Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
Вступна та резолютивна частини
08.06.2011 р. Справа № 2а-3156/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А. за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомфермерського господарства ОСОБА_1,
доДержавної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області,
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000132301 від 04.04.2011 р. №0000302301 від 04.04.2011 р. №0000282301 від 04.04.2011 р. №0004341701 від 04.04.2011 р. №0004331701 від 04.04.2011 р.,
Керуючись статтями 158, 160-168 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області №0000132301 від 04.04.2011 року про визначення суми грошового зобов'язання Фермерському господарству ОСОБА_1 з податку на прибуток на у розмірі 18 258,75 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 14 607,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 651,75 грн.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області №0000302301 від 04.04.2011 року про зменшення суми від'ємного значення Фермерському господарству ОСОБА_1 з податку на прибуток на в сумі 586648,00 грн.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області №0000282301 від 04.04.2011 року про визначення суми грошового зобов'язання Фермерському господарству ОСОБА_1 з податку на додану вартість в сумі 8813,00 грн.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області №0004331701 від 04.04.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання Фермерському господарству ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3155,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 2524,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 631,00 грн.;
Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3 гривень 40 копійок.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя І. А. Устинов
Миколаївський окружний адміністративний суд
Іменем України
08 червня 2011 року Справа № 2а -3156/11/1470
м. Миколаїв
16:32
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А., за участю секретаря судового засідання Непомящої А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фермерського господарства ОСОБА_1,
до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області,
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000132301 від 04.04.2011 року, №0000302301 від 04.04.2011 року, №0000282301 від 04.04.2011 року, №0004331701 від 04.04.2011 року, №0004341701 від 04.04.2011 року,
Позивач, фермерське господарство ОСОБА_1 (далі - ФГ ОСОБА_1), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області (далі - ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області) про визнання протиправними та скасування:
1) податкового повідомлення-рішення № 0000132301 від 04.04.2011р., яким ФГ ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 18258,75 грн., у т.ч. за основним платежем на 14607,00 грн. та за штрафними санкціями на 3651,75 грн.;
2) податкового повідомлення-рішення № 0000302301 від 04.04.2011р., яким ФГ ОСОБА_1 зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 586648,00 грн.;
3) податкового повідомлення-рішення № 0000282301 від 04.04.2011р., яким ФГ ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8813,00 грн.;
4) податкового повідомлення-рішення № 0004331701 від 04.04.2011р., яким ФГ ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 3155,00 грн., у т.ч. за основним платежем на 2524,00 грн. та за штрафними санкціями на 631,00 грн.;
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Висновки податкового органу, що викладені в акті перевірки, стосовно заниження податку на прибуток порушують вимоги пункту 5.1. та підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки до складу валових витрат позивача віднесені суми витрат по оплаті орендної плати громадянам за надані в оренду земельні ділянки в розмірі 614 994,00 грн., які підтверджуються відповідними розрахунковими документами - видатковими касовими ордерами. Крім того, твердження відповідача про не підтвердження фактичного використання послуг, наданих ПП “Мілен” у господарській діяльності позивача є безпідставним.
Висновки податкового органу, що викладені в акті перевірки, стосовно заниження податку на додану вартість на 8813,00 грн. порушують вимоги підпунктів 7.2.1., 7.2.6. пункту 7.2. та підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки позивач правомірно включив 2796,00 грн., сплачені ДП “Центр державного земельного кадастру” в березні 2009 року в оплату наданих послуг, до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому ним було отримано податкові накладні (серпень 2009 року). Крім того, податкова накладна №1 від 18.09.2009р., надана позивачу ПП “Мілен”, містить всі реквізити, що має містити податкова накладна у відповідності до вимог підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в тому числі в податковій накладній зазначене окремим рядком місце розташування юридичної особи-продавця - АДРЕСА_1.
