про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
20 липня 2011 року Справа № 2а/2370/5963/2011
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гриньковська Н.Ю., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області про визнання нечинним акту органу державної влади,
встановив:
18.07.2011р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання невідповідним законодавству, недійсним з дати прийняття та скасування висновок Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області від 18.01.2011р. №1 щодо розрахунку обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг (послуг з технічного обслуговування базового пасажирського ліфта). При цьому, позивач вказує на ст.171 КАС України, яка надає право оскаржити нормативно-правовий акт особі, щодо якої такий акт застосовано, а також особі, яка є суб'єктом правовідносин, в яких буде застосовано цей акт.
Вивчивши матеріали позовної заяви суддя вважає, що її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Так, згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Юрисдикція адміністративних судів відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 вказаного Кодексу поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Водночас, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач ставить питання про визнання невідповідним законодавству, недійсним з дати прийняття та скасування висновок Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області від 18.01.2011р. №1 щодо розрахунку обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг (послуг з технічного обслуговування базового пасажирського ліфта), посилаючись на те, що цей висновок відповідача є нормативно-правовим актом, який не відповідає Конституції та законам України.
Суд зазначає, що позивач оскаржує зазначений вище висновок Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області від 18.01.2011р. №1 саме як нормативний акт.
Відповідно до загальнотеоретичного визначення поняття «нормативний акт» - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.
Разом з тим, згідно «Порядку надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з вивезення побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів», затвердженому наказом Міністерства економіки України від 07.03.2007р. №67, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14.03.2007р. за №222/13489 (далі за текстом -Порядок), цей Порядок установлює процедуру надання Державною інспекцією з контролю за цінами або територіальними органами Державної інспекції з контролю за цінами висновків, що подаються до розгляду відповідному вповноваженому органу із затвердженням тарифів на послуги в установленому законодавством порядку.
Відповідно до вимог цього Порядку висновки надаються територіальними органами Державної інспекції з контролю за цінами.
Таким чином, встановлюючи повноваження територіальних органів Державної інспекції з контролю за цінами стосовно надання висновків для затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги, суд зазначає, що надання таких висновків не є виконанням владних управлінських функції, а є економічним аналізом фактичних витрат на виробництво житлово-комунальних послуг щодо їх відповідності економічно обґрунтованому рівню витрат та розміру тарифів.
Отже, враховуючи приписи Кодексу адміністративного судочинства України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області №286 від 05.05.2011р. саме з урахуванням висновку Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області від 18.01.2011р. №1 було встановлено тарифи на житлово-комунальні послуги з технічного обслуговування ліфтів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 109, 165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області про визнання нечинним акту органу державної влади.
Позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали в порядку і строки, встановлені ст.ст.185-187 КАС України.
Суддя Н.Ю. Гриньковська