Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
23 серпня 2011 р. № 2-а- 9735/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого -судді Зінченка А.В.,
при секретарях -Воронові М.А.
за участі сторін:
Представника позивача -ОСОБА_1
Представника відповідача -Костіна О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Служби безпеки України в Харківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просив суд після зміни позовних вимог визнати відмову Управління Служби безпеки України в Харківській області в наданні ОСОБА_3 статусу учасника бойових дій протиправною та зобов'язати відповідача надати позивачу статус учасника бойових дій і видати йому посвідчення встановленого зразку.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він, ОСОБА_3, з грудня 1988 року тю грудень 1990 року, проходив строкову дійсну військову службу у Внутрішніх військах МВС СРСР. Безпосередньо з 04 лютого 1989 року по 05 грудня 1990 року проходив службу у військовій частині 5471 у місті Степанакерт на посадах водія, командира відділення, заступника командира взводу. В подальшому з липня 1997 року по лютий 2011року проходив військову службу в підрозділах Управління Служби безпеки України в Харківській області на офіцерських посадах.
Наказом Служби безпеки України від 23.02.2011 року №152-ос був звільнений в запас СБ України за станом здоров'я та виключений із списків особового складу управління наказом начальника Управління СБУ в Харківській області від 25.02.11 року №44-ос , з 25 лютого 2011 року.
15 червня 2011 року ним була подана заява до Управління СБ України у Харківській області про вирішення встановленим порядком питання щодо визнання позивача учасником бойових дій, з приводу того, що він під час проходження дійсної строкової служби у військовій частині 5471 м. Степанакерт Нагірно-Карабахської автономної області Азербайджанської РСР в період з 25 вересня 1989 року по 05 грудня 1990 року за рішенням уряду СРСР виконував спеціальні завдання патрульно - постової служби по охороні громадського порядку під час проведення масових заходів, крім того залучався до виконання інших завдань в зоні надзвичайного стану по локалізації збройних конфліктів, нормалізації обстановки та відновлення законності і правопорядку на території вказаної області.
Управління СБ України в Харківській області за №70/21-ш-15/7 від 11.07.11 року повідомило його про те, що керівництво управління з урахуванням наданих документів розглянуло заяву та дійшло висновку про неможливість визнати позивача учасником бойових дій. При цьому посилаючись на те, що відповідно до вимог постанови КМУ від 08.02.1994 року №63 до переліку держав, яким надавалась допомога за участю військовослужбовців армії та МВС колишнього СРСР, Нагірно - Карабахська автономна область Азербайджанської РСР,- не входить.
Позивач вважає, що рішення керівництва Управління СБ України в Харківській області від 11.07.2011 року є неправомірним, таким що порушує встановлену процедуру розгляду матеріалів про визначення учасників війни та бойових дій і суперечить вимогам пункту 2 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також вимогам пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, поклавшись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник Управління Служби безпеки України в Харківській області в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відмові.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_3, з грудня 1988 року тю грудень 1990 року, проходив строкову дійсну військову службу у Внутрішніх військах МВС СРСР. Безпосередньо з 04 лютого 1989 року по 05 грудня 1990 року проходив службу у військовій частині 5471 м. Степанакерт на посадах водія, командира відділення, заступника командира взводу. В подальшому з липня 1997 року по лютий 2011року проходив військову службу в підрозділах Управління Служби безпеки України в Харківській області на офіцерських посадах.
Наказом Служби безпеки України від 23.02.2011 року №152-ос був звільнений в запас СБ України за станом здоров'я та виключений із списків особового складу управління наказом начальника Управління СБУ в Харківській області від 25.02.11 року №44-ос , з 25 лютого 2011 року.
15 червня 2011 року ним була подана заява до Управління СБ України у Харківській області про вирішення встановленим порядком питання щодо визнання позивача учасником бойових дій, з приводу того, що він під час проходження дійсної строкової служби у військовій частині 5471 м. Степанакерт Нагірно-Карабахської автономної області Азербайджанської РСР в період з 25 вересня 1989 року по 05 грудня 1990 року за рішенням уряду СРСР виконував спеціальні завдання патрульно - постової служби по охороні громадського порядку під час проведення масових заходів, крім того залучався до виконання інших завдань в зоні надзвичайного стану по локалізації збройних конфліктів, нормалізації обстановки та відновлення законності і правопорядку на території вказаної області.