Висновки податкового органу стосовно заниження податку з доходів фізичних осіб при виплаті на користь фізичних осіб доходів у вигляді орендної плати за земельні ділянки порушують вимоги підпункту 8.1.1. пункту 8.1. статті 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, оскільки при виплаті вказаних доходів позивач відповідно до вимог підпункту 8.1.1. пункту 8.1. статті 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” в повному обсязі утримав податок з доходів фізичних осіб.
Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки висновки щодо порушень, викладених в акті перевірки, зроблені перевіряючими виключно на підставі вичерпного переліку документів, наданих позивачем до перевірки. Крім того, з посиланням на висновки, викладені в акті перевірки, відповідач зазначає про правомірність донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновків про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
В період з 01.03.2011 року по 15.03.2011 року працівниками ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області було проведено планову виїзну перевірку ФГ ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.01.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 26.01.2009 року по 31.12.2010 року.
По результатам перевірки був складений акт перевірки № 508/23 - 36349287 від 22.03.2011 року (далі -Акт перевірки), яким встановлено:
- позивач безпідставно включив до складу валових витрат 645077,00 грн. у т.ч. в 3 кварталі 2009 року - 30083,00 грн., сплачених ПП “Мілен” в оплату послуг, а також за період з 26.01.2009р. по 31.12.2009р. - 614994,00 грн. по оплаті орендної плати громадянам за надані в оренду земельні ділянки згідно договорів оренди, які не підтверджені відповідними розрахунковими документами. Крім того, не підтверджено документально фактичне використання послуг у господарській діяльності;
- позивач безпідставно включив до податкового кредиту 8813,00 грн., у т.ч. 2796,00 грн., сплачені при оплаті послуг ДП “Центр державного земельного кадастру”, які були включені до складу податкового кредиту в серпні 2009 року по податковим накладним, виписаним в березні 2009 року, а також 6017,30 грн., включені до складу податкового кредиту в вересні 2009 року по податковій накладній, яка не містить зазначеного окремим рядком місця розташування юридичної особи-продавця - ПП “Мілен”;
- позивач не утримав податок з доходів фізичних осіб в сумі 3155,00 грн. з доходів, виплачених в жовтні 2010 року фізичним особам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в якості орендної плати за користування земельними ділянками.
На підставі Акту перевірки, Миколаївською районною ДПІ у Миколаївський області 04.04.2011р. були прийняти податкові повідомлення-рішення №0000132301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 18258,75 грн., у т.ч. за основним платежем на 14607,00 грн. та за штрафними санкціями на 3651,75 грн., №0000302301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 586648,00 грн., №0000282301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8813,00 грн., №0004331701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 3155,00 грн., у т.ч. за основним платежем на 2524,00 грн. та за штрафними санкціями на 631,00 грн., які є предметом оскарження.
1. Відповідно до Акту перевірки від 22.03.2011р. позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 586648,00 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 18258,75 грн., у т.ч. за основним платежем на 14607,00 грн. та за штрафними санкціями на 3651,75 грн.
Такий висновок відповідача суперечить чинному законодавству України.
Так, підставою для зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток стали висновки відповідача про включення позивачем до складу валових витрат затрат, які не підтверджені розрахунковими документами та щодо яких не підтверджено документально фактичне використання послуг у господарській діяльності, а саме: 614994,00 грн., сплачених в рахунок оплати орендної плати громадянам за надані в оренду земельні ділянки згідно договорів оренди та 30083,00 грн., сплачених ПП “Мілен” в рахунок оплати послуг по збиранню вражаю.
Проте, такі висновки відповідача спростовуються наявними у справі доказами. Так, витрати в розмірі 614994,00 грн., які були сплачені позивачем громадянам в якості орендної плати за надані в оренду земельні ділянки згідно договорів оренди підтверджуються відповідними видатковими касовими ордерами (т.1, а.с. 61-250, т.2, а.с.1-18).
Твердження відповідача про відсутність вказаних документів на момент проведення перевірки не можуть бути взяті до уваги на підставі наступного. Висновками акту перевірки та поясненнями представників відповідача підтверджується, що при проведенні перевірки відповідачем було досліджено касові книги позивача. В касовій книзі на 2009-2010 рік (т.1, а.с.46-60). зазначені реквізити всіх видаткових касових ордерів, за якими здійснювались виплати, у тому числі і видаткових касових ордерів за якими здійснювались виплати орендної плати громадянам за надані в оренду земельні ділянки.
