12 липня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4803/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.,
при секретарі - Протас О.М.,
за участю: представника позивача - Вербицької П.А.
представників відповідача - Клименко О.В., Марченко О.А.
представника прокуратури - Савченко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо Комерційної Фірми "Актеон" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, за участю Прокуратури Полтавської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
03 червня 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо Комерційна Фірма "Актеон" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві ( далі - ДПІ у м. Полтаві) була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо Комерційної Фірми "Актеон" ( далі -ТОВ ВКФ "Актеон") з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірки був складений акт № 1380/23-2/32908761 від 28.02.2011 року. На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00512301/0 від 22 березня 2011 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1530440,24 грн. та штрафні санкції в розмірі 382610,06 грн. Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку, рішенням ДПА у Полтавській області № 1332/10/25-016 від 25.06.2011 року скарга позивача залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення без змін. Позивач вважає вказане рішення винесене з порушенням вимого чинного законодавства та просить суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити.
В судовому засіданні та у письмових запереченнях представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, у запереченні на позовну заяву посилаються на те, що перевірка проведена відповідно до вимог законів України та відомчих нормативних актів.
11 липня 2011 року до суду надійшла заява Прокуратури Полтавської області про вступ прокурора у справу для захисту інтересів держави в особі відповідача -Державної податкової інспекції у м. Полтаві.
В судовому засіданні представник прокуратури проти позову заперечував та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача прокурора, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо Комерційна Фірма "Актеон" (код 32908761) зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію видане 23.05.2004 року за № 711237, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 15881200000005440.
Згідно довідки Головного управління статистики у Полтавській області № 428511 видами діяльності ТОВ ВКФ "Актеон" за КВЕД є: оптова торгівля паливом, виробництво продуктів нафто перероблення, роздрібна торгівля пальним, інші види оптової торгівлі.
ДПІ у м. Полтаві була проведена планова виїзна перевірка ТОВ ВКФ "Актеон" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року. Перевірка проводилась з 30.11.2010 року по 27.12.2010 року. Термін проведення перевірки був продовжений з 28.12.2010 року по 12.01.2011 року. Відповідно до наказу № 3485 від 30.12.2010 року перевірку було зупинено з 31.12.2010 року по 11.02.2011 року. Відповідно до наказу № 667 від 14.02.2011 року перевірку було поновлено з 14.02.2011 року по 21.02.2011 року.
За наслідками перевірки складено акт № 1380/23-2/32908761 від 28.02.2011 року (далі -Акт), в якому зафіксовано порушення позивачем:
- пп. 7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97 -ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання по Декларації по податку на додану вартість за 2009 рік на суму 1530440,24 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення -рішення № 00512301/0 від 22 березня 2011 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1530440,24 грн. та штрафні санкції в розмірі 382610,06 грн.
Позивач скористався правом оскарження спірного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової адміністрації Полтавської області № 1332/10/25-016 від 26 травня 2011 року скарга позивача залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення без змін.
Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.
Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Досліджуючи питання правомірності визначення ДПІ у м. Полтаві податкових зобов'язань з податку на додану вартість, суд встановив наступне.
Згідно ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (далі -Закон України № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку та його установ.
Згідно пп. 1.7. п. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (далі -Порядок) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до пп. 2.3.4 п. 2.3 п. 2 Порядку не допускається відображення в акті необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
Згідно з ч.1 п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
У Висновку акта про результати планової виїзної перевірки № 1380/23-2/32908761 від 28.02.2011 року зафіксовано порушення позивачем пп. 7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97 -ВР від 03.04.1997 року (далі -Закон України "Про ПДВ"), в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання по Декларації по податку на додану вартість за 2009 рік на суму 1530440,24 грн.
Як зазначено в акті, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 17 Декларацій "Податковий кредит", а саме: підприємством включено до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, сировини протягом 2009 року від ТОВ ТПП "Промкомплект", ТОВ "Форитех" та ТОВ "Глоримет" не підтверджені податковими накладними (митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 Закону України "Про ПДВ").
