"06" вересня 2011 р.Справа № 20/17-1873-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шевченко В.В.
суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.
при секретарі судового засідання: Риковій О.М.
за участю представників сторін:
від КВЄП "Котовськтеплокомуненерго": не з'явився
від Котовського медичного училища: ОСОБА_1. -за дорученням
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Котовського медичного училища
на рішення господарського суду Одеської області
від 11 липня 2011 року
у справі № 20/17-1873-2011
за позовом Комунального виробничого експлуатаційного підприємства "Котовськтеплокомуненерго"
до Котовського медичного училища
про стягнення 290.192 грн. 26 коп.
та
за зустрічним позовом: Котовського медичного училища
до Комунального виробничого експлуатаційного підприємства "Котовськтеплокомуненерго"
про внесення змін до договору та стягнення 141.088 грн. 05 коп.
16.05.2011 р. Комунальне виробниче експлуатаційне підприємство "Котовськтеплокомуненерго" (далі Підприємство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Котовського медичного училища (далі Училище) про стягнення боргу в сумі 290.192 грн. 26 коп. посилаючись на те, що останнє не виконало свої зобов'язання за укладеними між сторонами у справі договорами № 13 та № 143а щодо оплати наданих в період з 01.10.2009 р. по 01.06.2011 р. послуг з постачання теплової енергії до приміщення Училища та його гуртожитку, що розташовані за адресою: Одеська область, м. Котовськ, проспект Перемоги, 8-а, а тому повинно сплатити Підприємству не лише зазначену суму боргу, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 2901 грн. 92 коп. на сплату держмита та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Училище позовні вимоги Підприємства не визнало та 20.06.2011 р. звернулось до суду із зустрічним позовом про внесення змін в абзац 1 п. 10 договору № 13 від 01.01.2006 р. щодо оплати послуг за постачання теплової енергії для гуртожитку за тарифами як для населення м. Котовська та викладення його в редакції: „За поставлену енергію абонент сплачує енергопостачальній організації за тарифом, затвердженим розпорядженням Котовского міськвиконкому, як для населення м. Котовска”, а також стягнення з Підприємства на користь Училища збитків в сумі 141.088 грн. 05 коп. посилаючись на Закон України „Про теплопостачання”, постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.2006 р. № 1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”, ст. ст. 6, 67, 127 ЖК України та зазначаючи, що Підприємство користуючись правом монополіста по наданню послуг з теплопостачання, здійснювало постачання теплової енергії до гуртожитку училища за договором № 13 від 01.01.2006 р. за тарифами як для юридичних осіб (бюджетної установи), а не за тарифами як для населення, які є меншими, чим вводило в оману Училище та заподіяло останньому матеріальну шкоду (збитки) в сумі 141.088 грн. 05 коп. Після проведення перевірки КРУ та виявлення порушення по оплаті послуг за опалення гуртожитку Училище неодноразово намагалося привести положення договору № 13 від 01.01.2006 р. у відповідність із вимогами закону, звертаючись до Підприємства з відповідними пропозиціями, але останнім було відмовлено в цьому з посиланням на те, що Училище є бюджетною установою та гуртожиток знаходиться на утриманні Училища, а не на утриманні житлового фонду міста.
Підприємство зустрічний позов вважало необґрунтованим і недоведеним та таким, що не підлягає задоволенню.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.07.2011 року (суддя Щавинська Ю.М.) позов Підприємства задоволений у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги Училища залишені без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що Училище не виконало свої зобов'язання за укладеними між сторонами у справі договорами № 13 та № 143а щодо оплати наданих Підприємством в період з 01.10.2009 р. по 01.06.2011 р. послуг з постачання теплової енергії та має борг по їх оплаті в сумі 290.192 грн. 26 коп., а тому повинно не лише сплатити Підприємству зазначену суму боргу, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 2901 грн. 92 коп. на сплату держмита та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Оскільки, Підприємство ніяким чином не вводило в оману позивача щодо розміру тарифів, які визначалися сторонами у спірному договорі, оскільки ці тарифи встановлював виконком Котовської міської ради і про наявність таких рішень виконкому Училище було обізнано, так як у договорі № 13 від 01.01.2006 р. та додаткових угодах до нього містяться посилання на ці рішення, то підстави для задоволення позовних вимог про внесення змін в абзац 1 п. 10 названого договору відсутні, так як Училище, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не довело підстави, якою обґрунтувало свої вимоги про внесення змін до договору, а саме: введення його Підприємством в оману при укладенні цього договору, а також не довело наявності одночасно чотирьох умов, необхідних для зміни договору, встановлених ст. 652 ЦК України. Враховуючи, що Училищем не доведено факту істотного порушення Підприємством договору № 13 від 01.01.2006 р., що й стало підставою для відмови у задоволенні вимог про внесення змін до вказаного договору, то підстави для задоволення і позовні вимоги Училища про стягнення з Підприємства заподіяних збитків у сумі 141.088 грн. 05 коп. також відсутні.