В акті перевірки відповідач підтверджує, що позивач веде касову книгу із оформленням в ній касових операцій із приймання і видачі готівкових коштів; зазначені у ній суми відповідають даним прибуткових і видаткових касових ордерів; журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів на підприємстві ведеться (пункт 3.5.4.1. акту перевірки).
Таким чином, висновки акту перевірки спростовують твердження відповідача про відсутність на момент проведення перевірки видаткових касових ордерів, які підтверджують витрати позивача по сплаті орендної плати громадянам за надані в оренду земельні ділянки в сумі 614994,00 грн.
Крім того, в порушення пунктів 5.2., 5.3. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 відповідач не зазначив в акті перевірки вичерпного переліку відсутніх первинних документів з посиланням на назву, дату і номер документа для можливості встановити, зокрема, які саме з видаткових касових ордерів, які зазначені в касовій книзі, були відсутні.
Безпідставним є також висновки відповідача про відсутність документального підтвердження витрат в сумі 30083,00 грн., сплачених позивачем ПП “Мілен” в рахунок оплати послуг по збиранню вражаю, та відсутність документального підтвердження фактичного використання вказаних послуг у господарській діяльності позивача.
Витрати позивача в розмірі 30083,00 грн. підтверджуються договором №0915 від 15.09.2009р. на збирання врожаю, актом виконання сільськогосподарських робіт від 18.09.2009р. згідно якого вартість виконаних робіт склала 36100,00 грн., у т.ч. ПДВ 6017,30 грн. та платіжним дорученням №16 від 18.09.2009р. (т.1, а.с.42-45).
Відповідачем ці обставини не спростовуються.
Крім того, враховуючи, що згідно пункту 2.2. статуту позивача метою його діяльності господарства є виробництво сільськогосподарської продукції, а саме - вирощування, виробництво та переробка сільськогосподарської продукції (т.2, а.с.92-93), витрати по оплаті послуг зі збирання врожаю правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат.
Згідно пункту 5.1. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами подальшого використання у власній господарській діяльності”. У відповідності до підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витративедення податкового обліку.
Таким чином, враховуючи документальне підтвердження здійснених позивачем витрат по сплаті громадянам орендної плати за земельні ділянки в сумі 614994,00 грн. та оплаті послуг по збиранню врожаю в сумі 30083,00 грн., висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат на 645077,00 грн. не відповідає вимогам законодавства.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про те що податкові повідомлення-рішення №0000132301 від 04.04.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 18258,75 грн., у т.ч. за основним платежем на 14607,00 грн. та за штрафними санкціями на 3651,75 грн. і №0000302301 від 04.04.2011р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 586648,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.
2. Відповідно до Акту перевірки від 22.03.2011р. позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8813,00 грн.
Такий висновок відповідача суперечить чинному законодавству України.
Згідно висновків відповідача позивач безпідставно включив до податкового кредиту в серпні 2009 року 2796,00 грн. по податковим накладним, виписаним ДП “Центр державного земельного кадастру” в березні 2009 року, та в вересні 2009 року 6017,30 грн. по податковій накладній, виписаній ПП “Мілен”, яка, як зазначено відповідачем, не містить зазначеного окремим рядком місця розташування юридичної особи-продавця.
Висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” при включенні до податкового кредиту в серпні 2009 року 2796,00 грн. по податковим накладним, виписаним ДП “Центр державного земельного кадастру” в березні 2009 року, не відповідає чинному законодавству.
Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” підставою для нарахування податкового кредиту може бути виключно податкова накладна, видана платником податку, який поставляє товари (послуги).
