"06" вересня 2011 р.Справа № 24/17-2629-2011
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Шевченко В.В.
Мирошниченко М.А.
при секретарі - Риковій О.М.
за участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: ОСОБА_2
Від третьої особи: Цісельська Х.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
на рішення господарського суду Одеської області
від 29.07.2011 року
у справі № 24/17-2629-2011
за позовом: Одеської міської ради
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
до відповідача: фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
про розірвання договору купівлі -продажу та стягнення 78266,03 грн.
У липні 2011 року Одеська міська рада, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі -продажу № 9 нежилих приміщень шляхом викупу від 08.02.2008р., укладеного між сторонами, та стягнення з відповідача неустойки в сумі 78 266,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач умови договору купівлі -продажу не виконав і вартість об'єкту купівлі -продажу не оплатив.
Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.07.2011 року (суддя -Оборотова О.Ю.) позов задоволено з мотивів обґрунтованості позовних вимог.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням підприємець ОСОБА_4 подав до Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що сума договору розрахована не вірно, адже між Представництвом по управлінню комунальною власності, правонаступником якого є третя особа, і відповідачем було досягнуто домовленості щодо зарахування здійснених відповідачем витрат на капітальний ремонт спірного приміщення у розмірі 102847 грн. в рахунок купівельної вартості цього приміщення, але вказана сума не була врахована при поданні до суду позивачем вимог про розірвання спірного договору. У зв'язку з терміновим відрядженням відповідач надав до суду клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, але суд вирішив справу по суті без участі відповідача, тим самим порушивши норми процесуального права та позбавивши відповідача можливості надати необхідні докази та пояснення. Окрім того, зазначає скаржник, строк позовної давності стосовно захисту свого права у судовому порядку щодо розірвання спірного договору у позивача закінчився 08.03.2011 року, поважних причин, які б не надавали позивачу об'єктивної можливості звернутися до суду, не існує, так само не існує й клопотання позивача про поновлення строку щодо звернення до суду, що не було прийнято до уваги судом при прийнятті оскаржуваного рішення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 08.02.2008 року між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради (продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 9 нежилих приміщень шляхом викупу, за яким продавець продав, а покупець купив індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежилих підвальних приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, що в цілому складаються з нежилих приміщень підвалу, загальною площею 92,0 кв.м.(об'єкт купівлі - продажу).
Умовами пунктів 1.3, 2.1, 2.3, 3.1, 3.2, 5.4.1, 6.1, 6.2, 7.5 даного договору сторони встановили, що ринкова вартість об'єкта купівлі -продажу з урахуванням витрат орендаря на невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, становить 248 100,20 грн.; покупець зобов'язаний внести вартість об'єкта купівлі -продажу у розмірі 248100,20 грн. (валютний еквівалент 49128,75 дол. США за курсом п'ятсот п'ять гривень до ста доларів США, встановлений НБУ станом на 08.02.2008р.) за рахунок власних коштів з рахунку покупця № НОМЕР_2 на розрахунковий рахунок Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради № 37180025001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011 код 26302595, протягом 30 календарних днів з моменту укладення цього договору. Термін оплати може бути продовжено ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше 50% від ціни продажу об'єкта; розрахунки за об'єкт здійснюються на підставі цього договору. Покупець надає продавцю екземпляр платіжного доручення з відміткою банку про перерахування коштів у повному чи частковому обсязі за об'єкт купівлі -продажу; передача об'єкта купівлі - продажу від продавця до покупця здійснюється у 3-денний термін після сплати повної вартості об'єкта купівлі -продажу та оформляється актом приймання -передачі, що підписується сторонами за цим договором; право власності на об'єкт купівлі -продажу переходить до покупця з моменту повної оплати вартості придбаного об'єкта купівлі -продажу та державної реєстрації права власності на нерухомість. Державна реєстрація здійснюється після повної оплати вартості об'єкта купівлі -продажу, зазначеного у п. 1.3 цього договору, штрафних санкцій, що можуть виникнути у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за цим договором, та отримання покупцем акта приймання -передачі; покупець зобов'язаний у встановлений цим договором термін сплатити вартість об'єкта купівлі -продажу; у разі несплати покупцем повної вартості об'єкта купівлі -продажу понад 60 календарних днів з моменту укладення договору купівлі -продажу покупець виплачує на рахунок продавця неустойку у розмірі 20% від вартості купленого об'єкта. Неустойка сплачується на протязі 20 календарних днів з дня закінчення терміну сплати за об'єкт приватизації. У разі несплати неустойки у встановлений у договорі термін, на її суму нараховується пеня згідно з постановою КМУ № 910 від 21.08.1997р.; якщо протягом встановленого цим договором терміну покупець не сплачує вказану в договорі суму продажу, продавець має право розірвати договір; у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду.
В цей же день зазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 457.
В ході розгляду справи місцевим судом встановлено, що відповідач свої договірні зобов'язання не виконав і вартість придбаного об'єкта купівлі -продажу не оплатив.