Управління СБ України в Харківській області листом за №70/21-ш-15/7 від 11.07.11 року повідомило про те, що керівництво управління з урахуванням наданих документів розглянуло заяву та дійшло висновку про неможливість визнати позивача учасником бойових дій. При цьому посилаючись на те, що відповідно до вимог постанови КМУ від 08.02.1994 року №63 до переліку держав, яким надавалась допомога за участю військовослужбовців армії та МВС колишнього СРСР, Нагірно-Карабахська автономна область Азербайджанської РСР,- не входить.
Суд зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд вказує, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Також суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»затверджено Перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, і періодів бойових дій на їх території, що додається до переліку. Переліком держав і періодів бойових дій на їх території, визначено: також і інші країни - після грудня 1979 року (у примітці 6 вказано, що Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях).
В судовому засіданні знайшло своє підтвердження те, що під час проходження дійсної строкової служби у Внутрішніх військах спеціального призначення МВС СРСР військової частини 5471 м. Степанакерт НКАО Азербайджанської РСР (спеціальний моторизований полк міліції) відповідно до Указів Президії Верховного Совета СРСР від 23.11.1988 року „Про невідкладні міри по наведенню громадського порядку в Азербайджанскій РСР і Армянскій РСР„ від 15 січня 1990 року „Про об'явлення надзвичайного стану в Нагорно - Карабахскій автономній області та деяких інший районах,, та розпорядження начальника Внутрішніх військ МВС СРСР, - в період з 25.09.1989 року по 05 грудня 1990 року у складі особового складу в/ч 5471 позивач виконував спеціальні завдання патрульно-постової служби по забезпеченню громадського порядку в умовах надзвичайного стану.
Це також підтверджується записом у військовому квитку ОСОБА_3 на сторінці 24, де зазначено, - „з 25 вересня 1989 року по 05 грудня 1990 року проходив службу в районі надзвичайного стану в місті Степанакерт НКАО, начальник штабу часті підполковник Ю.В.Токаєв,, . Цей запис скріплений підписом та гербовою печаткою. На сторінці 21 цього ж квитка у розділі нагороди мається запис, - „Нагороджений знаком За відзнаку у службі 2-го ступеню, наказом коменданта району надзвичайного стану НКАО №130 від 01.05.1990 року,,.
Крім цього, відповідно до архівної довідки Центрального архіву ВВ МВС РФ від 27.01.2009 року №4/а/ш - 4892, - архівними документами встановлено, що дійсно наказом командира в/ч 5471 м. Степанакерт від 04.02.1989 року №33 с/ч рядовий ОСОБА_3, який прибув із в/ч 5440 м. Донецьк для подальшого проходження служби на підставі розпорядження начальника управління ВВ по СКиЗ від 13.01.1989 року №93 і зарахований в списки особового складу частини.
Судом встановлено, що в цій же архівній довідці зазначено, що особовий склад в/ч 5471 в 1989 році виконував завдання патрульно-постової служби по забезпеченню масових заходів та спеціальних завдань у надзвичайних умовах. На підставі наказів коменданта району надзвичайного стану НКАО і інших районів Азербайджанської РСР особовий склад в/ч 5471 в 1990 році залучався до виконання спеціальних операцій по перевірці паспортного режиму, вилученню зброї, а також виконанню інших спеціальних завдань у надзвичайних умовах.
Наказом командира в/ч 5471 від 05.02.1990 року №294 с/ч заступник командира 1 взводу 1 патрульної роти сержант ОСОБА_3 звільнений в запас по закінченню строкової служби, виключений із списку особового складу частини з 05.02.1990 року і направлений на військовий облік у Ленінський РВК м. Харкова.
Суд зазначає, що є загальновідомими факти, що в даний період на території республіки Азербайджан (зокрема в Нагірно - Карабахській автономній області) відбувалися збройні конфлікти між вірменським та азербайджанським населенням. Для припинення цих конфліктів на території Нагірно-Карабахської автономної області та прилеглих районів Азербайджанської РСР були введені війська та підрозділи Міністерства внутрішніх справ СРСР (Укази Президіума Верховної Ради СРСР "Про введення особової форми управління в Нагорно - Карабахскій автономній області Азербайджанскої РСР" від 12 січня 1989 року і „Про об'явлення надзвичайного стану в Нагорно - Карабахскій автономній області та деяких інший районах,,).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач проходив дійсну строкову військову службу з 04 лютого 1989 року по 05 грудня 1990 року у військовій частині 5471 м. Степанакерт НКАО Азербайджанської РСР, а з липня 1997 року по лютий 2011 року у підрозділах СБ України в Харківській області.
