73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"07" вересня 2011 р. Справа № 2-а-3297/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Анісімова О. В.,
при секретарі: Бабкіній О.В.,
за участю:
представника позивача - Саюшкіної Н.І.,
представника відповідача - Сильчука В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Макси Трейд" до Територіальної державної інспекції праці у Херсонській області про визнання незаконними дій та скасування припису,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Макси Трейд» (далі по тексту позивач або ТОВ) звернулось до суду з позовом до Територіальної державної інспекції праці у Херсонській області (далі по тексту відповідач або інспекція праці) про визнання незаконними дій по проведенню заходу контролю та скасування припису №21-01-119/185-202 державного інспектора праці ОСОБА_3. від 20.05.2011 року.
Свої позовні вимоги позивач відповідно до змісту позову обґрунтував наступним.
30.05.2011 року позивачем отримано припис №21-01-119/185-202 від 20.05.2011 року складений державним інспектором праці ОСОБА_3, за участю непрацюючого у ТОВ бухгалтера ОСОБА_4, про усунення у місячний строк порушень, виявлених при проведенні перевірки інспекцією праці, про що письмово повідомити інспектора. Відповідно до змісту припису, порушення законодавства про працю з боку ТОВ полягали в тому, що ним не дотримано вимог ст.47 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року (далі по тексту КЗпП), постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки робітників» та п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту, Міністерства юстиції України від 29.07.1993 року, №58 (далі по тексту Інструкція №58) в частині не видачі в день звільнення трудової книжки ОСОБА_5
Складанню припису №21-01-119/185-202 від 20.05.2011 року передували заходу контролю державної інспекції, про що складено акт перевірки №21-01-119 від 20.05.2011 року. Інспекція праці відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників шляхом проведення перевірок роботодавців, а тому вважає, що на неї, як на суб'єкта владних повноважень, розповсюджуються приписи Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року, №877-V (далі по тексту Закон №877). Вважає, що інспекцією праці при організації та проведенні перевірки позивача допущено порушення вимог ст.ст.4,5,6,7 Закону №877, а саме не було своєчасно попереджено про проведення перевірки, не надано посвідчення (направлення) на перевірку, особа, яка проводила перевірку, не внесла запис до журналу про проведення перевірки, припис вручено лише через десять календарних днів після його складання, відсутня згода центрального органу виконавчої влади на проведення цього заходу, не визначено коло питань, які підлягали перевірці. Таким чином, вважає, що інспекція праці грубо порушила норми діючого законодавства щодо наявності права на проведення заходу контролю, а згідно з ч.3 ст.70 КАС України докази, одержані з порушенням закону судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Також, вважає, що обставини викладені в приписі №21-01-119/185-202 від 20.05.2011 року не відповідають фактичним обставинам. Так, відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу. Відповідно до абз.5 п.4.1 Інструкції №58 власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Вважаючи, що позивачем порушено вищезазначені вимоги КЗпП та Інструкції №58, інспекцією праці не враховано, що громадянин ОСОБА_5 був звільнений з підприємства відповідно до п.4 ст.40 КЗпП (за прогули) відповідно до наказу від 15.03.2011 року та відмовився отримати запрошення щодо явки на підприємство для отримання трудової книжки та кінцевого розрахунку, що підтверджується актом від 15.03.2011 року. Крім цього, п.4.2 Інструкції №58 визначено, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. Вважає, що позивачем здійснено всіх заходів щодо надання ОСОБА_5 вказівки про необхідність отримання трудової книжки, а тому з його боку відсутня вина щодо ігнорування ОСОБА_5 запрошення для отримання трудової книжки та виконання Інструкції №58.