Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв.
18.07.2011 р. № 2а-5334/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Котенко О.В. вирішив адміністративну справу
за поданямДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, (вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030)
доСуб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, 54000)
пропідтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна,
Державна податкова інспекція у Центральному районі міста Миколаєва звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, який умотивований не допуском представником суб'єкта господарювання (барменом) працівників ДПА у Миколаївській області.
Відповідач не визнав подання, зазначивши про його необґрунтованість в зв'язку з відсутністю підстав для проведення фактичної перевірки, оскільки із тексту заяви «споживача», яка слугувала підставою для видачі наказу про проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання, неможливо встановити у якому кафе «споживачеві»не було видано розрахункового документу. Так, кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», у якому намагалися здійснити фактичну перевірку працівники ДПА у Миколаївській області, знаходиться на перехрещені АДРЕСА_2, а дім торгівлі «Дитячий світ», до якого робить прив'язку в заяві «споживач», знаходиться на перехресті вул. Радянська та вул. Шевченка. Фактично кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1»з находиться за квартал від дому торгівлі «Дитячий світ»на іншому, ніж зазначено в заяві «споживача», боці вулиці Шевченка.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
При розгляді справи встановлено, що фізична особа -підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку у ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва та здійснює свою підприємницьку діяльність в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
На підставі наказу №368 від 04.07.2011 року виконуючого голови ДПА у Миколаївській області та направлень на перевірку: від 05.07.2011р. №484, виданого на ім'я головного державного податкового ревізор-інспектора ДПА в Миколаївській області Бондар І.І., та №485, виданого на ім'я головного державного податкового ревізор-інспектора ДПА в Миколаївській області Тесакова В.В., співробітниками ДПА відповідно до пп.80.2.3. пункту 80.2. ст.80 Податкового кодексу України (ПК України) здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 з метою проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1.
Підставою для проведення перевірки за матеріалами наданими контролюючим органом слугувала заява "споживача" про порушення суб'єктом господарювання правил проведення розрахункових операцій (п.80.2.3. ПК України).
Перед початком перевірки ревізорами здійснено контрольну закупівлю матеріальних цінностей. Під час здійснення даної закупівлі ними отримано розрахункові документи на повну суму закупівлі, тобто розрахунки проведено без порушення приписів чинного законодавства.
Після здійснення контрольної закупівлі працівники ДПА у Миколаївській області пред'явили бармену ОСОБА_4, яка працює на підставі договору № 14050900530 від 10.07.2009 року, направлення та копію наказу на проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1.
Податкових ревізорів-інспекторів барменом ОСОБА_4 не було допущено до проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю ФОП ОСОБА_1.
Після чого, працівниками ДПА у Миколаївській області складено акт відмови від допуску на перевірку №174/14/00/23/2285014047.
Зважаючи на дану обставину, керівником ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва на підставі звернення завідувача сектору контролю за суб'єктами господарювання, що здійснюють розрахунки в готівковій формі, управління податкового контролю юридичних осіб відносно відповідача було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків
Правовідносини, що є предметом судового дослідження врегульовані ПК України.
Так, приписами п.20.1.5. ст.20 ПК України визначено, що органи державної податкової служби мають право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу;
Відповідно до п.75.1.3. ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:
п.80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, та виникає необхідність перевірки таких фактів;
п.80.2.2. у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів;
п.80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;
Згідно п.80.2.4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;
п.80.2.5. отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків;
п.80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;
п.80.2.7. у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Відповідно до п.80.4. ст.80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами органів державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Приписами п.80.5. ст.80 ПК України встановлено, що допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Згідно з п.94.2.3. ст.94 ПК України арешт майна суб'єкта господарювання може бути застосовано, якщо з'ясується, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.
Таким чином, застосування ст.94 ПК України можливо коли платник податків відмовляється від проведення тільки документальної перевірки.