Перевіряючими під час проведення перевірки були зроблені висновку, про те, що згідно податкових накладних, отриманих ТОВ ВКФ "Актеон" від зазначених підприємств вони підписані відповідно: - ОСОБА_7 по ТОВ ТПП "Промкомплект" - ОСОБА_8 по ТОВ "Форитех" - ОСОБА_9 по ТОВ "Глоримет".
Основними постачальниками товарів, робіт та послуг ТОВ ВКФ "Актеон" у періоді 01.04.2009 року по 30.06.2010 року були: - ТОВ ТПП "Промкомплект", в період з 16.05.2007року знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровськ. Згідно бази даних ДПА Україні "Пошуково-довідникова система" фактична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,38. Стан платника 32 "фактична адреса не встановлена". За даними податкових накладних ТОВ ТПП "Промкомплект", місцезнаходження платника вказано: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 38. Kepiвниками підприємства були директором - ОСОБА_10., ід.н. НОМЕР_1, головним бухгалтером - ОСОБА_7, ід.н. НОМЕР_2, яка є засновником ТОВ ТПП "Промкомплект". Відповідно довідки Наркологічного диспансеру Управління охороні здоров'я Запорізької області від 17.01.2011 року №75-06, ОСОБА_7,1956р. народження мешкає за адресою: АДРЕСА_1, з 18.02.1997 року по 04.03.1997 року лікувалася в гострому психічному відділенні з діагнозом "Алкогольний делірій". Відповідно довідки Наркологічного диспансеру Управління охорони здоров'я Запорізької області від 17.01.2011 року № 154 ОСОБА_7, 1956р. народження, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в період з 21.11.1994 року по 21.04.2005 року перебувала на діспансерно-динамічному нагляді в КУ-ОКНД : діагнозом: "психічні поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності. Знята диспансерно-динамічного нагляду в зв'язку з відсутністю даних".
Свідоцтво платника ПДВ видане 06.07.2007р. № 10005113, анульоване 30.03.2011 року, Акт про анулювання свідоцтва платника ПДВ від 30.03.2010року.
За висновком фахівця -експерта Міжрегіонального науково-дослідного експертно- консультаційного центру "Експол" ОСОБА_6 з кваліфікацією судового експерта, що має право проведення почеркознавчої та технічної експертизи, складеного 21.02.2011 року № 28/3-11 встановлено наступне: зображення підпису гр.ОСОБА_7 на копії форми №1 не відповідає зображенням підписи на копіях податкових накладних №25/08-000 від 25.08.2009р., № 25/08-0002 від 25.08.2009р.
Розрахунки ТОВ ВКФ "Актеон" з ТОВ ТПП "Промкомплект" здійснені через розрахунковий рахунок. Заборгованість станом на 30.09.2010року відсутня.
ТОВ "Форитех", код ЄДРПОУ 36207512 протягом періоду з липня 2009 року по січень 2010 року, що знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ за фактичною адресою згідно бази даних ДПА України "Пошуково- довідникова система": 49057, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 225. Стан платника 23 "місцезнаходження не встановлено".
За даними податкових накладних ТОВ "Форитех", місцезнаходження платника вказано: 49057, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду,225.
Згідно довідок ВПМ ДПІ у Бабушкінському р-ні М.Дніпропетровська № 1358/77/26-408 від 21.09.09 року та № 531/77/26-408 від 08.04.2010р. фактичне місцезнаходження ТОВ "Форитех" не встановлено.
Директором та головним бухгалтером є ОСОБА_8. Свідоцтво платника ПДВ № НОМЕР_3 видане 16.03.2009р.
За висновком фахівця - експерта Міжрегіонального науково-дослідного експертно-консультаційного центру "Експол" ОСОБА_6 з кваліфікацією судового експерта, що має право проведення почеркознавчої та технічної експертизи. складеного 21.02.2011 року № 28/3-11 встановлено наступне : зображення підпису гр.ОСОБА_8 на копії форми №1 не відповідає зображенням підписів на копіях податкових накладних №29/12-0001 від 29.12.2009р., № 30/09-0002 від 30.09.2009р., №26/08/0001 від 26.08.2009р., №31/08-0002 від 3 1,08.2009р.
Розрахунки ТОВ ВКФ "Актеон" з ТОВ "Форитех" здійснені через розрахунковий рахунок. Заборгованість станом на 30.09.2010 року відсутня.
