Справа № 2а/1570/3817/2011
19 серпня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства фірми «Одліс»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, за участю прокуратури Приморського району м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 18.08.2006 року № 0007642301/0 та № 0007632301/0, -
Приватне підприємство фірма «Одліс»(надалі по тексту -Позивач або ПП фірма «Одліс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (надалі по тексту Відповідач або ДПІ у Приморському районі м. Одеси), за участю прокуратури Приморського району м. Одеси в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0007642301/0 від 18.08.2006р. щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 008 527,00 грн. та № 0007632301/0 від 18.08.2006р. щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 577 965,50 грн., посилаючись на прийняття відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень всупереч вимогам діючого законодавства у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаних повідомлень-рішень.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.
Представник відповідача та представник прокуратури Приморського району м. Одеси проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечували в повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях по справі, стверджуючи те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх всіма наявними на час розгляду у сторін доказами, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-XII (в редакції чинній на момент проведення перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Судом встановлено, що з 29.06.2006р. по 26.07.2006р. на підставі направлення від 22.06.2006р. № 000497/466 згідно із п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (в редакції чинній на момент проведення перевірки) посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено комплексну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП фірми «Одліс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 31.03.2006р.
За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт «Про результати виїзної планової перевірки ПП фірми «Одліс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 31.03.2006р.»від 02.08.2006р. № 2706/23-20/30199571 (а.с. 145-165, том ІІ), відповідно до якого відповідачем, зокрема, встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.3.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.4.4 п. 8.4, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (надалі по тексту Закон України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) , в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 133900,0 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму у розмірі 678 837,0 грн., в тому числі по періодах: 1 кв. 2005р. -303600 грн., 1 півріччя 2005 р. -581200 грн., в т. ч. 2 кв. 2005 р. -277600 грн., 3 квартал 2005р. -678500 грн., в тому числі 3 квартал -97300 грн., 1 кв. 2006р. -337 грн.; п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі по тексту - Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р.) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість у сумі 45,00 грн. та занижено податок на додану вартість у розмірі 418674,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.08.2006р. № 0007642301/0 (а.с. 166, том ІІ), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 1008527,00 грн. (за основним платежем -678837,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -329690,00 грн.), № 0007632301/0 (а.с. 167, том ІІ), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 577965,50 грн. (за основним платежем -418764,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -159282,50 грн.).
В акті перевірки, зокрема, зазначено про порушення підприємством п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, внаслідок включення до складу валових витрат сум витрат, які на момент проведення перевірки залишилися непідтвердженими відповідними документами, які б підтверджували їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Крім того, перевіркою встановлено порушення підприємством вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р., у зв'язку з чим відбулося неправильне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Такі висновки пов'язані з обставинами справи, відповідно до яких позивач уклав з суб'єктами господарювання договори на отримання маркетингових послуг, виконання яких засвідчується актами здачі-приймання виконаних послуг.
Заперечуючи проти включення здійснених витрат до складу валових, відповідач вказує, що зі змісту наданих актів здачі-приймання виконаних послуг неможливо вставити зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю позивача.
Суд з даними висновками відповідача погоджується, виходячи з наступного.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР та ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності у податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальних формах (п. 1.32 ст. 1 Закону).
Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно п. 5.11 ст. 5 названого Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Враховуючи зміст наведених правових норм, предметом доказування у даній справі є обставини, які б свідчили про зв'язок витрат позивача з придбання маркетингових послуг з веденням його господарської діяльності, що є необхідною ознакою валових витрат згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР та належною підставою для віднесення сум податку, сплаченого у ціні придбаних послуг, до складу податкового кредиту підприємства згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р.
Як зазначено в підпункті «А»п. 3.1.2 акту перевірки ПП фірмою «Одліс»в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР віднесено до складу валових витрат витрати в розмірі 1 364 517,00 грн. (у т. ч. ПДВ -243 210,00 грн.) на маркетингові (консультативні) послуги, послуги по проведенню тендера, які не пов'язані з веденням власної господарської діяльності підприємства, тобто позивачем не надано документальні докази, які б доводили зв'язок досліджень з господарською діяльністю позивача, тобто не надано письмовий документ, який би свідчив про те, що виконавець в процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результати, які замовник може використати в діяльності, що приносить доход.
Так, проведеною відповідачем перевіркою встановлено, що ПП фірмою «Одліс»були укладені договори з підприємствами на виконання послуг предметом яких були маркетингові дослідження виробників меблі для ресторану та готелю, виробників кухонного обладнання для ресторану, виробників дитячих розважальних комплексів для готелю, виробників санітарно-технічного обладнання для готелю, виробників рекламних буклетів для готелю, маркетингові дослідження ринка будівельних матеріалів для фасадних робіт адміністративно-готельного комплексу, його внутрішніх робіт, підбор персоналу для адміністративно-готельного комплексу, розшук підприємств, діяльність яких - дизайнерські проекти для готелю та ресторану, охорона об'єктів, а також підприємств, які можуть надати допомогу з отриманні дозволу для адміністративно-готельного комплексу; дослідження ринка підприємств для підготовки висновку по робочому проекту та підприємств, які займаються благоустроєм придомової території, проведення тендера по всім вище переліченим підприємствам, маркетингові дослідження по комерційним операціям, консультації по питанням ціноутворення.
При цьому відповідачем в акті зазначено, що згідно п.п. 1.1 Договору про дольове інвестування в будівництво адміністративно - готельного комплексу, укладеному ПП «Одліс»з дольовими інвесторами - суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами з метою подальшого придбання у власність частки в адміністративно-готельному комплексі, передбачено, що "... Дольовий інвестор бере на себе зобов'язання по частковому фінансуванню будівництва адміністративно - готельного комплексу", що свідчить про те, що грошові кошти інвесторів у вигляді цільового фінансування сплачуються за роботи по будівництву адміністративно - готельного комплексу.
Також відповідач вказує про те, що вказані послуги пов'язані з фінансово-господарською діяльністю готелю, номінальними власниками якого є інвестори.
Так судом зокрема вставлено, що ПП фірмою «Одліс»укладало договори з такими підприємствами, а саме з:
ТОВ «Макропласт-Т»: договір № 06/06-05 від 06.06.2005р., акт виконаних робіт № б/н від 25.07.2005р. на суму 62500 грн. ( ПДВ - 12500 грн.) - пошук підприємств, які спеціалізуються на наданні допомоги в отриманні документів дозволів, необхідних для адміністративно-готельного комплексу; договір № 10/06-05 від 10.06.2005р., акт виконаних робіт № б/н від 28.07.2005р. на суму 62500,0 грн. ( ПДВ - 12500 грн.) - пошук підприємств, які спеціалізуються на підборі персоналу для адміністративно-готельного комплексу; договір № 10/06-05 від 10.06.2005р., акт виконаних робіт № б/н від 29.07.2005р. на суму 45000,0 грн. (ПДВ - 9000 грн.) - проведення тендера серед виявлених контрагентів - підприємств, які спеціалізуються на підборі персоналу для адміністративно-готельного комплексу. Загальна сума у розмірі 170 000,0 включена, до складу валових витрат в 3 кв. 2005р.;
ТОВ «Кіод»: договір № 13/02-04 від 30.11.2004р., акт виконаних робіт № 1 від 30.11.2004р. на суму 85000 грн. (ПДВ - 17000 грн.) - підготовка та узгодження акта державної технічної комісії о прийнятті закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію житлового будинку; договір № 20/10-04 від 20.10.2004р., акт виконаних робіт № 1 від З і. 12.2004р. на суму 13583 грн. (ПДВ-2717 грн.); договір № 13/02-04 від 30.11.2004р., акт виконаних робіт № 2 від 21.03.2005р. на суму 78333 грн. (ПДВ - 15667 грн.) - підготовка проекту розпорядження Київської райадміністрації Одесміськвиконкому та юридичне супроводження його узгодження; договір № 4/05-05 від 04.05.2005р., акт виконаних робіт № б/н від 06.06.2005р. на суму 1000 грн. (ПДВ -200 грн.) - консультаційні послуги по комерційним питанням діяльності підприємства; договір № 4/05-05 від 04.05.2005р., акт виконаних робіт № б/н від 01,08.2005р. на суму 1833 грн. ( ПДВ - 367 грн.) - маркетингові дослідження серед підприємств, які спеціалізуються на надання юридичної допомоги, яка необхідна для отримання сертифікату на готельні послуги; договір № 4/05-05 від 04.05.2005р., акт виконаних робіт № б/н від 04.07.2005р. на суму 833 грн. (ПДВ -167 грн.) - консультації по питанням ціноутворення; договір № 4/05-05 від 04.05.2005р., акт виконаних робіт № б/н від 13.03.2006р. на суму 1350 грн. (ПДВ - 270 грн.) - консультаційні послуги. Всього послуг на суму - 181100,0 грн.;
СПД ОСОБА_1: договір № 29/10-04 від 29.10.2004р., акт виконаних робіт № б/н від 29.11.2004р. на суму 30050 грн. (без ПДВ) - дослідження ринку підприємств, які спеціалізуються на підготовці висновків по робочому проекту. Загальна сума у розмірі 30050,0 грн. включена до складу валових витрат в І кв. 2005р.
СПД ОСОБА_2: договір № 01/11-04 від 29.10.2004р., акт виконаних робіт № б/н від 30.11.2004р. на суму 43950 грн. (без ПДВ) - дослідження ринку підприємств, які займаються благоустроєм при домових територій. Загальна сума у розмірі 43950,0 грн. включена до складу валових витрат в Ікв.2005р.;
СПД ОСОБА_3: договір № 11/05-05 від 11.05.2005р., акт виконаних робіт № б/н від 11.05.2005р. на суму 96000 грн. (без ПДВ) - дослідження ринку підприємств, які займаються виробництвом рекламних буклетів та логотипів для адміністративно-готельного комплексу; договір № 11/04-05 від 11.04.2005р., акт виконаних робіт № б/н від 15.06.2005р. на суму 114000 грн. (без ПДВ ) - дослідження ринку підприємств, які займаються поставками сан технічного обладнання для адміністративно-готельного комплексу; договір № 11/04-05 від 11.04.2005р., акт виконаних робіт № б/н від 18.06.2005р. на суму 77000 грн. (без ПДВ ) - дослідження ринку підприємств, які займаються поставками сан технічного обладнання для адміністративно-готельного комплексу; договір № 12/04-05 від 23.04.2005р., акт виконаних робіт № б/н від 27.06.2005р. на суму 126000 грн. ( без ПДВ ) - маркетингове дослідження ринка підприємств, які спеціалізуються на охороні об'єктів. Загальна сума у розмірі 413000,0 включена до складу валових витрат в 2 кв.2005р.;
ТОВ «Соренто-Буд»: договір № 01/02-05 від 01.02.2005р., акт виконаних робіт від червня 2005 р. на суму 83333,0 грн. (ПДВ - 16667,0грн.) - розробка дизайну готелю та ресторану; договір № 02/02-05 від 02.02.2005р., акт виконаних робіт від червня 2005 р. на суму 50000,0грн. (ПДВ - 10000,0грн.) - маркетингові дослідження виробників промислового кухонного обладнання для ресторанів, проведення тендера серед підприємств; договір № 04/02-05 від 04,02.2005р., акт виконаних робіт від червня 2005 р. на суму 41667,0грн. (ПДВ - 8333,0грн.) - маркетингові дослідження виробників меблі для ресторанів та готелів; договір № 09/02-05 від 09.02.2005р., акт виконаних робіт від червня 2005 р. на суму 26917,0грн. (ПДВ - 5383,0грн.) - маркетингові дослідження ринку будівельних матеріалів для зовнішніх робіт; договір № 28/02-05 від 28.02.2005р., акт виконаних робіт від червня 2005 р. на суму 37500,0 грн. (ПДВ - 7500,0грн.) - маркетингові дослідження по проведенню тендера серед будівельних підприємств по обробці фасаду готелю та ресторану; договір № 03/03-05 від 03.03.2005р., акт виконаних робіт від" червня 2005 р. на суму 150000,0грн. (ПДВ -30000,0грн.) - маркетингові дослідження виробників дитячих розважальних комплексів; договір № 09/03-05 від 09.03.2005р., акт виконаних робіт від червня 2005 р. на суму 124500,0грн. (ПДВ-24900,0грн.) - маркетингові дослідження по проведенню тендера по внутрішня відділка готелю та ресторану; - договір № 11/03-05 від 11.03.2005р., акт виконаних робіт від червня 2005 р. на суму 12500,0грн. (ПДВ - 2500,0грн.) - маркетингові дослідження комерційним операціям. Загальна сума у розмірі 526417,0 (ПДВ -105283 грн.) включена до складу валових витрат в 2 кв. 2005р.
