"06" вересня 2011 р.Справа № 5016/1804/2011(4/74)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шевченко В.В.
суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.
при секретарі судового засідання: Риковій О.М.
за участю прокурора: Лянна О.А. -ст. помічник прокуратури Одеської області
та представників сторін:
від Міністерства промислової політики України: ОСОБА_1. -за дорученням
від ДП „Суднобудівний завод імені 61 Комунара”: ОСОБА_2. -за дорученням
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 20 липня 2011 року
у справі № 5016/1804/2011(4/74)
за позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України
до Державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 Комунара"
про стягнення 700.000 грн.
06.06.2011 р. заступник прокурора Миколаївської області (далі прокурор) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України (далі позивач, Міністерство) до Державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" (далі відповідач, ДП) про стягнення грошових коштів в сумі 700.000 грн.
Позов мотивований тим, що 14.01.1998 р. між сторонами у справі був укладений договір № 7401/07 про надання фінансової підтримки за умовами якого Міністерство зобов'язалось надати ДП фінансову допомогу на зворотній основі в сумі 700.000 грн., а останнє зобов'язалось забезпечити повернення цих коштів в строк до 01.01.2000 року.
Факт отримання відповідачем зазначених коштів підтверджується квитанцією щодо розподілу державного бюджету при фінансуванні через органи Державного казначейства № 10 від 17.02.1998 р.
17.01.2001 р. між сторонами у справі укладена додаткова угода № 1 до договору № 7401/07 від 14.01.1998 р. щодо реструктуризації заборгованості в сумі 700.000 грн. на термін до 01.01.2005 р. зі сплатою відповідачем по 14583 грн. 35 коп. щомісячно починаючи з січня 2001 року.
18.09.2009 р. відповідач звернувся до позивача з листом № 36/814 з проханням продовжити термін дії договору № 7401/07 від 14.01.1998 р. до 01.01.2010 р. на що Міністерство дало свою згоду листом № 10/3-1-1451 від 09.10.2009 р.
Але, відповідач від повернення отриманої фінансової допомоги ухилився, у зв'язку з чим прокурор просить задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі та покласти на ДП всі судові витрати по справі.
Міністерство позов прокурора підтримало у повному обсязі.
У відзиві на позов ДП позовні вимоги прокурора вважало необґрунтованими та безпідставними посилаючись на те, що відповідач повинний був повернути отримані грошові кошти в строк до 01.01.2005 р. Тому, прокурором та Міністерством пропущений строк позовної давності і поважні причини для його відновлення відсутні. Лист ДП від 18.09.2009 р. № 36/814 був направлений після закінчення дії договору, а відтак продовження договору не відбулося. Крім того, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.09.2009 р. по справі № 2/178/09 порушено провадження у справі про банкрутство ДП та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.07.2011 року (суддя Дубова Т.М.) позов прокурора залишений без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до умов укладеного договору № 7401/07 від 14.01.1998 р. та додаткової угоди № 1 від 17.01.2001 р. до нього відповідач повинний був повернути позивачеві отриману фінансову допомогу в сумі 700.000 грн. в строк до 01.01.2005 р. Тому перебіг строку позовної давності почався з 02.01.2005 р. та сплинув 02.01.2008 р. З позовом до суду прокурор звернувся 06.06.2011 р., у зв'язку з чим клопотання відповідача про застосування строку позовної давності підлягає задоволенню, а в позові слід відмовити, оскільки позивачем не наведено будь-яких поважних причин пропуску строку позовної давності.
Посилання позивача на лист відповідача № 36/814 від 18.09.2009 р. та копію листа Міністерства від 09.01.2010 р. судом не прийняті до уваги в якості доказів продовження договору, так як не містять підпису посадової особи, а виправлення дати продовження до 01.01.2010 р. ніяким чином не засвідчено.
Ухвалою від 05.07.2011 р. позивач був зобов'язаний надати до суду оригінал свого листа № 10/3-1-1451 від 09.10.2009 р., але ці вимоги суду не виконав.
Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Проте, лист № 36/814 від 18.09.2009 р. відповідач надіслав позивачеві після спливу строку позовної давності, у зв'язку з чим в позові слід відмовити.
В апеляційній скарзі прокурор просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове судове рішення яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
В судовому засіданні прокурор та представник Міністерства доводи апеляційної скарги підтримали.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення. В судовому засіданні представник ДП доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 14.01.1998 р. між сторонами у справі був укладений договір № 7401/07 про надання фінансової підтримки за умовами якого Міністерство зобов'язалось надати ДП фінансову допомогу на зворотній основі в сумі 700.000 грн., а останнє зобов'язалось забезпечити повернення цих коштів в строк до 01.01.2000 року.
Факт отримання відповідачем зазначених коштів підтверджується квитанцією щодо розподілу державного бюджету при фінансуванні через органи Державного казначейства № 10 від 17.02.1998 р.
17.01.2001 р. між сторонами у справі укладена додаткова угода № 1 до договору № 7401/07 від 14.01.1998 р. щодо реструктуризації заборгованості в сумі 700.000 грн. на термін до 01.01.2005 р. зі сплатою відповідачем по 14583 грн. 35 коп. щомісячно починаючи з січня 2001 року.
При викладених обставинах суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що відповідно до умов укладеного договору № 7401/07 від 14.01.1998 р. та додаткової угоди № 1 від 17.01.2001 р. до нього відповідач повинний був повернути позивачеві отриману фінансову допомогу в сумі 700.000 грн. в строк до 01.01.2005 р. Тому перебіг строку позовної давності почався з 02.01.2005 р. та сплинув 02.01.2008 р. З позовом до суду прокурор звернувся 06.06.2011 р., у зв'язку з чим місцевий суд підставне задовольнив клопотання відповідача про застосування строку позовної давності та відмовив у задоволенні позову прокурора, оскільки останнім та позивачем не наведено будь-яких поважних причин пропуску строку позовної давності.
Посилання прокурора на те, що при ухвалені оскаржуваного рішення місцевим судом не враховані листи відповідача № 36/814 від 18.09.2009 р. та позивача № 10/3-1-1451 від 09.10.2009 р., згідно яких між сторонами у справі була досягнута згода щодо відстрочки виконання зобов'язань за договором, що підтверджує визнання відповідачем боргу та свідчить про переривання строку позовної давності до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Проте, лист № 36/814 від 18.09.2009 р. відповідач надіслав позивачеві після спливу строку позовної давності, у зв'язку з чим вважати, що строк позовної давності перервався 18.09.2009 р. -неможливо, так як він закінчився ще 02.01.2005 року, оскільки обставини, що переривають перебіг строку позовної давності повинні виникнути в будь-який момент, але до його закінчення, внаслідок чого протилежні доводи прокурора є помилковими, так як не ґрунтуються на чинному законодавстві України.
Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Листи відповідача № 36/814 від 18.09.2009 р. та позивача № 10/3-1-1451 від 09.10.2009 р., що містяться в матеріалах справи ніким не засвідчені, а вимоги, як суду першої, так і апеляційної інстанції щодо надання оригіналів цих листів не виконані ані прокурором ані Міністерством, у зв'язку з чим фотокопії цих листів не є та й не можуть бути належними і допустимими доказами у справі в розумінні вимог ст. ст. 34, 36 ГПК України, внаслідок чого колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів
Рішення господарського суду Миколаївської області від 20 липня 2011 року у справі № 5016/1804/2011(4/74) - залишити без змін, а апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: В.В.Шевченко
Суддя: В.В.Бєляновський
Суддя: М.А.Мирошниченко