"01" вересня 2011 р.Справа № 5024/948/2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого Андрєєвої Е.І.,
Суддів: Ліпчанської Н.В.,
Мацюри П.Ф.
При секретарі Подуст Л.В.,
(розпорядженням № 428 від 20.07.2011р. до складу колегії суддів включено суддю Колоколова С.І.; розпорядженням № 506 від 31.08.2011р. проведено заміну судді Колоколова С.І. на суддю Ліпчанську Н.В.)
за участю представників сторін:
від позивача -Шевченко В.С.,
від відповідача - Мусієнко Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Південь"
на рішення господарського суду Херсонської області від 21.06.2011р.
по справі № 5024/948/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Альтерагро"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Південь"
про стягнення 434 413,94 грн.,
встановив:
25.05.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Альтерагро" (надалі -ТОВ "Альтерагро"), пославшись на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Райз-Південь" (надалі -ТОВ "Райз-Південь") зобов'язань за договором, звернулось з позовом до останнього про стягнення грошових коштів у сумі 434 413,94 грн., з яких 382 502,40 грн. -основний борг, 33 911,54 грн. -пеня, 18 000,00 грн. - витрати на правову допомогу, 4 344,14 грн. -витрати по оплаті держмита, 236,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.06.2011р. (суддя Клепай З.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Райз-Південь" на користь позивача 382502,40 грн. боргу, 33911,54 грн. пені, 4164,13 грн. витрат по держмиту та 226,23 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В задоволенні стягнення 18000,00 грн. витрат на правову допомогу відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, ТОВ "Райз-Південь" оскаржило його. В апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким залишити позов без розгляду в зв'язку з його недоведеністю. В обґрунтування своїх вимог послалося на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та відповідність чинному законодавству прийнятого рішення, колегія суддів дійшла до наступного.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, і чого не заперечують сторони, 01.03.2010р. між Сільськогосподарським ТОВ "Робуста-Агроінвест" (правонаступником якого є ТОВ "Райз-Південь") (Покупець) та ТОВ "Альтерагро" (Постачальник) було укладено договір поставки № 3/01.
Відповідно до п. 1.1. договору Постачальник зобов'язався передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товари згідно Додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Пунктами 2.2., 2.3. визначено, що загальна вартість Договору складає 68 520,00 доларів США. Ціни в Специфікації до Договору включають в себе вартість доставки товару Покупцю та є незмінними протягом строку його дії.
Відповідно до Специфікації від 02.03.2010р., Постачальник зобов'язався поставити Покупцю наступний товар: “Тарга супер” в кількості 1400,00 л. в строк - до 20.03.2010р. Ціна за одиницю товару без ПДВ складає 14,275 доларів США, а ціна партії товару без ПДВ - 19985,00 доларів США; “Ачиба 5% к.е.” в кількості 2600,00 л. Строк поставки до 20.03.2010р. Ціна за одиницю товару без ПДВ - 14,275 доларів США, а ціна партії товару без ПДВ - 37 115,00 доларів США. Вартість партії товару без ПДВ встановлена 57100,00 доларів США та ПДВ від зазначеної партії - 11420,00 доларів США. Всього з ПДВ товару на 68520,00 доларів США.
Відповідно до п. 5.1 договору оплата за товар здійснюється виключно у гривнях і зараховується по курсу долара США на міжбанківському валютному ринку з урахуванням середньозважених курсових значень на день, що передує даті надходження коштів на р/рахунок поставника.
Відповідно до п. 5.2. договору, оплата здійснюється в два етапи. Перший етап: Покупець оплачує Постачальнику в порядку попередньої оплати 30% від суми поставки, що складає 20 556,00 доларів США в строк до 10.03.2010р. Другий етап: 70% від суми поставки, що складає 47964,00 доларів США в строк до 31.10.2010р.
Відповідно до п. 10.3 договору, за порушення Покупцем строку оплати товару, передбаченого п.5.2 договору, Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Як свідчить витяг з особового рахунку, 11.03.2010р. Покупець перерахував Постачальнику 163929,60 грн. попередньої оплати (а.с.16).
На виконання умов договору за видатковою накладною № РН-0000001 від 12.03.2010р. Постачальник поставив, а Покупець на підставі довіреності № 72 від 11.03.2010р., виданої на ім'я ОСОБА_1, одержав зазначений в Специфікації товар на загальну суму 546432,00 грн. (а.с.17-18).
В зв'язку з непогашенням заборгованості Постачальник 22.12.2010р. надіслав на адресу Покупця претензію № 36 від 22.12.2010р., в якій просив останнього в десятиденний строк після отримання даної претензії погасити існуючу заборгованість, яка складає 382 651,99 грн., а також пеню в розмірі 8 449,64 грн. (а.с.19).
Пославшись на те, що до даного часу заборгованість не погашена, ТОВ "Альтерагро" звернулось з позовом до суду, в якому просило стягнути з ТОВ "Робуста-Агроінвест" (правонаступником якого є ТОВ "Райз-Південь") 382 502,40 грн. основного боргу, 33 911,54 грн. пені, 4 344,14 грн. витрат по оплаті держмита, 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 18 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Відповідач проти позову заперечував. Послався на те, що сторони невірно визначили умову про ціну договору, яка відповідно до ст.189 ГПК України повинна бути визначена у національній валюті, а тому фактично відсутній розмір боргу. До того ж позивач, перераховуючи суму боргу в еквіваленті до долару США, не вказує на яку дату ним визначений цей курс. Відповідач вважає також, що штрафні санкції заявлені з порушенням норм ст.232 ГК України.
Вирішуючи позов в частині вимог про стягнення основного боргу, господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено одержання відповідачем від позивача товару на суму 546432,00 грн. та його часткова оплата у розмірі 163929,60 грн., тобто наявність основної заборгованості у розмірі 382 502,40 грн. А оскільки відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, тому суд правомірно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.
З даними висновками місцевого суду повністю погоджується й апеляційна інстанція та, крім того, зазначає, що ст. 193 ГК України кореспондується зі статями 525, 526 ЦК України.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення 33911,54 грн. пені за період з 01.11.2010р. по 08.04.2011р., місцевий суд виходив з умов п. 10.3 договору, відповідно до якого за порушення Покупцем строку оплати товару, передбаченого п. 5.2 договору, Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а тому погодився з розрахунками позивача.
Разом з тим, судова колегія, погоджуючись з підставою для нарахування пені, не може погодитись з її розміром.
Виходячи з умов п. 10.3 договору та подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який позивач просив стягнути пеню, а також, виходячи з розміру основної заборгованості, розмір пені за розрахунками судової колегії становить 25 826,77 грн.
При таких обставинах судова колегія вважає, що суд дійшов помилкового висновку, задовольняючи позов щодо стягнення пені у розмірі 33911,54 грн., а тому в зазначеній частині рішення суду змінює.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення 18000,00 грн. витрат на правову допомогу на підставі договору про надання юридичних послуг, що укладений позивачем з фізичною особою підприємцем ОСОБА_2., місцевий суд виходив з того, що приватний підприємець не є адвокатом і витрати по оплаті його послуг не відносяться до судових витрат. Крім того, як правильно зазначив суд, позивач свої збитки, пов'язані з оплатою послуг фізичної особи - підприємця не підтвердив належними доказами, як то: наявністю договору з визначенням суми оплати цих послуг, актами виконаних робіт та доказами фактичної оплати цих послуг.
Враховуючи вищезазначене, місцевий суд правомірно відмовив у цій частині позовних вимог, з чим погоджується й апеляційна інстанція.
Оскаржуючи рішення, ТОВ "Райз-Південь" навело ті ж самі доводи, що викладені ним у відзиві № 94 від 20.06.2011р. на позовну заяву. Так, скаржник вважає, що сторони невірно визначили умову про ціну договору, яка відповідно до ст.189 ГПК України повинна бути визначена у національній валюті, а тому фактично відсутній розмір боргу. До того ж, як вважає апелянт, позивач, перераховуючи суму боргу в еквіваленті до долару США, не вказує на яку дату ним визначений цей курс. Крім того, скаржник вважає, що штрафні санкції заявлені позивачем з порушенням норм ч. 6 ст.232 ГК України, а саме, позивачем пропущено вказаний шестимісячний строк без клопотання про його поновлення.
Даним доводам дана відповідь у рішенні місцевим судом.
Так, суд зазначив, що посилання відповідача на те, що сторонами не визначена ціна договору, суперечить норм чинного законодавства, оскільки позивач вказує на ст.524 ЦК України відповідно до якої зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні, а сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Крім того, пунктом 5.1 договору визначено, що оплата за товар здійснюється виключно у гривнях і зараховується по курсу долара США на міжбанківському валютному ринку з урахуванням середньо зважених курсових значень на день, що передує даті надходження коштів на р/рахунок поставника.
Таким чином, як правильно зазначив місцевий суд, сторони фактично визначили грошовий еквівалент розрахунків, а зобов'язання по оплаті виникли у відповідача у національній валюті України. До того ж відповідач погодився з умовами договору, підписав його без зауважень, отримав товар, вартість якого у видатковій накладній була зазначена саме у гривнях, та частково виконав свої зобов'язання по договору також у гривнях.
З даними висновками місцевого суду погоджується й апеляційна інстанція.
Що стосується посилань апелянта на те, що штрафні санкції заявлені позивачем з порушенням норм ч. 6 ст.232 ГК України, а саме, позивачем пропущено вказаний шестимісячний строк без клопотання про його поновлення, то з даними висновками судова колегія погодитись не може, оскільки скаржником помилково ототожнюється шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій зі строком позовної давності, який передбачений для їх стягнення.
Приймаючи до уваги, що рішення місцевого суду в частині стягнення пені підлягає зміні, та в силу вимог ст.49 ГПК України пропорційно підлягають зміні й судові витрати, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Південь" частково задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області від 21.06.2011р. по справі № 5024/948/2011 частково змінити.
Викласти п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: „Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Південь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Альтерагро" 382502,40 грн. боргу, 25 826,77 грн. пені, 4083,29 грн. витрат по держмиту, 221,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази з зазначенням реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий Е.І.Андрєєва
Судді: Н.В. Ліпчанська
П.Ф.Мацюра
Постанова підписана 05.09.2011р.