"06" вересня 2011 р.Справа № 8/17-1896-2011
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,
при секретарі судового засідання - Риковій О.М.,
за участю представників:
від ТОВ „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” ТОВ „Інфокс” -ОСОБА_1 (за дорученням)
від ЖБК "Портовик-судоремонтник 2" - Гулєвич Л.С.( голова правління)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ЖБК "Портовик - судоремонтник 2"
на рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2011 р. у справі №8/17-1896-2011
за позовом ТОВ „Інфокс” в особі філії "Інфоксводоканал"
до ЖБК "Портовик-судоремонтник 2"
про стягнення 17620,98 грн.
18.05.2011 р. ( вх. № 2731/2011) Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” (далі -позивач, ТОВ „Інфокс”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу „Портовик- судоремонтник 2” (далі -відповідач) про стягнення 17 620,98 грн. заборгованості, вказуючи на неналежну оплату відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення, наданих на виконання договору від 17.06.2005 р. № 4041/1 у період з 01.12.2008 р. по 01.04.2011 р. (а.с.2-4). Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним.
17.06.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення №4041/1 (надалі -Договір), відповідно до умов якого позивач надав відповідачу послуги по водопостачанню та водовідведенню.
Умовами Договору передбачено, що він набирає чинності з 17.06.2005 р. та діє до 31.12.2008 р., а також вважається продовженим на наступні 5 років, якщо до закінчення місяця після завершення строку дії жодна із сторін не заявить про зміну або припинення його дії. Оскільки такої заяви ні з жодної сторони не надходило, то даний договір є продовженим на 5 років.
Розрахунки заборгованості за надані послуги у спірному періоді здійснювались позивачем згідно даних засобів обліку, а також діючих тарифів, затверджених рішенням Одеської міської ради №1074 від 25.09.2008 р., однак відповідач не сплачував в повному обсязі за надані послуги, в результаті чого у нього утворилась заборгованість за період з 01.12.2008 р. по 01.04.2011 р. у розмірі 17620,98 грн., що підтверджується, як зазначає позивач, сумою боргу.
В обґрунтування свого позову позивач посилався на положення ст.ст. 11, 526, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 19, 29 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, п.п.1.3, 4.1 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг в житловому фонді, затвердженого наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 р. № 60, умови договору на послуги водопостачання та водовідведення від 17.06.2005 р. № 4041/1, акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2011 р., звіти про водокористування.
08.06.2011 р. від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просив припинити провадження у справі через її непідвідомчість господарському суду. Відзив мотивований тим, що до участі у справі мають бути залучені як відповідачі субабоненти - фізичні особи, які фактично споживають послуги з водопостачання, проте з вини позивача позбавлені можливості укласти індивідуальні угоди. Крім того, кооператив не є виконавцем послуг в розумінні ст.7 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги” та не визначав такого виконавця згідно із ст.21 вказаного закону.
В судовому засіданні 01.08.2011 р. представник відповідача заявив клопотання, в якому просив суд зобов'язати філію „Інфоксводоканал” укласти договір про реструктуризацію заборгованості строком на п'ять років та визнати нечинним договір від 17.06.2005 р. № 4041/1.
Розглянувши зазначене клопотання, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, обґрунтовуючи тим, що викладені в ньому вимоги за своїм змістом є зустрічним позовом, а не клопотанням, заявленим з метою вирішення якогось процесуального питання. При цьому суд не може прийняти рішення по суті заявлених відповідачем вимог, оскільки за формою документ, що надійшов до суду є клопотанням, а не позовною заявою, подання якої має супроводжуватись сплатою судових витрат, наданням доказів направлення тексту позову іншій стороні тощо, чого зроблено не було.