ТОВ "Глоримет", код ЄДРПОУ 36162828 протягом періоду з серпня 2009 року по січень 2010 року, що знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Днпропетровськ за фактичною адресою згідно бази даних ДПА України "Пошуково- довідникова система": 49057. м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 225. Стан платника 23 "місцезнаходження не встановлено".
За даними податкових накладних ТОВ "Глоримет", місцезнаходження платника вказано: 49057. м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду,225.
Згідно довідок ВПМ ДПІ у Бабушкінському районі М.Дніпропетровська № 1359/77/26-408 від 21.09.2009 року та № 530/77/26-408 від 08.04.2010 року, фактичне місцезнаходження ТОВ "Глоримет" не встановлено.
Директором та головним бухгалтером є ОСОБА_9. Свідоцтво платника ПДВ № НОМЕР_4 видане 16.12.2008р.
За висновком фахівця -експерта Міжрегіонального науково-дослідного експертно-консультаційного центру "Експол" ОСОБА_6 з кваліфікацією судового експерта, що має право проведення почеркознавчої та технічної експертизи, складеного 21.02.2011 року № 28/3-11 встановлено наступне :
Зображення підпису гр.ОСОБА_9 на копії паспорту не відповідає зображенням підписів на копіях податкових накладних №15/08-0001 від 15.08.2009р., № 18/08-0002 від 18.08.2009р., № 19/08-0002, від 19.08.2009р., № 30.10-0002 від 30.10.2009р., № 30.11-0005 від 30.11.2009р., № 06.12-0001 від, 06.12.2009р.
Як вказано акті перевірки зазначені порушення податкового законодавства підтверджені податковими накладними, що підписані невстановленими особами та висновком фахівця Міжрегіонального науково-дослідного експертно-консультаційного центру "Експол" ОСОБА_6 від 21.02.2011 року № 28/3-11.
На підставі викладеного перевіряючі дійшли висновку про безпідставність віднесення позивачем сум за цими операціями до податкового кредиту сум з ПДВ.
Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Згідно з пп. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податкові накладні видаються платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
За приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Згідно з п. 6.2. Наказу Державної податкової адміністрації України № 165 від 30 травня 1997 року, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
У якості підстав, з яких податковий орган дійшов висновків про порушення ТОВ ВКФ "Актеон" вимог податкового законодавства у акті перевірки відповідач зазначає, що інформація отримана із бази даних ДПА України "Пошуково-довідкова система" та висновку фахівця експерта Міжрегіонального науково-дослідного експертно-консультаційного центру "Експол" ОСОБА_6, складеного 21.02.2011 року.
Надаючи оцінку висновку фахівця експерта Міжрегіонального науково-дослідного експертно-консультаційного центру "Експол" ОСОБА_6, складеного 21.02.2011 року, як на беззаперечний доказ допущення порушення податкового законодавства позивачем, суд дійшов наступних висновків.
Даний висновок було складено на підставі відношення ВПМ ДПІ у м. Полтаві експертом Міжрегіонального науково-дослідного експертно-консультаційного центру "Експол" ОСОБА_6, складеного 21.02.2011 року, який має вищу юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів.
Наказом Мін'юсту від 01.06.2009 р. № 965/5, зареєстровано в Мін'юсті 05.06.2009 р. за № 493/16509, було внесено зміни до Наказу № 53/5, яким визначено, зокрема, види висновків, які складаються експертами за результатами проведених експертиз, та було замінено слова "висновки спеціаліста" словами "висновки експертних досліджень".
Таким чином з 22.06.2009 р. (день набрання чинності вищевказаного наказу про внесення змін до Наказу № 53/5) не передбачено чинним законодавством такого виду висновку як "висновок фахівця".
Натомість, зазначеним наказом визначено такі види висновків: 1) "висновок експерта" та 2) "висновок експертного дослідження".
Згідно п. 1.7 Наказу № 53/5 підставою для проведення експертиз є передбачений законом процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), а підставою проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридична або фізична особа) з обов'язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв'язанню, а також об'єктів, що надаються.
Відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Як встановлено судом в ході розгляду справи посадові особи ДПІ у м. Полтаві не мали ні "висновку експерта", ні "висновку експертного дослідження", на підставі яких вони могли б зробити такі висновки.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Крім того, судом враховано, що відношення ВПМ ДВІ у м. Полтаві № 3241/10/26-34 від 21.02.2011 року про проведення почеркознавчого дослідження відносно відповідності підписів посадових осіб ТОВ ТПП "Промкомплект", ТОВ "Форитех" та ТОВ "Глоримет" на копіях податкових накладних, винесено у день складення акту перевірки, на підставі якого винесене спірне податкове повідомлення-рішення.
Одночасно судом встановлено, що на дослідження судовому експерту було надано копії податкових накладних, виписані контрагентами позивача -ТОВ ТПП "Промкомплект", ТОВ "Форитех", ТОВ "Глоримет" та копії форми № 1, що були в наявності у ДПІ у м. Полтаві.
Пунктом 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (Почеркознавча експертиза) встановлено, що головним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису.
Абзацом 14 цього ж пункту визначено, що у виняткових випадках, коли оригінали досліджуваних документів не можуть бути представленими експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями документа, приєднаними до справи у встановленому законом порядку. Про проведення експертизи за такими матеріалами має бути вказано у постанові (ухвалі) про її призначення. Почеркознавчі дослідження за копіями об'єктів дослідження можуть бути проведені лише після вирішення експертами в галузі технічного дослідження документів питання про відсутність монтажу.
Враховуючи вищевикладене, висновок фахівця від 21.02.2011 р. № 28/3-11 не є належним та достовірним доказом про допущене позивачем порушення, а висновки перевірки не могли ґрунтуватися на ньому.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також суд зазначає, що згадане програмне забезпечення не є у розумінні Закону N 996-XIV та Наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005р., зареєстрованого в Мінюсті України за № 925/11205 доказом підтвердження наявності факту порушення вимог податкового законодавства.
На підтвердження взаємовідносин позивача з зазначеними контрагентами перевіряючим були надані видаткові та податкові накладні, копії платіжних доручень на підтвердження здійснення оплати за придбаний товар, всі документи наявні в матеріалах справи.
Також позивачем надані докази використання товару отриманого від ТОВ ТПП "Промкомплект", ТОВ "Форитех" та ТОВ "Глоримет" в своїй господарській діяльності, а саме, договори про надання послуг з переробки сировини, податкові накладні, накладні на послуги по переробці нафто газоконденсатної суміші.
Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.
Приписами п.9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року встановлено, що реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
З урахуванням зокрема тієї обставини, що на момент здійснення господарських операцій, продавці товарів, робіт, послуг знаходилися в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є цілком законним та обґрунтованим.
Подальше ненадання такими підприємствами контрагентами податкової звітності, чи не визнання її податковим органом, як такої, саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Закон України "Про податок на додану вартість" не містить відповідних норм, які б зобов'язували замовника товарів, робіт, послуг слідкувати та контролювати подачу звітності податковим органам з боку виконавця робіт чи постачальника товарів.
З аналізу положення вище зазначених законодавчих та нормативно правових актів вбачається, що покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Приписами ст.ст. 19, 58, 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно з п.1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, платником податку є особа, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Відповідно до п.10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Матеріалами справи встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ ТПП "Промкомплект", ТОВ "Форитех" та ТОВ "Глоримет" відповідають вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", станом на момент спірних правовідносин є платниками ПДВ. Під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилися в ЄДРПОУ, що відповідає вимогам підпункту 7.2.4 п. 12 ст. 1 Закону, де закріплено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про порушення пп. 7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з тих підстав, що контрагенти позивача ухилилися від виконання обов'язків, передбачених вимогами чинного законодавства України, оскільки, несплата податку контрагентами (в тому числі, внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування позивачем податкового кредиту.
Пп. 10.1., 10.2. ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.
При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по роботах, наданих виконавцем, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю, за умови, що такий виконавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Позивач надав контролюючому органу первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ ТПП "Промкомплект", ТОВ "Форитех", ТОВ "Глоримет", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення -придбання на підставі цивільно-правових угод для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку.
Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.
