"09" серпня 2011 р. м. Київ К-8903/09
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівГоловчук С. В.,
Зайця В. С.,
Кочана В. М.,
Цвіркуна Ю. І.,
секретаря судового засідання Парадюка А. І.,
за участю: представника позивача -Коленченка О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року та касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області на постанову Господарського суду Чернігівської області від 01 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі»до Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області про визнання протиправними дій,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі»звернулось з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області про визнання протиправними дій щодо пред'явлення вимоги повернути до бюджету отримані кошти субвенції на покриття різниці в тарифах на теплову енергію на суму 849 680 грн 00 коп.
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 01 листопада 2007 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2009 року після усунення недоліків, допущених при подачі апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року постанову Господарського суду Чернігівської області від 01 листопада 2007 року залишено без змін.
Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року, постановою Господарського суду Чернігівської області від 01 листопада 2007 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року, відповідач звернувся з касаційною скаргою на них.
В запереченнях на касаційну скаргу на постанову Господарського суду Чернігівської області від 01 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року позивач просив залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 2 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні»головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 35 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, визначено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.
Відповідно до п. 46 Порядку якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Згідно із п. 50 Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Судами встановлено, що відповідачем проведено ревізію використання у 2006 році коштів субвенції, спрямованої з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію в ТОВ «НіжинТеплоМережі»за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року.
Зокрема, ревізією встановлено, що 26 грудня 2006 року в рахунок погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію згідно договорів № 2/705 від 28 листопада 2006 року та № 3/705 від 08 грудня 2006 року позивачу надійшли кошти в сумі 61 295 грн 76 коп. та у сумі 363 377 грн 91 коп. Проте, сума 61 295 грн 76 коп. внесена до протоколу в порушення вимог ст. 116 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Отже, підприємству безпідставно відшкодовано обсяг заборгованості минулих років з різниці в тарифах у сумі 61 295 грн 76 коп.
Зазначено також, що порушення вимог ст. 116 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»позивач безпідставно заявив до відшкодування і в грудні 2006 року отримав відшкодування пені, штрафів і фінансових санкцій у загальній сумі 504 445 грн 20 коп., які нараховані підприємству лише в грудні 2006 року.
До регістру «Свод отгрузки по бюджетам»дані щодо «фактичних нарахувань згідно із затвердженими для населення тарифами…»за 2004 рік внесено у сумі 6 999 600 грн 00 коп., в той час як до звіту за формою № 1-С та до розрахунку, поданого до територіальної комісії, зазначено кошти у сумі 6 614 600 грн 00 коп., що на 385 000 грн 00 коп. менше. У звіті № 1-С відображено обсяг нарахованих послуг, наданих безпосередньо населенню за особовими рахунками, і не враховано послуги, що надавалися бюджетним установам та іншим споживачам за тарифами для населення (гуртожитки навчальних закладів, підприємств, організацій, установ і таке інше). Отже, позивачем завищено обсяг заборгованості з різниці в тарифах за 2004 рік на 385 000 грн 00 коп.
Позивач завищив обсяг заборгованості з різниці в тарифах на 46 020 грн 00 коп. внаслідок включення суми вартості юридичних послуг ТОВ «Консалтингова група «Партнер», яка надавалася КП «Ніжинтеплоенерго». Між тим, документи щодо передачі заборгованості КП «Ніжинтеплоенерго»позивачу не надано.
Результаті ревізії оформленні актом від 17 квітня 2007 року № 12/24/019.
17 травня 2007 року Контрольно-ревізійним відділом в Ніжинському районі і м. Ніжині Головного контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області виставлено вимогу № 12-20/511 про усунення виявлених ревізією порушень: повернути в бюджет безпідставно отримані кошти субвенції на покриття різниці в тарифах на теплову енергію, що надавалася населенню, на суму 849 680 грн 00 коп.
Не погоджуючись з вимогою відповідача, товариство звернулось з цим позовом.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості заявленого позову.
Колегія суддів погоджується з висновками судів.
Відповідно до статті 116 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»установлено, що перерахування субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, що надавали такі послуги, або їх кредиторів до державного бюджету, яка утворилася станом на 1 липня 2006 року, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Розрахунки з різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалася населенню, здійснюється з урахуванням відповідних норм Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
На виконання вказаної норми Закону Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2006 року № 705 затверджено Порядок перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення.
Відповідно до пункту 1 Порядку він визначає механізм перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах (без податку на додану вартість) на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання), послуги з водопостачання і водовідведення, що постачалися населенню, яка утворилася у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання і водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - заборгованість з різниці в тарифах).
Погашення заборгованості з різниці в тарифах провадиться за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, які надавали такі послуги (далі - надавачі послуг), або їх кредиторів, що утворилася на 1 липня 2006 року, та виконання додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання статті 116 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", з урахуванням Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах (далі - розрахунки) здійснюється на умовах, визначених цим Порядком, лише на суму заборгованості, що утворилася у період з 1 січня 2000 року по 1 січня 2005 року і не погашена на дату складення довідки про розмір кредиторської заборгованості місцевих бюджетів та/або дебіторської заборгованості надавачів послуг (пункт 2).
Підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між надавачами послуг та іншими підприємствами - учасниками розрахунків (далі - учасники розрахунків) на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості, форму якого затверджує Державне казначейство за погодженням з Державною податковою адміністрацією, Мінпаливенерго, Мінбудом і Мінфіном (пункт 3).
Обсяг заборгованості з різниці в тарифах визначається учасниками розрахунків як різниця між фактичними витратами на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання), послуги з водопостачання і водовідведення та фактичними нарахуваннями згідно із затвердженими для населення тарифами з урахуванням перерахунків за низькоякісні та не в повному обсязі надані послуги з відрахуванням дотації місцевих бюджетів, отриманої надавачами послуг для відшкодування різниці в тарифах.
Обсяг заборгованості з різниці в тарифах розраховується надавачами послуг на підставі таких підтвердних документів: розрахунок фактичної собівартості теплової енергії, послуг з водопостачання і водовідведення, що засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи надавача послуг і скріплений печаткою; копія рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення; звіт про витрати з надання послуг з тепло-, водопостачання і водовідведення та фінансові показники діяльності підприємств, що засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи надавача послуг і скріплений печаткою (за формою N 1С); звіт про постачання теплової енергії (за формою N 1-теп) або звіт про роботу водопроводу (за формою N 1-водопровід) та/або звіт про роботу каналізації (за формою N 1-каналізація). (пункт 4)
Розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах складається за формою згідно з додатком, погоджується із структурним підрозділом з питань фінансів відповідного органу державної влади або виконавчого органу місцевого самоврядування, який приймав рішення про затвердження тарифів, та разом з підтвердними документами подається територіальним комісіям з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу (далі - територіальні комісії), утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року N 190 "Про утворення Міжвідомчої комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу" (Офіційний вісник України, 2006 р., N 8, ст. 447), для прийняття рішення про узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах (пункт 5).
Для участі у проведенні розрахунків надавачі послуг або їх кредитори надсилають фінансовим управлінням районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій чи структурним підрозділам з питань фінансів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад: довідку про розмір (з урахуванням штрафних санкцій) на 1 липня 2006 року податкової заборгованості до державного бюджету (який не може бути більшим, ніж уся податкова заборгованість, яка існує на день видачі довідки), що засвідчена підписом керівника органу державної податкової служби і скріплена печаткою зазначеного органу; договір про організацію взаєморозрахунків, підписаний учасниками розрахунків; рішення територіальної комісії щодо узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах разом з підтвердними документами; довідку про розмір кредиторської заборгованості місцевих бюджетів та/або дебіторської заборгованості надавача послуг, що засвідчена підписом керівника відповідного місцевого фінансового органу і скріплена печаткою зазначеного органу.
Довідка дійсна протягом 15 днів з дати її підписання (пункт 6).
Судами встановлено, що 24 листопада 2006 року територіальною комісією з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу прийнято рішення про узгодження обсягів заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалася населенню позивачем, яка утворилася у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органом влади чи органом місцевого самоврядування, в сумі 2 003 695 грн 91 коп., відповідно до розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах, що надаються ТОВ «НіжинТеплоМережі».
Ревізією КРУ встановлено, що розрахунок заборгованості вчинено з порушеннями вимог законодавства України.
26 грудня 2006 року в рахунок погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію згідно договорів № 2/705 від 28 листопада 2006 року та № 3/705 від 08 грудня 2006 року позивачу надійшли кошти в сумі 61 295 грн 76 коп. та у сумі 363 377 грн 91 коп. Проте, сума 61 295 грн 76 коп. внесена до протоколу в порушення вимог ст. 116 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Отже, підприємству безпідставно відшкодовано обсяг заборгованості минулих років з різниці в тарифах у сумі 61 295 грн 76 коп.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що згідно з пунктом 6 Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населенняґ. для участі у розрахунках подається довідка про розмір на 01 липня 2005 року податкової заборгованості.
Зміни в Законі України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»щодо необхідності подання довідки станом на 01 липня 2006 року набули чинності лише 25 листопада 2006 року, а тому на засіданні від 24 листопада 2006 року комісія правомірно зарахувала довідку ДПІ від 24 листопада 2006 року про суму податкової заборгованості станом на 01 липня 2005 року -61 295 грн 76 коп.
Посилання позивача на подвійне відшкодування заборгованості є помилковими, оскільки відповідно до пункту 2 листа ДПА України від 08 червня 2006 року № 10912/7/19-0117 у разі якщо платник податків отримав довідку про наявність податкового боргу згідно з Законом N 2711 та не повернув її (в тому числі коли термін дії довідки закінчився), довідка згідно з Постановою N 705 формується (в ручному режимі) на суму податкового боргу, що залишився не включеним в попередню довідку.