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та обґрунтувала їх відповідно до змісту позову. Крім цього, повідомила, що ОСОБА_5 трудова книжка повернута, на підтвердження чого надала суду копію журналу реєстрації видачі трудових книжок, відповідно до якого останній забрав трудову книжку 16.03.2011 року. Також, представник позивача зазначила, що перевірка інспекцією праці проводилась в приміщенні інспекції, в телефонному режимі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, суду пояснив, що державним інспектором праці ОСОБА_3, на виконання вимоги прокурора Суворовського району м. Херсона проведена перевірка ТОВ на предмет дотримання законодавства про працю та розгляд звернення ОСОБА_5 За наслідками перевірки, в діяльності позивача виявленні порушення вимог ст.47 КЗпП, постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки робітників» та п.4.1 Інструкція №58 в частині не видачі в день звільнення трудової книжки ОСОБА_5 У зв'язку з цим, державним інспектором праці ОСОБА_3 внесено на ім'я директора ТОВ припис №21-01-119/185-202 від 20.05.2011 року, яким приписано у місячний термін привести у відповідність до вимог ст.235 КЗпП розрахунок із звільненим ОСОБА_5 та привести у відповідність до вимог чинного законодавства України видачу трудових книжок працівникам при звільненні. Вважає, що при організації та проведенні перевірки інспекція праці діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією України та законами України. Також, вважає, що деякі положення Закону №877 не можуть застосовуватись державними інспекторами праці у їх практичній роботі як такі, що не відповідають приписам Конвенції міжнародної організації праці №81, 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» та Конвенції міжнародної організації праці №129, 1969 року «Про інспекцію праці в сільському господарстві», які ратифіковані законами України, що також підтверджується Методичними вказівками щодо порядку здійснення державного нагляду (контролю) від 19.12.2007 року, №013-1878-01. У зв'язку з цим, ТОВ не попереджалось про проведення перевірки завчасно та його представникам не вручалось направлення на перевірку.
Перевірка проведена за участю директора ТОВ ОСОБА_6, що підтверджується її підписом в акті перевірки №21-01-119 від 20.05.2011 року. Щодо зазначення в приписі №21-01-119/185-202 від 20.05.2011 року факту того, що він складений у присутності головного бухгалтера ОСОБА_4, представник відповідача пояснив суду, що це є технічна помилка, такої особи при складенні припису не було на момент перевірки. Вважає, що факт несвоєчасної видачі ТОВ трудової книжки ОСОБА_5 також підтверджується листом від 14.05.2011 року, №37 за підписом директора ТОВ ОСОБА_6, яким ОСОБА_5 було повторно запрошено у відділ кадрів для отримання трудової книжки.
В судовому засіданні в якості свідка допитаний ОСОБА_3, який пояснив суду, що працює на посаді державного інспектора праці та проводив 20.05.2011 року, на підставі листа прокурора Суворовського району м. Херсона, перевірку ТОВ. В результаті перевірки ТОВ встановлені порушення трудового законодавства, а саме не видача в день звільнення трудової книжки ОСОБА_5 Порушення виявлені в ході перевірки відображені в акті перевірки, який підписаний директором ТОВ. Перевірка проводилась в приміщенні офісу відповідача, в якому знаходиться відділ кадрів та який розташований в м. Херсоні по вул. Кольцова. В результаті виявлених порушень ним внесено припис №21-01-119/185-202 від 20.05.2011 року на ім'я директора ТОВ. Щодо того, що припис складений у присутності головного бухгалтера ОСОБА_4, свідок пояснив суду, що це є технічна помилка, такої особи при складенні припису не було.
Крім цього, в судовому засіданні в якості свідка допитаний ОСОБА_5, який пояснив суду, що працював не тривалий час на посаді продавця в магазині, якій належить ТОВ. В лютому 2011 року він подав заяву про звільнення з підприємства за власним бажанням, яку передав безпосередньо в руки представнику адміністрації ТОВ. Підставою для звільнення стала наявність недостачі в магазині, яку адміністрація магазину хотіла погасити за його рахунок. По перебігу двох тижнів з моменту подачі заяви він перестав ходити на роботу, про що також знали представники ТОВ. Трудову книжку адміністрація ТОВ ОСОБА_5 не видала, так як і не провела остаточний розрахунок за відпрацьований ним час. Він неодноразово звертався до адміністрації магазину за трудовою книжкою, однак йому її не віддавали мотивуючи це наявністю у нього перед магазином заборгованості. У зв'язку з цим, він звернувся з заявою в прокуратури Суворовського району м. Херсона щоб остання провела перевірку з приводу доводів викладених у його заяві. Трудову книжку йому повернули представники ТОВ приблизно в середині травня 2011 року. До моменту повернення в травні йому трудової книжки ніхто з представників ТОВ до нього ні в усній, ні письмовій формі не звертався з пропозицією повернути трудову книжку. Крім цього, свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що особисто він не підписував жодного документа після звільнення з підприємства, а тому всі проставлені підписи від його імені є фальшивими.
Також, в судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_8, яка повідомила суду, що працює на посаді начальника відділу кадрів ТОВ. Приміщення офісу, в якому розташований відділ кадрів знаходиться в м. Херсоні, по вул. Кольцовій. Вона особисто займалась звільненням ОСОБА_5, який був звільнений на підставі п.4 ст.40 КЗпП. Підставою для звільнення ОСОБА_5 стала доповідна записка з резолюцією директора ТОВ та відповідні акти про його відсутність на роботі. Акти про відсутність ОСОБА_5 виготовлялись в приміщенні магазину ТОВ і вона особисто їх підписувала. З метою документування факту відсутності ОСОБА_5 на роботі вона особисто приїжджала в магазин тричі. На питання суду щодо того, що неї проставлено підпис в актах, які документують факт відсутності ОСОБА_5 на роботі протягом семи днів, тоді як з її слів вона приїжджала в магазин тричі, остання суду нічого не змогла пояснити, але зазначила, що проставлені в актах підписи її. Також свідок ОСОБА_8 повідомила суду, що ОСОБА_5 отримав трудову книжку своєчасно, що підтверджується журналом реєстрації видачі трудових книжок та розписався в наказі про звільнення в день коли забирав трудову книжку. Що стосується питання розрахунків з ОСОБА_5 то цим питанням займалась бухгалтерія ТОВ, а не вона.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Так, 20.05.2011 року посадовою особою інспекції праці, а саме державним інспектором праці ОСОБА_3 проведено перевірку ТОВ на предмет додержання законодавства про працю та розгляд звернення ОСОБА_5 Перевіркою встановлено порушення вимог ст.47 КЗпП, постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки робітників» та п.4.1 Інструкція №58 в частині не видачі в день звільнення трудової книжки ОСОБА_5 Зазначенні порушення задокументовані в акті перевірки №21-01-119 від 20.05.2011 року, який без зауважень підписаний директором ТОВ ОСОБА_6.
У зв'язку з виявленими порушеннями, державним інспектором праці ОСОБА_3 внесено на ім'я директора ТОВ припис №21-01-119/185-202 від 20.05.2011 року, яким приписано у місячний термін привести у відповідність до вимог ст.235 КЗпП розрахунок із звільненим ОСОБА_5 та привести у відповідність до вимог чинного законодавства України видачу трудових книжок працівникам при звільненні.
Суд вважає, що інспекція праці при організації та проведення перевірки ТОВ діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб встановлений законом виходячи із наступного.
Указом Президента України від 06.04.2011 року, №386/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці (далі по тексту Положення), відповідно до ч.2 якого, Державна інспекція України з питань праці є правонаступником прав та обов'язків Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю - урядового органу, що діяв у системі Міністерства праці та соціальної політики України.
Зазначене положення набрало чинності 18.04.2011 року.
Отже, на момент перевірки ТОВ, інспекція праці діяла в межах повноважень передбачених вищезазначеним Положенням, а не на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року №50 «Деякі питання Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю», як зазначає позивач, яка на момент перевірки втратила свою чинність.
Відповідно до ч.1 Положення Державна інспекція України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, який, в тому числі але не виключно, забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а згідно п.7 цього Положення Державна інспекція України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Отже, інспекція праці є повноваженим органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Херсонської області.
Відповідно до ст.19 Конституції України інспекція праці, будучи суб'єктом владних повноважень зобов'язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відповідно до п.2 Положення вона у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України в Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також доручення Президента України та Міністра. Тобто з викладеного слідує, що для організації та проведення перевірки будь-якого суб'єкта господарювання інспекція праці має мати правові передумови.
Так, відповідно до п.5,7 ч.6 Положення інспекція праці має право здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців необхідні для виконання повноважень Держпраці України копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та законодавством про зайнятість; видавати в установленому порядку роботодавцям, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю.
Отже інспекція праці має право на проведення перевірки будь-якого суб'єкта господарювання, у разі якщо є відомості про те, що порушується законодавства про працю. При цьому, суд вважає, що положення Закону №877, які встановлюють процедурні обмеження для проведення перевірок суб'єктами владних повноважень не можуть бути застосовані до інспекції праці, у зв'язку з наступним.
