Підлягає публікації в ЄДРСР
"29" серпня 2011 р.Справа № 11/17-2640-2011
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія "Європродукт";
До відповідача: Комунального підприємства "ХАРЧУВАННЯ";
про стягнення 151586,09 грн.;
Суддя Власова С.Г.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю;
Від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю;
В засіданні приймали участь:
Від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю;
Від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю;
СУТЬ СПОРУ: 05.07.2011 р. за вх. № 3868/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія "Європродукт" (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "ХАРЧУВАННЯ" суми в розмірі 151 586,09 грн. з яких: основний борг за поставлений товар - 112 260,17 грн.; 7 402,8 грн. пені, штраф 5% в розмірі 12044, 88 грн., 16% річних в сумі 7641,6 грн. та 12236, 64 грн. інфляційних.
Позивач на позовних вимогах наполягає, 29.07.2011 р. за вх. № 25077 надав письмове правове обґрунтування позовних вимог, 15.08.2011 р. за вх. № 28068/2011 правове спростування мотивів відповідача про часткове відхилення позовних вимог, 23.08.2011 р. за вх. № 29381 заяву про уточнення розрахунку позовних вимог, якою уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з Відповідача 126781,21 грн., з яких 112 260,17 грн. основна заборгованість за поставлений товар, 7355,13 грн. пені, індекс інфляції в розмірі 5 742,34 грн. та 3% за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1423,57 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, про що зазначив у відзиві на позовну заяву від 29.07.2011 р. за вх. № 25021/2011 та від 12.08.2011 р. за вх. № 27890.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:
31.05.2010 р. між сторонами був укладений Договір постачання № 30 від 31.05.2010 р., відповідно до умов якого Позивач зобов'язався поставляти й передавати у власність Відповідача товар, а Відповідач зобов'язався приймати й оплачувати такий товар відповідно до умов Договору постачання.
Позивач стверджує, що у період з 31.05.2010 р. по 01.05.2011 р. поставив Відповідачу товар на загальну суму 432 852,86 грн. по товарним накладним № ОД 00608155, № ОД 00618149, № ОД 00730011, № ОД 00803196, № ОД 00806001, № ОД 00831041, № ОД 00928027, № ОД 00930009, № ОД 01005065, № ОД 01116035, № ОД 01118076, № ОД 01202015, № ОД 01202081.
Посилаючись на п.3.1. Договору, Позивач вказує, що Відповідач був зобов'язаний оплачувати Позивачу кожну партію товару протягом 14 календарних днів від дня її прийняття, але в порушення умов Договору Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 325 316,15 грн.
Позивач також вказує, що в період з 10.03.2009 р. по 31.05.2010 р. діяв Договір постачання № 42 від 10.03.2009 р., заборгованість за яким складала 29 212,26 грн.
Позивач наполягає на тому, що у зв'язку із зарахуванням грошових коштів, що були перераховані Відповідачем в період дії Договору постачання в рахунок заборгованості за Договором постачання №42 від 10.03.2009 р. за поставлений товар, заборгованість по сплаті вартості поставленого товару складає 296 103,89 грн., окрім того, Відповідачем було повернуто товар на суму 24 488,74 грн., на підставі товарних накладних на повернення товару за № ОД КРП022159, ОД КРП022814. Позивач стверджує, що станом на 01.06.2011 р. сума боргу Відповідача за поставлений товар складає 112 260, 17 грн., що також вбачається з Акту взаємозвірки від 01.03.2011 р.
За неналежне виконання Відповідачем умов укладеного сторонами Договору, Позивач на підставі п.п. 6.2., 6.4. Договору нарахував останньому пеню станом на 31.03.2011 р. у розмірі 7 402,80 грн., на підставі п. 6.3. Договору та ч.2 ст. 625 ЦК України станом на 31.03.2011 р. -16 % річних у розмірі 7641,60 грн. та 12 236,64 грн. інфляційних, та на підставі п. 6.2. Договору штраф у розмірі 5 % на загальну суму 12044,88 грн.
З урахуванням зазначеного, Позивач просив суд стягнути з Відповідача основний борг за поставлений товар - 112 260,17 грн.; 7 402,8 грн. пені, штраф 5% в розмірі 12044, 88 грн., 16% річних в сумі 7641,6 грн. та 12236, 64 грн. інфляційних.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, у відзивах на позовну заяву від 29.07.2011 р. за вх. № 25021/2011 та від 12.08.2011 р. за вх. № 27890 зазначає, що визнає основну заборгованість у розмірі 112 260,17 грн.
Відповідач стверджує, що договір поставки від 31.05.2010 р., яким передбачені значні штрафні санкції у нього відсутній, а мається лише договір № 42 від 10.03.2009 р. з протоколом розбіжностей, який виключає штрафні санкції у вигляду нарахування 16 % річних від суми прострочи та разового штрафу у розмірі 5%.
