73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"25" липня 2011 р. Справа № 2-а-3705/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Анісімова О. В.,
при секретарі: Бабкіній О.В.,
за участю:
представника позивача - Кравченка Д.В.,
представника відповідача - Колєсніка І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний Центр" до виконавчої дирекції Херсонського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності < 3-я особа > про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційний центр» (далі по тексту позивач або ТОВ) звернулось до суду з позовом до виконавчої дирекції Херсонського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі по тексту відповідач або Фонд) про визнання протиправним і скасування рішення від 25.06.2011 року, №1050.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним.
Так, ТОВ отримало рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Відповідно до цього рішення ТОВ допустило порушення абз.4 ч.1 ст.21 та ч.1 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року, №2240-ІІІ (далі по тексту Закон №2240) у зв'язку з чим його зобов'язано сплатити суму фінансової санкції та пені у розмірі 177 грн. 27 коп.
Позивач з зазначеним рішенням не погоджується і вважає, що Фонд прийняв рішення, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування за наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.21 Закону №2240 у разі якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів. В даному разі сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів дорівнює фактичним витратам на виплату по листкам непрацездатності, що підтверджується актом перевірки.
Згідно п.4 листа №01-16-371 від 03.03.2011 року Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, враховуючи перехідний період та зміни, які відбулися в порядку оплати допомоги, можливо здійснювати фінансування Фондом сум, які вже виплачені страхувальником за власний рахунок і відображені в заяві-розрахунку. Тобто в лютому 2011 року, на момент виплати допомоги по листках непрацездатності за січень 2011 року, виплата страхувальникам допомоги за власний рахунок не вважалась порушенням чинного законодавства, що підтверджується у відповіді на заперечення позивача від 14.06.2011 року.
Ці обставини, на думку позивача, свідчать про безпідставність та неправомірність застосування до позивача заходу стягнення, згідно з оскаржуваними рішенням, так як вказують на відсутність факту порушення (події та складу порушення), відсутність вини позивача та виключають відповідальність позивача.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та обґрунтував свої вимоги відповідно до змісту позову.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, суду пояснив, що при перевірці правомірності заявлених та використаних коштів Фонду встановлено, що по заяві-розрахунку №29 від 14.04.2011 року ТОВ отримано 22.04.2011 року кошти на виплату матеріальної допомоги застрахованим особам, які на момент проведення перевірки не використані. ТОВ було нараховано матеріальне забезпечення в січні 2011 року та виплачено застрахованим особам в лютому 2011 року за рахунок власних коштів.
Відповідно до ч.2 ст.21 Закону №2240 страхові кошти, зараховані на окремий рахунок у банку можуть бути використанні страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення застрахованим особам. Виплата страхувальниками-роботодавцями матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів з подальшим відшкодуванням (погашення цих витрат) Фондом, Законом №2240 та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року, №2464 (далі по тексту Закон №2464) не передбачена. Разом з цим, враховуючи перехідний період змін у чинному законодавстві Виконавча дирекція Фонду надала роз'яснення згідно листа від 03.03.2011 року, №01-16-371 «Окремі питання, пов'язані з набуттям чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» яким передбачила як виняток, здійснювати фінансування Фондом сум, які вже виплачені страхувальником за власний рахунок і відображенні в заяві-розрахунку. Ці суми можуть бути повернуті з окремого рахунку на розрахунковий рахунок страхувальника.
Тобто, на думку представника відповідача, ТОВ було надано право повернути кошти виплачені застрахованим особам за власний рахунок однак цим правом воно не скористалось, що підтверджується актом перевірки. Тому, на час складання акту перевірки встановлено порушення абз.4 п.1 ст.21 Закону №2240 в частині невикористання страхових коштів та не повернення їх у трьохденний термін в сумі 1158 грн. 60 коп.
Відповідно до ч.2 ст.52 Закону №2240 особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати, вважаються такими, що перевищили фактичні витрати на надання матеріального забезпечення і як невикористанні, у відповідності до абз.4 ч.1 ст.21 Закону №2240, протягом трьох робочих днів повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування.
За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів відповідно до ч.1 ст.21 та ст.22 Закону №2240 на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів.
У зв'язку з цим, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення сторін стосовно предмету позову, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.
Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року, №16/98-ВР визначено принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні відповідно до Конституції України.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
На виконання зазначених приписів відповідно до ст.1 Закону №2240 встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасовою втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
Отже з викладеного слідує, що основним завданням Закону №2240 є матеріальна компенсація громадянам, під час виникнення у них певних біологічних факторів (хвороба, народження, смерть), які негативно впливають на їх доход. При цьому, суд зазначає, що основою всього законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є перш за все інтереси людини (застрахованої особи).
ТОВ є юридичною особою, використовує найману працю, а отже відповідно до ст.2 Закону №2240 є страхувальником.
14.06.2011 року Фондом на підставі направлення від 02.06.2011 року, №167 проведено позапланову перевірку ТОВ згідно заяви-розрахунку від 14.04.2010 року, №29. За наслідками перевірки складено акт відповідно до змісту якого встановлено порушення вимог ст.21 Закону №2240 в частині неповернення використаних коштів з окремого рахунку ТОВ та рахунок Фонду.
