Справа № 2а/1770/2985/2011
08 вересня 2011 року 16год. 27хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Чередняка В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Лех І.І.
відповідача: представник Марчук Х.М. третьої особи позивача: представник < Текст > третьої особи відповідача: представник < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Великомидського сільського споживчого товариства < Список > < Позивач в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача < 3-тя особа >
до Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа >
про визнання дій неправомірними та скасування рішення
Позивач - Велокомидське сільське споживче товариство звернулось з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області про визнання дій відповідача неправомірними та скасування рішення від 27 квітня 2011 року № 13 про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення державної дисципліни цін у вигляді вилучення в доход державного бюджету штрафу в розмірі 10 тис. грн. Позовні вимоги полягають у наступному.
Підставою для накладення штрафних санкцій органом державного контролю стало порушення позивачем державної дисципліни цін під час реалізації алкогольних напоїв вітчизняного виробництва за роздрібними цінами, що є нижчими від мінімального розміру роздрібних цін на алкогольні напої, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 957.
Позивач не погоджується з розміром накладеної фінансової санкції. На його думку, Держцінінспекція невірно застосувала вимоги абз.13 ч.2 ст.17 Закону України від 19 грудня 1995 року N 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон України № 481) в редакції Закону від 02.12.2010 року № 2756 - VI, який набрав чинності 1 січня 2011 року та встановила за допущення вищезазначеного порушення фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 100% вартості отриманої партії товару, але не менше 5 тис. грн. У попередній редакції Закону № 481, яка діяла на час вчинення позивачем порушення, передбачалась санкція в розмірі не менше 1 тис. грн.
Крім того, органом державного контролю санкція накладалась окремо за кожною торговою точкою по 5 тис. грн., тобто всього 10 тис. грн., проте відповідно до вимог ч. 2 ст. 17 Закону № 481 фінансові санкції застосовуються до суб'єктів господарювання, а не до окремих торгових точок, а отже рішення відповідача є незаконним та підлягає скасуванню.
Вважає, що з огляду на ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» Державна інспекція з контролю за цінами не наділена повноваженнями здійснювати державний контроль за дотриманням норм цього Закону, оскільки це прямо не передбачено законами України.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та уточнив, що позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення рішення від 27 квітня 2011 року № 13 та скасувати зазначене рішення. При цьому надав пояснення, які відповідають викладеному у позові. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнала, подала письмові заперечення та пояснила наступне. Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області в період з 18 по 22 квітня 2011 року проведено планову перевірку Великомидського сільського споживчого товариства з питань дотримання державної дисципліни цін під час реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів. За наслідками перевірки складено акт від 22 квітня 2011 року № 000145 та рішення від 27.04.2011 № 13 про застосування до позивача фінансових (штрафних) санкцій за порушення державної дисципліни цін у вигляді штрафу в розмірі 10 тис. грн.
Норми Закону України N 481 застосовані щодо позивача правомірно, оскільки перевіркою виявлено факти реалізації алкоголю за цінами, нижчими від мінімального розміру роздрібних цін на алкогольні напої, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 957. Відповідно до вимог абз.13 ч.2 ст.17 Закону України N 481 до суб'єкта господарювання за допущення даного порушення застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу в розмірі 100% вартості отриманої партії товару, але не менше 5 тис. грн. Державна інспекція з контролю за цінами своїм листом від 21.07.2010 року № 200-5-23/4223 «щодо роз'яснення терміну «отримана партія товару» роз'яснила, що під партією товару в контексті ст. 17 Закону України N 481 слід розуміти «визначену кількість товарів одного або кількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом (товарно-транспортною накладною, накладною на відпуск товару тощо)». Під час перевірки було виявлено, що алкогольна продукція отримувалась позивачем двома партіями. З урахуванням цього було прийняте рішення про накладання на позивача штрафу в розмірі 10 тис. грн. із розрахунку 2 партій товару.
Крім того, представник відповідача пояснила, що відповідач під час здійснення перевірки діяв відповідно до повноважень, встановлених вимогами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Законом України «Про ціни та ціноутворення», Законом України № 481, Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою КМ України від 14.12.2000 року № 1819. Просила у задоволенні позову повністю відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 18 по 22 квітня 2011 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області проводилась планова перевірка позивача, результати якої відображено в акті № 145 від 22.04.2011 року (а.с.13-17, 36-41).
