"06" вересня 2011 р.
Справа № 5024/774/2011
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Шевченко В.В.
Мирошниченко М.А.
при секретарі - Риковій О.М.
за участю представників сторін:
Від позивача: Пламов А.Б.
Від відповідача: Найченко О.Є.
Від ІІІ особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мікон - М”
на рішення господарського суду Херсонської області
від 22.07.2011 року
у справі № 5024/774/2011
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мікон - М”
до відповідача: Приватного підприємства „Телерадіоорганізація Булава”
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальної компанії „Херсонобленерго”
про стягнення 13707,28 грн.
У квітні 2011 року ТОВ „Мікон - М” звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до приватного підприємства „Телерадіоорганізації Булава” про стягнення 13707,28 грн. заборгованості, що виникла у зв'язку з несвоєчасною оплатою наданих комунальних послуг в сумі 3788,22 грн. та спожитої електроенергії в сумі 9919,06 грн. згідно з договором № Д-004-00 про спільну експлуатацію та відшкодування витрат на утримання приміщення, укладеним 01.01.2010 року між сторонами. Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на ст. ст. 525, 526, 599, 903 ЦК України та ст. ст. 175, 193 ГК України.
Відповідач позов не визнав посилаючись на те, що сума у розмірі 9712,47 грн. за спожиту електроенергію перерахована ним на рахунок „Херсонобленерго” згідно з додатковою угодою до договору про постачання електричної енергії № 2121 від 30.07.2004р., а сума у розмірі 3788,22 грн. за комунальні послуги нарахована позивачем необґрунтовано і нічим не підтверджена.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.07.2011 року (суддя Чернявський В.В.) позов задоволено частково, стягнуто з приватного підприємства "Телерадіоорганізація Булава" на користь ТОВ "Мікон-М" 3788,22 грн. боргу, в решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ "Мікон-М" просить скасувати зазначене рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 9919,06 грн.. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.01.2011 року між ТОВ "Мікон-М" та ПП „Телерадіоорганізація Булава” було укладено договір № Д-003 про спільну експлуатацію і відшкодування витрат на утримання приміщення, за яким сторони домовилися спільно здійснювати експлуатацію будівлі, інженерних комунікацій, утримувати прилеглу територію і місця загального користування, розташовані на території ТОВ "Мікон-М" по вул. Радянській, 46, в м. Херсоні, кожна в межах приміщень, що належить їм на праві власності. За умовами даного договору позивач зобов'язався надавати відповідачеві комунальні послуги і послуги по експлуатації приміщень площею 56,4 м2 на 4-му поверсі будинку № 46 по вул. Радянській в м. Херсоні, а відповідач зобов'язався щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, здійснювати 100% передоплату за комунальні послуги і послуги по утриманню займаних площ розрахункового місяця, включаючи експлуатаційні витрати попереднього розрахункового місяця, по наданому рахунку.
На виконання своїх зобов'язань за укладеним договором позивач протягом лютого-квітня 2011 року надав відповідачеві комунальні послуги загальною сумою 3788,22 грн., що підтверджується відповідними актами виконаних робіт № 58 від 28.02.2011р., № 88 від 31.04.2011р., № 127 від 31.03.2011р., № 134 від 30.04.2011р., підписаними обома сторонами.
Оплата спожитих послуг у встановлений строк відповідачем проведена не була, у зв'язку з чим в нього утворилася прострочена заборгованість перед позивачем в сумі 3788,22 грн., що підтверджується обґрунтованим розрахунком, обчисленим позивачем.
Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України, та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не заперечуючи факту надання йому позивачем обумовлених договором № Д-003 від 01.01.2011р. комунальних послуг у спірний період, не надав суду належних доказів проведення розрахунку у повному обсязі, у зв'язку з чим прострочений борг відповідача перед позивачем в сумі 3788,22 грн. обґрунтовано визнано місцевим судом таким, що підлягає стягненню.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 9919,06 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію місцевий суд керувався приписами ст. 13 Закону України "Про електроенергетику", якою встановлено, що діяльність з виробництва, передачі та постачання електричної енергії в Україні здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії та виходив із того, що позивач не має такої ліцензії, належного статусу електропостачальної, електропередавальної організації, та відповідно, не може реалізовувати електроенергію споживачу і отримувати за неї оплату.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачеві рахунок № 49 від 04.02.2011р. для оплати 9916,06 грн. за спожиту у січні 2011 року електричну енергію.
Відповідач не оспорює факту споживання електричної енергії у січні 2011 року, але вказує те, що оплатив спожиту електроенергію перерахувавши 9712,47 грн. на рахунок ВАТ „ЕК” Херсонобленерго” на підставі укладеного з останнім договору про постачання електричної енергії № 2121 від 30.07.2004р. та додаткової угоди від 27.11.2009р. до нього, що ВАТ „ЕК” Херсонобленерго” не заперечується.
При вирішенні спору по суті місцевим судом встановлено, що відносини сторін щодо постачання, споживання та оплати спожитої електроенергії врегульовані розділом № 3 договору № Д-003 від 01.01.2011р., який містить норми про обов'язок передачі ТОВ "Мікон-М" електроенергії через свої технологічні мережі до вузла споживача - ПП "Телерадіоорганізація Булава" в певних об'ємах та про обов'язок споживача оплачувати фактично спожиту електроенергію на користь ТОВ "Мікон-М", а при перевищенні об'єму споживання електроенергії - оплачувати її подвійну вартість на підставі ст.26 Закону України "Про електроенергетику". В п. 3.7 договору зазначено про право ТОВ "Мікон-М" у випадку неоплати ПП "Телерадіоорганізація Булава" рахунків щодо споживаної електроенергії відключити споживача від електроспоживання в односторонньому порядку з попередженням за 3 дні до планового відключення. У випадку конфлікту норм договору та статей чинного законодавства суд має застосовувати норми договору.
Відповідно до п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. № 28 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за № 417/1442, постачальником електричної енергії є суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії. Відповідач не має такої ліцензії, тому не може постачати електроенергію позивачу.
Згідно з п. 1.2 Правил, договір про технічне забезпечення електропостачання споживача - домовленість двох сторін (споживач та електропередавальна організація або основний споживач), яка є документом певної форми, що встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час технічного забезпечення постачання електричної енергії.
Відповідно до пункту 5.8 Правил, споживач, електроустановки якого приєднані до мереж електропередавальної організації, яка не є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, має укласти з електропередавальною організацією договір про технічне забезпечення електропостачання.
Відносини сторін у разі передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами споживача регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення електропостачання. Передача (транзит) електричної енергії без оформлення договору про спільне використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення електропостачання забороняється (пункт 5.15 Правил).
Отже, відносини між суб'єктами господарювання щодо постачання електричної енергії повинні регулюватись договором, який укладається у письмовій формі та з дотриманням вимог Правил користування електричної енергії, постачання електричної енергії без договору не допускається, що встановлено Законом України "Про електроенергетику" та Правилами.
Судом встановлено, що позивач не має відповідної ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з передачі та постачання електричної енергії, договір про технічне забезпечення електропостачання споживача між сторонами не укладався, а тому він не може реалізовувати електричну енергію споживачу та отримувати за неї оплату, у тому числі за подвійним тарифом на підставі ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” за перевищення ліміту споживання.
За таких обставин, правомірним та справедливим є висновок місцевого суду про те, що відповідач не має ніяких зобов'язань перед позивачем стосовно оплати спожитої електроенергії і в нього відсутній обов'язок оплачувати спожиту електроенергію позивачу.
Місцевим судом обґрунтовано не прийняті до уваги посилання позивача на договір № Д-003 від 01.01.2011р., як підставу виникнення правовідносин між сторонами з постачання та оплати спожитої електроенергії, з огляду на відсутність у позивача ліцензії на право здійснення такої підприємницької діяльності.
Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки не ґрунтуються на встановлених по справі обставинах, зводяться до викладення обставин та наведення норм законодавства, що регулюють відносини, учасником яких скаржник не виступає, а відтак не доводять неправильність застосування судом норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,
Рішення господарського суду Херсонської області від 22.07.2011 року у справі № 5024/774/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мікон - М” - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Мирошниченко М.А.
Шевченко В. В.