Зазначене порушення обґрунтовується тим, що по заявці-розрахунку кошти страхувальнику надійшли 22.04.2011 року. Кошти виплачені застрахованій особі у лютому 2011 року за рахунок коштів страхувальника. Станом на 14.06.2011 року на 14 год. 00 хв. на окремому рахунку №26044060045020 знаходяться кошти в сумі 1158 грн.60 коп., чим порушено Порядок використання страхових коштів Фонду.
На підставі акту перевірки Фондом прийнято рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності від 25.06.2011 року, №1050, яке оскаржується позивачем.
Відповідно до ч.1 ст.21 Закону №2240 фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.
ТОВ будучи страхувальником, згідно заяви-розрахунку від 14.04.2011 року, №29 на повернення витрат за рахунок коштів Фонду надало 1 листок непрацездатності на суму 1158 грн. 60 коп., де кількість оплачених днів непрацездатності становить 10. Листок непрацездатності та заява-розрахунок від 14.04.2011 року, №29 в силу ч.3 ст.72 КАС України судом не досліджувались.
Відповідно до акту перевірки від 14.06.2011 року встановлено, що при перевірці правильності призначення та обчислення допомоги по листкам непрацездатності порушень не встановлено.
В лютому 2011 року ТОВ за рахунок власних коштів виплачено застрахованій особі кошти в сумі 1158 грн. 60 коп. відповідно до листка непрацездатності, які були нараховані в січні 2011 року, що підтверджується показами представників сторін, актом перевірки від 14.06.2011 року, листом від 25.06.2011 року, №01/07-05-899.
При цьому суд зазначає, що ТОВ в даному разі діяло виключно в інтересах застрахованої особи, яка подала лист непрацездатності. На момент нарахування матеріального забезпечення, а саме у січні 2011 року не набрав чинності Порядок, яким регулювався б процес фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам (Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності набрав чинності з 04.02.2011 року).
22.04.2011 року на окремий рахунок ТОВ від Фонду по заяві-розрахунку від 14.04.2011 року, №29 надійшли кошти у сумі 1158 грн. 60 коп. Станом на 14.06.2011 року зазначені кошти перебували на рахунку ТОВ.
Відповідно до абз.4 ч.1 ст.21 Закону №2240 у разі якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.
Сума коштів, яка надійшла до ТОВ від Фонду по заяві-розрахунку від 14.04.2011 року, №29 складає 1158 грн. 60 коп., а сума коштів фактичних витрат на надання матеріального забезпечення, які ТОВ за власний рахунок виплатили застрахованій особі складає 1158 грн. 60 коп., тобто ці суми є однакові, а отже і немає перевищення суми отриманих ТОВ від Фонду страхових коштів над фактичними витратами на надання матеріального забезпечення.
Зазначенні суми страхових коштів були зараховані на окремий поточний рахунок у банку, та не були використані ТОВ у цілях відмінних від надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.
При цьому суд зазначає, що положення абз.4 ч.1 ст.21 Закону №2240 в частині повернення на рахунки Фонду невикористаних страхових коштів протягом трьох робочих днів застосовується виключно при наявності перевищення суми отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів над фактичними витратами на надання матеріального забезпечення.
Фонд, будучи суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України зобов'язаний діяти та приймати рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.
Аналізом нормативно-правової бази, які регулюють ці відносини встановлено, що жодним діючим актом не передбачено повернення коштів, які перебувають на окремому рахунку на рахунки Фонду, якщо немає місце перевищення суми отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів над фактичними витратами на надання матеріального забезпечення.
Крім цього, відповідно до п.4 листа Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 03.03.2011 року, №01-16-371 «Окремі питання, пов'язані з набуттям чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», враховуючи перехідний період та зміни, які відбулися в порядку оплати допомоги, Фонд роз'яснив за можливе, як виняток, здійснювати фінансування Фондом сум, які вже виплачені страхувальником за власний рахунок і відображені в заяві-розрахунку. Ці суми можуть бути повернуті з окремого рахунку на розрахунковий рахунок страхувальника.
Строки повернення цих сум жодним нормативно-правовим актом непередбачені.
Суд вважає за не можливим в даному разі (щодо строків повернення) застосовувати аналогію закону, яка б погіршували права страхувальника-роботодавця.
За таких обставин, суд вважає, що ТОВ при виплаті матеріального забезпечення по листку непрацездатності діяло в інтересах застрахованої особи, при цьому інтереси Фонду жодним чином не були порушенні, а Фонд при прийнятті оскаржуваного рішення діяв поза межами своїх повноважень
Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Фонд, будучи відповідачем, по справі не довів правомірність свого рішення №1050 від 25.06.2011 року, натомість ТОВ належним чином обґрунтували ті обставини на яких ґрунтується позов.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний центр» до виконавчої дирекції Херсонського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним і скасування рішення від 25.06.2011 року, №1050 підлягає задоволенню.
У судовому засіданні проголошена вступна та резолютивна частина постанови.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний Центр" до виконавчої дирекції Херсонського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Скасувати рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності №1050 від 25.06.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний Центр" документально підтверджені судові витрати, а саме суму судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 липня 2011 р.
Суддя Анісімов О.В.
кат. 10.1