"09" березня 2011 р. м. Київ К-32723/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Бутенка В.І.,
Гашицького О.В.,
Лиски Т.О., (доповідач)
Мойсюка М.І.,
Ситникова О.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Міністра внутрішніх справ України, Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 березня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2009 року, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Міністра внутрішніх справ України, Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Міністра внутрішніх справ Цушка В.П., щодо ненадання йому відповіді на скарги від 23.01.2007 та 13.03.2007; визнати неправомірною бездіяльність працівників приймальні МВС України щодо недопущення його на особистий прийом до Міністра внутрішніх справ України; зобов'язати Міністра внутрішніх справ України Цушка В.П., надати йому письмові відповіді на скарги, Міністерство внутрішніх справ України зобов'язати допустити його на особистий прийом до Міністра внутрішніх справ України та стягнути з Міністерства внутрішніх справ України 5000 грн. моральної шкоди та з Міністра внутрішніх справ України Цушка В.П. 3000 грн. моральної шкоди.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2008, залишеною без задоволення ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2009, у задоволенні позову було відмовлено повністю.
Не погоджуючись з судовими рішеннями прийнятими по справі позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до Міністерства внутрішніх справ України та Міністра внутрішніх справ України по питанню неправильного на його думку звільнення з роботи, неправильного нарахування та виплати його надбавок до грошового забезпечення, компенсації та матеріальної допомоги, тобто з одних і тих же питань. Позивачу відповідачами, відповідно, також неодноразово надавались відповіді на скарги.
23.01.2007 та 13.03.2007 позивач був зареєстрований в приймальні Міністерства внутрішніх справ України на особистий прийом до Міністра внутрішніх справ України та ним були подані у зазначені дні скарги, адресовані Міністру внутрішніх справ України (а. с. 31). Дані обставини не оспорюються сторонами та підтверджується картками особистого прийому громадян (а. с. 58-60, 81-82).
Позивач у визначені дні особистого прийому громадян 23.01.2007 та 13.03.2007, не був прийнятий особисто Міністром внутрішніх справ України.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій позивач неодноразово звертався до Міністерства внутрішніх справ України та Міністра внутрішніх справ України з одних і тих же питань, на які отримував відповіді.
01.12.2005 Міністерство внутрішніх справ України на підставі висновку припинило розгляд скарг ОСОБА_1, про що було повідомлено скаржника листом за № 6181 від 02.12.2005, що не заперечується позивачем та підтверджується наявним в матеріалах справи однойменним висновком (а. с. 77-80).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Міністерство внутрішніх справ України та Міністр внутрішніх справ України діяли в межах наданих їм Законом повноважень, а стосовно відшкодування моральної шкоди відмовив, оскільки вина відповідачів судом не встановлена.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій враховуючи наступне.
Як вбачається із доводів відповідача, 23.01.2007 на особистий прийом позивача Міністром внутрішніх справ України не було прийнято у зв'язку з великою кількістю бажаючих, при цьому він мав перевагу на прийом перед іншими громадянами в інший день. Крім того позивач був прийнятий заступником Міністра внутрішніх справ України Копитовим С.М., що позивачем не заперечувалось.
Доводи позивача про те, що 13.03.2007 його не пустили на прийом до відповідача не підтверджуються жодними доказами. До того ж, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 сам пішов не дочекавшись прийому, залишивши вищезазначене письмове звернення від 13.03.2007.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про звернення громадян»не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Враховуючи те, що скарги позивача щодо незаконної відмови йому у виплаті відсоткових надбавок вирішувалися неодноразово, 01.12.2005 МВС України на підставі висновку правомірно припинило розгляд скарг ОСОБА_1
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Міністра внутрішніх справ Цушка В.П., щодо ненадання відповіді на скарги позивача від 23.01.2007 та 13.03.2007.
В зв'язку з відсутністю вини в діях відповідачів суди попередніх інстанцій правомірно відмовили позивачу у стягненні моральної шкоди.
Згідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій повно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Керуючись статтею 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 березня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді: