Справа № 2а/1570/4297/2011
07 вересня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Вовченко O.A.,
секретар судового засідання Дубовик Г.В.,
за участі:
представника відповідача -ОСОБА_1 (довіреність від 16.03.2011 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області про скасування вимоги Управління пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області про сплату боргу від 11.01.2011 року № 121 в сумі 733,26 грн., -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до адміністративного суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області про скасування вимоги Управління пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області про сплату боргу від 11.01.2011 року № 121 в сумі 733,26 грн. У позовній заяві позивач зазначила, що вона є фізичною особою-підприємцем та платником єдиного податку. Крім того, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області і являється платником страхових внесків. Від Управління пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області на адресу ФОП ОСОБА_2 надійшла Вимога від 11.01.2011 року №121 про сплату боргу за липень-вересень 2010 року в сумі 733,26 грн. З даною вимогою позивач не згодна та вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на ч.5 ст. 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», згідно якого відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують 42 відсотки суми єдиного податку до Пенсійного фонду. При цьому в своєму адміністративному позові ФОП ОСОБА_2 зазначає, що оскільки у неї не було недоїмки зі сплати єдиного податку, недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду не повинно бути.
Позивач в судове засідання не з'явилася, проте подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені в наданих раніше до суду, письмових запереченнях, в яких зазначено, що позивач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, розмір якого встановлений п.п. 4 п. 8, Розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно до зазначеної норми Закону фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якого сплачуються страхові внески. Розмір мінімальної заробітної плати з липня по вересень 2010 р. складає 888 грн., мінімальний страховий внесок становить 294 грн. 82 коп., з жовтня по листопад 2010 р. розмір мінімальної заробітної плати складає 907 грн., мінімальний страховий внесок становить 301 грн. 12 коп., за грудень 2010 р. розмір мінімальної заробітної плати складає 922 грн. 00 коп., мінімальний страховий внесок становить 306 грн. 10 коп. Згідно розрахунку доплати до мінімального страхового внеску позивачу нараховано до сплати 733 грн. 26 коп. страхових внесків. Частина 3 статті 106 «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»передбачає, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. З огляду на викладене відповідач просить позивачу у позові відмовити.
Заслухавши думку представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_2 зареєстрована Миколаївською районною державною адміністрацією Одеської області, як фізична особа -підприємець, про що видано Свідоцтво Серія НОМЕР_1.
Як встановлено судом, позивач є платником єдиного податку, що підтверджується відповідним Свідоцтвом про сплату єдиного податку (а.с.9).
11.01.2011 р. Управлінням Пенсійного Фонду України в Миколаївському районі Одеської області складено Вимогу про сплату боргу № 121 (а.с.12), в якій зазначено, що станом на 20.10.2010 р., заборгованість фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування складає 733 грн. 26 коп., та Управління Пенсійного фонду України вимагає сплату недоїмки зі страхових внесків протягом 10 днів з дня одержання вимоги. У разі несплати заборгованості вимога передається до відділу державної виконавчої служби для стягнення у примусовому порядку.
Вимога позивачем отримана.
З матеріалів справи встановлено, що заборгованість виникла у зв'язку з тим, що позивачкою не сплачуються страхові внески у розмірі, встановленому п.п. 4 п. 8 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», а сплачується тільки в складі єдиного податку.
Суд вважає, що Вимога від 11.01.2011 р. № 121 про сплату боргу винесена відповідачем у відповідності до діючого законодавства виходячи з наступного.
Згідно із п. 3, ст. 11 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення боргу) фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тобто, вони є застрахованими особами. Згідно із п. 5, ст. 14 одночасно вони є і страхувальниками, а в силу положень ст. 15 зазначеного Закону - платниками страхових внесків.
Пунктом 2 Указу № 727/98 встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують 42 відсотка суми єдиного податку до Пенсійного фонду України. Тобто, визначена частина суми єдиного податку перераховується до Пенсійного фонду як страховий внесок, що сплачується фізичною особою підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно до п. 2, розділу І Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року № 2461-VI змінено підпункт 4, п. 8 XV "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV. Відповідно до зазначених змін фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Суми вказаних доплат розраховуються відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що розмір страхових внесків, який включається до суми єдиного податку та перераховується в подальшому до Пенсійного фонду, є меншим від встановленого законом розміру обов'язкового до сплати мінімального страхового внеску. Враховуючи це, законодавець встановив обов'язок для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, з урахуванням сплаченої суми страхового внеску у складі єдиного податку здійснювати доплату страхових внесків, внаслідок чого загальна сума страхового внеску, сплачена таким суб'єктом підприємницької діяльності, дорівнюватиме сумі мінімального страхового внеску, встановленого Законом.
Таким чином, відповідачем обґрунтовано складено та направлено на адресу позивачки вимогу про сплату боргу від 11.01.2011 р. № 121, відповідно до якої підлягають сплаті страхові внески до Управління пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області в сумі 733,26 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням обставин справи та вище викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області про скасування вимоги Управління пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області про сплату боргу від 11.01.2011 року № 121 в сумі 733,26 грн., не підлягають задоволенню, оскільки зазначені вимоги не ґрунтуються на приписах діючого законодавства та не підтверджуються доданими до позову доказами.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 69-72, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області про скасування вимоги Управління пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області про сплату боргу від 11.01.2011 року № 121 в сумі 733,26 грн. - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 07 вересня 2011 року.
Суддя Вовченко O.A.