Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв.
11.08.2011 р. Справа № 2а-3651/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. за участю секретаря судового засідання Салової І.О. розглянувши адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, (АДРЕСА_1)
ОСОБА_2, (АДРЕСА_1)
доМиколаївського міського управління УМВС України у Миколаївській області, (вул. Декабристів, 5,Миколаїв,54000) Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, (вул. Декабристів, 8,Миколаїв,54000)
треті особиВиконком Миколаївської міської ради, (вул. Адміральська, 20,Миколаїв,54027)
ОСОБА_3, (АДРЕСА_2) ОСОБА_4, (АДРЕСА_2) ОСОБА_5, (АДРЕСА_2)
провизнати неправомірною відмову у реєстрації за місцем проживання та зобов'язання провести реєстрацію за місцем проживання позивачів,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Миколаївського міського управління УМВС України в Миколаївській області (відповідач 1) та Центрального районного відділу ММУ УМВС в Миколаївській області (відповідач 2) про визнанні неправомірною відмови в реєстрації за місцем постійного проживання та зобов'язання провести реєстрацію позивачів за адресою: АДРЕСА_1.
На обґрунтування вимог позивачі зазначили, що рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 17.12.2010 за №1515 ОСОБА_1 та членам його сімї (ОСОБА_2.(дружина), ОСОБА_3.(син), ОСОБА_4.(дочка), ОСОБА_5.(невістка), ОСОБА_6.(внук), ОСОБА_7.(внук)) в якості покращення житлових умов надана квартира НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. 18.12.2010 на вказане житлове приміщення виданий ордер №316 с.009037.
28.12.2010 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з заявою про реєстрацію місця свого проживання, проте відповідачем 2 було відмовлено в реєстрації, оскільки інші члени сімї ОСОБА_1 виявили бажання проживати в за попереднім місцем мешкання в приватизованій квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2. Вважаючи відмову відповідача 2 безпідставною, позивачі просили про задоволення позову.
Відповідачі позов не визнали, вказуючи на відсутність у позивачів права на реєстрацію в наданій для проживання квартирі в зв'язку з небажанням інших зазначених в ордері осіб зареєструватися за адресою: АДРЕСА_1.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обгрнутованість заявлених вимог, виходячи з наступного.
При розгляді справи встановлено, що рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 17.12.2010 за №1515 ОСОБА_1 та членам його сімї (ОСОБА_2.(дружина), ОСОБА_3.(син), ОСОБА_4.(дочка), ОСОБА_5.(невістка), ОСОБА_6.(внук), ОСОБА_7.(внук)) в якості покращення житлових умов надана двохкімнатна квартира НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Пунктом 3 даного рішення зазначено Центральному районному відділу ММУ УМВС України в Миколаївській області здійснити реєстрацію громадян на підставі ордеру. 18.12.2010 на вказане житлове приміщення виданий ордер №316 с.009037.
28.12.2010 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з заявою про реєстрацію за місцем свого проживання (АДРЕСА_1), проте відповідачем 2 було відмовлено в реєстрації, оскільки інші члени сімї ОСОБА_1 виявили бажання проживати за попереднім місцем мешкання в приватизованій квартирі НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2(свідоцтво про право власності від 03.11.2000 на квартиру АДРЕСА_2).
Відповідно до ст. 58 Житлового кодексу УРСР, ордер - є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення. Підставою для видачі ордеру є рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчого комітету районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.
Крім того, питання реєстрації громадян за місцем проживання регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Тимчасовим порядком реєстрації фізичних осіб за місцем проживання затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. N35.
Так, ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»встановлено перелік документів необхідні для реєстрації особи за місцем проживання (письмова заява про реєстрацію, паспорт, квитанцію про сплату державного мита, талон зняття з реєстрації). Вимоги цієї статті позивачами виконані в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
З матеріалів справи вбачається, що громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_7, починаючи з грудня 2010 року постійно на законних підставах проживають в АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 17 Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, у реєстрації фізичної особи за обраним місцем проживання може бути відмовлено тільки у випадках передбачених діючим законодавством України.
Підстав, передбачених чинним законодавством, для відмови в реєстрації позивачів, яким компетентним органом в якості покращення житлових умов надана двохкімнатна квартира, в судовому засіданні не встановлено.
Посилання відповідачів на п.72 Постанови Ради Міністрів УРСР і Української Ради професійних спілок від 11.12.1984 №470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Україниській РСР», із тексту якого слідує, що «при вселені в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності -відповідному підприємству, установі, організації; одночасно подаються паспорти усіх членів сімї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання», - не має правового значення, оскільки вказані приписи стосуються випадку, коли особа, якій надано приміщення в якості поліпшення житлових умов, та члени її сімї проживають в житловому приміщенні державного, відомчого або громадського житлового фонду, а не в приміщенні, яке належить їм на праві приватної власності, що має місце в даному випадку.
Таким чином, відповідачі, які є суб'єктами владних повноважень, в правовідношенях, що були предметом судового дослідження, діяли не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії.
Вищенаведене є підставою для задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,
Позов задовольнити.
Визнати неправомірною відмову у реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов'язати Центральний районний відділ Миколаївського міського управління УМВС України в Миколаївській області провести реєстрацію ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 копійок.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя І. В. Желєзний