Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
"29" серпня 2011 р. № 2-а-7394/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
за участю секретаря судового засідання М'ясникова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного
адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Акціонерного товариства "Полімерагро"
до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Позивач, АТ «Полімерагро», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000030180 від 26.05.11 винесене Харківською ОДПІ.
В обґрунтування позову вказано, що акт перевірки, стосовно підприємства складено з порушеннями вимог діючого законодавства України, спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним та необ'єктивним та таким що підлягає скасуванню.
Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що податкові накладні, які виписані ТОВ «Промспец - консалтинг»на виконання договорів в силу Закону не можуть бути належними документами, що підтверджують право на податковий кредит, оскільки на дату їх виписки вказане підприємство не знаходились за юридичною адресою.
Судом встановлено, що працівниками Харківською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правомірності формування податкового кредиту за період грудень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Промспец консалтинг та правильності обчислення ПДВ за період з 01.12.10 по 31.12.10 року.
За наслідками перевірки було складено акт перевірки від 04.05.2011 за №961/180/22652909 яким встановлено порушення позивача, а саме: п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 100 000,00 грн.
В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ".
За результатами перевірки ТОВ "ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ" ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було складено акт перевірки від 10.03.2011 за №349/23-03-05/37091549 про результати документальної планової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Промспец консалтинг»(код за ЄДРПОУ 37091549) з питань дотримання податкового законодавства за період з 06.07.2010 року по 31.12.2010 року.
Відповідно до висновків вказаного акту перевірки зазначається, що у ТОВ "ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.
Зазначені операції ТОВ "ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ" та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ "ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.
Також ДПІ зазначає, що вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою та всі укладені правочині між позивачем та ТОВ «Промспец консалтинг»вважаються нікчемними.
У зв'язку з викладеним, ДПІ вважає, що вказані порушення призвели до завищення валових витрат та безпідставно було віднесено суми до складу податкового кредиту ПДВ.
За результатами акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення за №0000030180 від 26.05.11 на загальну суму 125 000,00 грн.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом та не заперечувалось сторонами по справі, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010 року встановлено, що AT «Полімерагро»мало взаємовідносини з ТОВ «Промспец Консалтинг», які базувались на підставі договору № 25 від 01.12.2010 року, згідно якого ТОВ «Промсіец Консалдинг»приймає на себе обов'язок надати підприємству AT «Полімерагро»погрузочно-розвантажувальні роботи, договір № 26 від 01.12.2010 р. згідно якого ТОВ «Промспец Консалдинг»приймає на себе обов'язок надати підприємству AT «Полімерагро»демонтаж обладнання виробничого цеху лиття, договір № 27 від 01.12.2010 р. згідно з якого ТОВ «Промспец Консалдинг»приймає на себе обов'язок надати підприємству AT «Полімерагро»консалтингові послуги впровадження облікової програми, договір № 28 від 01.12.2010 р. згідно якого ТОВ «Промспец Консалдинг»приймає ні себе обов'язок надати підприємству AT «Полімерагро»дизайнерські послуги по розробці ливарних виробів.
AT «Полімерагро»до складу податковою кредиту в грудні 2010 р. включило суму ПДВ у розмірі 100000 грн. по податковим накладним, які отримані від ТОВ «Промспец Консалдинг»(податкова накладна № 3026 від 30.12.2010 р на суму 120000,00 грн. (ПДВ-20 000,00), податкова накладна № 3017 від 30.12.2010 р. на суму 120 000,00 грн. (ПДВ 20 000,00), Податкова накладна № 2975 від 29.12.2010 р. на суму 240 000,00 грн.(ПДВ - 40 000,00), податкова накладна № 3035 від 30.12.2010 р. на суму 120 000,00 грн. (ПДВ - 20 000,00)).
Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем було надано копії первинних документів які підтверджують реальне здійснення господарських операцій та розрахунку за них на підставі яких позивачем було включено до податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Промспец Консалдинг», зазначені обставини відповідачем не заперечувались.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.
Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.
Що стосується посилання відповідача на акт перевірки від 10.03.2011 за №349/23-03-05/37091549 контрагента позивача ТОВ «Промспец Консалтинг»у якому зазначено, що у ТОВ "ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру тощо, то суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже не знаходження ТОВ «Промспец Консалтинг»за місцем своєї реєстрації не вказує та факт не виконання своїх обов'язків перед позивачем по вище зазначених угодах, крім цього як було встановлено судом вище відповідачем на вимогу суду не було надано жодних доказів в підтвердження своїх твердження, що данні господарські операція не пов'язані з господарською діяльністю позивача .
Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.
Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Суд зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ТОВ «Промспец Консалтинг»останній знаходився в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також був платником податку на додану вартість, а отже мав право на видачу податкових накладних .
У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.
Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.3.1. п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом;
Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з і придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Вимогами п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що оскільки судом було встановлено реальність проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промспец Консалтинг», а також використання товарів та послуг у власній господарській діяльності то висновки відповідача, щодо порушення позивачем положень п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірними.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Акціонерного товариства "Полімерагро" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області № 0000030180 від 26.05.2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 02 вересня 2011 року.
Суддя Спірідонов М.О.