Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв.
21.07.2011 р. Справа № 2а-2972/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О. за участю секретаря судового засідання Миндрул Л.В., пр. позивача ОСОБА_1 дов. від 05.04.2011р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомОСОБА_2, АДРЕСА_1,Миколаїв,54056
доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028
проскасування податкового повідомлення-рішення №0001971701/0 від 29.12.2010 р.,
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001971701/0 від 29.12.2010 р.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню, оскільки позивач податковий кредит сформував на підставі належним чином оформлених податкових накладних, акту виконаних робіт. Той факт, що щебінь дійсно придбавався та угода була товарною підтверджується тим, що придбаний у ВАТ «Подстепстрой»товар в подальшому проданий ТОВ «Пионер новейших технологий», що підтверджується договором, товарною накладною, податковою накладною та банківською випискою. Щебінь поставлявся ТОВ «Пионер новейших технологий»перевізником ВАТ «Укртранс», що підтверджується товарно-транспортними накладними, актом виконаних робіт, банківською випискою.
Відповідач в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав заперечення проти позову, в яких просить відмовити в позові, оскільки відповідно до п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит визначається , в зв'язку з придбанням або виготовленням товару та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а в ході перевірки встановлено відсутність договору на надання послуг № 12 від 10.07.2008 р., відсутні товарно-транспортні накладні до податкової накладної № 2753 від 26.08.2008 р., неналежним чином оформлені товарно-транспортні накладні № 2526 від 31.07.2008 р., невідповідність фактичних умов відгрузки, умовам відгрузки вказаної в договорі між постачальником ВАТ «Подстепстрой»та покупцем ОСОБА_2
У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку:
Актом перевірки від 09.12.2010 р. № 9376/17-100- НОМЕР_1 встановлено порушення позивачем п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за ІІІ кв. 2008 р. на загальну суму 1967 грн. В акті перевірки зазначено, що фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 в ІІІ кв. 2008 р. включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, одержаними від ВАТ «АК «Укртранс»за надані послуги перевезень вантажів № 12 від 10.07.2008 р. на суму 9 800 грн. в т.ч ПДВ-1633,33 грн., № 2753 від 26.08.2008 . на суму 2000 грн., в п.ч. ПДВ-333,33 грн. При цьому, згідно даних АРМу «Контрагенти»ВАТ АК «Укртранс»відображено податкові зобов'язання за відповідний період по взаємовідносинам з позивачем на суму -0 грн. В ході планової перевірки позивач надав для перевірки оригінали податкових накладних та акти виконаних робіт. Згідно актів виконаних робіт перевезення здійснювалось на підставі договору, укладеного ВАТ «АК «Укртранс»та ФОП ОСОБА_2, який до перевірки не був наданий. У позивача відсутні належним чином оформлені товарно-транспортні накладні форми 1-ТН, які повинні підтверджувати факт перевезення товару, складання яких передбачено Наказом Мінтранс України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346. Перевіряючи зробили висновок, що підстав для віднесення сум ПДВ за цими операціями, як такими, що використовуються у господарській діяльності платника податку не має.
На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001971701/0 від 29.12.2010 р. на підставі підпункту «б»п.4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. за № 2181-ІІІ, п. п 7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97, яким позивачу донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2949,99 грн., з яких 1966,66 грн. основний платіж, 983,33 грн. штрафні (фінансові ) санкції.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України суд повинен перевірити, чи діяв суб'єкт владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідач донарахував позивачу податкові зобов'язання за порушення п.7.4.1,п.7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР, яким передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Позивач уклав договір поставки № 3/06 від 03.06.2008р. з ВАТ «Подстепстрой», за умовами якого поставщик - ВАТ «Подстепстрой»зобов'язується передати у власність покупця ФОП ОСОБА_2 товар , а позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах договору. У додатках до договору -специфікація № 1,2, зазначено товар -щебінь, його кількість та вартість.
Відповідно до п.4.1 договору поставка товару відбувається залізничним транспортом на умовах СРТ станція Покупця відповідно до міжнародних термінів Інкотермс в редакції 2000 р., якщо інше письмово не узгоджено сторонами.
16.07.2008 р. позивач направив ВАТ «Подстепстрой»лист № 6/07-1, в якому просив відвантажити щебінь 2000 т в автотранспорт позивача з 18.07.2008 р. по 21.07.2008 р. відповідно до п.4.1 договору від 03.06.2008 р.
Таким чином, цим листом позивач змінив умови поставки товару із залізничного на автомобільний транспорт.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що покупець сплачує 100% передплати вартості партії товару. Позивач оплатив, вартість товару в сумі 10 600 грн., що підтверджується банківською випискою від 17.07.2008 р.
ВАТ «Подстепстрой»видав позивачу накладну на товар № 25/07-17 від 25.07.2008 р. та податкову накладну № 25/07-17 від 25.07.2008 р. на суму 10 600 грн.
Позивач уклав договір поставки продукції № 10/07-1 від 10.07.2008 р. з ТОВ «Пионер новейших технологий», за умовами якого позивач - поставщик зобов'язується передати у власність покупцю ТОВ «Пионер новейших технологий»товар -щебінь 200 т. , а останній зобов'язується оплатити товар на умовах договору. Відповідно до п.3.1-3.2 договору поставка товару виконується автотранспортом продавця на склад покупця. Поставка товару здійснюється на протязі 5 банківських днів з моменту отримання 100 % передплати.
