3 "е" п. 6.3 ст. 6 Закону.
На думку суду, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 12 травня 2011 року № 0000241702 про визначення податкового зобов'язання ТОВ «Велмаш-Україна»з податку на доходи фізичних осіб з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Велмаш-Україна” у цій частині не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велмаш - Україна" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення- рішення № 0000852302 від 12 травня 2011 року та № 0000862302 від 12 травня 2011 року.
У задоволенні позовної вимоги щодо скасування податкового повідомлення- рішення № 0000241702 від 12 травня 2011 року - відмовити.
Постанова може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 07 вересня 2011 року.
Суддя Шляхова О.М.