30.11.2010 року позивач надіслав відповідачеві пропозицію № 01-15/1205, в якій повідомив про невиконання умов договору щодо оплати вартості нежитлових приміщень у встановлений строк, запропонував в строк до 18.12.2010 року сплатити вартість об'єкта купівлі -продажу в сумі 248100,20 грн. та неустойку в сумі 77993,86 грн. і попередив, що у разі невиконання вказаних вимог змушений буде звернутися до господарського суду з позовом за вирішенням спору. Проте, відповідач залишив цю пропозицію без відповіді і задоволення, у зв'язку з чим позивач і звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 525 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Кодексу про який йдеться, порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання. За змістом зазначеної статті України правовим наслідком порушення зобов'язання, є зокрема розірвання договору, якщо це передбачено договором або законом, сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з пунктом 1 статті 546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Спірний договір, укладений сторонами у справі, є особливим різновидом договору купівлі-продажу державного майна і правовідносини, що виникли між покупцем і продавцем, регулюються також положеннями Закону України "Про приватизацію державного майна" .
Відповідно до п. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що відповідач не здійснив оплату куплених ним нежитлових приміщень, що є істотним порушенням умов договору. Зважаючи на викладене суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу спірних приміщень підлягають задоволенню. Також, правомірними є вимоги про стягнення з відповідача неустойки, оскільки необхідність сплати неустойки, її розмір сторони передбачили в договорі купівлі-продажу.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що заявлена до стягнення неустойка в сумі 78266,03 грн. обчислена позивачем з урахуванням валютного еквіваленту вартості об'єкта купівлі -продажу, тобто вартість об'єкта визначена з урахуванням курсу гривні до долара США встановленого НБУ станом на 26.04.2011 року, що не відповідає умовам п. 6.1 договору купівлі -продажу, котрим застосування валютного еквіваленту у разі виплати покупцем неустойки не передбачено. А тому, відповідач повинен сплатити позивачеві неустойку у розмірі 20% від вартості купленого об'єкта -248100,20 грн., сума якої складає 49 620,04 грн., що не було враховано місцевим судом при прийнятті рішення в цій частині.
Стосовно доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі щодо не врахування позивачем витрат на капітальний ремонт спірного приміщення у розмірі 102847 грн. в рахунок купівельної вартості цього приміщення, колегія суддів зазначає, що такі доводи спростовуються п. 1.3 спірного договору, котрим визначено, що ринкова вартість об'єкта купівлі -продажу з урахуванням витрат орендаря на невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди становить 248100,20 грн. Окрім того, у разі наявності спору між сторонами в цій частині відповідач мав право звернутися до суду із зустрічним позовом за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Проте, відповідач не скористався наданим йому процесуальним законодавством правом, але він не позбавлений можливості реалізувати своє право на судовий захист шляхом звернення до суду з самостійним позовом.
Порушення судом першої інстанції процесуальних прав відповідача при розгляді даної справи по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено. З наявних в справі матеріалів вбачається, що відповідач будучи заздалегідь належним чином повідомленим про день, час і місце проведення судового засідання в суді першої інстанції, а також про необхідність надання відзиву на позовну заяву та документів на підтвердження заперечень проти позову, вказані вимоги суду не виконав і без поважних причин відзив на позовну заяву з підтверджуючими документами не надав, свого представника в судове засідання місцевого суду, призначене на 29.07.2011 року, не направив, натомість звернувся до суду з клопотанням від 28.07.2011р. про перенесення судового засідання на іншу дату у зв'язку з перебуванням у відрядженні. Вказане клопотання цілком правомірно було відхилено місцевим судом, оскільки, по -перше: воно об'єктивно нічим не підтверджено, а по -друге: чинний Господарський процесуальний кодекс України (ст. 28) не обмежує кількість представників сторони, які можуть прийняти участь в засіданні господарського суду. У даному випадку представництво інтересів відповідача в господарському суді могло здійснюватися як самим відповідачем особисто, так і іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності.
Стосовно доводів відповідача щодо незастосування місцевим судом строку позовної давності при вирішенні даного спору, колегія суддів вважає такі доводи неспроможними з огляду на таке: Частиною 2 ст. 267 ЦК України встановлено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Згідно з ч. 3 цієї статті, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. За вимогами ч. 4 вказаної статті, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Як вбачається з наявних в справі матеріалів, і зокрема протоколу судового засідання від 20.07.2011 року, на який зауважень в порядку ст. 81-1 ГПК України від відповідача не надходило, в процесі розгляду даної справи відповідачем не було заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідносин, а тому у місцевого суду не було підстав застосовувати позовну давність.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки посилання у мотивувальній частині оскаржуваного рішення на підприємця ОСОБА_6 та ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат” є опискою, яка спростовується загальним змістом рішення і підлягає виправленню згідно з ч. 1 ст. 89 ГПК України, однак не може бути достатньою підставою для його зміни чи скасування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого суду з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 28 645,99 грн., а в решті частини має бути залишено без змін.
Згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог витрати зі сплати державного мита в сумі 581,20 грн. та на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в сумі 158,07 грн.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105, 122 ГПК України, колегія суддів -,
Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 29.07.2011 року у справі № 24/17-2629-2011 скасувати частково, стягнення за ним припинити, викласти його резолютивну частину в наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Розірвати договір купівлі-продажу № 9 від 08.02.2008 року, укладений між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, згідно з яким останньому були продані нежилі підвальні приміщення, загальною площею 92,0 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, вул. Думська площа, 1, ЄДРПОУ 26302595) неустойку в сумі 49620,04 грн. та судові витрати в сумі 739,27 грн.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
В решті частини позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Мирошниченко М.А.
Шевченко В. В.