В апеляційній скарзі Училище просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове судове рішення яким задовольнити його зустрічні позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник Училища доводи апеляційної скарги підтримав.
У відзиві на апеляційну скаргу Підприємство просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу Училища без задоволення та надіслало до апеляційного суду заяву про розгляд справи за відсутністю його представника.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 01.01.2006 р. між сторонами у справі був укладений договір № 13 на відпуск теплової енергії для гуртожитку Училища за адресою: м. Котовськ, проспект Перемоги, 8-а, за умовами якого Підприємство зобов'язалось постачати теплову енергію, а Училище оплачувати своєчасно та у повному обсязі поставлену теплову енергію.
01.02.2006 р. між сторонами у справі було укладено додаткову угоду до договору № 13 від 01.01.2006 р., в якій сторони узгодили, що вартість 1 Гкал відпущеного тепла для бюджетних підприємств згідно з рішенням Котовського міськвиконкому № 275-ІV від 01.02.2006 р. складає 104,76 грн. з ПДВ та вводиться в дію з 01.01.2006р.
06.10.2006 р. між сторонами у справі було укладено додаткову угоду до договору № 13 від 01.01.2006 р., в якій сторони узгодили, що вартість 1 Гкал відпущеного тепла для бюджетних підприємств згідно з рішенням Котовського міськвиконкому № 324 від 19.09.2006 р. складає 215,69 грн. з ПДВ.
08.12.2008 р. між сторонами у справі було укладено додаткову угоду до договору № 13 від 01.01.2006 р., в якій сторони узгодили, що у зв'язку з підвищенням ціни на природний газ на підставі рішення Котовського міськвиконкому № 415 від 08.12.2008 р. вартість 1 Гкал відпущеного тепла бюджетним установам складає 461,23 грн. з ПДВ та вступає в дію з 15.11.2008 р.
Крім того, 01.01.2006 р. між сторонами у справі був укладений договір № 143а на відпуск теплової енергії для учбового корпусу Училища за адресою: м. Котовськ, проспект Котовського, 20 за умовами якого Підприємство зобов'язалось постачати теплову енергію, а Училище своєчасно та у повному обсязі оплачувати поставлену теплову енергію.
01.02.2006 р. між сторонами у справі було укладено додаткову угоду до договору № 143а від 01.01.2006 р., в якій сторони узгодили, що вартість 1 Гкал відпущеного тепла для бюджетних підприємств згідно рішенням Котовського міськвиконкому № 275-ІV від 01.02.2006 р. складає 104,76 грн. з ПДВ та вводиться в дію з 01.01.2006р.
29.01.2007 р. між сторонами у справі було укладено додаткову угоду до договору № 143а від 01.01.2006 р., в якій сторони узгодили, що вартість 1 Гкал відпущеного тепла для бюджетних підприємств згідно рішенням Котовського міськвиконкому № 32 від 26.01.2007р. складає 340,23 грн. з ПДВ. та вводиться в дію з 01.01.2007 року.
09.02.2009 р. між сторонами у справі було укладено додаткову угоду до договору № 143а від 01.01.2006 р., в якій сторони узгодили, що у зв'язку з підвищенням ціни на природний газ на підставі рішення Котовського міськвиконкому № 25 від 18.02.2009 р. вартість 1 Гкал відпущеного тепла бюджетним установам складає 588,32 грн. з урахуванням ПДВ та вступає в дію з 01.01.2009 р.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
При викладених обставинах місцевий суд дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що Підприємство поставляло Училищу теплову енергію на підставі укладених договорів № 13 та № 143а від 01.01.2006 р. з відповідними вищеназваними додатковими угодами.
