"06" вересня 2011 р.Справа № 5016/1368/2011(6/86)
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,
при секретарі судового засідання - Риковій О.М.,
за участю представників:
від ТОВ "Енергосервіс" - ОСОБА_1 ( за дорученням)
від ПАТ Миколаївський суднобудівний завод "Океан" -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ПАТ Миколаївський суднобудівний завод "Океан"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 31.05.2011 р.
у справі №5016/1368/2011 (6/86)
за позовом ТОВ "Енергосервіс"
до ПАТ Миколаївський суднобудівний завод "Океан"
про стягнення 3 539 488 грн. 93 коп.
10.05.2011 р. (вх. №10201/2011) ТОВ "Енергосервіс" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ПАТ Миколаївський суднобудівний завод "Океан" (далі-відповідач) про стягнення суми заборгованості за невиконаними зобов'язаннями за договорам №ТО-01/01-09 від 01.01.2009 р., №5/2-09 від 01.02.2009 р. та договором № 01/06-ЭС від 01.06.2010 р. у розмірі 3 685 455,27 грн., у тому числі -3 539 488,93 грн. -основного боргу, 145 966,34 пені (а.с.5-7). Позовні вимоги вмотивовані наступним.
01.01.2009 р. між позивачем та ПАТ „Вадан Ярдс Океан,” правонаступником якого є відповідач було укладено договір про надання послуг №ТО-01/01-09 (надалі Договір -1). Відповідно до п.1.1. договору, останній укладено на предмет виконання робіт та надання послуг по організації технічного обслуговування і ремонту Позивачем енергетичного обладнання і систем Відповідача. Відповідно Договору, Позивач виконує роботи та надає послуги, а Відповідач повинен їх прийняти та оплатити. Відповідно до п.5.1, 5.2 та 5.3 договору оплата послуг та робіт позивача проводиться відповідачем в розмірах відповідно Додатку №1; оплата послуг та робіт позивача, вказаних в п.1.2.7, 1.2.9, 1.7 та 2.4, проводиться на підставі рахунків, актів виконаних робіт, складених відповідно погоджених калькуляцій; оплата відповідно виставленим позивачем рахункам проводиться не пізніше 15-ти банківських днів з моменту підписання Акту прийому - передачі виконаних робіт. З метою отримання оплати за послуги, що надавались, позивачем були виставлені відповідні рахунки на загальну суму 2301330,19 грн. Проте в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором в повному обсязі не виконав та оплату за надані позивачем послуги здійснив частково в сумі 67288,00 грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 2 234 042,19 грн. Відповідно до п. 8.2 договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше 5% від суми заборгованості.
01.02.2009 року між позивачем та ПАТ „Вадан Ярдс Океан,” правонаступником якого є відповідач , було укладено договір №5/2-09 (надалі -Договір - 2), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався безперебійно забезпечувати відповідача автотранспортом згідно вказаного в пункті 2.1. переліку, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати автотранспортні послуги, надані позивачем. Сторони погодили, що оплата автотранспортних послуг здійснюється щомісячно згідно виставленого рахунку. Проте, в порушення умов договору -2, відповідач свої зобов'язання за вказаним договором в повному обсязі не виконав, оплату за надані позивачем послуги не здійснив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 621 037,76 грн. Крім того, 03.03.2011 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу щодо оплати зазначеної заборгованості по договору №5/2-09. Однак, ані оплати, ані вмотивованої відповіді, як зазначає позивач, від відповідача отримано не було.
