"09" серпня 2011 р. м. Київ К-47187/09
Вищий адміністративний суду України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівГоловчук С. В.,
Зайця В.С.,
Кочана В. М.,
Цвіркуна Ю. І.,
секретаря судового засідання Парадюка А. І.,
за участю: представника позивача -Шайтанова А. С.,
представника відповідача -Свірської Н. П.,
прокурора -Губенка В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2009 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” до Державного комітету України з державного матеріального резерву про визнання протиправними дій, визнання нечинним наказу, заборону вчинення певних дій, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій,
Відкрите акціонерне товариство “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” звернулося до суду з позовною заявою до Державного комітету України з державного матеріального резерву про визнання протиправними дій щодо призначення та проведення 16 травня 2006 року перевірки позивача з питань наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку бокситів; визнання нечинним наказу від 15 травня 2006 року № 44-в про проведення позапланової перевірки; про заборону відповідачу використовувати акт перевірки № 89/2/м від 16 травня 2006 року та відомостей, викладених в ньому, у своїй діяльності; зобов'язання відповідача утримуватись від направлення акту перевірки № 89/2/м від 16 травня 2006 року чи витягів з нього до державних органів та установ.
Постановою Господарського суду міста Києва від 25 грудня 2006 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення 16 травня 2006 року позапланової перевірки позивача з питань наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку бокситів мобілізаційного резерву; визнано нечинним наказ відповідача від 15 травня 2006 року № 44-в про проведення позапланової перевірки позивача; у решті позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2009 року скасовано постанову Господарського суду міста Києва від 25 грудня 2006 року та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою на нього, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, представників сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що в грудні 2005 року на підставі службового завдання Державного комітету України з державного матеріального резерву начальником КРВ південного регіону Держкомрезерву України та головним спеціалістом відділу проведено контрольну перевірку наявності та стану роботи з матеріальними цінностями мобрезерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні на ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».
В результаті перевірки виявлено різницю в облікових даних бокситів на підприємстві та їх фактичною наявністю, в кількості 220 529 т, яка виникла внаслідок їх природних втрат при довгостроковому зберіганні за період з 1956 року по 2002 рік. Голові правління ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»запропоновано узгодити з Держкомрезервом України порядок списання з облікових даних підприємства бокситів в кількості 220 529 т.
Наказом голови Державного комітету України з державного матеріального резерву від 15 травня 2006 року № 44-в призначено проведення позапланової перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку бокситів мобрезерву, які знаходяться на ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».
16 травня 2006 року на підставі цього наказу головним спеціалістом відділу попереднього внутрішнього фінансового контролю та моніторингу діяльності підприємства Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України, головним ревізором відділу Контрольно-ревізійної роботи ДП «Юрресурс», головним ревізором Контрольно-ревізійного підрозділу ДО Комбінат «Прогрес»проведена позапланова перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку бокситів мобрезерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні на ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», за період з 06 грудня 2005 року по 16 травня 2006 року.
Перевіркою виявлено розбіжність між обліковими даними Держкомрезерву та даними підприємства, в кількості 220 529 т, з яких: 47 774,79 т -природні втрати бокситів, визначені згідно вимог Постанови Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з матеріально-технічного постачання від 10 січня 1977 року № 2, 172 754,21 т - самовільне відчуження.
Керівнику підприємства запропоновано забезпечити повернення бокситів мобрезерву в кількості 172 754,21т, узгодити з Держкомрезервом України порядок списання з облікових даних бокситів у розмірі природних втрат у кількості 47 774,79 т.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо проведення перевірки, позивач звернувся з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що на час проведення перевірки у відповідача були відсутні законні підстави для проведення перевірки, на території позивача не зберігалися матеріальні цінності мобілізаційного резерву, а тому позивач не може вважатися відповідальним зберігачем цінностей державного резерву, право яких надано перевіряти відповідачу.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні. Позивач не надав суду доказів, які підтверджують, що він не є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду.
Загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву (далі - державний резерв) визначає Закон України «Про державний матеріальний резерв».
Відповідно до статей 1, 2 Закону державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).
До складу державного резерву входять: мобілізаційний резерв - запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, подання медичної допомоги.
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Частинами 1, 2 статті 11 Закону запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Розміщення і будівництво на території України підприємств, установ, організацій та інших об'єктів системи державного резерву здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.
Для підприємств, установ і організацій, заснованих повністю або частково на державній власності (державні підприємства, установи та організації, акціонерні товариства, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендні підприємства, засновані на державній власності), а також для суб'єктів господарської діяльності всіх форм власності, визнаних відповідно до законодавства України монополістами, відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву є обов'язковим, якщо це не завдає їм збитків.
Частиною 1 статті 4 Закону встановлено, що організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України (далі - система державного резерву).
Таким органом відповідно до Указу Президента України від 20 жовтня 2001 року № 996 «Про Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву»є Державний комітет України з державного матеріального резерву
Відповідно до підпункту 18 пункту 4 Положення Держкомрезерв України відповідно до покладених на нього завдань здійснює відповідно до законодавства контроль за виконанням підприємствами - відповідальними зберігачами незалежно від форми власності зобов'язань щодо зберігання, освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю зазначених цінностей затвердженій номенклатурі, встановленим стандартам і технічним умовам.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивач, як підприємство - відповідальний зберігач, є підконтрольним відповідачу. Статус відповідального зберігача підприємства припиняється з часу закінчення правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей.
Судами встановлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 31/57-А між тими ж сторонами про визнання протиправною бездіяльності Державного комітету України з державного матеріального резерву щодо приведення у відповідність обліку запасів бокситів Відкритого акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” та зобов'язання вчинити дії по списанню зі зведеного обліку запасів матеріальних цінностей державного резерву в кількісному та вартісному обчисленні боксити у кількості 220 529 т, внаслідок природних втрат на підставі оперативного обліку Відкритого акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” щодо наявності і руху запасів матеріальних цінностей державного матеріального резерву та акта контрольної перевірки наявності та стану роботи з матеріальними цінностями мобілізаційного резерву на Відкритому акціонерному товаристві “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” від 06 грудня 2005 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 січня 2006 року у цій справі (яке набрало законної сили) позов задоволено.
Судами встановлено, що на час здійснення перевірки в травні 2006 року вказане рішення не виконане.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відносини між Відкритим акціонерним товариством “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” та Державним комітетом України з державного матеріального резерву по зберіганню матеріальних цінностей не припинились, а тому на час призначення та проведення перевірки позивач відносився до підприємств, підконтрольних відповідачу.
Висновки суду першої інстанції з цього питання є помилковими.
За таких підстав, суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення суду першої інстанції.
Посилання скаржника на відсутність правовідносин з відповідачем щодо збереження матеріальних цінностей спростовуються викладеним.
Доводи скаржника відносно того, що висновки акту перевірки від 16 травня 2006 року не відповідають висновкам попередніх перевірок також є необгрунтованими, оскільки предметом розгляду цієї справи є питання правомірності проведення перевірки, а не її результати.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: