"06" вересня 2011 р.Справа № 5016/2010/2011(18/32)
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого Єрмілова Г.А.
Суддів : Воронюка О.Л.
Лашина В.В.
при секретарі Хом'як О.С.
за участю представників сторін:
від ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі відділення "Миколаївська регіональна дирекція" ПАТ "Банк "Київська Русь" -ОСОБА_2, за довіреністю №255 від 23.05.2011р.
Представники інших сторін та учасників провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явились. Про час і місце його проведення повідомлені належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі відділення "Миколаївська регіональна дирекція" ПАТ "Банк "Київська Русь"
на постанову господарського суду Миколаївської області від 29.06.2011р.
по справі № 5016/2010/2011 (18/32)
за заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про банкрутство
Відповідно до ст.44 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21 червня 2011 р. за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 порушено провадження про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 29.06.2011 р. (суддя Давченко Т.М.) визнані безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора у сумі 320 000грн., визнано банкрутом Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Пляку С.В., якого зобов'язано повідомити всіх кредиторів про визнання боржника банкрутом із зазначенням строку пред'явлення до суду кредиторських вимог до банкрута.
Постанова суду мотивована тим, що боржник, відповідно до ст.1,47,48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є суб'єктом банкрутства, а також тим, що заборгованість боржника перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 є безспірною і підтверджується рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.06.2011р.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі відділення "Миколаївська регіональна дирекція" ПАТ "Банк "Київська Русь" подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а справу направити до суду першої інстанції, посилаючись на те, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи банку ґрунтуються на тому, що вимоги ініціюючого кредитора до боржника не є безспірними, оскільки ним не було надано доказів відкриття виконавчого провадження з виконання рішення суду від 06.06.2011р., як того вимагає ч.2 ст.7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. У даному випадку, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності, оскільки неможливо встановити строк невиконання грошових зобов'язань перед кредиторами.
Відзиви на апеляційну скаргу банку до Одеського апеляційного господарського суду не надходили.
Представники ініціюючого кредитора, боржника та ліквідатор своїм правом на участь в судовому засіданні не скористались, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать відмітки на повідомленнях про вручення поштових відправлень, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності зазначених осіб.
Заслухавши пояснення представника банку, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно ч.1, 2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.
Згідно ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
У відповідності до ч.2 ст. 47 Закону заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Пунктом 8 ст. 7 Закону встановлено, що до заяви кредитора про порушення справи про банкрутство додається, зокрема, копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
При цьому, у ст. 1 Законувизначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), а безспірними вимогами кредиторів вважаються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Враховуючи те, що в даному випадку списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється тільки державною виконавчою службою, то лише несплата боргу у виконавчому проваджені протягом трьох місяців може підтверджувати стан неплатоспроможності боржника. Звернення до державної виконавчої служби за примусовим виконанням грошових вимог це право кредитора, але для порушення провадження у справі про банкрутство воно має бути попередньо реалізоване.
У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 роз'яснено, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 17 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження»підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
У відповідності до ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, грошові вимоги ініціюючого кредитора до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 обґрунтовані рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.06.2011р. у господарській справі №5016/1386/2011 (7/67), яким з боржника на користь кредитора стягнуто заборгованість по договору позики грошей у сумі 320 000грн., 3200грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Однак, в матеріалах справи відсутній наказ, що видавався на виконання рішення від 06.06.2011р., а також відомості стосовно відкритого виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного судового рішення і неможливості задоволення вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Враховуючи, що рішення про стягнення з боржника заборгованості було прийнято 06.06.2011р., а провадження у цій справі порушено вже 21.06.2011р., судова колегія приходить до висновку, що у даному випадку вимоги ініціюючого кредитора до боржника не набули ознак безспірних, в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Однак місцевий господарський суд, в порушення ст.43 ГПК України, на зазначені обставини уваги не звернув та не дав їм належної оцінки.
Таким чином, за відсутності належних доказів неплатоспроможності боржника, провадження у справі не може вважатися законним з моменту його порушення.
У відповідності до постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику в справах про банкрутство" від 18 грудня 2009 року N 15, законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1' частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).
З огляду на викладене, постанова господарського суду від 26.06.2011р., як прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, залишатись чинною не може та підлягає скасуванню, а провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - припиненню.
Керуючись п.1-1 ст.80, ст.ст. 85, 99, 103, 104, 106 Господарського процесуального кодексу України, п.7 ст.40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів -
Апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі відділення "Миколаївська регіональна дирекція" ПАТ "Банк "Київська Русь" задовольнити частково.
Постанову господарського суду Миколаївської області від 29.06.2011р. у справі №5016/2010/2011 (18/32) - скасувати.
Провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - припинити.
Головуючий суддя Г.А. Єрмілов
Суддя О.Л. Воронюк
Суддя В.В. Лашин
Повний текст постанови складено 08.09.2011р.