Справа № 2а/1570/1415/2011
08 серпня 2011 року м.Одеса
12год.31хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
При секретарі - Жаворонковій М.О.
За участю сторін:
Від позивача: Бучацький І.А. -директор.
Від відповідача: ОСОБА_2 -за довіреністю від 04.03.2009р. №1604/18/10-006.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ТОВ «Біапромбуд»до Березівської МДПІ Одеської області (Іванівський відділ) про скасування податкових повідомлень-рішень,-
До суду надійшла адміністративна позовна заява ТОВ «Біапромбуд», в якій позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Березівської МДПІ Одеської області (Іванівський відділ) №0000372356/0 від 22.09.2010р., №0000372356/1 від 18.10.2010р. та №0000372356/2 від 22.12.2010р., якими позивачу донараховано ПДВ в сумі 362512,90грн., у т.ч. 264912грн. за основним платежем та 97600,90грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в його діях порушень п.п.7.4.5. п.7.4., п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", посилаючись на реальність господарських операцій з ПП «Рейсмет-ЮГ», які підтверджені відповідними податковими накладними та іншими первинними документами, а отже правомірність включення до податкового кредиту за квітень-липень 2010р. суми ПДВ, визначеної в отриманих від ПП «Рейсмет-ЮГ»податкових накладних. Нормами чинного законодавства не передбачено вимог щодо чисельності працівників підприємства, яке є контрагентом у правовідносинах з реалізації товарів (робіт, послуг), не вимагається наявність у підприємства певних основних засобів для вчинення відповідних правочинів. Висновки про нікчемність угод, укладених між ПП «Рейсмет-Юг»та TOB «Біапромбуд», є лише безпідставними припущеннями податкового органу, не ґрунтуються на нормах закону.
Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на порушення позивачем п.п.7.4.5. п.7.4., п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", положень Цивільного кодексу України. В підтвердження зазначеного відповідач наголошує на безтоварності операцій між ПП «Рейсмет- Юг»та TOB «Біапромбуд», невиконанні контрагентом податкових зобов'язань за цими операціями. У ПП «Рейсмет - Юг»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності.
В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені правові позиції.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 17.09.2010р. посадовими особами Березовської МДПІ згідно із ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»проведена позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Біапромбуд»вимог податкового законодавства з податку на додану вартість у взаємовідносинах з ПП «Рейсмет-ЮГ»за період з 01.04.2010р. по 31.07.2010р.
За результатами вказаної перевірки TOB «Біапромбуд»відповідачем складений акт №109/23-3/353544272 від 17.09.2010р. «Про результати невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Біапромбуд», код 35344272, з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентом ПП «Рейсмет-Юг», код 35279722, в квітні, травні, червні, липні 2010р. по формуванню податкового кредиту».
В акті перевірки зазначено, що TOB «Біапромбуд»порушено п.п.7.4.5. п.7.4., п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України №168/97 від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано ПДВ всього у сумі 264912грн., у тому числі за квітень 2010р. в сумі115тис.грн., за травень 2010 року в сумі 12,5тис.грн., за червень 2010р. в сумі 76,2тис.грн., за липень 2010р. в сумі 61,2тис.грн.
На підставі зазначеного акту перевірки №109/23-3/353544272 від 17.09.2010р. Березівською МДПІ (Іванівський відділ) прийняте податкове повідомлення-рішення №0000372356/0, від 22.09.2010р., яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 362512,9грн., з яких 264912грн. -за основним платежем та 97600,9грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку з порушенням позивачем п.п.7.4.5. п.7.4., п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Березівською МДПІ, ДПА в Одеській області та ДПА України. У зв'язку із застосуванням процедури адміністративного оскарження Березівської МДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000372356/1 від 18.10.2010р. та №0000372356/2 від 22.12.2010р. про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 362512,9грн.
Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Біапромбуд»оскаржило їх в судовому порядку, вимагаючи їх скасування.
Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими з огляду наступного.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування податку на додану вартість у сумі 264912грн. за виписаними ПП «Рейсмет-Юг»податковими накладними зазначено, що позивачем до податкового кредиту включені суми податку по взаємовідносинам з ПП «Рейсмет-Юг», у якого в свою чергу відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, необхідна кількість технічного персоналу, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, у зв'язку з чим згідно з частинами 1, 5 ст.203, пунктами 1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України ним здійснено нікчемний правочин по формуванню податкового кредиту у відповідних податкових періодах: квітень, травень, червень, липень 2010р. на підставі чого, відповідачем зроблено висновок, що всі правочини ТОВ «Біапромбуд»з ПП «Рейсмет-ЮГ»згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України є нікчемними.
В акті перевірки №109/23-3/353544272 від 17.09.2010р. зазначено, що вказані вище обставини були встановлені на підставі довідки Роздільнянської МДПІ від 29.07.2010р. №1288/15-02/35279722 «Про неможливість проведення перевірки ПП „Рейсмет-ЮГ" (ЄДРПОУ 35279722) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податковий кредит в квітні, травні, червні 2010 року». Вказаною довідкою встановлено, що на ПП «Рейсмет-ЮГ»відсутні необхідні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. З урахуванням вказаного зроблено висновок, що враховуючи те, що у ПП «Рейсмет - ЮГ»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, необхідна кількість технічного персоналу, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, то згідно з ч.ч. 1, 5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами, яким було сформовано податковий кредит у відповідних податкових періодах квітень, травень, червень 2010р. мають ознаки нікчемності. Крім того, встановлено, що декларації з ПДВ ПП «Рейсмет-Юг»за квітень та травень 2010 року не визнана податковою звітністю; декларація з ПДВ за червень 2010 року відсутня; декларації з податку на прибуток за 2009 рік та за перший квартал 2010 року не надані.
Судом встановлено, що TOB «Біапромбуд»в деклараціях з ПДВ за квітень, травень, червень, липень 2010 року задекларовано суми податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від ПП «Рейсмет-Юг»всього на загальну суму 264912 грн.
В підтвердження товарності операцій між ТОВ «Біапромбуд»та ПП «Рейсмет-ЮГ», позивач надав суду копії податкових накладних, виписаних ПП «Рейсмет-ЮГ»у спірний період, копії видаткових накладних, та копії платіжний доручень про сплату коштів на рахунок ПП «Рейсмет-ЮГ». При проведенні перевірки відповідачем використані та досліджені податкові накладні №160403 від 16.04.2010р. на суму 572497,04грн., у т.ч. ПДВ 95416,17грн.; №020401 від 02.04.2010р. на суму 118244,40грн., у т.ч. ПДВ 19707,40грн.; №040502, №040505 від 04.05.2010р. на загальну суму 74946,36грн., у т.ч. ПДВ 12491,06грн.; №040608 від 04.06.2010р. на суму 99318,0грн., у т.ч. ПДВ 16553грн.; №100612 від 10 червня 2010року на суму 5566,80грн. у т.ч. ПДВ 927,80 грн.; №110607 від 11 червня 2010 року на суму 6013,34 грн. у т.ч. ПДВ 1002,22 грн.; №150607 від 15 червня 2010 року на суму 15400,68 грн. у т.ч. ПДВ 2566,78 грн.; №180610 від 18 червня 2010 року на суму 9879,00 грн. у т.ч. ПДВ 1646,50 грн.; №180611 від 18 червня 2010 року на суму 8976,60 грн. у т.ч. ПДВ 1496,10 грн.; №180612 від 18 червня 2010 року на суму 10044,30 грн. у т.ч. ПДВ 1674,05 грн.; №180614 від 18 червня 2010 року на суму 280462,88 грн. у т.ч. ПДВ 46743,81 грн.; №180613 від 18 червня 2010 року на суму 18762,12 грн. у т.ч. ПДВ 3127,02 грн.; №210615 від 21 червня 2010 року на суму 3004,56 грн. у т.ч. ПДВ 500,76 грн.; №010714 від 01 липня 2010 року на суму 69600,00 грн. у т.ч. ПДВ 11600,00 грн.; №020711 від 02 липня 2010 року на суму 144006,24грн. у т.ч. ПДВ 24001,04 грн.; №020712 від 02 липня 2010 року на суму 96000,02 грн. у т.ч. ПДВ 16000,00 грн.; №020710 від 02 липня 2010 року на суму 28421,78 грн. у т.ч. ПДВ 4736,96 грн.
