12 липня 2011 р.м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5019/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - А.О. Чеснокова,
при секретарі - Пшенишному В.С.
за участю:
представника позивача - Прохорової Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
09 червня 2011 р. позивач Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 5813,35 грн..
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме підприємство не виконало нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 1 робочого місця, що має наслідком, відповідно до положень статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", накладення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 5 718,75 грн., та пені в сумі 94,60 грн. у зв'язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що маються докази в матеріалах справи. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що у період з січня по квітень 2010 року він звертався до центру зайнятості з проханням повідомити про перебування на обліку осіб з обмеженими фізичними можливостями. Крім того, у період з травня по грудень 2010 року до Новосанжарського районного центру зайнятості подавались звіти за формою 3-ПН "Звіт про наявність вакансій".
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.
Згідно частин 2, 3 цієї статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.
Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників та направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
Підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою.
У графі 15 Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік (форма № 10-ПІ), наданого відповідачем Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за цей період становила 8 осіб.
На виконання вимог статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем обраховано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 1 особа. Разом із тим, згідно цього ж Звіту, на підприємстві в 2010 році не працював жоден працівник, якому відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.
Судом встановлено, що відповідач у період з січня по квітень 2010 року направляв до Новосанжарського районного центру зайнятості листи з проханням повідомити чи перебувають на обліку особи з обмеженими фізичними можливостями.
У період з травня по грудень 2010 року до центру зайнятості подавались звіти за формою 3-ПН із заповненням графи 15, разом з тим особи з обмеженими фізичними можливостями до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 не направлялись. Даний факт підтверджується листом Новосанжарського районного центру зайнятості від 30 червня 2011 року № 1572 та копіями звітів за формою 3-ПН, наявними в матеріалах справи.
Суд не бере до уваги лист Полтавського обласного центру зайнятості від 07 червня 2011 року № 043-02-2090/0-11, залучений до матеріалів справи представником позивача, згідно якого фізичною особою ОСОБА_4 звіт форми 3-ПН до центру зайнятості подавався лише у травні 2010 року, оскільки листом Новосанжарського районного центру зайнятості від 22 червня 2011 року № 1527 повідомлено про допущення помилки при оформленні вищезазначеного листа Полтавським обласним центром зайнятості .
Відповідно до статті 20 вказаного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. У відповідності до частини 2 статті 20 зазначеного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, поданого до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, підтверджується, що на підприємстві відповідача в 2010 році працювало 8 працівників, фонд оплати праці у вказаному році складав 91 500,00 грн., середньорічна заробітна плата одного штатного працівника складає 91 500,00 грн./8 = 11 437,50 грн.
Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, відповідач до 16 квітня 2011 року (термін сплати встановлено частиною 4 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" до 15 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу) повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі (11437,50 /2) х 1-0 = 5 718,75 грн.
У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій у встановлений строк, позивачем відповідно до частини 2 статті 20 цього ж Закону нараховано пеню у розмірі 94,60 грн.
Загальна сума заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені становить 5 813,35 грн.
Враховуючи часткове виконання відповідачем вимог діючого законодавства, а саме: подання до центру зайнятості звітів форми 3-ПН лише за 8 місяців 2010 року то адміністративно-господарські санкції та пеня до нього мають бути застосовані лише за 4 місяця 2010 року.
За таких обставин розмір адміністративно-господарських санкцій та пені становить (5 813,35 грн. / 12) х 4 = 1 937,78 грн.
Оскільки вказана сума відповідачем в добровільному порядку не сплачена, то вона може бути стягнена в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.
Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
З урахуванням викладеного, виходячи із загальних норм права стосовно відповідальності за встановлення в діях або бездіяльності особи складу правопорушення, елементами якого є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом 4 місяців 2010 року, у зв'язку з чим відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі 1 937,78 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, МФО 331401, р/р НОМЕР_2, філія "Полтавське ГРУ ЗАТ КБ "Приватбанк") на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1 м. Полтава, 36014, р/р 31213230700331 в ГУДК України в Полтавській області, МФО 831019, отримувач - УДК у Новосанжарському районі, код ЄДРПОУ 34698757) адміністративно-господарські санкції та пеню на загальну суму 1 937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) грн. 78 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 18 липня 2011 року.
Суддя А.О. Чеснокова