"06" вересня 2011 р.Справа № 28-27/145-10-4857
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Колоколова С.І., Поліщук Л.В.
(склад колегії суддів змінено на підставі розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 486 від 22.08.2011 р.)
при секретарі судового засідання Підгурському Д.Л.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1., довіреність б/н від 25.05.10 р.
від відповідача - ОСОБА_2., довіреність б/н від 29.08.11 р.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Енергоспецмонтаж”, м.Одеса
на рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2011 р.
по справі № 28-27/145-10-4857
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ”Підприємство „Тавріда Електрик Україна”, Автономна республіка Крим, м.Севастополь
до скаржника
про стягнення 94997,32 грн..
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.01.11 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.11р., задоволено частково позов ТОВ „ТЕУ” та на його користь з ТОВ "ВКФ" „ЕСМ” стягнуто 1130472 грн. основного боргу, 12900,82 грн. -3% річних, 46545,85 грн. збитків від інфляції, а також 13005,90 грн. витрат по сплаті державного мита та 232,70 грн. витрат на ІТЗ судового процесу; в решті позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.11 р. рішення господарського суду Одеської області від 12.01.11р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду України від 28.02.11р. скасовано в частині стягнення 3% річних в сумі 12900,82 грн. та 46545,85 грн. збитків від інфляції, а справу в зазначеній частині направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду Одеської області в іншому складі суду.
Під час нового розгляду справи в травні 2011 р. ТОВ „ТЕУ” уточнило вимоги та просить стягнути з відповідача 77068,59 грн. збитків від інфляції, нарахованих за період з вересня 2010р. по лютий 2011р., та 17928,73 грн. 3% річних, нарахованих за період з 26.08.10р. до 22.02.11р., всього -94997,32 грн., а також судові витрати.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.07.11 р. позов в частині, яка переглядається, задоволено частково та з ТОВ "ВКФ" „ЕСМ” на користь ТОВ „ТЕУ” стягнуто 17629,03 -3% річних та 77068,00 грн. збитків від інфляції та 946,97 грн. витрат по сплаті державного мита; в решті позову -відмовлено.
До вказаного висновку суд 1 інстанції дійшов з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку із чим позивачем правомірно здійснено нарахування суми збитків від інфляції та 3% річних. Однак, враховуючи те, що претензію з вимогою по сплаті заборгованості відповідачем отримано 19.08.10 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення про вручення кореспонденції, а також приймаючи до уваги 7-денний строк для виконання зобов'язання, позивач помилково визначив спірний період, починаючи з 26.08.10 р., у зв'язку з чим місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги частково починаючи розрахунок з 27.08.10 р..
Не погоджуючись з рішенням господарського суду 1 інстанції від 28.07.11 р., ТОВ "ВКФ" „ЕСМ” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій /з урахуванням доповнення від 29.08.11р./ просить скасувати оскаржене рішення та позовні вимоги залишити без задоволення.
Скаржник зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм чинного законодавства, оскільки суд неправомірно визнав встановленими та доведеними факти, на які посилається позивач, як на підтвердження своїх позовних вимог, але які, на думку скаржника, не є доказами по справі в розумінні ст. 34 ГПК України.
Зокрема, скаржник звертає увагу судової колегії на те, що наявна в матеріалах справи копія поштового повідомлення, не підтверджує факту отримання ТОВ „ЕСМ” претензії-вимоги б/н від 16.08.10 р., оскільки, по-перше, датою відправлення вказаного повідомлення зазначена 16.08.2010р., а датою його отримання уповноваженим представником відповідача -19.08.2000 р., по-друге, не зазначено, яку саме кореспонденцію було направлено на адресу товариства.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 28.07.11 р. -без змін, як таке, що відповідає нормам чинного законодавства та всім обставинам справи.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій рішенням в частині, що залишилася без змін, 26.05.10р. позивачем на адресу ТОВ "ВКФ" „ЕСМ” було поставлено товару загальною вартістю 1257996 грн..
Номенклатура поставки та ціна за одиницю продукції були попередньо узгоджені сторонами, що підтверджується виставленими позивачем 11.05.10 р. до оплати рахунками-офертами № 1105.10/18 та № 1105.10/19 на суму 1257996 грн..
Зі змісту вказаних рахунків-оферт вбачається, умовами поставки є те, що: рахунок дійсний для оплати на протязі 5 календарних днів; рахунок дійсний за умовою передплати; строк поставки 30 календарних днів з моменту передплати.
Факт поставки відповідачу товару на суму 1257996 грн. підтверджується також видатковими накладними № 1105.10/18 від 26.05.10 р. на суму 1130472 грн. та № 1105.10/19 від 26.05.10 р. на суму 127524 грн..
16.08.10р. ТОВ „ТЕУ” на адресу відповідача направлено претензію з вимогою про погашення в добровільному порядку протягом 7 днів з моменту її отримання заборгованості в розмірі 1257996 грн. та попереджено, що у випадку невиконання цих вимог, ТОВ „ТЕУ” буде змушене звернутись за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Вищевказану претензію відповідач отримав 19.08.10 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення про вручення кореспонденції (т.1, а.с. 15), оригінал якої разом фіскальним чеком, списком згрупованих рекомендованих листів та поштовою накладною від 16.08.10р. колегією оглянуто в судовому засіданні. Доводи скаржника про те, що поштове повідомлення про вручення кореспонденції не може бути доказом отримання ТОВ „ЕСМ” претензії-вимоги від 16.08.10 р. судовою колегією не приймається до уваги, оскільки написана в ньому від руки дата отримання „19.08.2000 р.” спростовується відтиском штемпелю Одеського поштового відділення № 125, де чітко зазначена дата „19.08.10”. Посилання ТОВ "ВКФ" „ЕСМ” на те, що зі вказаного поштового повідомлення не вбачається, яку саме кореспонденцію було відправлено на його адресу, також не приймається судовою колегією, оскільки скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не надав жодних доказів того, що 19.08.10р. отримав від позивача якісь інші за змістом документи.