Таким чином, у випадку, коли право платника податку на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
Правомірність вказаної правової позиції підтверджується також листом Державної податкової адміністрації України від 11.08.2004р. (із змінами, внесеними 30.07.2008р.) №15316/7/15-2417 “Щодо порядку відображення в податковому обліку податкових накладних, отриманих із запізненням, та правомірності прирівнювання записів про такі податкові накладні до самостійно виправлених помилок” (т.2, а.с.16).
За таких обставин, позивач не мав права до отримання податкових накладних включати до складу податкового кредиту 2796,00 грн., сплачених ДП “Центр державного земельного кадастру” у складі вартості послуг з введення земельно-кадастрової інформації на магнітні носії і правомірно включив їх до складу податкового кредиту після отримання податкових відповідних накладних №9955 та №9957 від 17.03.2009р. (т2, а.с.14), тобто в серпні 2009 року.
Безпідставним є також висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” при включенні до податкового кредиту в вересні 2009 року податку на додану вартість в сумі 6017,30 грн., сплаченого ПП “Мілен” при оплаті послуг з вбирання врожаю соняшника.
У відповідності до підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна має містити наступні реквізити, зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна №1 від 18.09.2009р., надана позивачу ПП “Мілен” (т.2, а.с. 16), містить всі реквізити, які визначені як обов'язкові підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. У тому числі в податковій накладній №1 від 18.09.2009 р. зазначене окремим рядком місце розташування юридичної особи-продавця (АДРЕСА_1).
За таких обставин, податкова накладна №1 від 18.09.2009р. оформлена з дотриманням вимог підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” і податок на додану вартість в сумі 6017,30 грн., сплачений ПП “Мілен” в складі вартості послуг з вбирання врожаю соняшника, правомірно включений позивачем до складу податкового кредиту, а висновки акту перевірки спростовуються наданими доказами.
Таким чином, враховуючи правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту в серпні 2009 року 2796,00 грн. по податковим накладним, виписаним ДП “Центр державного земельного кадастру” та в вересні 2009 року 6017,30 грн. по податковій накладній, виписаній ПП “Мілен”, висновок відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на 8813,00 грн. не відповідає вимогам законодавства.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про те що податкове повідомлення-рішення №0000282301 від 04.04.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8813,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
3. Відповідно до Акту перевірки від 22.03.2011р. позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 3155,00 грн., у т.ч. за основним платежем на 2524,00 грн. та за штрафними санкціями на 631,00 грн.
Такий висновок відповідача суперечить чинному законодавству України.
Згідно висновків відповідача позивач в жовтні 2010 року не утримав податок з доходів фізичних осіб в сумі 2524,00 грн. з доходів, виплачених фізичним особам в якості орендної плати за користування земельними ділянками, а саме:
- ОСОБА_2 було виплачено 3060,00 грн. з яких слід було утримати 459,00 грн. податку з доходів фізичних осіб;
- ОСОБА_3 було виплачено 3060,00 грн. з яких слід було утримати 459,00 грн. податку з доходів фізичних осіб;
- ОСОБА_4 було виплачено 3060,00 грн. з яких слід було утримати 459,00 грн. податку з доходів фізичних осіб;
- ОСОБА_5 було виплачено 3060,00 грн. з яких слід було утримати 459,00 грн. податку з доходів фізичних осіб;
- ОСОБА_6 було виплачено 3060,00 грн. з яких слід було утримати 459,00 грн. податку з доходів фізичних осіб;
- ОСОБА_7 було виплачено 1530,00 грн. з яких слід було утримати 229,50 грн. податку з доходів фізичних осіб.
Згідно з підпунктом 9.1.1. пункту 9.1. статті 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.
Відповідно до підпункту 9.1.1. пункту 9.1. статті 9 та підпункту 8.1.1. пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” доходи орендодавця від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок шляхом утримання орендарем, як податковим агентом, податку від суми таких доходів за їх рахунок.