01.06.2010 року між позивачем та ПАТ „Вадан Ярдс Океан,” правонаступником якого є відповідач , було укладено договір про надання послуг №01/06-ЭС (надалі -Договір -3), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання по наданню відповідачу послуг по роботі електротехнічної лабораторії, роботі обмоточної дільниці, послуги спеціального транспорту та спеціальної техніки та інші, а відповідач зобов'язався оплачувати надані послуги. З метою отримання оплати за послуги, що надавались, позивачем були виставлені відповідні рахунки на загальну суму 685 284,88 грн., однак, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 685 284, 88 грн. Відповідно до умов зазначеного договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше 5% від суми заборгованості. Як зазначає позивач, що 25.10.2010 року ним було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою оплатити заборгованість по вищевказаним договорам в загальному розмірі 3 171 784,33 грн. та пеню в сумі 158589,22 грн. Однак, ані оплати, ані вмотивованої відповіді від відповідача отримано не було.
Актом звірки взаємних розрахунків від 19.11.2010 року заборгованість по вищевказаним договорам сторонами була визначена в розмірі 3 322 201,46 грн. Після підписання зазначеного акту звірки позивач продовжував надавати послуги, та станом на 07.12.2010 року заборгованість була визначена сторонами у розмірі 3 419 766, 04 грн.
В березні 2011 року позивачем було запропоновано відповідачу здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 876,00 грн., про що відповідачу було направлено лист вих. № 62 від 21.03.2011 року. Станом на 15.03.2011 року, згідно акту звірки взаємних розрахунків, зазначене зарахування зустрічних однорідних вимог було здійснено та погоджено наявність у відповідача перед позивачем заборгованості в загальному розмірі основного боргу 3 539 488,93 грн. (3 540 364,93 грн.-876, грн.)
Таким чином, станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість в загальному розмірі 3 685 455,27 грн., у тому числі 3 539 488,93 грн. основного боргу, 145966,34 грн. пені. В обґрунтування позову позивач послався на ст. ст. 58, 193 ГПК України та ст. ст. 525, 526, 530, 629, 903 ЦК України та на положення зазначених вище договорів.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 31.05.2011 р. (суддя Ткаченко О.В.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Рішення суду вмотивоване тим, що факт існування у відповідача перед позивачем заборгованості за отримані послуги за договорами №ТО-01/01-09 від 01.01.2009 р., №5/2-09 від 01.02.2009 р. та № 01/06-ЭС від 01.06.2010 р. підтверджений достатніми та наявними в матеріалах справи доказами, а відтак, такі вимоги позивача є цілком обґрунтованими. Також місцевий суд вважає обґрунтовано нарахованої пені по вище переліченим договорам за несвоєчасну оплату виконаних робіт. В обґрунтування свого рішення суд також послався на ст.ст. 25, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, 193, 525, 526, 530, 549, 611, 901 ЦК ст. ст. 173, 231 ГК України (а.с. 205-211).
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. №2861/11), в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі в частині задоволення вимог по договору №ТО-01/01-09 від 01.01.2009 р. до розгляду по суті справи про визнання вказаного договору недійсним ; в частині задоволення вимог за договором №5/2-09 від 01.02.2009 р. та за договором №01/06-ЭС від 01.06.2010 р. відмовити в задоволенні позову, з тих підстав, що при ухваленні рішення судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. При цьому в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд не звернув увагу на те, що, по-перше, відповідно до положень ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. А, на думку скаржника, спірні договори мають різний предмет та правовідносини за ними підтверджуються різними доказами, що суперечить вимогам діючого законодавства, а тому, суддя повинен був повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, а відтак, судом порушені вимоги ст. 58 ГПК України щодо об'єднання позовних вимог.
Крім того, як зазначає скаржник, що суду першої інстанції було відомо про те, що відповідач заперечує проти позову у повному обсязі та висловило намір подати перед початком розгляду справи зустрічний позов про визнання договору №ТО-01/01-09 від 01.01.2009 р. недійсним, що підтверджується відзивом, складеним позовом та оплаченим державним митом.
