Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
21 липня 2011 р. № 2а- 4283/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.В.
суддів < Довідник > Сліденка А.В., Волкової Л.М.
при секретарі судового засідання Кузьменко Ю.В.
за участю:
представника позивача - Загребельного Г.С.
представника відповідача - Лиманського А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
Спільного Кіпрсько-Українського товариства з обмеженою відповідальністю "Піраміда"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові
проскасування податкового повідомлення - рішенння
Спільне кіпрсько - українське товариство з обмеженою відповідальністю «Піраміда»(надалі позивач), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення -рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкова від 15.04.2011р. №0000050842/0, яким визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 6.008.323,75грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що викладені в акті від 01.04.2011р. №896/42-016/31643375 висновки податкового органу є помилковими. Господарські взаємовідносини з ТОВ «Промспец консалтинг», код за ЄДРПОУ 37091549, мали реальний характер, складені у цих взаємовідносинах первинні документи відповідають закону, відповідачем не надано доказів, що договори, укладені між СКУТОВ та його контрагентами, визнані судом недійсними. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач -СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові позовні вимоги СКУ ТОВ «Піраміда»не визнав. У письмових запереченнях на позов вказав, що при проведенні аналізу декларацій про прибуток по підприємству ТОВ «Промспецконсалтинг», з яким СКУ ТОВ «Піраміда»мало взаємовідносини, не встановлено витрат, які характеризують ведення фінансово -господарської діяльності, а саме: транспортування, зберігання, навантаження, розвантаження, інше. На підставі використаних документів та баз даних ДПС, в ході проведення перевірки встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобовязання: встановити реальність та товарність здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством за перевіряємий період на адресу покупця не має можливості, що свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій перевіряємим підприємством та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства. Встановлені обставини доводять неможливість реального виконання зобов'язань сторонами за укладеними договорами, що вказує на не недотримання позивачем положень ч. 5 ст. 203 ЦК України. У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки від 01.04.2011р. №896/42-016/31643375 є обгрунтованими, а оскаржене податкове повідомлення -рішення від 15.04.2011р. №0000050842/0 цілком правомірне.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:
За матеріалами справи, позивач - Спільне кіпрсько - українське товариство з обмеженою відповідальністю «Піраміда»пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 31643375, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові з 01.01.2007 року.
Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.
З 14.03.2011 по 25.03.2011 р. СДПІ ВПП у м. Харкові була проведена планова виїзна перевірка позивача - Спільного кіпрсько - українського товариства з обмеженою відповідальністю «Піраміда»з питання правильності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Промспецконсалтинг», код за ЄДРПОУ 37091549, за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року.
Результати проведеної перевірки оформлені актом від 01.04.2011р. №896/42-016/31643375.
15.04.2011 р. з посиланням на зазначений акт СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000050842/0, яким підприємству Спільне кіпрсько - українське товариство з обмеженою відповідальністю «Піраміда»визначено грошове зобов'язання у сумі 6.008.323, 75грн., у тому числі 4.806.667, 00 грн. -основний платіж, 1.201.666, 75 грн. -штрафні санкції.
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті від 01.04.2011р. №896/42-016/31643375 висновки суб'єкта владних повноважень про порушення СКУТОВ "Піраміда" вимог:
- ч.1 ст.203 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обоумовлені ними по правочинах, здійснених СКУ ТОВ «Пірамида»та ТОВ «Промспецконсалтинг»;
- п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого платником занижено податок на додану вартість на загальну суму 4.806.677 грн.
Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:
З наявних у справі документів вбачається, що господарські взаємовідносини між СКУ ТОВ «Пірамида»та ТОВ «Промспецконсалтинг»у перевіряємому періоді відбувались на підставі договорів № 54-10 від 01.10.2010р., № 55-10 від 03.09.2010р. з доповненнями № 1 від 03.09.2010р. та № 2 від 05.11.2010р.
Згідно умов вказаних договорів, предметом договору № 54-10 від 01.10.2010р є надання послуг з проведення маркетингових досліджень за категорією «Чай», відповідно до того, як це описано в Спеціфікації до цього договору, предметом договору № 55-10 від 03.09.10 з доповненнями № 1 від 03.09.10 та № 2 від 05.11.10 р. є поставка інформаційних листівок та презентерів.
В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами перелічених правочинів, до правового статусу сторін цих правочинів як платників ПДВ СДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.
Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на перелічені правочини, суд відзначає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, які згідно з п.п.7.2.1 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Обставини понесення позивачем витрат за переліченими договорами податковим органом визнані та підтверджені матеріалами справи.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумцію правомірності правочину, а саме, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Вивчивши зміст акту перевірки, суд дійшов висновку, що ДПІ не спростовано презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів. Так, відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідач не надав до суду жодних доказів прийняття компетентною особою за актом перевірки діяльності СКУ ТОВ «Піраміда»рішення про порушення кримінальної справи, наявність якого згідно зі ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України є обов'язковою в разі вчинення посадовими особами позивача кримінально-караного діяння у сфері оподаткування.
Перевіряючи обгрунтованість судження СДПІ про нікчемність правочинів, укладених між позивачем, СКУ ТОВ «Піраміда»та його контрагентом -ТОВ «Промспец консалтинг», суд вважає за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі за текстом -Постанова Пленуму ВСУ №9). В силу положень п.18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).
З огляду на викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень висновок відповідача про нікчемність перелічених правочинів з мотивів безпідставного виписування податкових накладних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу позивача -СКУ ТОВ «Піраміда»слід визнати необґрунтованим, так як показники документів обов'язкової податкової звітності СКУТОВ не містять фактичних даних, які б показували на наявність у СКУТОВ наміру незаконно заволодіти майном держави.
В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності СКУТОВ за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 КК України або ст.212 КК України, хоча саме діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною перелічених злочинів.
Окрім того, суд бере до уваги, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірні правочини не оскаржені в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових актів про визнання спірних правочинів недійсними.
З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України «Про податок на додану вартість»позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
На підтвердження фактів реальності угод з його контрагентом ТОВ «Промспец консалтинг», позивачем надано суду: акти здачі -приймання виконаних робіт та послуг, звіти про партії товарів, акти на списання матеріалів, використаних для предпродажної підготовки товарів з метою просування торгової марки, податкові та видаткові накладні, товарно -транспортні накладні, заявки на перевозку вантажу автомобільним транспортом, подорожні листи, накази на приймання та доставку товару, платіжні доручення.
В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.
Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобов'язань між позивачем, СКУ ТОВ «Піраміда»та його контрагентом -ТОВ «Промспец консалтинг». Доказів того, що ці зобов'язання залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач до суду не надав. Відповідач також не подав до суду жодних доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків.
Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на особистих припущеннях фахівців податкового органу без урахування всіх обставин та документів, наданих для перевірки, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Закону України "Про ПДВ", судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.
Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарськоїдіяльноситів платника податку протягом звітного полдаткового періоду, атакож від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 7.5 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 даного Закону України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Приписами пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості судження про нікчемність спірних правочинів, а оскільки цей мотив був єдиною підставою для висновку про порушення платником податків п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та винесення спірного податкового повідомлення-рішення, то слід дійти висновку про недоведеність матеріалами справи факту порушення СКУТОВ положень наведеної норми закону.
За таких обставин, позов слід задовольнити.
Розподіл судових витрат по справі належить здійснити за правилами ч.1 ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Спільного Кіпрсько-Українського товариства з обмеженою відповідальністю "Піраміда" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкового повідомлення - рішенння - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0000050842 від 15 квітня 2011 року
Стягнути з Державного бюджету на користь Спільного Кіпрсько-Українського товариства з обмеженою відповідальністю "Піраміда" (місцезнаходження - вул. Сумська, 88, м. Харків, 61000, ідентифікаційний код - 34466585) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. З , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 26 липня 2011 року.
Головуючий Суддя Панченко О.В.
Судді Волкова Л.М. Сліденко А.В.
Сліденко А.В.