"06" вересня 2011 р.Справа № 8/17-1827-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого Андрєєвої Е.І.
Суддів: Ліпчанської Н.В.,
Мацюри П.Ф.,
При секретарі Подуст Л.В.,
за участю представників сторін:
від позивача -Кравець І.В.,
від відповідача -Юдін О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Маяк”
на рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2011р.
по справі № 8/17-1827-2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Лізинг”
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Маяк”
про стягнення 68 553,09 грн.
встановив:
12.05.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Лізинг” (надалі -ТОВ „Техноторг-Лізинг”) звернулося з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Маяк” (надалі -СТОВ „Маяк”) про стягнення 68 553,09 грн., з яких: 56313,29 грн. -основного боргу, 9438,32 грн. інфляційні втрати, 2801,48 грн. -3% річних.
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.2011р. (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено. Стягнуто з СТОВ „Маяк” на користь ТОВ „Техноторг-Лізинг” 56313,29 грн. -основного боргу, 9438,32 грн. інфляційні втрати, 2801,48 грн. -3% річних, 685,53 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Не погоджуючись з даним рішенням, СТОВ „Маяк” оскаржило його в апеляційному порядку. Просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог послалось на його незаконність та на неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно матеріалам справи, та що встановлено місцевим господарським судом, 25.03.2008 р. між ТОВ „Техноторг-Лізинг” (Лізингодавець) та СТОВ „Маяк” (Лізингоодержувач) укладено договір № 216 (Договір), згідно якого Лізингодавець зобов'язався набути у власність та передати на умовах фінансового лізингу в користування сівалки УПС-8-02 у кількості 2 штук та культиватор КРНВ-5,6-04 у кількості 1 штуки, а Лізингоодержувач, в свою чергу, прийняти їх, своєчасно сплатити авансовий платіж та в подальшому перераховувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки, передбачені додатком № 1 до Договору „Розрахунок щомісячних лізингових платежів (сезон)”.
09.04.2008р. сторони оформили акти №№ 216-1, 216-2, 216-3, де засвідчили факт прийому-передачі у фінансовий лізинг сільськогосподарської техніки за Договором.
Оскільки Лізингоодержувач не сплачував лізингові платежі, Лізингодавець звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за вчиненням виконавчого напису, яким 15.10.2009р. запропоновано Лізингоодержувачу повернути передане в лізинг майно.
08.04.2010р. Лізингоодержувач та Лізингодавець склали акти №№ 216В1, 216В2, 216В3, в яких закріпили факти розірвання Договору та повернення сільськогосподарської техніки.
Договір, додаток № 1 та акти прийому-передачі до нього підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками контрагентів.
В подальшому, вказуючи на те, що, починаючи з 25.09.2008р. по 25.03.2009р., Лізингоодержувач сплачував лізингові платежі частково, а з 25.04.2009р. по 07.04.2010р. -взагалі не сплачував, Лізингодавець звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Лізингоодержувача заборгованості по лізинговим платежам у сумі 56313,29 грн.
Крім основної суми боргу, позивач нарахував відповідачу до сплати 9438,32 грн. інфляційних втрат та 2801,48 грн. -3% річних.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено виконання ТОВ „Техноторг-Лізинг” умов договору, а саме, передача без взаємних претензій по Актам приймання-передачі №№ 216-1, 216-2, 216-3 від 09.04.2008р. предметів лізингу, та несплата відповідачем лізингових платежів на суму 56313,29 грн.
Оскільки відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки, суд правомірно та обґрунтовано задовольнив вимоги позивача, стягнувши на його користь з відповідача основний борг.
Крім того, місцевий суд правильно послався й на Закон України „Про фінансовий лізинг” від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР (із змінами), статтею 1 якого визначено, що фінансовий лізинг -це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу; за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 цього ж Закону, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Крім того, ч.1 ст.16 названого Закону України передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Обґрунтовані висновки суду й відносно стягнення 3% річних у сумі 2801,48 грн. та інфляційних втрат у сумі 9438,32 грн. на підставі ст.625 ЦК України, так як боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Правомірно не прийняті місцевим судом і посилання СТОВ „Маяк” про те, що згідно із ч.3 ст.653 ЦК України розірвання Договору припиняє всі обов'язки контрагентів, у т.ч. ті, строк виконання яких на дату розірвання угоди настав. Як правильно зазначив суд, така позиція відповідача ґрунтується на помилковому тлумаченні тексту ч.3 ст.651 ЦК України, де чітко зазначено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Таким чином, як зробив висновок суд першої інстанції, обов'язок Лізингоодержувача по сплаті лізингових платежів за період до 08.04.2010р. не припинився разом із розірванням Договору. Те ж саме стосується обов'язку сплати 3% річних та інфляційних втрат як законодавчо встановлених різновидів відповідальності за неналежне виконання грошових зобов'язань, які виникли до припинення дії правочину.
З даними висновками місцевого суду погоджується й апеляційна інстанція.
В апеляційній скарзі СТОВ „Маяк” не погодилось з висновками місцевого суду про те, що з моменту розірвання договору зобов'язання, строк виконання яких на дату розірвання угоди настав, не припинились. Дані висновки апелянт вважає зробленими всупереч вимогам ч.3 ст.651 ЦК України.
Ті ж самі посилання були наведені відповідачем у своїх поясненнях при розгляді справи у суді першої інстанції, та яким місцевий суд надав відповідь, з якою повністю погодилась апеляційна інстанція, про що зазначено у постанові вище.
При таких обставинах, коли суд першої інстанції при прийнятті рішення повно, всебічно і об'єктивно встановив всі фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, правильно застосував норми чинного законодавства, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2011р. у справі № 8/17-1827-2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Маяк” -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий Е.І. Андрєєва
Судді: Н.В. Ліпчанська
П.Ф.Мацюра
Постанова підписана 08.09.2011р.