"06" вересня 2011 р.Справа № 8/17-752-2011
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мацюри П.Ф.,
Суддів: Андрєєвої Е.І. та Ліпчанської Н.В.,
(Склад судової колегії змінено на підставі розпорядження голови суду № 503 від 31.08.2011 року.)
При секретарі судового засідання Пдуст Л.В.
За участі представників сторін:
Від відповідача - ОСОБА_1., довіреність б/н, дата видачі : 01.09.11;
Від позивача - ОСОБА_2., довіреність № 2, дата видачі : 10.01.11
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлявся належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраж"
на рішення господарського суду Одеської області від 11 травня 2011 р.
у справі №8/17-752-2011
за позовом Приватного акціонерного товариства "Одеський завод шампанських вин"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраж"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача "EMELIGRUP-TRANS" SRL (Молдова)
про стягнення 335134,31 грн.,
В лютому 2011 року Приватне акціонерне товариство "Одеський завод шампанських вин" звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраж" про стягнення 335134,31 грн. вартість втраченого вантажу при автомобільному перевезенні
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ „Одеський завод шампанських вин” посилається на ст.ст.308,314 ГК України, ст.ст.924,926 ЦК України, ст.3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, умови укладеного між сторонами договору від 10.05.2010 р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11 травня 2011р. (суддя Лічман Л.В.) позов Приватного акціонерного товариства "Одеський завод шампанських вин" задоволений в повному обсязі.
Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підтверджені належними доказами.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міраж" звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати , прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
На думку скаржника рішення господарського суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечує проти її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, та просить оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим, оскільки відповідач та зазначені ним треті особи допустили втрату вантажу прийнятого до перевезення.
Переглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги враховуючи наступне.
10.05.2010 р. між ТОВ „Міраж” (перевізник) та ПАТ „Одеський завод шампанських вин” (замовник) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом (договір), згідно умов якого перевізник зобов'язався виконувати замовлення-заявки на перевезення вантажів замовника. Маршрути перевезень зазначаються в наряді або заявці-замовленні, з якою замовник надає перевізнику транспортні документи, необхідні для здійснення перевезень, в т.ч. міжнародних: специфікацію, накладну, CMR, декларацію, ВМД, коносамент, інвойс... (розділ І договору).
На виконання вищезазначеного договору позивач направив відповідачу договір-замовлення від 15 жовтня 2010 року №3 (копія додається) на транспортування вантажу - алкогольній продукції МОNDОRО.АSТI за замовленням РО № 003/07. Відповідно до пункту 2.2. розділу 2 Договору перевізник протягом 48-ми годин інформує Замовника про можливість виконання замовлення-наряду, строках виконання та інше. На підтвердження замовлення позивача відповідач направив на електронну адресу менеджера відділу ЗЕД інформацію про ставку фрахту дату подання транспорту 26.10.2010, інформацію про водія і транспортний засіб, а також пункт перетину митного кордону України.
27.10.2010р. ТОВ „Міраж” було передоручено доставку експедитору „ЕМЕLІGRUР-ТRАNS” SRL, за договором -заявкою на транспортно-екпедиційні послуги №086С (а.с. 11).
27.10.2010р. експедитор „ЕМЕLІGRUР-ТRАNS” SRL доручило доставку SK Logistic s.r.o., відповідно до договору -заявкою на транспортно-екпедиційні послуги №086С (а.с. 12).
29.10.2010 р. представник Filip.SK Logistic s.r.o. прибув до пункту завантаження (м. Канале, Італія), де отримав алкогольні напої (MONDORO. ASTI) у кількості 10530 пляшок на загальну суму 30967,30 Євро, що підтверджується міжнародною транспортною накладною № 4.225 (а.с. 13).
Після завантаження за умовами договору-замовлення від 15.10.2010 р. № 3 транспортний засіб повинен був прибути до пункту митного оформлення у м. Монрупіно (Італія), однак зник у невідомому напрямку, в зв'язку з чим вантаж втрачено повністю.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин. який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права і законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства...
Згідно ч.2 ст.308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Частинами 1,3 ст.314 ГК України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу -в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Перевезення вантажів у міжнародному сполученні врегульовано Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 р. (Конвенція), до якої Україна приєдналась 17.05.2007 р.
Стаття 1 Конвенції закріплює, що вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
За змістом ст.17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
З врахування обставин справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції належним чином оцінені докази всіх обставин справи в їх сукупності та правильно примінені норми матеріального та процесуального права.
Посилання апелянта на відсутність вини Відповідача оскільки позивач згідно з п.2.11 договору на перевезення вантажів не забезпечив супроводження вантажу охороною при вартості вантажу більше 300000 грн. апеляційний суд до уваги не бере, оскільки відповідач на свій страх і ризик не будучи спроможним самостійно здійснити перевезення за договором замовлення №3 від 15.10.2010р.
передоручив доставку експедитору "EMELIGRUP-TRANS" SRL, а останній в свою чергу передоручив доставку алкогольної продукції з м. Канале (Італія) до м. Одеса Filip.SK Logistic s.r.o. Дані обставини підтверджуються договором -замовленням та не заперечуються відповідачем.
Апеляційний господарський суд вважає безпідставним клопотання ТОВ "Міраж" про відкладення розгляду справи, продовження строку розгляду справи і визнання явки у судове засідання по справі "EMELIGRUP-TRANS" SRL обов'язковою, оскільки клопотання не містить конкретних посилань на докази, документи які мають бути значимі при апеляційному перегляді справи.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99; 101; 103 -105 ГПК України, суд,-
Постановив
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраж" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 11 травня 2011 р. у справі № 8/17-752-2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.
Головуючий суддя П.Ф. Мацюра
Суддя Е.І. Андрєєва
Суддя Н.В. Ліпчанська