Рішенням господарського суду Одеської області від 01.08.2011 р. (суддя Лічман Л.В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі (а.с.118-123). Рішення суду вмотивоване тим, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення. При цьому, позивач у період з 01.12.2008 р. по 01.04.2011 р. надано послуги належної кількості та якості, що підтверджується щомісячними звітами відповідача на водокористування, актом звірки взаємних розрахунків від 11.04.2011 р. В свою чергу, на думку суду, відповідач порушив приписи ст.ст.525,526,610,629,901,903 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, умов Договору частково не виконав взяті на себе зобов'язання та не оплатив вартість спожитих послуг, в результаті чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 17620,98 грн., не дивлячись на те, що згідно ч.1 ст.530 ЦК України, п.3.2 Договору обов'язок сплатити вартість замовлених послуг мав бути виконаним до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Крім того, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що укладання Договору цілком кореспондується з приписами українського законодавства. Відповідач, виступаючи балансоутримувачем багатоквартирного будинку, який має повний доступ до внутрішніх мереж, повинен укладати договір для отримання послуг водопостачання та водовідведення з виробником цих послуг, тобто з позивачем.
Щодо відмови в задоволені клопотання відповідача про необхідність припинення провадження у справі, оскільки дана справа не підвідомча господарському суду, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що суб'єктний склад сторін та предмет позову свідчать про зворотне. Щодо твердження відповідача про обов'язковість залучення до участі у справі як інших відповідачів фізичних осіб-мешканців будинку, які фактично споживають послуги з водопостачання та водовідведення, то в цій частині місцевий господарський суд відзначив, що в ч.3 ст.21 ГПК України відповідачами названо осіб, яким пред'явлено вимогу, в той час як позов ТОВ „Інфокс” містить лише вимоги до відповідача. Крім того, господарський суд відмовив у залучені мешканців будинку як третіх осіб, оскільки, спір, в якому вирішується питання оплати отриманих послуг за Договором, не вплине на їхні права та обов'язки, адже сторонами за цією угодою фізичні особи не являються. В обґрунтуванні свого рішення суд послався на ст. 525,526,530,610,629,901 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 19 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги”, Правила користування системами централізованого господарства України, ЗУ „Про питну воду та питне водопостачання”, ст. ст. 33,34,43,44-49,82-85 ГПК України.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. №2934/11), в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким зобов'язати філію „Інфоксводоканал” заключити з відповідачем договір про реструктуризацію заборгованості строком на п'ять років.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що укладений між сторонами Договір утратив чинність ще з 01.01.2006 р., згідно прикінцевих положень ЗУ „Про житлово-комунальні послуги”, бо не приведений у відповідність із цим законом у зазначений строк, а саме -01.01.2006 р. Крім того, як зазначає скаржник, що він не має договору з філією „Інфоксводоканал”, який передбачений п.4 ст. 26 ЗУ „Про житлово -комунальні послуги”, в якій зазначено, що у разі, якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті. Таким чином, на думку скаржника, виносячи рішення, місцевий суд не з'ясував ким саме є відповідач -споживачем, виробником чи виконавцем. Крім того, як зауважує скаржник, за Договором відповідач є абонентом, що не відповідає вимогам ст. 19 ЗУ „Про житлово - комунальні послуги”. Місцевий суд, на думку скаржника, порушив і ст. 29 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги”, оскільки відповідно зазначеної статті у разі, коли балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем. Повноваження балансоутримувача передбачені у ст. 1 зазначеного вище закону. Як зауважує скаржник, що виконання послуг по водопостачанню та водовідведенню не входить в повноваження балансоутримувача. Виконавцем зазначених послуг може бути виробник цих послуг, виконавець послуг з управління будинком, спорудою чи інший суб'єкт господарювання, з яким дійшли домовленості про надання таких послуг, та який відповідає вимогам п. 1.3. Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді. Враховуючи вищевикладене, скаржник вважає, що він не може бути виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення.
Зокрема, скаржник зазначає, що відмова суду в залученні до розгляду справи мешканців будинку призвела до винесення рішення, яке порушує їх права отримувати послуги з утримання будинку та при будинкової території, а також унеможливить сплату усіх передбачених законом податків.