Позивачем суду не надано документальних доказів, які б свідчили про зв'язок витрат позивача з придбання маркетингових (консультативних) послуг, послуг по проведенню тендера згідно вищезазначених договорів (дослідження підприємств які можуть надати допомогу в отриманні дозволу для адміністративно - готельного комплексу, виробників рекламних буклетів для готелю, підбор персоналу для адміністративно-готельного комплексу, виробників меблі для ресторану та готелю, виробників кухонного обладнання для ресторану, виробників дитячих розважальних комплексів для готелю, виробників санітарно - технічного обладнання для готелю, маркетингові дослідження ринка будівельних матеріалів для фасадних робіт адміністративно-готельного комплексу, розшук підприємств, діяльність яких дизайнерські проекти для готелю та ресторану, охорона об'єктів, а також дослідження ринка підприємств для підготовки висновку по робочому проекту та підприємств, які займаються благоустроєм придомової території, проведення тендера по всім підприємствам, маркетингові дослідження по комерційним операціям, консультації по питанням ціноутворення) з веденням його господарської діяльності, тобто письмових доказів, які б свідчили про те, що виконавець у процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результати, котрі замовник може використати в діяльності, що приносить дохід, на загальну суму 1 364 517,0грн., що є необхідною ознакою валових витрат згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР та належною підставою для віднесення сум податку, сплаченого у ціні придбаних послуг, до складу податкового кредиту підприємства згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р.
За таких обставин, суд вважає, що висновок відповідача, викладений в підпункті «А»п. 1.32 акту перевірки від 02.08.2006р. про завищення позивачем валових витрат на суму 1 364 517,00 грн. є правомірним та обґрунтованим.
Крім того, в підпункті «Б»п. 3.1.2 акту перевірки відповідачем встановлено, що в порушення п. 5.1. ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР позивач неправомірно відніс до складу валових витрат витрати на оплату послуг ПП «Бізнес-Механіка»ПП «Мегатекс Плюс», ТОВ «Соренто-Буд»за договорами про виконання контролю над виконанням дольовими інвесторами договорів дольового інвестування в будівництво. При цьому відповідач вказує, що такі витрати не є компенсацією вартості придбаних послуг, які в подальшому будуть використані в його господарській діяльності, а є коштами цільового призначення - цільового фінансування інвесторів будування квартир та адміністративного комплексу (стор. 23 акту перевірки).
Згідно Договору про дольове інвестування в будівництво житлового будинку, укладених ПП «Одліс»з дольовими інвесторами - фізичними особами з метою подальшого придбання у власність квартири за адресою Фонтанська дорога 123, передбачено:
п.п. 3.2.1. - «Дольовий інвестор зобов'язується своєчасно вносити інвестицію в будування, передбачену даним Договором»;
п. 2.1. - «при несвоєчасної стати долі інвестування, вартість простроченої частки буде розраховуватися з урахуванням інфляції»;
п.5.3 - «при несвоєчасної сплаті Дольовим інвестором своєї частки інвестування, при простроченні більш як на один місяць, ПП «Одліс»має право розторгнути Договір…»;
п.п.3.1.1 - «фірма зобов'язується використати надходження від дольового інвестора по цільовому призначенню».
Відповідно Договору про дольове інвестування в будівництво адміністративно-готельного комплексу, укладеному ПП «Одліс»з дольовими інвесторами - суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами з метою подальшого придбання у власність частки в адміністративно-готельному комплексі, пропорційно внесеним грошовим коштам, за адресою - Фонтанська дорога, 123 передбачено:
п.п.2.2.1 - «Дольовий інвестор зобов'язується своєчасно вносити інвестицію в будування, передбачену даним Договором»;
п.4.3. - «при несвоєчасної сплати долі інвестування чи простроченої стати Дольовій інвестор сплачує ПП «Одліс»пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка належить до сплати за кожен день такої простроченої заборгованості».
Судом встановлено, що позивачем уклало Договори з підприємствами ПП «Бізнес- Механіка», ТОВ «Соренто-Буд» та ПП «Мегатекс Плюс», де предметом договору, згідно з п.п. 1.1 є - контроль над виконанням Дольовими інвесторами Договорів дольового інвестування в будівництво», а саме:
ПП «Бізнес-Механіка»: договір № 0037-2004-РУ від 05.05.2004р., акт виконаних робіт № 929 від 30.12.2004р. на суму 521240 грн. (ПДВ - 104288 грн.); договір № 0039-2004-РУ від 05.05.2004р., акт виконаних робіт № 930 від 31.12.2004р. на суму 308011 грн. (ПДВ - 61602 грн.). Загальна сума у розмірі 829251,0 грн. віднесена до складу валових витрат ПП «Одліс»в 1кв.2005р.;
ПП «Мегатекс Плюс»: договір № 01/04-05/064 від 01.04.2005р., акт виконаних робіт № б/н від 04.07.2005р. на суму 155681,0 грн. (ПДВ-31136 грн.). Загальна сума у розмірі 155681,0 грн. включена до складу валових витрат ПП «Одліс»в 3 кв.2005р.;
ТОВ «Соренто-Буд»: договір № 01/12-04 від 01.12.2004р., акт виконаний робіт від 28.03.05р. на суму 230919,0грн. ( ПДВ - 46184грн.).Загальна сума у розмірі 230919,00 грн. включена до складу валових витрат ПП «Одліс»в 3 кв.2005р.
Судом встановлено, що підприємством не застосувались до інвесторів вимоги п.п. 2.1, 5.3 Договору на інвестування житлового будинку, а саме: не нараховувалась пеня за прострочення платежів, відсутні розторгнення договорів з причин несвоєчасного внесення коштів, судові позови до інвесторів. Щодо п. 4.3 Договору на інвестування готелю, то суд зазначає, що в зазначеному договорі сума інвестиції зовсім не визначалася (тобто у інвестора не можливе виникнення заборгованості, а право власності на частку визначається виходячи з фактичної внесеної частки - п. 1.1, п. 1.3 Договору), сплата інвестицій здійснювалася інвесторами самостійно.
Таким чином на підставі вищевикладеного, суд вважає, що висновок відповідача, викладений в акті перевірки про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат витрат по придбанню послуг з контролю за надходженням інвестицій в будування на загальну суму 1 215 851 грн., які не є компенсацією вартості придбаних послуг, які у подальшому будуть використані у його господарській діяльності, а є коштами цільового призначення - цільового фінансування інвесторів в будування квартир та адміністративно - готельного комплексу є правомірним та цілком обґрунтованим.
Щодо встановлених проведеною відповідачем перевіркою порушень п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.4.4 п. 8.4, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем доказів в обґрунтування відсутності вказаних порушень не надано, тому суд вважає цілком правомірним нарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 553,50 грн. (30% від 1845,00 грн.) та штрафні санкції в розмірі 276,74 грн. за порушення п.п. 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», 6720,00 грн. (30% від 22 400,00 грн.) та штрафні санкції в розмірі 3360,00 грн., за порушення п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», 330,00 грн. (30% від 1100,00 грн.) та штрафні санкції в розмірі 165,00 грн. за порушення п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Щодо порушень позивачем, на думку відповідача, вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
На підставі вищезазначеного, право на податковий кредит по податку на додану вартість у позивача виникає з дати видачі йому податкових накладних контрагентами.
Згідно п.п. 7.4.4 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Таким чином, з урахуванням вищевикладених обставин щодо неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат витрати на загальну суму 2 580 368,00 грн. на оплату наданих позивачу маркетингових та інших послуг, оскільки позивачем не доведено обставини, які б свідчили про зв'язок зазначених витрат позивача з веденням його господарської діяльності, що є необхідною ознакою валових витрат згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР та належною підставою для віднесення сум податку, сплаченого у ціні придбаних послуг, до складу податкового кредиту підприємства згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р., суд вважає, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 418 674, 00 грн., сплачену позивачем у складі наданих послуг.
Також суд критично відноситься до того, що позивачем на вимогу суду не надано економічного обґрунтування доцільності та ефективності проведення маркетингових досліджень, яке б підтвердило позицію позивача.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач суб'єкт владних повноважень - ДПІ у Приморському районі м. Одеси довів суду та підтвердив належними доказами правомірність винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень -рішень, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог ПП фірми «Одліс».
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваних позивачем податкових-повідомлень рішень діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, а тому позовні вимоги про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства фірми «Одліс»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, за участю прокуратури Приморського району м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 18.08.2006 року № 0007642301/0 та № 0007632301/0, - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 23 серпня 2011 року.
Суддя С.О. Cтефанов