Відповідно до пп. 94.6.1. п. 94.6. ст. 94 ПК України рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна. Надіслання рішення про арешт майна відповідно відноситься до функцій працівника органу державної податкової служби, призначеного керівником (заступником).
Зазначені вимоги містить і Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1437/18732, згідно із п. 4.3. якого рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.
Доказів надіслання (вручення) відповідачу рішення про застосування адміністративного арешту майна заявник не надав.
Не надіславши відповідачу рішення про застосування арешту майна, податковий орган фактично позбавив можливості платника податків права на адміністративне або судове оскарження даного рішення. Тим самим, заявник не надав можливості відповідачу виконати рішення шляхом зупинення можливого відчуження майна, що є безумовним порушенням з боку заявника норм ПК України та наказу Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1042.
Посилання заявника, як на обґрунтування подання, на п.20.1.5. ст.20 ПК України в якому зазначено, що органи державної податкової служби мають право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки, а у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу, є безпідставними.
Так, по-перше -вказана стаття не суперечить п.94.2.3. ст.94 ПК України, оскільки остання спеціальна норма конкретизує (уточнює) положення п.20.1.5. ст.20 ПК України, а тому автономне (як окремі підстави застосування арешту майна платника податків) їх застосовування неможливе.
По друге - п.20.1.5. ст.20 ПК України визначено, що органи державної податкової служби мають право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей. Логіко-граматичне тлумачення вказаної норми вказує на те, що вона стосується вимог (та відповідно наслідків) контролюючого органу, які зроблені вже в ході перевірки.
Стосовно випадку, що є предметом судового дослідження, фактична перевірка не була розпочата в зв'язку з недопуском посадових осіб контролюючого органу до перевірки (на даній обставині наполягає заявник), при цьому контрольно-розрахункова операція відповідно до п.80.4.. ст.80 ПК України була проведена співробітниками ДПІ до початку фактичної перевірки, що стверджується заявником та представником ДПІ в судовому засіданні.
Крім того, посилання контролюючого органу, як на підставу видачі наказу на проведення фактичної перевірки, на п.80.2.3. ст.80 ПК України, в якому зазначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування, суд вважає невмотивованими, виходячи з наступного.
При розгляді подання судом досліджувалась надана ДПІ заява «споживача», що слугувала підставою для видачі наказу на проведення фактичної перевірки, із тексту якої неможливо ідентифікувати торгівельний (обслуговуючий) заклад, де, на думку контролюючого органу були допущенні порушення при проведенні розрахунку за придбаний товар з споживачем. Так, в заяві не зазначено а ні адреси торгової одиниці, а ні її назви, а тільки приблизне місце розташування. При цьому, представником заявника не спростовано доводи відповідача про те, що в описаному в заяві «споживачем»місці, не знаходиться будь-яка торгівельна одиниця яка б належала суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1, а в той же час розміщені торгівельні точки (кафе) не належні відповідачці.
Таким чином, суд вважає встановленим, що наказ на проведення фактичної перевірки, виданий посадовою особою контролюючого органу без належної перевірки обставин вказаних в заяві споживача та з'ясування (ідентифікування) об'єкту (торгівельної одиниці) перевірки, не може вважатися правомірною підставою для проведення фактичної перевірки.
За таких обставин, всі дії контролюючого органу, проведені в подальшому на підставі неправомірного наказу на перевірку, є незаконними і не тягнуть за собою правових наслідків для суб'єкта господарювання, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, не надано спростувань доводів представника суб'єкта господарювання про відсутність підстав для видачі наказу про проведення фактичної перевірки.
Аналіз встановлених в судовому засіданні обставин вказує на те, що суб'єкт владних повноважень, в правовідношенях, що були предметом судового дослідження, діяв не на підставі та не в спосіб, передбачений законами України, що є підставою для відмови в задоволенні подання.
Керуючись ст. 183-3 КАС України, суд -
В задоволенні подання відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя І. В. Желєзний