Скаржник зауважує, що, стосунки між філією „Інфоксводоканал” та відповідачем не оформлені належним чином, та не заперечуючи проти наявності заборгованості по сплаті за надані послуги з водопостачання та водовідведення, просить рішення скасувати місцевого суду та прийняти нове, який зобов'язати філію „Інфоксводоканал” заключити договір з відповідачем про реструктуризацію заборгованості строком на п'ять років.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 р. апеляційну скаргу прийнятої до провадження та призначено до розгляду на 06.09.2011 р. о 15.00, про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.
У письмовому відзиві на скаргу позивач просив залишити її без задоволення як необґрунтовану, а рішення місцевого суду без змін.
Фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.
Представник скаржника, в усних поясненнях наданих суду, просив суд задовольнити скаргу на викладених у ній підставах, скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
Представник позивача, в усних поясненнях наданих суду, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити рішення місцевого суду без змін .
Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши усні пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами викладеними в апеляційній скарзі, запереченнях на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
17.06.2005 р. між позивачем та відповідачем (абонентом) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 4041/1 ( надалі - Договір), згідно умов якого позивач надає послуги з подачі питної води ГОСТ 2874-82 „Вода питна” та приймання стічних вод на об'єкт відповідача згідно із дислокацією об'єкту (додаток № 1 до Договору) (п.1.1 Договору). Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін.
Згідно п.7.3. Договору, він набирає чинності з 17.06.2005 р. та діє по 31.12.2008 р.
Слід зазначити, що згідно перехідних положень ЗУ „Про житлово-комунальні послуги” договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність з цим законом до 01.01.2006 р., в протилежному випадку втрачають чинність.
Проаналізувавши зміст Договору та приведення його у відповідності до положень ЗУ „Про житлово-комунальні послуги”, колегія суддів встановила наступне.
Надаючи змістовний аналіз понять, колегія суддів вбачає, що „Споживачем” є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; „виконавцем” є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; „балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд” є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Відповідно до ст. 19 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до положень ст. 29 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" - „Особливості укладання договорів у багатоквартирному будинку”, договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі, якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.
Відповідно до п.4.1 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 р. № 60 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2005 р. за № 541/10821, виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення може бути виробник зазначених послуг, виконавець послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків чи інший суб'єкт господарювання, з яким дійшли домовленості про надання таких послуг, та який відповідає вимогам п.1.3 Порядку.
Зокрема, п. 1.3 вказаного Порядку встановлено, що виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у ч.2 ст.21 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”.
Положення ч.2 ст.21 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги”, яким повністю відповідає п.2.1 Договору, відносять до обов'язків виконавця послуг, зокрема, контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримання в належному технічному стані, здійснення технічного обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, а відтак посилання скаржника відносно того, що в його повноваження не входить виконання послуг по водопостачанню та водовідведенню є хибними та безпідставними.
Крім того, колегія суддів, враховуючи вищевикладене, приходить до висновку, що саме відповідач, виступаючи балансоутримувачем багатоквартирного будинку, який має повний доступ до внутрішніх мереж, повинен укладати договір для отримання послуг водопостачання та водовідведення з виробником цих послуг, тобто з ТОВ „Інфокс”.
Така ж позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 19.06.2008 р. по справі № 4/276-07-6780.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що зміст Договору цілком кореспондується з приписами українського законодавства з огляду на вищевикладене, а тому немає ніяких підстав вважати його припиненим, а відтак, посилання на скаржника, що, оскільки, Договір не відповідає вимогам перехідних положень ЗУ „Про житлово-комунальні послуги”, тому припинив свою дію з 01.01.2006 р. є безпідставними та хибними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, оцінюючи доводи скаржника щодо отримання мешканцями багатоквартирного житлового будинку послуги водопостачання на підставі прямих діючих договорів з позивачем, у зв'язку з чим, вони, як споживачі за правилами ЗУ „Про житлово-комунальні послуги” й повинні мати договірні відносини з позивачем, приходить до висновку, що вони є хибними та спростовуються нормами матеріального права, оскільки, скаржник надав неправильне тлумачення вищевказаним правовим нормам, та не врахував наявність спеціального суб'єкта в особі балансоутримувача (тобто відповідача).
Відповідно до п. 7.3. Договору, він набирав чинності з 17.06.2005 р. та, враховуючи, що даний Договір повністю відповідає положенням діючого законодавства, продовжував свою до 31.12.2008 р. Крім того, сторони передбачили, що Договір вважається продовженим на наступні 5 років, якщо до закінчення місяця після закінчення строку його дії жодна зі сторін не заявить про зміну або припинення його дії.
Оскільки такої заяви ні з жодної сторони не надходило, то даний договір є продовженим на 5 років на підставі п.7.3. Договору, тобто до 31.12.2013 р.
Таким чином, між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення.
Відповідно до п. 2.1. Договору, абонент своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні та каналізаційні мережі, прилади на них в належному стані.
Згідно п. 2.4.9. Договору, абонент зобов'язаний щомісячно по встановленій формі з 25 по 30 число в письмовому вигляді надавати відомості про водопостачання та фактичній оплаті населенням послуг водокористування за минулий місяць. У випадку непредставлення звітів у строк Водоканал здійснює розрахунок згідно з Правилами водокористування.
П.п.3.2., 3.3 Договору передбачено, що оплата послуг водокористування та водовідведення здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Водоканалу. Оплата здійснюється по тарифам, затвердженим у встановленому діючим законодавством порядку.
Матеріали справи свідчать, і ця обставина встановлена місцевим судом, та не заперечується відповідачем, що зобов'язання за вказаним договором позивачем були виконані повністю, проте, відповідач в порушення умов договору, не сплатив у повному обсязі за надані йому послуги, в результаті чого у нього виникла заборгованість у розмірі 17 620 грн. 98 коп., що підтверджується щомісячними звітами відповідача на водокористування, а також з акту звірки взаємних розрахунків від 11.04.2011 р., який підписаний та скріплений печатками обох сторін.
Зокрема, колегія суддів приходить до висновку, що це факт свідчить і про визнання спірного договору відповідачем, тобто, що даний договір є діючим.
Відповідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положеннями ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості обґрунтована і місцевий суд, враховуючи вищезазначені норми матеріального права вмотивовано задовольнив її.
Оцінюючи доводи скаржника щодо порушення прав мешканців багатоквартирного будинку відмовою суду в залучені їх до розгляду справи колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до положень ст. 21 ГПК України, відповідачами у справі є підприємства та організації, який пред'явлено позовну вимогу.
Як вбачається з матеріалів справи, то відповідачем у даній справі є ЖБК "Портовик-судоремонтник 2". Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позовна вимога подано до ЖБК "Портовик-судоремонтник 2", то він є відповідачем у даній справі, а відтак, посилання скаржника щодо залучення мешканців будинку до розгляду у справі є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, даний спір щодо оплати отриманих послуг за спірним Договором ніяк не впливає та не зачіплює права та обов'язки мешканців будинку, адже вони не є сторонами за даним Договором.
Слід зазначити, що у випадку, якщо мешканці будинку вважають, що їх права порушено, то це не позбавляє їх можливості звернутися за захистом власних інтересів до суду.
Вимоги скаржника щодо зобов'язання філію „Інфоксводоканал” заключити з відповідачем договір про реструктуризацію заборгованості строком на п'ять років є необґрунтованими, оскільки, зазначена вимоги за своїм змістом є окремою позовною вимогою, яка не була предметом спору в суді першої інстанції, а, згідно ч. 3 ст. 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Перевіряючи, згідно приписів ст.101 ГПК України, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах викладених в апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в них доказам та приписам чинного законодавства.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких, передбачених ст.104 ГПК України, правових підстав для скасування рішення місцевого суду.
Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,
Рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2011 р. у справі №8/17-1896-2011 -залишити без змін, а апеляційну скаргу ЖБК "Портовик-судоремонтник 2" на зазначене судове рішення -без задоволення.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.
Повний текст постанови підписано 06.09.2011 р.