Підлягає публікації в ЄДРСР
"29" серпня 2011 р.Справа № 20/17-2579-2011
За позовом: Приватного підприємства "БСК-ЮГ"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агровіта"
про визнання недійсними договорів поставки
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агровіта"
до відповідача: Приватного підприємства "БСК-ЮГ"
про визнання дійсними договорів поставки
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
від Приватного підприємства "БСК-ЮГ": ОСОБА_1.- за довіреністю б/н від 16.08.2011р.;
від ТОВ "Торговий дім "Агровіта": ОСОБА_2- за довіреністю б/н від 14.07.2011р.
У судовому засіданні 26.08.2011 р. було оголошено перерву до 29.08.2011 р. відповідно до ст. 77 ГПК України.
Суть спору: Приватне підприємство "БСК-ЮГ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агровіта" про визнання недійсними з моменту укладання договорів поставки № 20-1 від 20.01.2011 р. та № 02-01 від 01.02.2011 р., укладених між сторонами.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що, по-перше, відповідач несвоєчасно перераховував грошові кошти за поставлений товар, і, по-друге, що при укладанні вищезазначених договорів ТОВ "Торговий дім "Агровіта" не надало необхідних документів, які б підтверджували повноваження директора ОСОБА_3., який підписав вказані договори поставки.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01 липня 2011р. було порушено провадження у справі № 20/17-2579-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.
До початку розгляду справи по суті ТОВ "Торговий дім "Агровіта" звернулося до господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою, в якій просить визнати договори від 20.01.2011 р. та від 01.02.2011 р., укладені між ПП "БСК-ЮГ" та ТОВ "Торговий дім "Агровіта" дійсними. Обґрунтовуючи зустрічний позов, ТОВ "Торговий дім "Агровіта" вказує на те, що дійсно ним було порушені строки розрахунків за поставлений товар, однак відповідно до виставлених рахунків-фактур ним було сплачено у повному розмірі грошові кошти за поставлений товар. Також, як зазначає Відповідач, при укладанні вказаних договорів ТОВ "Торговий дім "Агровіта" надало Продавцю всі необхідні правоустановчі документи для огляду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13 липня 2011 р. прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агровіта" до Приватного підприємства "БСК-ЮГ" про визнання дійсними договорів поставки від 20.01.2011 р. та 01.02.2011 р. до спільного розгляду з первісним позовом Приватного підприємства "БСК-ЮГ" та призначено до розгляду в засіданні суду на 15.07.2011 р.
У судовому засіданні 29.08.2011 р. представник Приватного підприємства "БСК-ЮГ" підтримав позовні вимоги у повному обсязі, проти зустрічного позову заперечував.
Представник ТОВ "Торговий дім "Агровіта" просив суд відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задовольнити з підстав, вказаних у наданих письмових обґрунтуваннях.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Зазначене право позивача цілком кореспондується з обов'язком суду порушити провадження за оформленими належним чином позовами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Як вбачається із матеріалів справи, в обґрунтування заявлених вимог про визнання договорів недійсними позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті товару та ненадання документів, що підтверджують підписання договорів належною особою.
Як встановлено судом, між сторонами укладено договір поставки № 20-1 від 20.01.2011 р. (а.с.9-10), відповідно до якого Продавець (ПП "БСК-ЮГ") зобов'язується поставити і передати у власність Покупця (ТОВ "Торговий дім "Агровіта") горох врожаю 2010 р. українського походження, іменуємий надалі „Товар”. Відповідно до п. 1.2. договору об'єм товару, ціна, кількість, загальна вартість та строки поставки вказуються в додаткових угодах до договору.
Відповідно до п. 4.1. договору Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку.
За умовами додаткових угод № 1 від 22.01.2011 р. та № 2 від 09.02.2011 р. продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар, відповідно з домовленістю, зазначеною у вказаних додаткових угодах.
Крім того, між сторонами було укладено договір поставки № 01-02 від 01.02.2011 р. (а.с.13-14) та додаткові угоди № 1 від 05.02.2011 р. та №2 від 09.02.2011 р. до цього договору, згідно з якими Продавець (ПП "БСК-ЮГ") зобов'язується поставити і передати у власність Покупця (ТОВ "Торговий дім "Агровіта") сою українського походження врожаю 2010 р.
Приписами статті 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.
Зазначене цілком кореспондується зі ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Як встановлено судом, з боку покупця (відповідача) договори поставки та додаткові угоди до них підписано генеральним директором ОСОБА_3., який згідно статуту ТОВ "Торговий дім "Агровіта" вправі без довіреності здійснювати дії від імені підприємства, в тому числі укладати цивільно-правові угоди...(п. 14.1.7 Статуту).
Зазначена особа призначена на посаду 9.11.2004р. наказом №9/11-04 (а.с.56) та є, згідно з витягом з ЄДР (а.с.57-58), керівником ТОВ "Торговий дім "Агровіта" без обмеження повноважень.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо підписання договору неналежною особою та недоведення факту невідповідності оспорюваного правочину вимогам ст.203 ЦК України.
Посилання позивача про порушення відповідачем строків оплати також не можуть бути прийняті судом як обґрунтовані, оскільки поряшення умов договору має наслідком застосування штрафних санкцій, а не визнання договору недійсним.
З урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів поставки від 20.01.2011 р. та від 01.02.2011 р. укладених між ПП "БСК-ЮГ" та ТОВ"Торговий дім "Агровіта" недійсними, слід відмовити у повному обсязі.
Оцінюючи заявлені ТОВ "Торговий дім "Агровіта" зустрічні позовні вимоги, з урахуванням пояснень, наданих представником ТОВ "Торговий дім "Агровіта" у судовому засіданні, суд вказує, що відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначеною статтею Цивільного кодексу встановлено презумпцію дійсності правочину.
При цьому, договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Чинність договору може бути предметом судового дослідження виключно при вирішенні спору про право матеріальне, заявлене у спосіб, передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України.
Зазначена позиція висловлена також у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.2009р.
З урахуванням вищенаведеного, у задоволенні зустрічного позову слід також відмовити.
Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України витрати по сплаті держмита та на ІТЗ судового процесу покладаються на позивачів.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.У задоволенні первісного позову відмовити.
2. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя Щавинська Ю.М.
Повне рішення складено 5.09.2011р