Як пояснив представник відповідача, висновок про не утримання позивачем податку з доходів фізичних осіб в сумі 2524,00 грн. з доходів, виплачених фізичним особам в якості орендної плати за користування земельними ділянками, було зроблено за результатами перевірки касової книги та видаткових касових ордерів. Проте, відповідачем не було взято до уваги, що у касовій книзі та видаткових касових ордерах зазначаються суми, які виплачуються громадянам після утримання позивачем у відповідності з підпунктом 8.1.1. пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” податку з доходів фізичних осіб.
Таким чином, перевірка касової книги, видаткових касових ордерів та інших документів, зазначених в акті перевірки, не дозволяє зробити висновок щодо утримання або не утримання позивачем податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів.
У відповідності до підпункту 9.1.1. пункту 9.1. статті 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” об'єкт оподаткування доходів фізичних осіб податком з доходів фізичних осіб повинен визначатися виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.
Згідно умов договорів оренди земельних ділянок, укладених з фізичними особами, вказаними в акті перевірки (т.2, а.с.т19-36), позивач повинен був нарахувати дохід у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками (з урахуванням індексації грошової оцінки земельних ділянок відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №783 від 12.05.2000р. “Про проведення індексації грошової оцінки земель”) та утримати з такого доходу податок з доходів фізичних осіб в наступних розмірах:
- ОСОБА_2 було нараховано доходу в розмірі 3600,00 грн., з яких утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 540,00 грн. і виплачено за видатковим касовим ордером 3060,00 грн.;
- ОСОБА_3 було нараховано доходу в розмірі 3600,00 грн., з яких утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 540,00 грн. і виплачено за видатковим касовим ордером 3060,00 грн.;
- ОСОБА_4 було нараховано доходу в розмірі 3600,00 грн., з яких утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 540,00 грн. і виплачено за видатковим касовим ордером 3060,00 грн.;
- ОСОБА_5 було нараховано доходу в розмірі 3600,00 грн., з яких утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 540,00 грн. і виплачено за видатковим касовим ордером 3060,00 грн.;
- ОСОБА_6 було нараховано доходу в розмірі 3600,00 грн., з яких утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 540,00 грн. і виплачено за видатковим касовим ордером 3060,00 грн.;
- ОСОБА_7 було нараховано доходу в розмірі 1800,00 грн., з яких утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 270,00 грн. і виплачено за видатковим касовим ордером 1530,00 грн.
Таким чином, позивачем при виплаті доходу у вигляді орендної плати за земельні ділянки у відповідності до підпункту 8.1.1. пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” було утримано податок з доходів фізичних осіб, що підтверджується відповідними видатковими касовими ордерами (т.2, а.с. 37-42).
Крім того, як свідчить витяг з касової книги позивача за 2009-2010 рік (т.1, а.с.46-60), протягом жовтня 2010 року позивач не здійснював будь-яких виплат, у тому числі і виплат на користь фізичних осіб, зазначених в акті перевірки, орендної плати за користування земельними ділянками згідно договорів оренди. Вказані доходи були виплачені позивачем в грудні 2010 року.
Таким чином, враховуючи, що позивачем було в повному обсязі утримано податок з доходів фізичних осіб при виплаті фізичним особам доходу в якості орендної плати за користування земельними ділянками, висновок відповідача про не утримання позивачем податку в сумі 2524,00 грн. не відповідає вимогам законодавства.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про те що податкове повідомлення-рішення №0004331701 від 04.04.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 3155,00 грн., у т.ч. за основним платежем на 2524,00 грн. та за штрафними санкціями на 631,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області № 0000132301 від 04.04.2011р. про збільшення Фермерському господарству ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на прибуток на 18258,75 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області № 0000302301 від 04.04.2011р. про зменшення Фермерському господарству ОСОБА_1 від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 586648,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області № 0000282301 від 04.04.2011р. про збільшення Фермерському господарству ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8813,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області № 0004331701 від 04.04.2011р. про збільшення Фермерському господарству ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 3155,00 грн.
Відповідно до п.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя І. А. Устинов
Постанова оформлена
у відповідності до ч.3 ст.160 КАС України
та підписана суддею 13.06.2011 року.
Суддя І.А. Устинов