"11" серпня 2011 р. м. Київ К-8886/09
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,
при секретарі Сватко А.О.
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва (далі -ДПІ)
на постанову господарського суду міста Києва від 10.05.2007
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2009
у справі № 32/198-А (22-а-2348/08)
за позовом підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро»(далі -Підприємство)
до ДПІ
про скасування рішення.
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача - Багрія В.І.,
відповідача -Пєчковської О.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою господарського суду міста Києва від 10.05.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2009, позов задоволено; рішення ДПІ від 14.03.2007 № 0000262200/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій скасовано. У винесенні вказаних судових актів попередні інстанції виходили з того, що позивач вчинив усі необхідні дії для стягнення боргу з нерезидента за зовнішньоекономічним контрактом, що виключає можливість застосування до Підприємства заходів відповідальності за недотримання його іноземним контрагентом строків поставки товару.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що з огляду на вимоги статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»припинення провадження у справі про стягнення з нерезидента заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом не звільняє імпортера від обов'язку сплатити пеню у разі порушення строків поставки товару.
У запереченні на касаційну скаргу Підприємство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу -без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що:
- 08.06.2006 Підприємством було укладено контракт № OF 217400 з фірмою C.M. Caballe (Іспанія), умовами якого передбачено виконання названим нерезидентом поставки лабораторного обладнання на користь позивача;
- на виконання цього контракту за платіжним дорученням від 26.07.2006 № 55 позивач перерахував вказаному постачальникові передоплату за товар у сумі 150 000 Євро, а відтак з урахуванням статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»граничний строк поставки обладнання припадав на 24.09.2006;
- у зв'язку з невиконанням нерезидентом своїх зобов'язань з поставки товару у визначений строк 22.09.2006 Підприємство звернулося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України з позовом про стягнення з фірми C.M. Caballe боргу у сумі 150 000 Євро за спірним контрактом; постановою названого суду від 22.09.2006 справу було прийнято до провадження;
- у зв'язку з тим, що під час розгляду цієї справи 09.10.2006 фірма C.M. Caballe поставила позивачеві обладнання на суму 430 000 Євро, постановою Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України від 23.10.2006 провадження у зазначеній справі було припинено;
- втім за наслідками проведення ДПІ виїзної позапланової перевірки Підприємства з питань дотримання вимог валютного законодавства України за період з 01.08.2006 по 01.02.2007 та достовірності даних, відображених в декларації про валютні цінності та інше майно і доходи, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2007, оформленої актом від 05.03.2007 № 142-22-2-20006134, податковим органом було прийнято оспорюване рішення, згідно з яким позивачеві нараховано штрафні санкції у сумі 43689,95 грн. за порушення строків поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом.
Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Відповідно до частини першої статті 4 названого Закону у тій самій редакції порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (частина перша).
З наведених законодавчих приписів випливає, що складовою частиною механізму розрахунків в іноземній валюті є терміни їх проведення, причому вони не можуть бути більшими, ніж законодавчо встановлені. Порушення ж строків здійснення таких розрахунків тягне застосування до резидентів заходів відповідальності у вигляді пені незалежно від причин недотримання цих строків.
Водночас статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»передбачено, що:
- у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується (частина друга);
- у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено (частина третя);
- у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом (частина четверта).
Згідно з частиною другою статті 32 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»третейський суд приймає постанову про припинення арбітражного розгляду, коли: позивач відмовляється від своєї вимоги, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду і третейський суд не визнає законний інтерес відповідача в остаточному врегулюванні спору; сторони домовляються про припинення розгляду; третейський суд визнає, що продовження розгляду стало з якоїсь причини непотрібним або неможливим.
З урахуванням наведених норм Закону Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою попередніми судовими інстанціями правовою оцінкою про те, що погашення відповідачем суми боргу в добровільному порядку відповідає правовій підставі щодо прийняття судом рішення про задоволення позову, за якої пеня за порушення встановлених термінів не сплачується з дня прийняття позову до розгляду справи судом.
А відтак суди цілком правомірно визнали незаконним застосування до Підприємства оспорюваної суми штрафних санкцій за прострочення поставки за зовнішньоекономічним контрактом, у зв'язку з чим процесуальні підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду міста Києва від 10.05.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2009 у справі № 32/198-А (22-а-2348/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:Н.Є. Маринчак
С.Е. Острович
О.І. Степашко
Є.А. Усенко