Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
29 серпня 2011 р. № 2-а- 8151/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого -Судді Архіповій С.В.
при секретарі судового засідання -Солуяновій Н.В.,
за участю: представника позивача -Болотова Є.І.,
представника відповідача -Салова Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця»в особі структурного підрозділу станції Основа
до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова
про скасування рішень ,
Позивач, Статутне територіально-галузеве об'єднання «Південна залізниця»в особі структурного підрозділу станції Основа звернувся до суду з позовними вимогами про скасування рішення відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.06.2011р. № 1995, 1996, 1997, 1998.
В обґрунтування заявленого позову зазначає, що згідно оскаржуваного в даній справі рішення до позивача застосовано штрафні санкції за несплату, несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 20.06.2006р. по 21.06.2006р. (рішення № 1995), з 20.05.2008р. по 22.05.2008р. (рішення № 1996), з 22.02.2010р. по 26.02.2010р. (рішення № 1997), з 01.12.2005р. по 20.01.2006р. (рішення № 1998). Позивач вважає, що фінансові санкції застосовано до нього з порушенням строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, а також з порушенням п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який передбачає, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Також позивач вказав, що згідно між сторонами складено акт звірки розрахунків від 16.02.2011р., відповідно до якого відсутня заборгованість з фінансових санкцій, в тому числі за попередні періоди.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність позовні вимоги задовольнити, керуючись наступним.
Так, судом встановлено, що відповідачем прийнято рішення № 1995, 1996, 1997, 1998 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені до Статутного територіально-галузевого об'єднання Південна залізниця в особі відокремленого структурного підрозділу станція «Основа»за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Матеріалами справи підтверджено, що надані відповідачем розрахунки штрафних санкцій і пені свідчать про те, що штраф та пеню нараховані за наступні періоди: з 20.06.2006р. по 21.06.2006р. (рішення № 1995), з 20.05.2008р. по 22.05.2008р. (рішення № 1996), з 22.02.2010р. по 26.02.2010р. (рішення № 1997), з 01.12.2005р. по 20.01.2006р. (рішення № 1998).
В зв'язку із встановленими обставинами справи суд зауважує, що відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, до приведення законодавства України у відповідність із цим законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Правові відносини щодо накладення (застосування) штрафних (фінансових) санкцій в зв'язку із здійсненням господарської (підприємницької) діяльності , крім іншого, врегульовано нормами Господарського кодексу України.
Стаття 1 Господарського кодексу України закріплює, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Відповідно до статті 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Відповідно до частини 4 статті 19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.
Суд зауважує, що Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, органи пенсійної служби наділені компетенцією щодо проведення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання вимог цього закону.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на спірні правовідносини між сторонами в даній справі розповсюджується дія норм Господарського кодексу України.
Право на застосування штрафних санкцій органом Пенсійного фонду передбачено, як Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, так і статтями 238, 239 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарської діяльності та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій встановлюються виключно цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Статтею 239 Господарського кодексу України визначені види адміністративно-господарських санкцій, які органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, серед яких зокрема, адміністративно-господарський штраф.
Згідно статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Частиною другою зазначеної статті законодавець передбачив виключення із загального правила щодо строків застосування санкцій, зазначивши, що дія цієї статті не поширюється на штрафи, що застосовуються органами державної податкової служби та митними органами. Даний перелік є вичерпним, що дає змогу зробити висновок про те, що загальне правило про шестимісячний строк застосування адміністративно-господарських санкцій поширюється на органи Пенсійного фонду України.
Порядок стягнення застосованих штрафів регулюється Господарським кодексом України. Так, в статті 241 ГК України зазначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які можуть стягуватися адміністративно-господарські штрафи, розмір і порядок їх стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, у яких допущено правопорушення.
Таким чином законодавець розрізняє поняття “застосування” та “стягнення” фінансових санкцій.
Так, під застосуванням штрафних санкцій законодавець розуміє встановлення підстав, визначення розмірів фінансових санкцій, порядок оформлення та вручення рішень про застосування фінансових санкцій, терміни їх добровільної сплати та порядок оскарження таких рішень. Стягнення розглядається як примусовий захід щодо стягнення коштів (грошових сум), який здійснюється після застосування штрафної санкції та перераховується до відповідного бюджету. Прийняття відповідачем оскаржуваних в даній справі рішень є саме застосуванням фінансових санкцій.
Враховуючи, що право на застосування штрафних санкцій передбачено як Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, так і Господарським Кодексом України (ст.ст. 238, 239), а будь-який строк для застосування штрафу та пені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не встановлено, суд приходить до висновку, що при винесенні рішень про застосування штрафних санкцій та пені підлягає застосуванню строк, встановлений статтею 250 ГК України, а саме: протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. 15 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Будь-які приписи, щодо розповсюдження вказаної норми на застосування штрафних санкцій та пені у вказаному законі відсутні. Крім того, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”не передбачено будь яких строків для застосування штрафних санкцій.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що строк застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату внесків до Пенсійного фонду обмежено шістьма місяцями з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення страхувальником встановлених Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”термінів сплати.
Також суд зауважує, що з 01.01.2011 набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Пунктом 11 прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону виключено частину 1-9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому пунктом 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Оскільки суми штрафних санкцій нараховані після 01.01.2011 та за періоди, строк сплати яких настав до 01.01.2011, то суд приходить до висновку, що рішення відповідача, що оскаржуються прийняті з порушенням пункту 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що їх прийнято без врахування всіх дійсних обставин справи при невірному застосуванні вимог чинного законодавства, що є достатнім для їх скасування.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 185, 186 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 20.06.2011р. №,№ 1995, 1996, 1997, 1998.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 29 серпня 2011 року.
Головуючий суддя С.В. Архіпова