В обґрунтування своїх вимог Училище посилається на те, що Підприємство у договорі № 13 від 01.01.2006 р. не встановило тарифи за поставлену теплову енергію як для населення, чим ввело в оману Училище, що є підставою для внесення змін до договору у зв'язку з істотною зміною обставин.
Згідно ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
На підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Згідно ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
При цьому, вимагаючи зміни договору на цій підставі, позивач, з урахуванням положень ст. 33 ГПК щодо обов'язку доказування, повинен довести наявність одночасно чотирьох умов, встановлених ст. 652 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
На підставі ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Згідно під "а" п. 2 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів в сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
На підставі ч. 7 ст. 13 Закону України „Про теплопостачання” до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання входить -встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами комунальної власності.
Ретельно дослідивши матеріали справи місцевий суд дійшов до правомірного висновку про те, що тарифи на постачання теплової енергії встановлювалися не Підприємством, а виконкомом Котовської міської ради. При цьому, саме виконкомом встановлювалися тарифи для конкретних підприємств, установ та організацій міста, які зазначалися у додатках. Так, рішенням виконкому Котовської міської ради № 32 від 26.01.2007р. з 01.01.2007 р. тариф на теплову енергію для підприємств, установ та організацій міста встановлено у додатку № 1 у розмірі 40,23 грн. за 1 Гкал з урахуванням ПДВ. У вказаному додатку № 1 до переліку підприємств та установ включено й Училище.
В інших рішеннях виконкому Котовської міської ради щодо встановлення розміру тарифів на теплопостачання зазначається, що тарифи встановлюються для бюджетних організацій, до яких відноситься і Училище, яке, до речі, частину гуртожитку здавало в оренду, а частину використовувала, як навчальні класи, що вбачається з акту КРУ від 17.09.2009 р.
При викладених обставинах суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про те, що Підприємство ніяким чином не вводило в оману позивача щодо розміру тарифів, які визначалися сторонами у спірному договорі, оскільки ці тарифи встановлював виконком Котовської міської ради і про наявність таких рішень виконкому Училище було обізнано, так як у договорі № 13 від 01.01.2006 р. та додаткових угодах до нього містяться посилання на ці рішення, а тому підставне відмовив у задоволенні позовних вимог про внесення змін в абзац 1 п. 10 названого договору, так як Училище, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не довело підстави, якою обґрунтувало свої вимоги про внесення змін до договору, а саме: введення його Підприємством в оману при укладенні цього договору, а також не довело наявності одночасно чотирьох умов, необхідних для зміни договору, встановлених ст. 652 ЦК України, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.
Згідно ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Враховуючи, що Училищем не доведено факту істотного порушення Підприємством договору № 13 від 01.01.2006 р., що й стало підставою для відмови у задоволенні вимог про внесення змін до вказаного договору, то місцевий суд підставне залишив без задоволення і позовні вимоги Училища про стягнення з Підприємства заподіяних збитків у сумі 141.088 грн. 05 коп.
Матеріали справи свідчать про те, що Училище не виконало свої зобов'язання за укладеними між сторонами у справі договорами № 13 та № 143а щодо оплати наданих Підприємством в період з 01.10.2009 р. по 01.06.2011 р. послуг з постачання теплової енергії та має борг по їх оплаті в сумі 290.192 грн. 26 коп., у зв'язку з чим суд першої інстанції підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України стягнув з Училища на користь Підприємства зазначену суму боргу.
Судові витрати правильно, згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України, розподілені між сторонами у справі та з Училища на користь Підприємства стягнуто 2901 грн. 92 коп. понесених витрат на сплату держмита та 236 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів
Рішення господарського суду Одеської області від 11 липня 2011 року у справі № 20/17-1873-2011 -залишити без змін, а апеляційну скаргу Котовського медичного училища - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: В.В.Шевченко
Суддя: В.В.Бєляновський
Суддя: М.А.Мирошниченко