"08" вересня 2011 р.Справа № 5024/920/2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів Г.П. Разюк (на підставі розпорядження голови суду № 515 від 05.09.2011р.), В.Б. Туренко,
при секретарі судового засідання -О.О. Довбиш,
за участю представників сторін:
від позивача: А.Ю. Сизова,
від відповідачів: ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»
на рішення господарського суду Херсонської області від 25.07.2011р.
у справі № 5024/920/2011
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»
до відповідачів:
1)Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4;
2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Сервіс»
про стягнення 290 165,46 доларів США та 1 316 452,50 грн.,
встановив:
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Сервіс»про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором №НЕ1VОТ/1 від 29.11.2007 р. у розмірі 290 165,46 доларів США, з яких 141 950 дол. США основного боргу, 58 286,75 дол. США заборгованості зі сплати відсотків, 21 486,87 дол. США пені, 68 441,84 дол. США заборгованості з комісії, а також стягнення 1 316 452,50 грн., з яких 335 097 грн. штрафу за неподання банку фінансової інформації та 981 355,50 грн. штрафу за неподання банку інформації про цільове використання кредиту.
В обґрунтування позову банк послався на те, що ФОП ОСОБА_4 порушила умови вищенаведеного кредитного договору, а саме не здійснювала погашення кредиту згідно графіка та не сплачувала відсотки за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість зі сплати кредитних коштів, на яку позивачем нараховано пеню. Позовні вимоги в частині нарахування штрафів позивач мотивує пунктами 2.2.7, 2.2.8 та 5.2 кредитного договору. Враховуючи, що виконання ФОП ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором було забезпечено договором поруки від 29.11.2007 р., відповідно до якого ТОВ «Тара-Сервіс»виступило поручителем ФОП ОСОБА_4, позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість за цим кредитним договором солідарно.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.07.2011р. позовні вимоги задоволено частково: з відповідачів стягнуто солідарно 141 950 доларів США основного боргу, 58 286,75 доларів США відсотків за користування кредитними коштами та 171 432,99 грн. пені; в решті позовних вимог відмовлено з мотивів їх безпідставності.
Не погодившись з рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк»звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати, а позов задовольнити у повному обсязі. Скаржник зазначив, що суд, відмовляючи у стягненні заборгованості з оплати комісії за кредитне обслуговування, дійшов помилкового висновку про неузгодженість сторонами розміру відсотків комісії, оскільки винагорода за кредитне обслуговування передбачена умовами кредитного договору, позичальник частково сплачував цю винагороду та не оскаржував її нарахування. Також, на думку скаржника, судом неправомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів, так як обов'язки позичальника щоквартально подавати банку інформацію про свій фінансовий стан та щомісячно інформувати банк про цільове використання кредиту передбачені умовами кредитного договору. Посилання суду на те, що згідно із чинним законодавством у фізичних осіб -підприємців відсутній обов'язок складати щоквартально такі фінансові документи, які перелічені у пункті 2.2.7 договору, та, крім того, не визначено звітній період, спростовуються пунктом 4 статті 14 Розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 23.12.2010 р. № 2856-VІ, відповідно до якого фізичні особи -підприємці зобов'язані щоквартально подавати до податкової служби звіти про фінансову діяльність. Висновок суду про те, що позичальник, уклавши договір іпотеки, тим самим проінформував банк про цільове використання кредиту, є неправомірним, оскільки зазначене не звільняло позичальника від обов'язку надавати щомісячно інформацію про цільове використання кредиту.
У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
29.11.2007 р. між Закритим акціонерним товариством «Приватбанк» (банком), правонаступником якого є позивач, та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (позичальником) укладено кредитний договір №НЕ1VОТ/1, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 150 000 доларів США для придбання комерційної нерухомості -частини адміністративно-господарського комплексу загальною площею 1 050,74 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а позичальник -повернути кредит у порядку і строки, передбачені договором, та сплатити проценти за користування кредитними коштами (т.1, а.с.31-42).
За користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 12,6% річних, а у разі порушення позичальником будь-якого зобов'язання з погашення кредиту -у розмірі 30 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пункти А.6, А.7 договору).
Відповідно до пункту А.3 погашення кредиту здійснюється згідно графіка щомісячно 25 березня 2008 р. по 29.11.2017 р.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши за попередньою письмовою вимогою ПП ОСОБА_4 від 03.12.2007 р. 150 000 доларів США, про що свідчить ордер-розпорядження від 03.12.2007 р. (т.1, а.с.44, т.2 а.с.3). Платіжним дорученням № 1 від 04.12.2007 р. 150 000 доларів США перераховано банку для продажу валюти, після вчинення якого в той же день позичальнику перераховано на його рахунок 754 500 грн. (т.2, а.с.6).
Проте, позичальник в порушення умов кредитного договору та вищенаведених норм законодавства свої зобов'язання з погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконував належним чином, в результаті чого станом на 13.05.2011 р. за ним виникла заборгованість зі сплати основного боргу у сумі 141 950 доларів США та процентів за користування кредитом у сумі 58 286,75 доларів США.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 1, 3 Цивільного кодексу України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 5.1 договору при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання з оплати процентів за користуванням кредиту, строку повернення кредиту позичальник сплачує пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня. Оплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується у гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України на дату нарахування.
У зв'язку з вищенаведеним позивачем правомірно була нарахована пеня у розмірі 21 486,87 доларів США пені, що складає 171 432,99 грн.
Виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №НЕ1VОТ/1 від 29.11.2007 р. було забезпечено договором поруки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тара-Сервіс»(поручителем) та банком (кредитором), відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед банком відповідати по борговим зобов'язанням ПП ОСОБА_4, які виникають із вищевказаного кредитного договору. Згідно із пунктом 2 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Пунктом 4 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Відповідно до пункту 5 у випадку невиконання боржником будь-якого зобов'язання, передбаченого пунктом 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку (обов'язків). В порядку пункту 5 договору поруки банк 13.02.2009 р. звернувся з вимогою (вих.№01/02-653) про сплату суми заборгованості (т.1, а.с.46), яка останнім залишена без відповіді.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина 1 статті 553 Цивільного кодексу України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України).
Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про стягнення солідарно з відповідачів 141 950 доларів США основного боргу, 58 286,75 доларів США відсотків зі сплати відсотків за користування кредитними коштами та 171 432,99 грн. пені.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати комісії, штрафу за неподання банку фінансової інформації та штрафу за неподання банку інформації про цільове використання кредиту судова колегія також вважає правомірним та обґрунтованим з огляду на наступне.
Згідно із пунктом А.10 позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0.2 % від встановленого ліміту на цілі, відмінні від сплати страхових платежів, вказаного в пункті А.2, в поточну дату сплати процентів. Оплата винагороди здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода здійснюється у гривневому еквіваленті за курсами Національного банку України на дату розрахунку. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється в дату оплати.
З вищевикладеного пункту договору вбачається, що сторони не узгодили, що таке ліміт, розмір відсотків винагороди, порядок їх сплати (річні, за місяць, за день тощо), у зв'язку з чим договір в цій частині є неукладеним, що, в свою чергу, виключає наявність заборгованості позивача зі сплати комісії та задоволення позовних вимог в цій частині.
Стосовно доводів скаржника про незаконність рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 335 097 грн. за неподання банку фінансової інформації апеляційна інстанція зазначає, що в матеріалах справи містяться звіти ПП ОСОБА_4, з яких вбачається, що вона є платником єдиного податку (т.2, а.с.13-15). Основними нормативно-правовими актами, які регулюють питання щодо складання звіту фізичними особами -платниками єдиного податку є Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№ 727/98 від 03.07.1998р. (з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва цей Указ застосовується з урахуванням окремих особливостей, викладених у пункті 1 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI) та Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» № 599 від 29.10.1999 р., відповідно до яких фізичні особи -платники єдиного податку зобов'язані щоквартально подавати лише Звіт суб'єкта малого підприємництва -фізичної особи -платника єдиного податку за формою, наведеною в додатку № 3 до вказаного Порядку № 599. Водночас, пунктом 2.2.7 кредитного договору передбачено обов'язок позичальника надавати банку не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним, фінансову інформацію (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до звітів у обсязі, передбаченому законодавством для відповідних звітних періодів для відповідних суб'єктів господарської діяльності, а також сумарні надходження на всі належні позичальнику рахунки за три останні місяці в розрізі кожного місяця), а також іншу інформацію за вимогою банку, у тому числі про належне позичальнику на праві власності або повного господарського ведення майно. Отже, з викладеного вбачається, що такі документи як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал, примітки до звітів у обсязі, передбаченому законодавством для відповідних звітних періодів для відповідних суб'єктів господарської діяльності фізичними особами -платниками єдиного податку не складаються і нарахування банком штрафу за їх неподання ПП ОСОБА_4 є неправомірним. Крім того, ПП ОСОБА_4 здійснювала свою діяльність через поточний рахунок № НОМЕР_1 в Херсонській філії ПАТ КБ «Приватбанк», а тому позивач мав можливість отримувати інформацію щодо надання сумарних надходжень на всі належні позичальнику рахунки самостійно (т.2, а.с.8).
Скаржник, обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині стягнення штрафу за неподання позичальником інформації про цільове використання кредиту, послався на пункт 2.2.8 договору, відповідно до якого позичальник зобов'язаний щомісячно, до 30 числа, інформувати банк про цільове використання кредитних коштів, з наданням підтверджуючої документації. Разом з тим, відповідно до пункту А.2 договору банком надано кредит для придбання комерційної нерухомості. До укладення кредитного договору, 14.11.2007 р., позивачем складено Експертний висновок по заставному забезпеченню кредитного ліміту, в якому зазначено дані про нерухомість, що набувається за рахунок кредитних коштів (адміністративно-господарський комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_1) та зроблений висновок про те, що даного забезпечення достатньо для видачі кредиту в сумі 150 000 доларів США (т.2, а.с.21-24). В подальшому, для забезпечення виконання зобов'язань ПП ОСОБА_4 за кредитним договором сторонами 30.11.2007 р. було укладено договір іпотеки вищеназваного нерухомого майна. Таким чином, кредит видано одноразовим платежем (про що свідчить ордер-розпорядження від 03.12.2007 р. (т.2, а.с.3)), на визначену договором мету -придбання комерційного нерухомого майна, а тому нарахування штрафних санкцій за відсутність щомісячного інформування банку про цільове використання кредитних коштів є безпідставним.
За таких обставин рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
постановив:
Рішення господарського суду Херсонської області від 25.07.2011 р. у справі № 5024/920/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Г.П. Разюк
Суддя В.Б. Туренко
Повний текст постанови підписано 13.09.2011 р.