Перевіркою встановлено порушення щодо реалізації алкогольних напоїв вітчизняного виробництва за роздрібними цінами, які були нижчими від встановленого розміру мінімальних роздрібних цін, внаслідок чого було винесено рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій на суму 10 тис. грн.
Суд не може взяти до уваги посилання позивача про те, що у відповідача не було повноважень та компетенції на здійснення перевірки в частині дотримання державної дисципліни цін суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями, та винесення рішення про застосування фінансових санкцій, оскільки такі посилання спростовуються наступним.
Відповідно до ст. 16 та ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України; рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення", зокрема, передбачено, що Кабінет Міністрів України: визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікації; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Згідно з ч. 2 і ч. 3 ст. 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України; державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", крім повноважень, передбачених пунктами 6 - 9 статті 11 вказаного Закону.
Статтею 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачена відповідальність за порушення державної дисципліни цін: вилучення в доход відповідного бюджету суми необґрунтовано одержаної виручки та стягнення штрафу.
Повноваження та компетенція відповідача визначена постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року N 1819, якою затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами. Відповідно до цього Положення Державна інспекція з контролю за цінами (далі "Держцінінспекція") є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому; Держцінінспекція має серед інших право: проводити відповідно до законодавства перевірку бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників, що відображаються у розрахункових документах незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням цін (тарифів); знайомитися з установчими документами та свідоцтвом про державну реєстрацію; перевіряти у посадових осіб, відповідальних за формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи, що посвідчують особу; проводити перевірку достовірності даних, наведених у документах з питань порядку формування, встановлення та застосування державних фіксованих та регульованих цін; вимагати відповідно до законодавства усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), а також здійснення перерахунку вартості товарів, робіт і послуг, ціни (тарифи) на які сформовані, встановлені та/або застосовані з порушенням законодавства (якщо фактичну оплату товарів, робіт та послуг не проведено) для розрахунків із споживачами; приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів); а також звертатись з позовами до суду про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.
Держцінінспекціям відповідно до Положення про Міністерство економіки України, затвердженого Указом Президента України від 23 жовтня 2000 року N 1159/2000, надано право застосовувати відповідно до законодавства України до суб'єктів підприємництва економічні (фінансові) санкції.
Згідно з пунктом 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 02.06.2003 р. N 790, рішення про застосування фінансових санкцій приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.
Пунктом 1 наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 07.10.2003 р. N 274 встановлено, що застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю коньяком, алкогольними напоями, виготовленими за коньячною технологією, горілкою та лікеро-горілчаними виробами за цінами, нижчими, ніж встановлені оптово-відпускні або роздрібні ціни на коньяк, алкогольні напої, виготовлені за коньячною технологією, горілку та лікеро-горілчані вироби, а також роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, покласти на Державну інспекцію з контролю за цінами та її територіальні органи.
Відповідно до пп. 3.1 п. 3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 р. N 298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за N 1047/6238, Державна інспекція з контролю за цінами, державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі на підставі проведених ними перевірок суб'єктів господарювання приймають рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення вимог законодавства, яким передбачено такі санкції та їх розміри.
Відтак відповідач, здійснюючи перевірку щодо дотримання державної дисципліни цін суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями, та прийнявши рішення про застосування фінансових санкцій діяв в межах своїх повноважень та на підставі Конституції і законів України.
Також суд не бере до уваги посилання позивача, що конкретний розмір штрафних санкцій повинен бути визначений із загальної суми однієї партії товару, а не двох, як зазначено у акті, з огляду на наступне.
Статтею 17 Закону України № 481, встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону.
Абзацом 13 статті 17 Закону № 481 в редакції Закону від 02.12.2010 року № 2756 - VI зазначено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої -100 відсотків вартості партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін, але не менше 5000 гривень.
Визначення терміну "партія товару" надано Державним стандартом України (ДСТУ) 3993-2000 "Товарознавство. Термін та визначення", де партія товару - це визначена кількість товарів одного або кількох найменувань закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом (товарно-транспортною накладною, накладною на відпуск товару тощо)".
Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки вбачається, що порушення виявлено по 2 партіях товару (а. с.13-17, 36-38). Так, із довідки про реалізацію Великомидським сільським споживчим товариством алкогольних напоїв за цінами, що є нижчими від встановлених розмірів мінімальних роздрібних цін за період з 06 по 26 травня 2010 року вбачається, що вино «Там'янка» (біле, н/солодке, 1л) отримано від КП «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання» ОСС згідно з накладною № гр.-0001411 від 13.04.2010 року в кількості 5 пл.(а.с.39).