Як зауважує відповідач, що він намагався відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку із зайнятістю у іншому судовому засіданні, однак судом першої інстанції зазначене законне право відповідача було проігноровано та позов розглянуто у його відсутності, оскільки дії суду суперечать ст. 77 ГПК України та порушують право відповідача на захист. Покладаючись на те, що судом буде відкладена справа на іншу дату відповідач подав позов до суду 06.06.11 р., який був залишений без розгляду. Скаржник зауважує, що ним 07.06.2011 р. було подано позов до господарського суду Миколаївської області про визнання договору №ТО-01/01-09 від 01.01.09 р. недійсним. А тому були порушені та обмежені права відповідача, які передбачені ст. 4-2, ст. 4-3 ГПК України.
Крім того, скаржник зазначає, що позивач не надав належного розрахунку суми боргу з визначенням первинних бухгалтерських документів за договорами №5/2-09 від 01.02.2009 р. та №01/06-ЭС від 01.06.2010 р. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач послався на ст.ст. 58, 63, 77, 91-93,103 ГПК України.
Скаржник також заявив клопотання про відновлення йому строку на подачу апеляційної скарги.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2011 р. відновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 06.09.2011 р. о 12.00, про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.
Оскільки від представника позивача не надходило клопотання про фіксацію судового засідання за допомогою технічних засобів така фіксація не здійснювалась , але вівся протокол судового засідання.
Представник скаржника у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про день час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, про причини свого нез'явлення не повідомив і судова колегія, враховуючи думку позивача , прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.
Представник позивача в усних поясненнях наданих суду просили суд відмовити в задоволенні скарги і залишити рішення місцевого суду без змін.
Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши усні пояснення представника позивача , ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ПАТ „Вадан Ярдс Океан,” правонаступником якого є відповідач в, були укладені Договір про надання послуг №ТО-01/01-09 від 01.01.2009 р. (надалі -Договір 1), Договір на забезпечення авто - транспортних послуг № 5/2-09 від 01.02.2009 р. (надалі -Договір 2) та Договір про надання послуг № 01/06-ЭС від 01.06.2010 р. (надалі -Договір 3).
Відповідно до п.1.1. Договору 1, предметом Договору є виконання робіт та надання послуг по організації технічного обслуговування і ремонту Позивачем енергетичного обладнання і систем Відповідача. Відповідно Договору, Позивач виконує роботи та надає послуги, а Відповідач повинен їх прийняти та оплатити.
Відповідно до п.5.1, 5.2 та 5.3 Договору 1, оплата послуг та робіт позивача проводиться відповідачем в розмірах відповідно Додатку №1; оплата послуг та робіт позивача, вказаних в п.1.2.7, 1.2.9, 1.7 та 2.4, проводиться на підставі рахунків, актів виконаних робіт, складених відповідно погоджених калькуляцій; оплата відповідно виставленим позивачем рахункам проводиться не пізніше 15-ти банківських днів з моменту підписання Акту прийому - передачі виконаних робіт.
Матеріали справи свідчать, і ця обставина встановлена місцевим судом, що зобов'язання за Договором -1 позивачем були виконанні повністю, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт № 21 від 29.01.2010 року, № 23 від 29.01.2010 року, № 24 від 25.02.2010 року, № 25 від 25.02.2010 року, № 27 від 24.02.2010 року, № 28 від 26.02.2010 року, № 29 від 26.02.2010 року, № 30 від 26.02.2010 року, № 31 від 26.02.2010 року, № 32 від 26.02.2010 року, № 33 від 26.02.2010 року, № 37 від 26.02.2010 року, № 38 від 25.02.2010 року, № 39 від 25.02.2010 року, № 40 від 26.02.2010 року, № 69 від 30.03.2010 року, № 72 від 31.03.2010 року, № 77 від 13.04.2010 року, № 80 від 23.04.2010 року, № 82 від 26.04.2010 року, № 84 від 28.04.2010 року, № 85 від 28.04.2010 року, № 86 від 28.04.2010 року, № 87 від 28.04.2010 року, № 88 від 28.04.2010 року, № 89 від 28.04.2010 року, № 90 від 28.04.2010 року, № 91 від 28.04.2010 року, № 92 від 27.04.2010 року, № 93 від 28.04.2010 року, № 100 від 28.04.2010 року, № 101 від 29.04.2010 року, № 103 від 19.05.2010 року, № 104 від 31.05.2010 року, № 105 від 31.05.2010 року, № 106 від 31.05.2010 року, № 107 від 31.05.2010 року, № 108 від 31.05.2010 року, № 109 від 31.05.2010 року, № 110 від 31.05.2010 року, № 111 від 31.05.2010 року, № 112 від 26.05.2010 року, № 113 від 31.05.2010 року, № 120 від 28.05.2010 року, № 121 від 31.05.2010 року, № 122 від 09.05.2010 року, № 26 від 23.02.2010 року, № 34 від 26.02.2010 року.
Проте, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання за договором у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 2 234 042,19 грн.
Згідно приписів ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Вимогами статті 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
В свою чергу, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Згідно приписів ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості за Договором-1 обґрунтована, і, місцевий суд, враховуючи вищезазначені норми матеріального права, вмотивовано задовольнив її.
Скаржник не навів суду апеляційної інстанції будь-яких доводів, які б спростовували висновки місцевого суду в цій частині і не надав належних доказів, які б спростовували наявність вказаної заборгованості, хоча , в разі незгоди щодо наявності вказаного боргу, такий обов'язок згідно приписів ст.33 ГПК України покладено на нього.
Оцінюючи висновки суду щодо стягнення з відповідача пені за Договором -1 у розмірі 0,05 % від суми заборгованості за кожний день прострочки, судова колегія встановила наступне.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р., який діяв на час укладання Договору (і діє по цей час) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів коштів за прострочку платежу пеню у розмірі встановленому за згодою сторін (ст.1).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме п. 8.2 договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше 5% від суми заборгованості.
Викладене свідчить, що сторони чітко узгодили конкретний розмір пені.
З наявних у справи матеріалів (Договору -1 та актів приймання передачі робіт) вбачається, що розмір пені враховуючи несплату відповідачем вартості здійснених позивачем робіт, тобто наявність заборгованості та приписи ч. 6ст.232 ГПК України (строки після яких припиняється нарахування пені) перевищують 5% від суми заборгованості а тому позивач обґрунтовано нарахував пеню з урахуванням верхньої допустимої межи передбаченої договором , а саме 5% від суми заборгованості, що складає 111 702, 1 грн. і місцевий суд обґрунтовано стягнув зазначену суму.
Доводи скаржника, що позивач не надав розрахунку пені не може прийматись до уваги, оскільки в позовній заяви позивач здійснив розрахунок пені виходячи з 5% від суми заборгованості і в нього не було необхідності надавати розрахунок пені у розмірі 0,05 % від суми заборгованості за кожний день прострочки оскільки цей розмір перевищує 5% заборгованості.
Доводи скаржника, щодо припинення провадження у справі в частині задоволення вимог по договору №ТО-01/01-09 від 01.01.2009 р. до розгляду справи про визнання вказаного договору недійсним по суті, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки, скаржником не надано суду апеляційної інстанції доказів того, що він подав позов до господарського суду Миколаївської області про визнання спірного договору недійсним, а місцевий суд прийняв цей позов до свого провадження
Слід зазначити, що спірний Договір не визнаний у судовому порядку недійсним.
Крім того, вказана підстава припинення провадження не передбачена ст. 80 ГПК України яке регулює припинення провадження у справі , а тому, зазначена вимога скаржника щодо припинення провадження у даній справі в частині задоволення вимог по договору №ТО-01/01-09 від 01.01.2009 р. до розгляду справи про визнання вказаного договору недійсним по суті є необґрунтована і не підлягає задоволенню.
