14 липня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5561/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соколенка Ф.Ф.,
при секретарі - Яремин Н.І.,
за участю:
прокурора - Савченко В.А.
представника позивача - Рубан О.М.
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Миргородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення боргу по сплаті страхових внесків, -
01 липня 2011 року Миргородський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі , Управління Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення боргу по сплаті страхових внесків в сумі 1414,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до статей 14-15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Але, в порушення вказаних норм відповідач своєчасно не сплатив страхові внески, в зв'язку з чим утворилась недоїмка по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1288,80 грн. за 2010 рік, а також 126,00 грн. заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за січень - лютий 2011 року.
Представник позивача та прокурор підтримали позовні вимоги в судовому засіданні та просили суд задовольнити адміністративний позов.
Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував акцентуючи увагу суду на тому, що позивач порушуючи вимоги ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не виносив вимогу про сплату боргу та не направляв її відповідачу. Крім того, ОСОБА_2 зазначав, що його підприємницька діяльність здійснюється шляхом надання житлово - комунальних послуг (водопостачання), отримання прибутку прямо залежить від затверджених тарифів на водопостачання. Оскільки на даний час нові тарифи по водопостачанню не затверджені, відповідно він не має можливості сплачувати страхові внески у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, відповідача та прокурора, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 18.11.2003 зареєстрований як фізична особа - підприємець Миргородською районною державною адміністрацією Полтавської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (а.с.12).
Відповідно до статей 14 та 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.08.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали торговий патент) є страхувальниками - платниками страхових внесків.
Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків передбачено статтями 19, 20 Закону № 1058-ІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та розділом 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (далі - Інструкція №21-1).
Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
До спірних правовідносин слід застосувати статтю 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так як положеннями цієї статті закону унормовані правовідносини з приводу сплати страхових внесків, а саме, встановлено, що страхові внески повинні сплачуватись не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду, а в разі, коли до настання зазначеної дати відбувається одержання (перерахування) коштів на оплату праці (виплати доходу), то одночасно з таким одержанням (перерахуванням); страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 2461-IV від 08.07.2010, який набрав чинності 17.07.2010 року, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу. оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Статтею 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (зі змінами та доповненнями) установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 липня - 888 грн, з 1 жовтня - 907 грн, з 1 грудня - 922 грн.
Розмір страхового внеску на 2010 рік було встановлено статтею 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 33,2%.
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, розмір мінімального страхового внеску на липень-вересень 2010 року становить 294,82 грн, жовтень - листопад 2010 року - 301,12 грн, а в грудні 2010 року - 306,10 грн.
Таким чином, за період з липня 2010 року по грудень 2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 повинен був сплатити до управління Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області фіксований розмір страхового внеску в сумі 2170,80 грн. Вказана сума відображена відповідачем у поданому 16.03.2011 ним до управління звіті про нарахування та сплату суми страхових внесків та частково сплачена відповідачем у розмірі 882 грн.
Відповідно до частини 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафних санкцій не застосовується.
Частиною 12 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану страхувальника. Таким чином, судом відхиляються твердження відповідача про неможливість сплати богу в зв'язку із скрутним матеріальним становищем та не затвердженням тарифів по водопостачанню, які складають весь його прибуток.
У встановлений частиною шостою статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строки відповідачем страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в повному обсязі не сплачено, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті страхових внесків, яка станом на момент розгляду справи складає 1288,80 грн.
Згідно з частиною 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 106 вказаного Закону територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Твердження відповідача, щодо обов'язку направлення йому органами пенсійного фонду вимоги про сплату боргу відхиляється судом, оскільки направлення вимоги про сплату боргу в контексті статті 106 Закону є правом, а не обов'язком пенсійного фонду.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини несплати боргу та порядок його формування) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення коштів, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення коштів у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідач не надав суду доказів сплати боргу або неналежного його нарахування, разом з тим в засіданні не заперечував факт самостійного декларування недоїмки за 2010 рік в сумі 1288,80 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків за 2010 рік в сумі 1288,80 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення єдиного соціального податку в сумі 126,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
На неодноразові вимоги суду позивач не надав документальних доказів наявності у відповідача заборгованості зі сплати єдиного соціального податку в сумі 126,00 грн. Крім того, суд досліджуючи картку особового рахунку громадянина - підприємця по сплаті єдиного соціального податку ОСОБА_2, встановив, що у картці відсутні відомості про наявність у відповідача заборгованості в сумі 126,00 грн. (а.с.11).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення єдиного соціального податку в сумі 126,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки не підтверджені документально.
З огляду на наведене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області (37600, м.Миргород, вул.Гоголя, 159, ідентифікаційний код 22532453) - 1288,80 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім гривень 80 копійок) -заборгованості зі сплати недоїмки за 2010 рік.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Копію постанови направити сторонам.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 15 липня 2011 року.
Суддя Ф.Ф. Соколенко