16.07.2008 р. ТОВ «Пионер новейших технологий»оплатив товар в сумі 22 200 грн., що підтверджується банківською випискою.
Позивач видав ТОВ «Пионер новейших технологий»накладну та податкову накладну № 16/07-1 від 16.07.2008 р. на суму 22 200 грн.
Оскільки п.3.1 договору передбачено, що поставку товару здійснює поставщик -позивач у справі, то ФОП ОСОБА_2 уклав договір про надання послуг № 12 від 10.07.2008 р. з ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс».
Акт про надання послуг № 47 від 31.07.2008 р. свідчить, що ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», як перевізник надав замовнику -ФОП ОСОБА_2 послуги по перевезенню вантажу на суму 9 800 грн., видав податкову накладну № 2526 від 31.07.2007 р. на суму 9800 грн. та надав товарно-транспортні накладні ААК №1 від 18.07.2008 р., ААК № 2 від 19.07.2008 р., ААК№3 від 19.07.2008 р., ААК №04 від 19.07.2008 р., ААК №05 від 20.07.2008 р., в яких зазначено, що автопідприємство ВАТ «Укртранс», замовник ( платник), вантажовідправник - ФОП ОСОБА_2, вантажоодержувач ПП «Пионер новейших технологий», пункт навантаження пгт. Гранитне, пункт розвантаження м. Каховка.
Акт про надання послуг № 78 від 26.08.2008 р. свідчить, що ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», як перевізник надав замовнику -ФОП ОСОБА_2 послуги по перевезенню вантажу на суму 2000 грн., видав податкову накладну № 2753 від 26.08.2008 р. на суму 2000 грн. та товарно-транспортну накладну ААК № 24 від 08.08.2008 р. в яких зазначено, що автопідприємство ВАТ «Укртранс», замовник (платник, вантажовідправник) ФОП ОСОБА_2, пункт розвантаження м. Миколаїв.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що він загубив договір № 12 від 10.07.2008 р., укладений з ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс».
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що договір про надання послуг між позивачем та ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс»спрямований на реальне настання наслідків, умовлених ними, виконаний сторонами в повному обсязі та відповідає положенням вільного, господарського і податкового законодавства. Посилання відповідача на те, що відсутність самого договору про надання послуг № 12, укладеного між позивачем та ВАТ «Атомобільна компанія «Укртранс», вплинуло на правомірність формування позивачем податкового кредиту не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 626, 638, 639 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, тому відсутність самого договору, обов'язковість укладання якого у письмовій формі необов'язкова не може вплинути на формування податкового кредиту.
Посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспорних накладних, виданих ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс»спростовуються дослідженими в судовому засіданні та залученими до матеріалів справи товарно - транспортними накладними, які свідчать про перевезення товару -щебеню.
Відповідач зазначає, що ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс»не відобразила в своїй податковій звітності податкові зобов'язання з позивачем. Але ця обставина не може бути підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань, оскільки якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання відносно сплати податку до бюджету, то відповідальність та негативні наслідки виникають для цього контрагента , а позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства іншою особою.
Відповідач в акті перевірки та запереченнях до суду зазначив, що підстав для віднесення сум ПДВ за операціями з надання послуг на перевезення вантажів ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс»по податкових накладних № 2526 від 31.07.2008 р., № 2753 від 26.08.2008 р., як такими, що використовуються у господарській діяльності платника податку відсутні. Будь-яких доказів в обґрунтування цього твердження відповідач суду не надав.
Відповідно до ст.3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що займається посередницькою діяльністю.
Матеріали справи свідчать, що позивач придбав товар у ВАТ «Подстепстрой». Право власності на щебінь від ВАТ «Подстепстрой»перейшло до позивача, який потім продав цей товар ТОВ «Пионер новейших технологий». Договір на надання послуг з перевезення товару позивач уклав з ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», який видав товарно-транспортні накладні, в яких замовник (платник) та вантажовідправник ( власник товару) -це ФОП ОСОБА_2
Таким чином, посилання відповідача на те, що товар позивачем не використовується у господарській діяльності, не знайшов свого підтвердження у досліджених в матеріалах справи доказах.
У запереченнях відповідач зазначив, що встановлено невідповідність фактичних умов відгрузки,умовам відгрузки вказаних в договорі між постачальником ВАТ «Подспепстрой»та покупцем ФОП ОСОБА_2, але доказів того, що невідповідність фактичних умов відгрузки по договору позивача з ВАТ «Подстепстрой»вплинуло на формування податкового кредиту з контрагентом позивача ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс»не надав. Крім того, листом від 16.07.2008 р. позивач змінив умови поставки товару із залізничного на автомобільний транспорт з ВАТ «Подстепстрой», що не заборонено законодавством та передбачено умовами договору - п.4.1.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення від 29.12.2010 р. № 0001971701/0 .
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 11,71, 158-163, 167, 254 КАС України суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2.Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Миколаєва від 29.12.2010 р. № 0001971701/0 на суму 2949 грн.
3.Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, АДРЕСА_1 з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т. О. Гордієнко
Повний текст постанови складений
та підписаний суддею 26.07.2011 р.