Так, відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 року, №1906-IV, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовується правила міжнародного договору. Тобто в даному разі діє пріоритет міжнародного законодавства над національним.
Так, Законом України «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» від 08.09.2004 року, №1985-IV ратифіковано Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (далі по тексту Конвенція).
Порівняльним аналізом змісту Закону №877 та Конвенції, суд прийшов до висновку, що Закон №877 обмежує в правах інспекцію праці по відношенню до повноважень передбачених Конвенцією.
Зокрема статтею 12 Конвенції інспекторам праці, які забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, надано права безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції. Крім цього, інспекторам праці надано право не повідомляти про свою присутність на об'єкті перевірки роботодавця, якщо вони вважають, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідним керуватися положеннями Конвенції, а не Законом №877.
Крім цього, відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Для забезпечення зазначених прав Держава зобов'язана створити такий порядок контролю, який унеможливлює роботодавця приховати наявні в нього порушення законодавства про працю. Саме таким суд вважає є порядок контролю коли інспектори праці проводять перевірку без попереднього повідомлення суб'єкта господарювання, так як в іншому випадку роботодавець може на період перевірки усунути наявні порушення законодавства про працю, при цьому права працівників фактично не будуть відновлені.
Таким чином, суд вважає, що інспекція праці при організації та проведенні перевірки ТОВ, не мала керуватися нормами Закону №877, які заорганізовують процедуру початку перевірки та не сприяють усуненню порушень прав працівника.
Щодо доводів представника позивача, проте, що посадова особа інспекції праці при перевірці ТОВ не внесла запис до журналу реєстрації перевірок, як того вимагає ст.4 Закону №877, суд вважає, що дана норма має реалізовуватись у разі пред'явлення такого журналу для вчинення в ньому записі. Однак з матеріалів справи не вбачається, що такий журнал надавався посадовим особам інспекції праці, для вчинення в ньому запису. Крім цього, суд зазначає, що посадова особа інспекції праці була допущена до перевірки ТОВ, при цьому вважає, що наявність зазначених формальних порушень Закону №877 не може свідчити про незаконність дій інспекції праці при реалізації їх повноважень відповідно до Положення та Конвенції.
Також, судом встановлено, що приводом для перевірки ТОВ стало звернення ОСОБА_5 про порушення його прав, гарантованих йому законодавством про працю та відповідний лист прокуратури Суворовського району м. Херсону, відповідно до змісту якого інспекцію праці на підставі ст.ст.8,20 Закону України «Про прокуратуру» було зобов'язано провести перевірку ТОВ. У зв'язку з цим, суд вважає, що у інспекції праці були законні підстави (звернення, лист-вимога прокуратури) та приводи (Положення, Конвенція) для проведення перевірки ТОВ. При цьому, суд зазначає, що при перевірці інспекція праці не зобов'язана весь час перебувати на об'єкті де ймовірно порушуються певні трудові права працівників, так як порушення законодавства про працю можливо виявити і по місцю розташування інспекції шляхом дослідження первинних документів.
За таких обставин суд вважає, що позов ТОВ про визнання незаконними дій про проведенню заходу контролю не підлягає задоволенню.
Щодо законності припису №21-01-119/185-202 державного інспектора праці ОСОБА_3 від 20.05.2011 року суд зазначає наступне.
Відповідно до п.7 ч.6 Положення інспекція праці має право видавати в установленому порядку роботодавцям, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю.
Перевіркою ТОВ встановлено, що ним порушено вимоги ст.47 КЗпП, постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки робітників» та п.4.1 Інструкція №58 в частині не видачі в день звільнення трудової книжки ОСОБА_5
Зазначений факт підтверджується актом перевірки №21-01-119 від 20.05.2011 року, який після перевірки без зауважень підписаний директором ТОВ ОСОБА_6.
Крім цього, дослідженням матеріалів справи, а саме листа прокуратури Суворовського району м. Херсону від 06.07.2011 року, №93/2097-11, листа-вимоги прокуратури Суворовського району м. Херсону від 15.04.2011 року, №97-354-11, копії заяви ОСОБА_5 на ім'я прокурора району, а також відповідно до показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_3 встановлено, що ТОВ в порушення вимог ст.47 КЗпП не видало в день звільнення ОСОБА_5 трудову книжку та своїми діями жодним чином не сприяла у видачі трудової книжки.