Відповідач також зазначив, що у судовому засіданні Позивачем було надано йому копію договору поставки від 31.05.2010 р., але ознайомившись з текстом зазначеного договору, у Відповідача виникли сумніви щодо його дійсності, оскільки КП "Харчування", будучи комунальним підприємством, не могло, на його думку, підписати договір поставки на таких кабальних підставах. Ходін О.М., який на той час був директором комунального підприємства, не може підтвердити дійсність свого підпису, оскільки помер осіню 2010 р. Реєстрація договору поставки від 31.05.2010 р. за твердженням Відповідача у вхідній книзі -відсутня.
Відповідач також вважає невірним розрахунок пені, оскільки є розбіжності із зазначеними Позивачем датами поставки та даними бухгалтерії Відповідача, а також розрахунок інфляційних, оскільки на його думку індекси інфляції у розрахунку вказані не вірно.
Окрім того Відповідач вказує, що Одеською міською радою було прийнято рішення від 08.07.2011 р. про ліквідацію КП "Харчування", у зв'язку з його нерентабельністю. 22.07.2011 р. звільнений в.о. директора ОСОБА_3., Ліквідатор на підприємстві не призначений.
23.08.2011 р. за вх. № 29381 Позивачем, заявою про уточнення розрахунку позовних вимог, остаточно уточнив позовні вимоги. Позивач просить суд стягнути з Відповідача 126781,21 грн., з яких 112 260,17 грн. основна заборгованість за поставлений товар, 7355,13 грн. пені, індекс інфляції в розмірі 5 742,34 грн. та 3% за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1423,57 грн.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п.1.1 Договору постачання № 30 від 31.05.2010. укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія "Європродукт" та Комунальним підприємством "ХАРЧУВАННЯ", Позивач (Постачальник) зобов'язався за заявками (замовленню) Відповідача (Покупця) у строки обумовлені Договором, поставляти й передавати у власність Відповідача товар, а Відповідач зобов'язався приймати й оплачувати такий товар відповідно до умов Договору постачання.
Найменування товару, його кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, вартість товару, зазначається у накладних. (п.1.2. Договору).
Згідно до умов п.3.1. Договору Покупець оплачує Постачальнику кожну партію товару на наступних умовах: оплата здійснюється на умовах відстрочки платежу впродовж 14 календарних днів з моменту передачі відповідної партії товару.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
З наявних матеріалів справи вбачається, що Позивачем на виконання умов укладеного сторонами Договору у період з 31.05.2010 р. по 01.05.2011 р. було поставлено Відповідачу за товарними накладними № ОД 00608155, № ОД 00618149, № ОД 00730011, № ОД 00803196, № ОД 00806001, № ОД 00831041, № ОД 00928027, № ОД 00930009, № ОД 01005065, № ОД 01116035, № ОД 01118076, № ОД 01202015, № ОД 01202081, товар на загальну суму 432 852,86 грн., який був отриманий останнім, про що свідчить підписом та печатка Відповідача на зазначених накладних. Окрім того у Відповідача існувала заборгованість за поставлений у період з 10.03.2009 р. по 31.05.2010 р. товар в сумі 29 212,26 грн. Також на підставі товарних накладних на повернення товару за № ОД КРП022159 та за № ОД КРП022814, Відповідачем було повернуто товар на суму 24 488,74 грн.
Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, внаслідок чого станом на 01.03.2011 р. у останнього утворилась заборгованість в сумі 112 260,17 грн., що також підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків сторін від 01.03.2011 р. (а.с.58). В судових засіданнях представник Відповідача проти існування заборгованості в сумі 112 260,17 грн. не заперечував. Станом на 05.07.2011 р.(дата надходження позовної заяви до суду) наявна заборгованість відповідача складає 112 260,17 грн.
У відповідності до п. 6.2. Договору при порушені Покупцем строків оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючій у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу.
Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі п.6.2. Договору, ч.2. ст. 625 ЦК України Позивачем, було нараховано Відповідачу пеню в сумі 7355,13 грн., 3% річних у розмірі 1423,57 грн. та інфляційні втрати з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 5742,34 грн. та надано її розрахунок (уточнення до позовної заяви від 23.08.2011 р. за вх. № 29318/2011), який на думку суду є вірним та обґрунтованим.
Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Приймаючи до уваги скрутне фінансове становище на підприємстві Відповідача, а також те, що Одеською міською радою прийнято рішення від 08.07.2011 р. про ліквідацію КП "Харчування", у зв'язку з його нерентабельністю, суд керуючись ст.83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне зменшити загальну суму нарахованої Позивачем пені до 5000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 112 260,17 грн. основної заборгованості, 5742,34 грн. інфляційних втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції; 1423,57 грн. трьох відсотків річних та 5 000,00 грн. пені., оскільки саме в цьому розмірі вони є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами і наявними матеріалами справи.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Харчування" (65026, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 66, код 05480364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія "Європродукт" (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 53, код 32575055) -112 260,17 грн. основної заборгованості, 5742,34 грн. інфляційних втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції; 1423,57 грн. трьох відсотків річних та 5 000,00 грн. пені., 1267,81 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
3. В решті -відмовити.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Власова С.Г.
Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 02.09.2011 р.