Таким чином, до довідки від 06 грудня 2006 року Ніжинська ОДПІ не включала суму боргу, зазначену в довідці від 24 листопада 2006 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів.
Ревізією встановлено, що в порушення вимог ст. 116 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»позивач безпідставно заявив до відшкодування і в грудні 2006 року отримав відшкодування пені, штрафів і фінансових санкцій у загальній сумі 504 445 грн 20 коп., які нараховані підприємству лише в грудні 2006 року.
Судами встановлено, що ця заборгованість виникла у позивача відповідно до рішень Господарського суду Чернігівської області у справах № 9/168 (рішення від 16 жовтня 2006 року) та № 9/180 (рішення від 17 жовтня 2006 року).
За цими рішеннями з позивача на користь Дочірнього підприємства «Газ України»стягнуто корегування суми боргу на індекс інфляції в сумі 318 948 грн 56 коп., 104 593 грн 64 коп. -3 % річних, а також борг в сумі 927 486 грн 56 коп., корегування суми боргу на індекс інфляції в сумі 46 122 грн 67 коп., 20 484 грн 41 коп. -3 % річних.
Відповідно до пункту 1.4. Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»заборгованість - підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка: підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена.
Що стосується індексу інфляції та 3% річних, то ці показники є складовими основної заборгованості і також підлягають безспірному відшкодуванню.
Таким чином, позивач має право заявляти вказані суми до відшкодування.
В акті ревізії відповідач не встановив, яка частина цієї заборгованості виникла до 01 липня 2006 року, а тому вимога про відшкодування зазначеної суми в повному об'ємі є незаконною.
Крім того, ревізією встановлено, що до регістру «Свод отгрузки по бюджетам»дані щодо «фактичних нарахувань згідно із затвердженими для населення тарифами…»за 2004 рік внесено у сумі 6 999 600 грн 00 коп., в той час, як до звіту за формою № 1-С та до розрахунку, поданого до територіальної комісії зазначено суму 6 614 600 грн 00 коп., що на 385 000 грн 00 коп. менше. У звіті № 1-С відображено обсяг нарахованих послуг, наданих безпосередньо населенню за особовими рахунками і не враховано послуги, що надавалися бюджетним установам та іншим споживачам за тарифами для населення (гуртожитки навчальних закладів, підприємств, організацій, установ і таке інше). Отже, позивачем завищено обсяг заборгованості з різниці в тарифах за 2004 рік на 385 000 грн 00 коп.
На підставі встановлених під час судового засідання доказів суди зазначили, що такі обставини стали наслідком неправильного застосування показника «Група норма котельні на вироблену теплоенергію», а тому вимога відповідача в цій частині також є незаконною.
Ревізією також встановлено, що позивач завищив обсяг заборгованості з різниці в тарифах на 46 020 грн 00 коп. внаслідок включення суми вартості юридичних послуг ТОВ «Консалтингова група «Партнер», яка надавалася КП «Ніжинтеплоенерго». Між тим, документи щодо передачі заборгованості КП «Ніжинтеплоенерго»відповідачу не надано.
Суди встановили, що відповідно до договору оренди цілісного майнового комплексу від 24 грудня 2003 року позивач виступає правонаступником КП «Ніжинтеплоенерго».
Так, відповідно до пункту 1.4. цього договору орендар (ТОВ «НіжинТеплоМережі») виступає правонаступником усіх прав та обов'язків КП «Ніжинтеплоенерго»та ДП «Ніжинтеплосервіс».
Згідно з частиною 1 статті 14 та частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»припинення діяльності підприємства або його структурного підрозділу здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря, а структурного підрозділу - шляхом виділення з підприємства з наступним приєднанням до орендаря з дати видання про це відповідного наказу органу, уповноваженого управляти майном.
Орендар стає правонаступником прав та обов'язків підприємства відповідно до договору оренди, а у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - також правонаступником прав та обов'язків підприємства, пов'язаних з діяльністю цього структурного підрозділу.
Отже, висновки відповідача в цій частині також є помилковими.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами не порушені норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування їх рішень відсутні.
Що стосується касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року, то вона задоволенню не підлягає.
Залишаючи без руху апеляційну скаргу відповідача, суд апеляційної інстанції зазначив, що в порушення пункту 3 частини 3 статті 187 КАС України в апеляційній скарзі не зазначена дата подання заяви про апеляційне оскарження, крім того, в порушення частини 7 статті 187 КАС України апелянтом не подано документ про сплату судового збору.
Суд апеляційної інстанції помилково зобов'язав КРУ сплачувати державне мито, оскільки відповідно до пункту 15 статті 4 Декрету КМ України «Про державне мито»останнє звільнене від його сплати, проте, правильно вказав на порушення пункту 3 частини 3 статті 187 КАС України.
Таким чином, касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області на постанову Господарського суду Чернігівської області від 01 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернігівської області від 01 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року -без змін.
Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді