14 липня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5108/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Єресько Л.О.,
при секретарі - Курбалі А.В.,
за участю:
третьої особи- ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа- ОСОБА_2 про скасування постанови, -
15 червня 2011 року Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа- ОСОБА_2 про скасування постанови від 30.05.2011 року про накладення штрафу в розмірі 1360,00 грн., винесену у виконавчому провадженні ВП № 24559244.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 30.05.2011 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1360 грн 00 коп. за повторне невиконання рішення суду по справі № 2-а-339/10, на підставі виконавчого листа № 2-а-339/10, виданого Семенівським районним судом Полтавської області 05.01.2011 року. Позивач вважає, що вказана постанова про накладення штрафу є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки рішення суду не виконане через відсутність затвердженого кошторису для здійснення виплат одноразової компенсації у 2011 році. Вказує, що видатки на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту у Державному бюджеті на 2011 рік не передбачено. Також зазначав, що позивачем проведено частковий перерахунок ОСОБА_2 одноразової компенсації.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив суд провести розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Третя особа у судове засідання з'явилася, з позовними вимогами не погодилася, просила суд відмовити у задоволенні позову.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.02.2011 року державним виконавцем відповідно до ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-339/10, виданого Семенівським районним судом Полтавської області 05.01.2011 року, про зобов"язання Управління праці та соціального захисту населення Семенівської РДА здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразову компенсацію як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, що став інвалідом ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що діяв на момент встановлення інвалідності останнього та щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 рік в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, що діяв по стану на 01.06.2005 року, за 2007 рік в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, що діяв по стану на 01.10.2007 року, відповідно до положень ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Розпорядженням від 02.02.2011 року ОСОБА_2 на виконання рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 26.03.2010 року № 2-а-339/10 та Апеляційного суду Полтавської області від 15.12.2010 року проведено перерахунок одноразової компенсації, копія розпорядження наявна в матеріалах справи.
Особова справа з розпорядженням була надіслана до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, але справу було повернуто без виконання, посилаючись на те, що Центр до участі в розгляді справи не залучався та відповідно до постанови Семенівського районного суду від 26.03.2010 року зобов'язано Управління здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2
13.04.2011 року державний виконавець Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області виніс постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 680 грн.
За повторне невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк постановою від 30.05.2011 року накладено на боржника штраф у розмірі 1360,00 грн.
Із постановою про накладення штрафу від 30.05.2011 року позивач не погодився, у зв'язку з чим оскаржив її до суду.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" визначено, цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 1 статті 89 Закону України “Про виконавче провадження” регламентовано, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до ч.2 статті 89 Закону України “Про виконавче провадження” у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
На виконання вказаних вимог державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області 30.05.2011 виніс постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 1360,00 грн.
Позивач пов'язує невиконання судового рішення з відсутністю видатків з Державного бюджету на 2011 рік на забезпечення виконання судових рішень за програмою соціального захисту.
Дане твердження позивача судом оцінюється критично зважаючи на те, що відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Аналогічне правило міститься і в частині 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відсутність відповідного фінансування не може бути визнана поважною причиною невиконання судового рішення з огляду на те, що за своїм характером є або бездіяльністю, або юридично неспроможною дією і не вказує на належне ставлення боржника до процесу організації виконання судового рішення.
У рішенні по справі "Жовнер проти України" Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які, у країні яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (рішення у справі “Горнсбі проти Греції” (Hornsby c.иce) від 19 березня 1997 року, рішення у справі “Бурдов проти Росії” (Bourdov c.), від 7 травня 2002 року; рішення у справі “Ясіун'єне проти Литви” (Jasiuniene c. Lituanie) від 6 березня 2003; та рішення по справі “Руйану проти Румунії” (Ruianu c.) від 17 червня 2003 року).
При цьому Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях звертав увагу на те, що держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office).
Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (справи “Бурдов проти Росії”, “Кечко проти України”).
Таким чином відсутність коштів для виплати не є підставою для невиконання судового рішення.
Щодо доводів позивача про те, що Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області зобов'язаний здійснити перерахунок одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_2, суд зазначає наступне.
Постановою Семенівського районного суду Полтавської області було зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Семенівської РДА здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 одноразову компенсацію та щорічну допомогу на оздоровлення, у зв'язку з чим видано виконавчий лист № 2а-339/10 від 05.01.2011 року, в якому боржником зазначено саме Управління праці та соціального захисту населення Семенівської РДА.
Отже, на Управління праці та соціального захисту населення Семенівської РДА покладено обов'язок здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 одноразову компенсацію та щорічну допомогу на оздоровлення.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу від 30.05.2011 року прийнята з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення та є обгрунтованою.
Таким чином, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 24, 89 Закону України “Про виконавче провадження”, статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
У задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа - ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення штрафу відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 18 липня 2011 року.
Суддя Л.О. Єресько