Оцінюючи висновки суду щодо стягнення з відповідача заборгованості по Договору на забезпечення авто-транспортних послуг № 5/2-09 від 01.02.2009 р. судова колегія встановила наступне.
01.02.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №5/2-09 (надалі -Договір 2), відповідно до умов якого позивач зобов'язався безперебійно забезпечувати відповідача автотранспортом згідно вказаного в пункті 2.1. переліку, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати автотранспортні послуги, надані позивачем.
Відповідно до п. 3.1. договору -2, сторони погодили, що оплата авто-транспортних послуг здійснюється щомісячно згідно виставленого рахунку.
Як свідчать наявні в матеріалах справи реєстри по кожному з транспортних засобів, які надавались відповідачу, згідно звіту по виписаним рахункам (а.с. 178-180), позивачем надавались відповідачу автотранспортні послуги, що підтверджується наданими позивачем рахунки № 14 від 28.01.2010 року, № 15 від 29.01.2010 року, № 16 від 29.01.2010 року, № 17 від 29.01.2010 року, № 18 від 29.01.2010 року, № 19 від 29.01.2010 року, № 20 від 29.01.2010 року, № 41 від 26.02.2010 року, № 42 від 26.02.2010 року, № 62 від 30.03.2010 року, № 63 від 30.03.2010 року, № 64 від 30.03.2010 року, № 65 від 30.03.2010 року, № 66 від 30.03.2010 року, № 67 від 30.03.2010 року, № 94 від 28.04.2010 року, № 95 від 28.04.2010 року, № 96 від 28.04.2010 року, № 97 від 28.04.2010 року, № 98 від 28.04.2010 року, № 99 від 28.04.2010 року, № 114 від 27.05.2010 року, № 115 від 27.05.2010 року, № 116 від 27.05.2010 року, № 118 від 27.05.2010 року, № 133 від 29.06.2010 року, № 134 від 29.06.2010 року, № 135 від 29.06.2010 року, № 136 від 29.06.2010 року, № 137 від 29.06.2010 року, № 138 від 29.06.2010 року, № 139 від 29.06.2010 року, № 141 від 30.06.2010 року, № 147 від 30.07.2010 року, № 148 від 30.07.2010 року, № 149 від 30.07.2010 року, № 150 від 30.07.2010 року, № 151 від 30.07.2010 року, № 158 від 30.08.2010 року, № 159 від 30.08.2010 року, № 160 від 30.08.2010 року, № 161 від 30.08.2010 року, № 162 від 30.08.2010 року, № 163 від 30.08.2010 року, № 172 від 30.09.2010 року, № 173 від 30.09.2010 року, № 174 від 30.09.2010 року, № 175 від 30.09.2010 року, № 176 від 30.09.2010 року, № 189 від 29.10.2010 року, № 190 від 29.10.2010 року, № 191 від 29.10.2010 року, № 192 від 29.10.2010 року, № 201 від 30.11.2010 року, № 202 від 30.11.2010 року, № 203 від 30.11.2010 року, № 204 від 30.11.2010 року, № 205 від 30.11.2010 року, № 209 від 28.12.2010 року, № 210 від 28.12.2010 року, № 211 від 28.12.2010 року, № 212 від 28.12.2010 року, № 213 від 28.12.2010 року. Проте, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання за договором у повному обсязі не виконав, оплату за надані позивачем послуги не здійснив, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 621 037,76 грн.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості за Договором 2 обґрунтована, і, місцевий суд, враховуючи вищезазначені норми матеріального права, вмотивовано задовольнив її. Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновків місцевого суду в цій частині скаржник не навів суду апеляційної інстанції, та не надав належних доказів, які б спростовували наявність вказаної заборгованості, хоча , в разі незгоди щодо наявності вказаного боргу, такий обов'язок згідно приписів ст.33 ГПК України покладено на нього.
Оцінюючи висновки суду щодо стягнення з відповідача заборгованості по Договору про надання послуг № 01/06-ЭС від 01.06.2010 р. судова колегія встановила наступне.
