"08" вересня 2011 р.
Справа № 29/17-2289-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого Андрєєвої Е.І.
Суддів: Ліпчанської Н.В., Мацюри П.Ф.,
При секретарі Подуст Л.В.,
за участю представників сторін:
від позивача -Юраш Н.В.,
від відповідача -Вага нова Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виробничої фірми „Судноремонт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю
на рішення господарського суду Одеської області від 18.07.2011р.
у справі № 29/17-2289-2011
за позовом Виробничої фірми „Судноремонт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю
до Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях”
про стягнення 318 719,41 грн.,
Виробнича фірма „Судноремонт” 10.06.2011 р. звернулась до господарського суду з позовом до державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” про стягнення заборгованості за отримані послуги по агентуванню земснаряду „Арабатський” в сумі 318719,41 грн.
29.06.2011 р. позивач уточнив свої вимоги та просив сягнути з відповідача, крім основного боргу, ще й пеню у розмірі 24 700 грн.
Відповідач, не заперечуючи проти факту здійснених позивачем робіт, однак, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, послався на сплив строку позовної давності, оскільки роботи виконувались з 15.01.2007 р до 31.01.2008 р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.07.2011 р. у позові відмовлено з підстав спливу строку позовної давності.
Позивач, будучи не згодним з прийнятим судом рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку та просить скасувати, прийнявши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі позивач послався на те, що суд дійшов помилкового висновку про те, що сплинув строк позовної давності, а що стосується проведених робіт за заявками відповідача, то останній не заперечує проти їх виконання.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, перевіривши відповідність нормам чинного законодавства прийнятого судом рішення, судова колегія дійшла до наступних висновків.
Звертаючись з позовом про стягнення боргу з відповідача, позивач зазначив, що відповідно до заявки відповідача фрахтувальника (судновласника) земснаряду „Арабатський” за № 18/1 від 12.01.2007 р. ним -виробничою фірмою „Судноремонт” (судовим агентом) здійснювалось агентування вказаного судна в період його ремонту на Судноремонтному заводі „Україна” (структурний підрозділ ДП Одеського морського торговельного порту).
Агентування здійснювалось з 15.01.2007 р. по 31.01.2008 р.
Загальна сума заборгованості державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” за надані позивачем послуги за агентування земснаряду „Арабатський” складає 318 719,41 грн., а саме:
- заборгованість за отримані послуги по агентуванню з/с „Арабатський” на суму 294735,68 грн. за період з 15.01.07 р. по 30.09.07 р. відповідно до заявки ДПВШ „Устьдунайводшлях від 12.01.2007 р. за № 18/1-6/1, відповідно до попереднього дисбурсменського рахунку № 09/07-01 від 30.09.07 р. на суму 294735,68 грн.;
- заборгованість за отримані послуги по агентуванню з/с „Арабатський” за період з 15.01.2007 р. по 31.01.2008 р. на суму 23 983,73 грн. відповідно до попереднього дисбурсментського рахунку № 01/08-01 від 31.01.2008 р. на суму 23983,73 грн.
Зазначені вимоги позивача підтверджені відповідними доказами і по суті не заперечується відповідачем. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач послався лише на той факт, що позивач, як на його думку, пропустив трирічний процесуальний строк на звернення з позовом.
Відповідно до вимог частини першої ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Як послався позивач, після направленої претензії відповідачу про виконання зобов'язань, останній 12 травня 2011 р. перерахував 3 348,80 грн., чим підтвердив визнання свого боргу.
Заперечуючи проти такого твердження позивачем, відповідач послався на те, що зазначена сума ним перерахована за виконання інших робіт, а саме, за переосвідоцтво аварійно-рятувального обладнання та інших робіт на підставі виставлених рахунків від 27.09.2010р та 06.10.2010 р.
Як видно з наданих відповідачем доказів, зазначені рахунки пред'явлені до оплати у 2010 році на загальну суму 3 829,20 грн. (а.с. 61-62). Разом з тим на підставі акту здачі -прийняття робіт за № 11-556/2 від листопада 2010 р. також наданого відповідачем (а.с.60), вартість зазначених робіт складає лише 1876,80 грн. При таких обставинах, одержавши у травні 2011 року значно більшу суму, позивач, продовжуючи обслуговувати з/с „Арабатський”, дійшов обґрунтованого висновку, що частину суми відповідач сплатив за борговими зобов'язаннями, а тому обґрунтовано послався на перебіг позовної давності.
Слід відмітити, що відповідач, посилаючись на те, що у 2011 році сплатив кошти по зазначеним вище рахункам, наданим позивачем у 2010 року, не звернув уваги, що ним сплачена інша сума, ніж передбачена цими рахунками. Дана обставина також свідчить про сплату відповідачем позивачу не лише боргу за виконані роботи у 2010р., а й частини боргу за 2007 -2008 роки.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного господарського суду також не заперечував проти виконаних позивачем робіт у 2007-2008 роках і суми боргу, а його несплату пояснював складним економічним становищем.
При таких обставинах судова колегія вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності, а позовні вимоги в частині суми основного боргу підтверджені матеріалами справи та поясненнями представників сторін, тому у відповідності до вимог ст. 526 ЦК України підлягають задоволенню.
Разом з тим, що стосується стягнення пені у заявленому позивачем розмірі, то в даній частині підстави для задоволення позову відсутні, оскільки заявлені з пропуском строку, встановленого законом для стягнення штрафних санкцій.
Приймаючи до уваги викладене, і те, що суд, приймаючи рішення, не взяв до уваги підстави, що свідчили про переривання перебігу позовної давності, то таке рішення господарського суду підлягає скасуванню, як прийняте в порушення вимог процесуального законодавства.
У відповідності з нормами ст. 103 ГПК України судова колегія приймає нове рішення, яким позов частково задовольняє -в частині стягнення суми основного боргу, а також судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України. В іншій частині позову відмовляється.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Виробничої фірми „Судноремонт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю частково задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 18.07.2011 р. у справі № 29/17-2289-2011 скасувати.
Позов задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” на користь Виробничої фірми „Судноремонт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю 318719,41 грн. основного боргу, 3187,19 грн. витрат по сплаті держмита та 219,02 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. У позові в частині стягнення 24700,75 грн. пені -відмовити.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційну інстанцію.
Головуючий суддя Е.І. Андрєєва
Судді: Н.В. Ліпчанська
П.Ф. Мацюра
Постанова підписана 12.09.2011 р.