Таким чином, відповідно до ст.ст.526,530 ЦК України ТОВ "ВКФ" „ЕСМ” мало оплатити отриманий товар до 26.10.10р., однак не виконало цього обов'язку.
В ході розгляду справи в місцевому господарському суді ТОВ „ЕСМ” провело розрахунки за поставлену 26.05.10 р. продукцію в сумі 127524 грн. (платіжне доручення № 1627 від 10.12.10 р.) та 1130472 грн. (платіжне доручення № 143 від 23.02.11 р.), разом -1257996 грн., тим самим повністю погасивши заборгованість за основним боргом.
Разом з тим, враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач за ст.625 ЦК України здійснив розрахунок збитків від інфляції -на суму 77068,59 грн. та 3% річних в розмірі 17928,73 грн., починаючи з 26.08.10р.. Місцевий господарський суд, перевіривши вказані розрахунки, зменшив суму 3% річних до 17629,03 грн., пославшись на неправильно визначений період стягнення, оскільки правильною початковою датою обрахунку є 27.08.10 р., з чим колегія погоджується, одначе розрахунок означеної суми не наведений в рішенні і не приєднаний до матеріалів справи.
Судова колегія, в свою чергу, також перевірила розрахунки та вважає, що господарським судом не вірно визначено розмір 3% річних за період з 27.08.11р. по 22.02.11р., який відповідно до обгрунтованого розрахунку, що колегією долучається до матеріалів справи, становить 17825,34 грн..
Щодо збитків від інфляції, то за період з вересня 2010р по лютий 2011р. їх розмір складає 77654,25 грн. /див. розрахунок/, але оскільки позивачем до стягнення була заявлена менша сума збитків від інфляції, а саме 77068,59 грн., то без виходу за межі заявлених вимог вірним буде задоволення означеної вимоги в повному обсязі.
Виходячи з викладеного, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань щодо проведення розрахунків за поставлений товар та необхідності стягнення з ТОВ "ВКФ" „ЕСМ” 3% річних та збитків від інфляції, однак неправильно визначив їх розмір.
Крім того, судом 1 інстанції не вірно вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Позивач звертаючись з позовом сплатив мито за розгляд всіх позовних вимог /т.1,а.с.6/, в т.ч. і про стягнення річних та інфляційних відсотків в загальній сумі 610,90 грн. /(44029,86+17060,49 = 61090,35)х1%/. Рішенням господарського суду Одеської області від 12.01.11р. та постановою Одеського апеляційного господарського суду України від 28.02.11р. було стягнуто 12900,82грн. річних та 46545,85 грн. інфляційних відсотків, що загалом становить 59446,67 грн., а також відшкодовано мито за розгляд даних вимог в розмірі одного відсотка, тобто 594,47грн. та витрати на ІТЗ. Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.11р. означені рішення та постанова скасовані лише в частині стягнення річних та збитків від інфляції, а решту, в т.ч. і в частині розподілу судових витрат, залишено без змін. Під час нового розгляду подаючи до місцевого господарського суду Одеської області заяву про збільшення вимог щодо стягнення річних та інфляційних відсотків до 94997,32 грн. позивач, не зважаючи на те, що з 61090,35грн. мито вже було оплачено, знову оплатив мито за розгляд всієї вимоги в цілому в сумі 949,98 грн./т.2, а.с. 28/. Таким чином, 610,90 грн. вдруге сплаченого мита підлягають поверненню з державного бюджету на підставі п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” №7-93 від 21.01.93р., як зайво сплачені, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Колегія вважає обгрунтованим стягнення річних та інфляційних відсотків в загальній сумі 94893,90 грн. /77068,59+17825,34/ чи на 99,9% від заявлених позивачем вимог. Тобто згідно із ст.49 ГПК України позивачу за рахунок відповідача, підлягає поверненню мито в сумі 949,03 грн., але оскільки чинною частиною рішення суду від 28.02.11р. на його користь вже стягнуто 594,46 грн. мита, решта, що підлягає стягненню, складає 354,56грн. /949,03-594,47/. Витрати на ІТЗ судового процесу теж відшкодовано позивачу чинною частиною рішення суду від 28.02.11р.
За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ "ВКФ„ЕСМ” підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду 1 інстанції від 28.07.11 р. -зміні в частині розміру 3% річних, збитків від інфляції та розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Енергоспецмонтаж” задовольнити частково, рішення господарського суду від 28.07.11 р. по справі № 28-27/145-10-4857 змінити, виклавши його в наступній редакції:
„Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Енергоспецмонтаж” (65011, м. Одеса, вул. Базарна, 50, кв. 3, код ОКПО 32521827, р/р 26008101308175 в ЗАТ „ОТП Банк” в м. Одеса, МФО 328986) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Підприємство „Тавріда Електрик Україна” (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 22, код ОКПО 31576194, р/р 2600215000479 в СФ АКБ „Правекс-Банк” у м. Севастополь, МФО 324978) 17825 (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять п'ять) гривень 34 копійки -3% річних, 77068 (сімдесят сім тисяч шістдесят вісім) гривень 59 копійок -збитків від інфляції, 354 (триста п'ятдесят чотири) гривні 56 копійок державного мита. В решті позову -відмовити.”
Видачу наказу за постановою доручити господарському суду Одеської області.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Г.П. Разюк
Суддя Л.В. Поліщук
Суддя С.І. Колоколов
Повний текст постанови складено 08.09.11 р.