Крім того, оскільки під час перевірки визначити розмір придбаної партії горілки ТМ «Неміров» фас.0,5л, 40 об.міц, було не можливо у зв'язку з ненаданням товаросупровідних документів, відповідно до ч.7 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» орган державного контролю визначив, що зазначена горілка отримана однією партією, окремою від тієї, якою отримувалось вино.
Зазначені докази дають підстави стверджувати про наявність не однієї, а кількох партій товару, а отже і застосування штрафних санкцій мало проводитись окремо за кожною партією.
Проте, суд не погоджується з визначенням відповідачем розміру штрафних санкцій.
Згідно акту перевірки №000145 від 22 квітня 2011 року вибірковою перевіркою касових стрічок були встановлені факти реалізації позивачем алкогольних напоїв вітчизняного виробництва за роздрібними цінами, які були нижчими від встановленого розміру мінімальних роздрібних цін, що є порушенням вимог Закону України № 481, Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008р. №957 “Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва”. Відповідно до рішення відповідача №13 від 27 квітня 2011 року, до позивача застосовано фінансові (штрафні) санкції за порушення державної дисципліни цін в сумі 10 тис. грн. (а. с. 18-19).
Відповідач при визначенні розміру штрафних санкцій керувався абзацом 13 частини 2 статті 17 Закону № 481 в редакції Закону України від 02.12.2010 року № 2756 - VI яким, як зазначено вище по тексту, встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої -100 відсотків вартості партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін, але не менше 5000 гривень.
Однак, в судовому засіданні встановлено, що позивачем вчинені порушення у травні 2010 року, що стверджується, як актом перевірки, так і Довідкою про реалізацію напоїв за цінами, що є нижчими від встановлених розмірів мінімальних роздрібних цін.
Законом України від 21.01.2010 № 1824-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв" внесені зміни у Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: абзац тринадцятий частини 2 статті 17 викладений в такій редакції: "оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 1000 гривень". Дана редакція набрала чинності з 11 лютого 2010 року.
Законом України від 02.12.2010 № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", внесені зміни у Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: абзац тринадцятий викладений в такій редакції: "оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5000 гривень".
Згідно розділу ІІ цього Закону, цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, крім абзаців другого - четвертого підпункту 4 та абзаців тринадцятого - п'ятнадцятого підпункту 9 пункту 25 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2012 року.
Податковий кодекс України набрав чинності 1 січня 2011 року, в зв'язку з чим нова редакція абзацу 13 частини 2 статті 17 Закону №481 також набрала чинності з 1 січня 2011 року.
Так, в силу вимог частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з офіційним тлумаченням цього положення, наданим у Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.99 N 1-рп/99 у справі N 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Зворотна ж дія нормативно-правових актів в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, стосується лише фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Враховуючи вищенаведене, суд встановив, оскільки позивач вчинив порушення до набрання чинності нової редакції абзацу 13 частини 2 статті 17 Закону 481, то відповідач неправомірно допустив зворотну дію в часі закону, застосувавши до позивача норми абзацу 13 частини 2 статті 17 Закону № 481 в редакції Закону України від 02.12.2010 року № 2756 - VI, яка набрала чинності з 1 січня 2011 року.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій щодо винесення рішення від 27 квітня 2011 року № 13 про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення державної дисципліни цін у вигляді штрафу в розмірі 10 тис. грн., оскільки Державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області при винесенні рішення діяла не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення рішення від 27 квітня 2011 року № 13 про застосування до Велокомидського сільського споживчого товариства фінансових (штрафних) санкцій за порушення державної дисципліни цін у вигляді штрафу в розмірі 10 тис. грн. та його скасування.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України присудити на користь позивача судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 коп. з Державного бюджету України.
Керуючись статтями < Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю. < Текст >
Визнати протиправними дії Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області щодо винесення Рішення від 27 квітня 2011 року № 13 про застосування до Великомидського сільського споживчого товариства фінансової (штрафної) санкції в сумі 10 тис. грн. за порушення державної дисципліни цін.
Скасувати Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області від 27 квітня 2011 року № 13 про застосування до Великомидського сільського споживчого товариства фінансової (штрафної) санкції в сумі 10 тис. грн. за порушення державної дисципліни цін.
Присудити на користь позивача Великомидське сільське споживче товариство із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя підпис Борискін С.А.
Повний текст постанови виготовлено 12 вересня 2011 року
З оригіналом згідно
Суддя Борискін С.А.