"06" вересня 2011 р.Справа № 5016/531/2011(1/41)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Журавльова О.О.
суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.
при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 10.05.2011р. №01/33-160
від відповідача: ОСОБА_2., довіреність від 29.04.2011р. №5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Миколаївобленерго”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 25 травня 2011 року
у справі №5016/531/2011(1/41)
за позовом Публічного акціонерного товариства „Миколаївобленерго”
до відповідача Приватного підприємства „ВАЛЬОР”
про розірвання договору №20 від 16.04.2007р. та стягнення збитків в сумі 399441,95 грн., -
Публічне акціонерне товариство „Миколаївобленерго” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства „ВАЛЬОР” про розірвання договору №20 від 16.04.2007р. та стягнення з Приватного підприємства „ВАЛЬОР” сплачених за договором коштів в сумі 198000 грн., пені в сумі 143152 грн., штрафу 7% в сумі 13860 грн., інфляційних в сумі 33264 грн. та 3% річних в сумі 11163,95 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25 травня 2011 року у справі №5016/531/2011(1/41) (суддя Васильєва Л.І.) ПАТ „Миколаївобленерго” в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що на час розгляду спору всі умови договору відповідачем були виконані, про що свідчать надані сторонами докази: документація з землеустрою, затверджена Миколаївською міською радою, прийнято рішення про відведення земельних ділянок на умовах оренди, рішення отримані позивачем, проектна документація передана до архіву, складені акти про перенесення меж земельних ділянок на місцевість, складені графічні частини земельних ділянок для укладання договорів оренди, є кадастрові плани по кожному об'єкту. Отже, господарський суд Миколаївської області дійшов висновку, що позивачем отримано все, на що він розраховував при укладенні договору. А також, приймаючи до уваги, що стягнення збитків пов'язане з розірванням договору, в задоволенні позову щодо стягнення 339441,95 грн. також було відмовлено.
Позивач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, з посиланням при цьому на те, що при прийнятті даного рішення судом зроблені висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, а також невірно застосовані норми матеріального та процесуального права. За доводами скаржника помилковим є висновок суду, що докази виконання робіт надані сторонами, оскільки у позивача такі докази відсутні у зв'язку з ненаданням відповідачем у встановлені строки землевпорядної документації, передбаченої спірним договором. А також позивач вважає, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог майнового характеру, не навівши жодних правових обґрунтувань, не врахувавши наявний і не заперечений самим відповідачем факт порушення своїх зобов'язань за договором.
У судовому засіданні представники скаржника підтримали вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими відповідач не погоджується з апеляційною скаргою ПАТ „Миколаївобленерго”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.
Матеріали справи свідчать про те, що 16.04.2007р. між Відкритим акціонерним товариством Енергопостачальною компанією „Миколаївобленерго” (нині - Публічне акціонерне товариство „Миколаївобленерго”) (Замовник, позивач) та Приватним підприємством „ВАЛЬОР” (Виконавець, відповідач) було укладено договір на виконання робіт №20, відповідно до розділу 1 якого Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати комплекс геодезичних та землевпорядних робіт з інвентаризації земельних ділянок під Розподільчими пунктами і Трансформаторними підстанціями в кількості 60 (шістдесяти) штук, які належать позивачу та знаходяться на території Корабельного району м. Миколаєва.
Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору Замовник зобов'язався до початку робіт передати Виконавцю документацію необхідну для проведення робіт, а також видати Виконавцю доручення на проведення необхідних дій від особи Замовника; оплатити роботу Виконавця у розміру та в строки, вказані в даному договорі.
Пунктом 3.2 договору визначено конкретний перелік робіт, обов'язок щодо виконання яких взяв на себе Виконавець.
За п.4.1 договору за виконання робіт, передбачених цим договором, Замовник сплачує Виконавцю 198000 грн. (з ПДВ).
Пунктом 4.2 договору сторони визначили порядок оплати - 100% вартості робот сплачуються протягом 30 днів з моменту підписання договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.
Додатковою угодою №1 до договору сторони узгодили строки виконання зобов'язань за договором, а саме згідно з п.1.1 відповідач зобов'язався у строк до 10.02.2009р. передати до Миколаївської міської ради на затвердження документацію з землеустрою щодо користування на умовах довгострокової оренди земельних ділянок для обслуговування РП і ТП в кількості 60 штук, зазначених у договорі №20 від 16.04.2007р. та не пізніше 10.02.2009р. надати позивачу докази передачі документів, передбачених цим пунктом.
Відповідно до п.2 Додаткової угоди №1 відповідач зобов'язався в строк до 10.04.2009р. передати позивачу рішення Миколаївської міської ради про передачу у довгострокову оренду 60 земельних ділянок, зазначених у договорі №20 від 16.04.2007р. та затверджену в установленому порядку Миколаївської міською радою документацію з землеустрою на ці земельні ділянки.
Пунктом 3 Додаткової угоди №1 встановлено, що за прострочення термінів та обсягу виконання зобов'язання, вказаного в п.1 цієї додаткової угоди, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,3% за кожний день прострочення від суми отриманого авансу за договором.
Згідно з п.4 Додаткової угоди №1 за прострочення термінів та обсягу виконання зобов'язання, вказаного в п.2 цієї додаткової угоди, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,3% за кожний день прострочення від суми отриманого авансу за договором, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від суми авансу.
04.05.2011р. Приватним підприємством „ВАЛЬОР” було надано до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, до якого було додано додаткові документи, а саме: документація з землеустрою, затверджена Миколаївською міською радою, прийнято рішення про відведення земельних ділянок на умовах оренди, рішення отримані позивачем (а.с. 153), проектна документація передана до архіву, складені акти про перенесення меж земельних ділянок на місцевість, складені графічні частини земельних ділянок для укладання договорів оренди, є кадастрові плани по кожному об'єкту, які свідчать про виконання відповідачем усіх умов договору.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає, що відповідачем було виконано умови договору, а позивач отримав все, на що він розраховував при укладенні договору.
Згідно з ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.03.2011р. було зобов'язано позивача надати докази звернення до відповідача з пропозицією про розірвання договору, але позивачем вимоги суду не було виконано.
На вимогу ухвали господарського суду Миколаївської області від 05.03.2011р. позивач надав лист від 24.12.2010р. (а.с. 38) та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 39). Разом з тим, повідомлення про вручення поштового відправлення не є доказом направлення листа від 24.12.2010р., а є доказом направлення відповідачу претензії від 28.12.2010р., яка свідчить про виконання відповідачем умов договору, крім графічної частини земельних ділянок для укладання договорів оренди та кадастрових планів по кожному об'єкту.
Виходячи з вищенаведеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови ПАТ „Миколаївобленерго” у задоволенні позовних вимог про розірвання договору №20 від 16.04.2007р. та позовних вимог про стягнення з відповідача сплачених за договором коштів в сумі 198000 грн.
Водночас щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, індексу інфляції та трьох відсотків річних слід зазначити наступне.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 143152 грн., з яких 35046 грн. пені, нарахованої на підставі п.3 Додаткової угоди №1 за період з 10.02.2009р. по 10.04.2009р., та 108108 грн. пені, нарахованої на підставі п.4 Додаткової угоди №1 за період з 10.04.2009р. по 08.10.2009р. (182 днів).
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 13860 грн., нарахований на підставі п.4 Додаткової угоди №1.
Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунки пені та штрафу, надані позивачем до суду першої інстанції в позовній заяві, оскільки вказані розрахунки зроблені відповідно до вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору.
За вказаними розрахунками за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором на виконання робіт №20 від 16.04.2007р. ПАТ „Миколаївобленерго” було правомірно нараховано до сплати відповідачу 143152 грн. пені та 13860 грн. штрафу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних та індексу інфляції апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційний господарський суд не приймає до уваги розрахунки трьох відсотків річних та індексу інфляції, надані позивачем до суду першої інстанції в позовній заяві, виходячи з наступного.
Позивачем розраховано три відсотки річних та індекс інфляції за період з 11.04.2009р. по 25.02.2011р.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що умовами договору на виконання робіт №20 від 16.04.2007р. не було встановлено ані порядку виникнення у ПП „ВАЛЬОР” грошових зобов'язань перед ПАТ „Миколаївобленерго” по поверненню сплачених за договором коштів в сумі 198000 грн., ані термінів виникнення таких грошових зобов'язань.
Лише 28.12.2010р. за вих.№01/12-8224 ПАТ „Миколаївобленерго” надіслало ПП „ВАЛЬОР” претензію до укладеного договору №20 від 16.04.2007р. (а.с. 37, докази надсилання - а.с. 39), в якій просило ПП „ВАЛЬОР” виконати договірні зобов'язання в повному обсязі або повернути сплачену позивачем вартість робіт. Вказана претензія була надіслана на адресу відповідача 29.12.2010р. та отримана останнім 03.01.2011р.
Таким чином, строк виконання грошового зобов'язання ПП „ВАЛЬОР” сплив не 10.04.2009р., як вважає позивач, а лише 10.01.2011р. (тобто, через сім днів від дня пред'явлення вимоги відповідачу).
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарським судом був зроблений перерахунок трьох відсотків річних та індексу інфляції за період з 11.01.2011р. по 25.02.2011р. та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 748,60 грн. трьох відсотків річних (198000 грн. х 3% х 46 днів / 365 днів).
При цьому стосовно індексу інфляції необхідно зазначити, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, у зв'язку з чим умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 числа поточного місяця індексується за період цього місяця, а сума, внесена за період з 16 по 31 числа поточного місяця - індексується з наступного місяця.
Така ж правова позиція викладена і у листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97/р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3779,82 грн. індексу інфляції (198000 грн. х 101% х 100,9% - 198000 грн.).
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ПАТ „Миколаївобленерго” є частково правомірними, частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ПАТ „Миколаївобленерго” підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду слід скасувати частково, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права.
В силу вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Миколаївобленерго” задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Миколаївської області від 25 травня 2011 року у справі №5016/531/2011(1/41) скасувати частково, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:
„Позов Публічного акціонерного товариства „Миколаївобленерго” задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства „ВАЛЬОР” (54009, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 18, к. 19, код ЄДРПОУ 34707635) на користь Публічного акціонерного товариства „Миколаївобленерго” (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393) 143152 (сто сорок три тисячі сто п'ятдесят дві) грн. пені, 13860 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят) грн. штрафу, 3779 (три тисячі сімсот сімдесят дев'ять) грн. 82 коп. індексу інфляції, 748 (сімсот сорок вісім) грн. 60 коп. 3% річних, 1615 (одну тисячу шістсот п'ятнадцять) грн. 34 коп. держмита та 95 (дев'яносто п'ять) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити”.
3.Стягнути з Приватного підприємства „ВАЛЬОР” (54009, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 18, к. 19, код ЄДРПОУ 34707635) на користь Публічного акціонерного товариства „Миколаївобленерго” (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393) 807 (вісімсот сім) грн. 67 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.
4.Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 09 вересня 2011 року.
Головуючий суддя
Судді О.О. Журавльов
М.В. Михайлов
А.І. Ярош