При розгляді справи встановлено, що видані позивачеві контрагентами податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ. На момент видачі податкових накладних поставщики були зареєстровані платниками ПДВ, а отже, мали право їх виписувати. В свою чергу, покупець мав правові підстави включити суму ПДВ по таким податковим накладним в податковий кредит та віднести розходи по господарських операціях до валових витрат.
Господарські операції, які були обумовлені з боку позивача діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані.
Висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю контрагентів, по мотивам неспрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.
Відповідач не спростував доводи позивача, які в свою чергу підтверджені допустимими та достатніми доказами, про реальний характер вчинених правочинів та господарських операцій з контрагентами ТОВ ТПП "Промкомплект", ТОВ "Форитех", ТОВ "Глоримет".
Інкримінування позивачеві вчинення дій без належної обачності і припущення про те, що йому (позивачеві) мало бути відомо про фактичний адміністративно-майновий стан контрагентів, не ґрунтується на чинному законодавстві і є здогадом, який не може бути використано як доказ в справі.
Для віднесення розходів підприємства до валових витрат та відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" не передбачається умова відслідкування та контролю платником ПДВ (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом.
Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.
До того ж, суб'єкт господарювання (добросовісний учасника угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо спали податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.
Посилання відповідача на безтоварність господарських операцій, які не підтвердженні товарно-транспортними накладними, є невмотивованими, оскільки при доведеності реальності вчинених господарських операцій, сам факт ненадання контрагентом, тільки від волевиявлення якого залежить складання товарно-транспортної накладної, позивачеві вказаного виду документа (товарно-транспортної накладної) не може свідчити про безтоварність господарської операції. Порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Той факт, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні (вказаною обставиною відповідач мотивує безтоварність господарських операцій та висновок про недійсність правочинів), в даному випадку не має правового значення, оскільки в судовому засіданні достеменно встановлено, що позивачем оплачувались товари з врахування їх доставки (вказана обставина відповідачем не оспорюється), а тому складання товарно-транспортних накладних (які не були виписані та надані поставщиком, або організацією перевізником) в зазначеному випадку не залежить від волі покупця товару.
Зазначення представником відповідача про відсутність у контрагентів позивача достатніх основних засобів, трудових ресурсів, як на підставу неможливості проведення господарських операцій, в даному конкретному випадку при доведеності фактичного виконання зобов'язань, не має правового значення, оскільки чинне законодавство, що регулює правовідносини в сфері купівлі-продажу, поставок, виконання послуг не містить обмежень щодо виконання зобов'язань за рахунок останнього з залученням інших суб'єктів господарювання.
Відповідач не надав також суду допустимих та достатніх доказів на обґрунтування припущень, викладених в акті перевірки, щодо порушення позивачем податкового законодавства. Стосовно зазначених у висновках акта перевірки порушень вимог п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість", в результаті допущення яких позивачеві донараховано зобов'язання з податку на додану вартість, суд вважає їх невмотивованими та неаргументованими належними доказами. Вказані висновки спростовуються вищенаведеними фактичними даними і не можуть слугувати підставою для нарахування податкових зобов'язань в даному конкретному випадку.
Таким чином, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснених позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність господарських операцій, проведених між позивачем та контрагентами (ТОВ ТПП "Промкомплект", ТОВ "Форитех", ТОВ "Глоримет"), є бездоказовими.
Крім того, є безпідставними застосування до позивача і штрафних (фінансових) санкцій за порушення Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, оскільки відповідно до ч.5 підрозділу 10 Інших перехідних положень, якими визначено, що у зв'язку з набранням чинності цим Кодексом штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введенні в дію.
Відповідачем же були застосовані штрафні санкції на підставі Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р. за період господарської діяльності позивача - 01.04.2009р. по 30.09.2010р., а згідно до вимог ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, тобто до даних правовідносин не могли бути застосовані норми Податкового кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на вищевикладене та враховуючи ту обставину, що інших порушень податкового законодавства відповідачем в ході перевірки не виявлено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення -рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Зважаючи на те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 00512301/0 від 22 березня 2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо Комерційної Фірми "Актеон" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, за участю Прокуратури Полтавської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 00512301/0 від 22 березня 2011 року.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо Комерційної Фірми "Актеон" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 18 липня 2011 року.
Суддя Г.В. Костенко