В складі особового складу в/ч 5471 м. Степанакерт НКАО Азербайджанської РСР під час проходження дійсної строкової військової служби у підрозділах ВВ спеціального призначення МВС СРСР (спеціальний моторизований полк міліції) у період з 25.09.1989 року по 05.12.1990 року позивач приймав безпосередню участь в охороні громадського порядку в зоні надзвичайного стану районів республік Закавказзя, виконував спеціальні завдання патрульно-постової служби з забезпеченням громадського порядку, а також по контролю за дотриманням населенням умов введеного комендантського часу, супроводженням та охороною біженців від озброєних нападів, приборкуванням масових заворушень, виконанням бойових завдань по припиненню збройних сутичок між населенням та інші спеціальні завдання, що супроводжувались небезпекою і ризиком для життя.
Все це свідчить про безпосередню участь позивача у бойових діях по затриманню, роззброєнню та знешкодженню озброєних формувань.
Відповідно до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1994 року № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в переліки держав, де проводились бойові дії включено і інші країни з грудня 1979 року. Хоча Азербайджан та Вірменія не включені в перелік держав і періодів бойових дій на їх території відповідно до Постанови КМУ від 08.02.1994 року № 63, але в указаний період 1989 - 1990 роки позивач виконував у складі особового складу військової частини 5471 М.Степанакерт особливі завдання по підтриманню громадського порядку в умовах збройних конфліктів в Нагірно -Карабахській автономній області із застосуванням вогнепальної зброї і піддавав ризику своє життя та здоров'я.
Як зазначено вище, в Постанові КМ України від 08.02.1994 року № 63, є примітка, що бойові дії велися і в інших країнах після грудня 1979 року, інформацію про участь в них надає Генеральний штаб Збройних сил колишнього СРСР відносно військових фахівців. Щодо осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ колишнього СРСР, які брали участь у бойових діях, питання отримання інформаційних документів не передбачено.
В примітці №6 до позиції «інші країни після 1979 року»встановлено, що Генеральним штабом ЗС колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялись військові фахівці в країни на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб ЗС СРСР не володіє такою інформацією.
Збройні сили СРСР та органи внутрішніх справ в даному регіоні виконували бойові завдання, метою яких було захист мирного населення та приборкання конфліктуючих сторін. На час існування Союзу РСР та партійної ідеології, яка панувала в той період, не визнавалось, що в союзних республіках велись бойові дії і реальна інформація про їх трагічні наслідки замовчувалась.
Хоча Азербайджан та Нагірно-Карабахська автономна область не включені в Перелік держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», при розгляді справи встановлено, що позивач виконував завдання в умовах збройного конфлікту в даному регіоні, із застосуванням вогнепальної зброї та піддавав ризику своє життя та здоров'я.
Також суд зазначає, що відповідно до ч.З Положення „ Про комісію з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій,, - комісія зобов'язана інформувати заявника про прийняття заяви до розгляду і дату засідання комісії. Відповідач - Управління СБ України в Харківській області комісії з приводу розгляду заяви позивача не проводила і не розглядала це питання. При цьому комісія управління не виконала зазначені вимоги Положення і не повідомляла ОСОБА_3 про дату засідання та прийняття даного питання до розгляду, що на думку суду є порушенням процедури розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій.
Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При зазначених обставинах та здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів, суд вважає, що позовні вимоги документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Служби безпеки України в Харківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити.
Визнати відмову Управління Служби безпеки України в Харківській області в наданні ОСОБА_3 статусу учасника бойових дій протиправною.
Зобов'язати Управління Служби безпеки України в Харківській області надати ОСОБА_3 статус учасника бойових дій і видати йому посвідчення встановленого зразку.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Постанова в повному обсязі виготовлена 26 серпня 2011 року.
Суддя А.В. Зінченко