Також ДПІ досліджувались та залучені поряд з податковими накладними видаткові накладні за переліком, наведеним на сторінці 3 акту перевірки, з яких вбачається, що поставка товару в різноманітному асортименті мала відбутися без попереднього замовлення та за відсутності оформлених відповідно до положень п.1 ч.1 ст.208 ЦК України, ч.7 ст.179 ГК України господарських договорів (правочинів).
Також надавши платіжні доручення про перерахування грошових коштів ПП «Рейсмет-ЮГ», позивач, незважаючи на вимогу суду, не надав копії рахунків, вказаних як підстава платежу. Вказане не дає змоги зробити висновок про наявність взаємозв'язку між господарськими операціями, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит у спірний період, та проведеною оплатою на рахунок ПП «Рейсмет-ЮГ».
Згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пп.7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
ТОВ «Біапромбуд»включено до складку податкового кредиту суму ПДВ за виписаними ПП «Рейсмет-ЮГ»податковими, за відсутністю підтвердження подальшого зв'язку придбання товарів із здійсненням власної господарської діяльності. Будь-яких доказів використання отриманих ТОВ «Біапромбуд»товарів у своїй господарській діяльності суду не надано. Не підтверджено також і оприбуткування придбаних товарів в бухгалтерському обліку позивача.
Відповідно до ст.3 ГК України господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.
Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність -це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.
Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним..
Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.
У відповідності до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів -це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. Не належать до поставки операції передачі товарів в межах цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.
Дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів», при цьому доказів фактичного отримання придбаних товарів позивачем суду не надано.
Так, в наявних у матеріалах справи копіях видаткових накладних не зазначено осіб, які одержали товар, та реквізити довіреностей, виданих одержувачем, ТОВ «Біапромбуд», на отримання цими особами товарно-матеріальних цінностей. Такі довіреності також не представлені суду.
Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Під час проведення перевірки та розгляду справи в суді позивачем не надано доказів руху активів у процесі здійснення господарських операцій. Не спростовані твердження відповідача щодо відсутності можливостей у ПП «Рейсмет-ЮГ»для вчинення господарських операцій, за якими виписані податкові накладні, надані позивачем.
Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Однак позивач не обґрунтовує та не надає доказів того, за якою датою у нього виникло право на податковий кредит та по якій даті він його задекларував -по даті списання коштів з банківського рахунку або по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товарів. Зокрема, в позовній заяві відповідна обставина визначена позивачем альтернативно (сторінка 4 позовної заяви), та в процесі розгляду справи додаткових пояснень та доказів не надано.
На думку суду відсутність рахунків, які є документами первинного бухгалтерського обліку (розрахунковим документом) позбавляє позивача права віднести витрати по оплаті товарів, на одержанні яких від ПП «Рейсмет-ЮГ»наголошується, до складу валових витрат. Суд приймає до уваги, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень Березівська МДПІ спиралась на обґрунтовані висновки акту перевірки від 17.09.2010р., підставність яких при оскарженні в судовому порядку позивачем не спростована.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Біапромбуд»задоволенню не підлягають у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ТОВ «Біапромбуд» до Березівської МДПІ Одеської області (Іванівський відділ) про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку передбаченому ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або в порядку ч.3 ст.254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 15.08.2011р.
Суддя /підпис/ М.М. Аракелян
15 серпня 2011 року