21 липня 2011 року Справа № 2а/2370/5137/2011
09 год. 10 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого -судді Кульчицького С.О.,
при секретарі -Поштаренка О.І.,
за участю:
відповідача -ОСОБА_1 (особисто),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,
Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за ІІІ квартал 2010 року в сумі 682 грн. 86 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, в порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058 та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. за № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004р. за № 64/8663 невчасно та не в повному обсязі сплачував страхові внески, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 682 грн. 86 коп.
11.07.2011 року на адресу суду від управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси надійшла заява, згідно якої позивач адміністративний позов підтримує в повному обсязі та просить розглядати справу без участі представника позивача.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти задоволення позову.
Заслухавши пояснення відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.
ОСОБА_1 є фізичною особою -суб'єктом підприємницької діяльності та зареєстрований платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому відповідно до підпункту 6 пункту 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси було проведено перевірку відповідача щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 27.10.2010 року №1876.
В ході перевірки було встановлено, що розмір сплачених відповідачем страхових внесків з липня по жовтень 2010 року менший мінімального страхового внеску. Сума недоїмки, розрахована як різниця між встановленим розміром мінімального страхового внеску та частиною єдиного податку, яка надійшла від розмежування згідно Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»у розмірі 42 %, становить 682 грн. 86 коп.
У зв'язку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни позивачем, на підставі частини 3 статті 106 Закону № 1058-IV, направлялась вимога про сплату боргу № Ф-1876 від 27.10.2010 року, яка згідно копії поштового повідомлення була одержана відповідачем 11.11.2010 року.
Зазначена вимога відповідачем не оплачена, у передбаченому законодавством порядку оскаржена не була.
Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті третьої Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом -«Закон № 400/97-ВР»), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.
Частиною першою статті першої Закону № 400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом -«Закон № 1058-IV»).
Статтею першою Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Відповідно до частини шостої статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Пунктом шостим статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно п. 2 ч. 8 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV суб'єкти підприємницької діяльності, які знаходяться на загальній системі оподаткування сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше мінімального страхового внеску.
Відповідно до статті четвертої Закону № 400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5 % сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.
Визначення мінімального страхового внеску наведено у ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як суми коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Мінімальний страховий внесок розраховується згідно з п. 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1.
Оскільки мінімальний розмір заробітної плати згідно Законів України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 року № 1646-VI та «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VI з 1 липня по 1 жовтня 2010 року становив 888 грн., то це означає, що розмір мінімального страхового місячного внеску за цей період становив 294 грн. 82 коп. (888 грн. х 33,2%).
Так як сума страхових внесків на пенсійне страхування за місяць, сплачених позивачем нижча мінімального страхового внеску, то за період з липня по жовтень 2010 року відповідачу було донараховано 682 грн. 86 коп. страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, сума заборгованості відповідача перед Пенсійним фондом України становить 682 грн. 86 коп. (294 грн. 82 коп. х 3 місяці -201 грн. 60 коп. (частка єдиного податку, що надійшла від розмежування згідно Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва») .
Беручи до уваги те, що узгоджену суму боргу до Пенсійного фонду України у розмірі 682 грн. 86 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надавав, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.
Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.
Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем -суб'єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, 128, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (18002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси (18016, м. Черкаси, вул. Героїв Сталінграду, 10, ідентифікаційний код 21366934) заборгованість зі сплати страхових внесків за ІІІ квартал 2010 року у сумі 682 (шістсот вісімдесят дві) грн. 86 коп.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку передбаченому ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий С.О.Кульчицький