"08" вересня 2011 р.
Справа № 5016/528/2011(8/29)
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Мирошниченко М.А.,
Шевченко В. В.,
при секретарі - Риковій О.М.
за участю представників:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Від органу ДВС: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області
на ухвалу господарського суду Миколаївської області
від 01.08.2011 року
за скаргою: Дочірнього підприємства електричних мереж приватного акціонерного товариства „Атомсервіс” на дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області
по справі № 5016/528/2011(8/29)
за позовом: Дочірнього підприємства електричних мереж приватного акціонерного товариства „Атомсервіс”
до: Відкритого акціонерного товариства „Юженергобуд”
про стягнення 434857,79 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.03.2011 року з Відкритого акціонерного товариства “Юженергобуд” на користь Дочірнього підприємства електричних мереж приватного акціонерного товариства „Атомсервіс” стягнуто 420148,86 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 14708,93 грн. трьох процентів річних, 4348,58 грн. витрат зі сплати державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, на виконання якого 13.04.2011 року видано відповідний наказ.
18.07.2011 року Дочірнє підприємство подало до господарського суду Миколаївської області скаргу в порядку ст. 1212 ГПК України на дії органу державної виконавчої служби, в якій просило визнати недійсною постанову про зупинення виконавчого провадження № 26841767 від 05.07.2011р. з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївського суду від 13.04.2011р. по справі № 5016/528/2011(8/29) про стягнення з ВАТ “Юженергобуд” на користь ДПЕМ ПрАТ „Атомсервіс” 439442,37 грн., винесену головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Корінною В.А.
Скарга мотивована тим, що зупинення виконавчого провадження обґрунтовано посиланням на порушення провадження у справі про банкрутство боржника неправомірно, оскільки дія мораторію не поширюється на вимогу стягувача.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.08.2011 року (суддя -Фролов В.Д.) визнано доводи скаржника правомірними, скаргу задоволено, визнано недійсною постанову про зупинення виконавчого провадження № 26841767 від 05.07.2011р. з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївського суду від 13.04.2011р. по справі № 5016/528/2011(8/29) про стягнення з ВАТ “Юженергобуд” на користь ДП ВАТ „Атомсервіс” 439442,37 грн., винесену головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Корінною В.А.
В апеляційній скарзі підрозділ примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області вважаючи зазначену ухвалу незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального права просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.
Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони та орган ДВС були повідомлені заздалегідь належним чином, проте не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Нез'явлення представників сторін та органу ДВС в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані відповідними особами протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли цим особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
За змістом ч. 3 вказаної статті, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду відповідно до поданої позивачем скарги є правомірність дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області щодо виконання рішення у даній справі на підставі виданого наказу. Зокрема, позивач вважає неправомірними дії цього органу ДВС щодо зупинення виконавчого провадження відповідно до оскаржуваної постанови від 05.07.2011р. Оскаржуючи відповідну дію позивач посилається на те, що виконавче провадження неправомірно зупинено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження”, оскільки провадження у справі про банкрутство боржника було порушено і мораторій був введений згідно з ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.03.2003 року, а вимога стягувача виникла 06.09.2008 року -після введення мораторію. Виходячи з визначення терміну -мораторій на задоволення вимог кредиторів, наведеного у ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” позивач вважає, що дія мораторію не поширюється на його вимогу і виконавче провадження № 26841767 не підлягає зупиненню.
Місцевий господарський суд погодився з такими доводами позивача і на підставі встановлених обставин даної справи, а саме: дат порушення провадження у справі про банкрутство боржника і введення мораторію -31.03.2003р. та виникнення вимоги стягувача -06.09.2008р., тобто після введення мораторію, з посиланням на ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дійшов висновку, що дія мораторію не поширюється на вимогу стягувача і виконавче провадження № 26841767 не підлягає зупиненню, отже, дії органу ДВС при прийнятті постанови від 05.07.2011р. є незаконними та порушують права та законні інтереси стягувача.
Втім, з такою позицією позивача, підтриманою господарським судом першої інстанції, колегія суддів погодитися не може, з огляду на таке.
Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України “Про виконавче провадження”. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець як працівник органу державної виконавчої служби за ст. 7 Закону України “Про державну виконавчу службу”, зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, а з огляду на ст. 6 Закону України “Про виконавче провадження” -використовувати надані йому права у точній відповідності до закону.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.03.2003 року порушено провадження у справі № 5/81 про банкрутство відповідача -ВАТ „Юженергобуд” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області від 05.07.2011 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 13.04.2011 року у справі № 5016/528/2011(8/29) про стягнення з ВАТ “Юженергобуд” на користь ДП ВАТ „Атомсервіс” боргу в сумі 439442,37 грн.
В цей же день головним державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України „Про виконавче провадження”.
Так, в силу п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", підставою, що тягне за собою обов'язкове зупинення виконавчого провадження, є порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що виконавчі провадження щодо боржника, відносно якого порушено справу про банкрутство, підлягають зупиненню, у випадку, якщо на відповідні вимоги поширюється дія мораторію.
Поняттю "мораторій" надано визначення ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів. При цьому, в силу ч. 6 цієї норми, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди; дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому ст. 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому ст. 31 Закону.
Отже, дія мораторію, виходячи з виключного переліку, наведеного у ч. 6 ст. 12 Закону, розповсюджує свою дію на вимоги усіх кредиторів, окрім тих, що визначені вказаною нормою, а також на вимоги, які не пов'язані з виконанням грошових зобов'язань.
За таких обставин, встановивши, що відносно боржника порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій, а також враховуючи, що на відповідні вимоги позивача, за змістом ч. 6 ст. 12 Закону, розповсюджується дія мораторію, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість заявлених вимог.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України та Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах при оскарженні дій органів державної виконавчої служби щодо зупинення виконавчого провадження у зв'язку з порушенням справи про банкрутство боржника (постанова Верховного Суду України від 28.09.2004р. у справі № 1/505, постанови Вищого господарського суду України від 21.01.2010р. у справі № 1/60/09, від 02.02.2011р. у справі № 14/9).
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що при винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а у задоволенні скарги позивача на дії органу державної виконавчої служби має бути відмовлено.
Керуючись ст.ст. 99, 101-106, 1212 ГПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області задовольнити.
Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 01.08.2011 року у справі № 5016/528/2011(8/29) скасувати.
У задоволенні скарги Дочірнього підприємства електричних мереж приватного акціонерного товариства „Атомсервіс” на дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Мирошниченко М.А.
Шевченко В.В.