Суд аналізуючи зазначені докази у своїй сукупності, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, так як вони не містять суперечностей та по своєму змісту доповнюють один одного.
При цьому, суд не приймає до уваги та критично оцінює докази правомірності своїх дій, які суду надала сторона позивача, так як вони містять ряд суперечностей, у зв'язку з чим не дають можливості встановити фактичні обставини справи.
Так, відповідно до пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні ТОВ дійсно несвоєчасно видала трудову книжку ОСОБА_5 у зв'язку з його відмовою в отриманні, на підтвердження чого суду надано акт №14 від 15.03.2011 року та лист №19 від 15.03.2011 року. При цьому, суд зазначає, що акт складений виключно зацікавленими особами, які працюють у ТОВ, а доказів відправки листа №17 на адресу ОСОБА_5 у сторони позивача немає, так як він згідно їх показів відправлявся без повідомлення про вручення, що на думку суду не може свідчити про належне повідомлення працівника про необхідність в отриманні трудової книжки. В ході допиту свідка ОСОБА_8 та дослідження витягу з журналу реєстрації видачі трудових книжок встановлено, що трудову книжку ОСОБА_5 отримав в день ознайомлення з наказом про звільнення, а саме 16.03.2011 року, що суперечить як поясненням представника позивача, так і дослідженому в судовому засіданні листі ТОВ №37 від 14.05.2011 року на ім'я ОСОБА_5, відповідно до якого ОСОБА_5 пропонувалось забрати трудову книжку. Крім цього, суд також критично оцінює дослідженні акти про відсутність працівника на роботі, так як відповідно до показів свідка ОСОБА_8 вона лише тричі виїжджала в магазин для документування відсутності на роботі ОСОБА_5, хоча своїми підписами на актах підтвердила, що ОСОБА_5 сім робочих днів не виходив на роботу, що на думку суду підтверджує те, що акти складались не в день коли ОСОБА_5 був відсутній на роботі і не всі члени комісії вочевидь це бачили.
Таким чином, аналізуючи викладене суд вважає, що ТОВ всупереч волі ОСОБА_5 не видала в день його звільнення трудову книжку, чим порушило вимоги ст.47 КЗпП.
Крім цього, аналізом норм права, які інспекція праці зобов'язала приписом виконати ТОВ, встановлено, що вони відповідають змісту порушень, що відображені в акті перевірки.
Зокрема, відповідно до ч.4 ст.235 КЗпП у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. В даному разі мало місце затримка видачі трудової книжки з вини власника, у зв'язку з чим інспекція праці правомірно зобов'язало ТОВ привести у відповідність до вимог ст.235 КЗпП розрахунок із звільненим ОСОБА_5
Також, суд не приймає до уваги доводи представника позивача щодо незаконності припису №21-01-119/185-202 від 20.05.2011 року в частині того, що він складений у присутності головного бухгалтера ОСОБА_4, так як згідно показів свідка ОСОБА_3 це була технічна помилка, яка на думку суду не впливає кваліфікацію діянь ТОВ та його адміністрації.
Крім цього, суд не приймає до уваги свідчення ОСОБА_5 в частині того, що він не ставив свого підпису на наказі про звільнення та відомостях на виплату грошей, так як зазначений факт безпосередньо не стосується предмету позову.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з ч.2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішення суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач по справі не належно обґрунтував свої вимоги щодо неправомірності дій та рішень інспекції праці, тоді як інспекція праці довела правомірність своїх дій та рішень.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Макси Трейд» до Територіальної державної інспекції праці у Херсонській області про визнання незаконними дій по проведенню заходу контролю та скасування припису №21-01-119/185-202 державного інспектора праці ОСОБА_3 від 20.05.2011 року не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -
постановив:
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Макси Трейд" до Територіальної державної інспекції праці у Херсонській області про визнання незаконними дій по проведенню заходу контролю та скасування припису №21-01-119 /185-202 від 20.05.2011 року відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 вересня 2011 р.
Суддя Анісімов О.В.
кат. 10