01.06.2010 року сторони уклали договір про надання послуг №01/06-ЭС (надалі -Договір -3), відповідно до умов якого, позивач взяв на себе зобов'язання по наданню відповідачу послуг по роботі електротехнічної лабораторії, роботі обмоточної дільниці, послуги спеціального транспорту та спеціальної техніки та інші, а відповідач зобов'язався оплачувати надані послуги.
Згідно умов договору, оплата, згідно виставленим рахункам, здійснюється не пізніше 15-ти банківських днів з моменту підписання акту прийняття-передачі виконаних робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, що позивачем були виставлені відповідні рахунки на загальну суму 685 284,88 грн., перелік яких вказаний у звіті по виставленим рахункам (а.с. 184-185).
Матеріали справи свідчать, що позивачем було надано, а відповідачем прийнято обумовлені в договорі - 3 послуги на загальну суму 685 284,88 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийняття виконаних робіт № 123 від 15.06.2010 року, № 125 від 17.06.2010 року, № 126 від 17.06.2010 року, № 127 від 17.06.2010 року, № 128 від 24.06.2010 року, № 129 від 30.06.2010 року, № 130 від 30.06.2010 року, № 131 від 30.06.2010 року, № 142 від 12.06.2010 року, № 143 від 30.07.2010 року, № 144 від 30.07.2010 року, № 145 від 30.07.2010 року, № 146 від 30.07.2010 року, № 154 від 31.07.2010 року, № 155 від 31.08.2010 року, № 156 від 26.08.2010 року, № 164 від 31.08.2010 року, № 166 від 31.08.2010 року, № 167 від 30.09.2010 року, № 168 від 30.09.2010 року, № 169 від 30.09.2010 року, № 170 від 30.09.2010 року, № 171 від 30.09.2010 року, № 177 від 30.09.2010 року, № 180 від 22.10.2010 року, № 182 від 29.10.2010 року, № 183 від 29.10.2010 року, № 184 від 29.10.2010 року, № 186 від 29.10.2010 року, № 188 від 29.10.2010 року, № 195 від 08.11.2010 року, № 199 від 29.11.2010 року, № 207 від 30.12.2010 року, № 208 від 30.12.2010 року. Однак, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання по Договору -3 щодо оплати вартості наданих послуг, у результаті чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 685 284, 88 грн.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості за Договором -3 обґрунтована, і, місцевий суд, враховуючи вищезазначені норми матеріального права (ст. 193 ГПК України, ст. ст. 525, 526, 901 ЦК України), вмотивовано задовольнив її. Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновків місцевого суду в цій частині скаржник не навів суду апеляційної інстанції, та не надав належних доказів, які б спростовували наявність вказаної заборгованості, хоча , в разі незгоди щодо наявності вказаного боргу, такий обов'язок згідно приписів ст.33 ГПК України покладено на нього.
Оцінюючи висновки суду щодо стягнення з відповідача пені за Договором -3 у розмірі 0,05 % від суми заборгованості за кожний день просрочки, судова колегія встановила наступне.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р., який діяв на час укладання даного Договору (і діє по цей час) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів коштів за прострочку платежу пеню у розмірі встановленому за згодою сторін (ст.1).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме п. 6.2 Договору -3, за несвоєчасну оплату виконаних робіт відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше 5% від суми заборгованості.
Викладене свідчить, що сторони узгодили конкретний розмір пені.
З наявних у справи матеріалів (Договору -3 та актів приймання передачі робіт) вбачається, що розмір пені враховуючи несплату відповідачем вартості здійснених позивачем робіт, тобто наявність заборгованості та приписи ч. 6ст.232 ГПК України (строки після яких припиняється нарахування пені) перевищують 5% від суми заборгованості а тому позивач обґрунтовано нарахував пеню з урахуванням верхньої допустимої межи передбаченої договором , а саме 5% від суми заборгованості, що складає 111 702, 1 грн. і місцевий суд обґрунтовано стягнув зазначену суму.
Довід скаржника, що позивач не надав розрахунку пені не може прийматись до уваги, оскільки в позовній заяви позивач здійснив розрахунок пені виходячи з 5% від суми заборгованості і в нього не було необхідності як надавати розрахунок пені у розмірі 0,05 % від суми заборгованості за кожний день прострочки оскільки цей розмір перевищує 5% заборгованості.
Посилання скаржника на те, що позивач не надав належного розрахунку суми боргу з визначенням первинних бухгалтерських документів за Договором - 2 та Договором -3 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки, згідно ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, а відтак, зазначені доводи не заслуговують уваги, оскільки в матеріалах справи містяться докази в належним чином засвідчених копіях.
Крім того, підтвердженням наявності заборгованості у відповідача перед позивачем є акти взаємозвірки розрахунків, які підписані обома сторонами та стоїть печатка як позивача, так і відповідача, від 19.11.2010 р., де розмір заборгованості був визначений у розмірі 3322201,46 грн., від 07.12.2010 р. розмір заборгованості відповідача становив 3419766,04 грн., від 15.03.2011 р. розмір заборгованості відповідача перед позивачем стала 3539488,93 грн., з урахуванням того, що у березні 2011 р. між сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 876 грн.
Оцінюючи доводи скаржника щодо порушення його права на захист, оскільки місцевим судом було відхилено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому процесі, а також щодо позбавлення його можливості подання зустрічного позову, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке.
Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи може бути відкладений у зв'язку з нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.
Однак, якщо представники сторін не з'явились у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо до розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Крім того, представництво юридичної особи, згідно приписам ст. 28 ГПК України, може здійснюватись його керівником, а також будь-якою особою на підставі належно оформленої довіреності.
Враховуючий вищевикладене, колегія суддів вважає, що відкладення розгляду справи це право, а не обов'язок суду, а відтак, місцевий суд правомірно відхилив зазначене клопотання та розглянув справи, оскільки у справі міститься достатньо матеріалів необхідних для розгляду справи.
Щодо доводу скаржника відносно неможливості подання зустрічного позову саме з вини суду, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що зазначений довід є безпідставним, оскільки у відповідача було достатньо часу для складання та подання зустрічного позову до суду, що вбачається зі штампу канцелярії суду на зворотній стороні ухвали про порушення провадження у справі, зазначена ухвала була направлена сторонам ще 13.05.2011 р.
Оцінюючи довід скаржника щодо неправомірності об'єднання в одне провадження вищевикладених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до ст. 58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Позовні вимоги повинні бути однорідними, позови мають бути пред'явлені тим самим позивачем до того самого відповідача (відповідачів) або різними позивачами до того самого відповідача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач правомірно об'єднав, а місцевий суд розглянув об'єднані позовні вимоги, оскільки, зазначені позивачем вимоги хоча й по трьом Договорам, однак, вони мають однакову підставу виникнення, та пред'явлені позивачем до одного й того самого відповідача. Крім того, як вбачається з актів звірки взаємних розрахунків між сторонами по справі -заборгованість визначається по усім трьом Договорам разом, а відтак, є усі підстави для об'єднання заявлених позивачем позовних вимог у одне провадження.
Таким чином, враховуючий вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що об'єднанні позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, а апеляційна скарга є безпідставна та необґрунтована.
На думку судової колегії, місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права.
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому, не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Будь-яких інших доводів, щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого суду, а відтак, підстав передбачених ст.104 України для його скасування і задоволення апеляційної скарги немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 31.05.2011 р. у справі №5016/1368/2011 (6/86) залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ Миколаївський суднобудівний завод "Океан" на зазначене судове рішення -без задоволення.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.
Повний текст постанови підписано 06.09.2011 р.